Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/6122/25

Дата документу 06.07.2026 Справа № 336/6122/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/1460/20 Головуючий у 1-й інстанції: Вайнраух Л.А. Є.У.№ 336/6122/25 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06липня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючої: Кочеткової І.В., суддів: Кухаря С.В., Подліянової Г.С., розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Першин Ігор Миколайович, на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2025 року, ВСТАНОВИВ: У липні 2025 року ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, у загальному розмірі 98 935,68 грн. за період 01.02.2024 по 30.11.2024. Позов обґрунтований тим, що між ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» та ОСОБА_1 укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії. Відповідачкою було спожито електричної енергії за період з 01.02.2024 по 30.10.2024 загальним обсягом 26 516 кВт/год , проте оплату за отриманні послуги внесено не було. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2025 року позов задоволено. Стягнуто ОСОБА_1 на користь ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01.02.2024 по 30.11.2024 у сумі 98 935,68 грн. та судовий збір у сумі 3 028,00 грн. В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Першин І.М., зазначає, що вона не є власником житлового будинку АДРЕСА_1 і не є споживачем послуг, що надавалися позивачем, оскільки за договором купівлі-продажу від 31.05.2021, серії НРВ № 879685, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І., реєстр за № 3846, вона продала його покупцеві ОСОБА_2 . На підтвердження своїх доводів відповідачка надала копію відповідного договору купівлі-продажу. Вказаний письмовий доказ вона не надавала суду першої інстанції, оскільки не отримувала повістки про виклик до суду і не була обізнана про розгляд справи судом першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте це не є перешкодою для перегляду оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає з огляду на таке. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його доведеності і обґрунтованості. Суд дійшов висновку, що відповідачка є споживачем послуг з електропостачання, які надаються їй позивачем, на порушення умов договору не здійснювала оплату за спожиту електроенергію, а тому на користь позивача підлягає стягненню вся сума заборгованості. Проте, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони не ґрунтуються на зібраних у справі доказах. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду). Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третястатті 51 ЦПК України). Звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» зазначало, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, в який надавались послуги, і споживачем електроенергії. Проте у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази на підтвердження доводів позивача, з якими погодився суд першої інстанції про те, що станом на лютий 2024 жовтень 2024 р.р. відповідачка є власником нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , і є споживачем послуг, що надаються позивачем. Відповідно до витягу № 1572176 від 15.07.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру відомо, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 31). Представником відповідача до апеляційної скарги додано копію договору купівлі-продажу від 31.05.2021, серії НРВ № 879685, посвідченого нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І., зареєстрованого в реєстрі за № 3846, згідно з яким ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 придбав житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.60-65). Пунктом 6 частиною 1 статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальної послуги» №2189-VII від 09.11.2017 року надано визначення, що індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. З моменту продажу вказаного будинку АДРЕСА_1 відповідачка не мешкала за вказаною адресою, житлово-комунальними послугами за вказаною адресою не користувалась, а відтак відсутні підстави стверджувати, що остання була Споживачем електричної енергії, отримувала виставлені рахунки та допустила заборгованість за період з 01.02.2024 по 30.10.2024. Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є власником нерухомості за адресою : АДРЕСА_1 , або що вона за згодою власника користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб, не надано. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Зважаючи на те, що позов, який задовольнив суд першої інстанції, пред`явлено до неналежного відповідач, оскаржуване рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому на підставі ст.376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові. У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України ,якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. ст.268, 374, 375, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Першин Ігор Миколайович, задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2025 року у цій справі скасувати. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4542 гривень (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Головуюча: І.В. Кочеткова Судді: С.В. Кухар Г.С.Подліянова