Постанова Харківський апеляційний суд № 613/146/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 613/146/21 Головуючий суддя І інстанції Уварова Ю. В. Провадження № 22-ц/818/5/26 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: що виникають з договорів оренди П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Яцини В.Б. суддів колегії: Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» та Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 жовтня 2022 року по цивільній справі № 613/146/21 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю НВДЦ «Агротех», третя особа: ПП «Олександрія -2019», Фонд державного майна України у особі його Регіонального відділення по Харківській області про визнання припиненим права оренди та повернення земельної ділянки,- в с т а н о в и в : ОСОБА_1 у лютому звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати припиненим право оренди ДП «Богодухівський С/Г УКК» на земельну ділянку площею 4.9102 га, кадастровий номер: 6320810100:03:003:0039, за договором оренди землі №-б/н від 24.05.2012 між ДП «Богодухівський С/Г УКК» та ОСОБА_1 , - та повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4.9102 га, кадастровий номер: 6320810100:03:003:0030, вирішити питання про стягнення судових витрат. Позов мотивовано тим, що після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 вона успадкувала на праві приватної власності земельну ділянку площею 4.9102 га, кадастровий номер: 6320810100:03:003:0039, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Богодухівської міської ради Харківської області, та на підставі договору оренди від 24.05.2012, укладеному між спадкодавцем позивача та відповідачем - ДП «Богодухівський С/Г УКК» перебуває в строковому платному користуванні на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У п. 41 цього договору сторони встановили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін. 21.08.2017 вона уклала з орендарем додаткову угоду до договору оренди від 24.05.2012, відповідно до якої позивач набула статус орендодавця за цим договором оренди. 24.07.2019 сторони уклали угоду, якою за спільної та добровільної згодою достроково розірвали цей договір оренди землі, склали та підписали акт прийому - передачі (повернення) земельної ділянки позивачу. 01.10.2019 позивач уклав договір оренди цієї земельної ділянки з ПП «Олександрія-2019». Після цього 10.01.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях та ТОВ «НВДЦ «Агротех» укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК». За заявою ТОВ «НВДЦ «Агротех» накладено заборону органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на вчинення реєстраційних дій щодо речових прав на земельну ділянку позивача. Отже після укладання угоди про розірвання договору оренди землі та підписання сторонами акта про повернення земельної ділянки, земельна ділянка позивачки неправомірно утримується та використовується всупереч її волі та без її згоди, умови угоди про розірвання договору оренди землі не виконані. Такі протиправні дії порушують законні права та інтереси позивача як власника земельної ділянки на вільне розпорядження нею, та сторони договору оренди землі, укладеного з ПП «Олександрія-2019». У 2020 році відповідач ДП «Богодухівський С/Г УКК» здійснив позивачу поштовий переказ коштів у сумі 3900.00 грн., які позивач зарахував в рахунок відшкодування шкоди за неправомірне невиконання угоди щодо повернення земельної ділянки. Також права позивача порушуються наявністю відомостей про зареєстроване право оренди на земельну ділянку за відповідачем ДП «Богодухівський С/Г УКК». Вважає, що приватизація ДП «Богодухівський С/Г УКК» не може впливати на дійсність та правомірність угоди сторін про розірвання договору оренди землі та не скасовує обов`язок відповідача виконати цю угоду та повернути земельну ділянку позивачу, а дії відповідача на думку позивача слід кваліфікувати як недобросовісну та суперечливу поведінку в зобов`язально-договірних відносинах сторін. Доповнюючи правове обґрунтування своїх вимог, представник позивача зазначив, що відповідно до ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення. При цьому посилався на позицію Великої Палати Верховного Суду, яка в своєму рішенні зазначала, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності (постанова від 19.01.2021, справа № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20). Вважав, що у даній справі відповідач «вживає право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (накладення заборон на учинення реєстрації припинення права оренди земельної ділянки позивача після укладення угоди, невизнання цієї угоди, неповернення за цим земельної ділянки, її подальше використання всупереч волі власника-позивача та досягнутих домовленостей сторін) використовувався учасниками з метою унеможливлення позивачу розпорядитися своєю власністю на власний розсуд і зумовив для нього настання негативних наслідків. Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2022 рокупозов ОСОБА_1 задоволено. Визнано припиненим право оренди ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» на земельну ділянку площею 4,9102 га, кадастровий номер 6320810100:03:003:0039, за договором оренди землі б/н від 24.05.2012 між ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та ОСОБА_1 . Повернуто ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,9102 га, кадастровий номер 6320810100:03:003:0039. Стягнуто з Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1816 /одна тисяча вісімсот шістнадцять/ грн. У задоволенні заяв представника позивача адвоката Колєснік І.А., представника відповідача Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» адвоката Мартиненка А.М., представника ТОВ «НВДЦ «Агротех» адвоката Рибак Я.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ «НВДЦ «Агротех» просить рішення в частині розподілу судових витрат ТО «НВДЦ «Агротех» скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким розподілити судові витрати та стягнути з позивача на користь товариства витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що в процесі розгляду справи позивач відмовилась від позову в частині позовних вимог до ТОВ НВДЦ «Агротех», тобто позивач змінила свою позицію, та зазначило, що товариство не є учасником спірних правовідносин та стороною, яка оспорює правомірність угод і дій сторін в даних договірних відносинах. Вказує, що ТОВ виконало покладені на нього обов`язки та надала докази на підтвердження понесених судових витрат. Вважає доведеним факт необґрунтованих дій позивача у процесі про залучення ТОВ в якості відповідача по справі, а висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи. В апеляційній скарзі представник ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» - адвокат А.М.Мартиненко посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права просить його скасувати, та у задоволенні позову позивачу відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що обмеження, передбачені ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» діяли з 25.04.2018 по 03.02.2020, спірна угоди про дострокове розірвання договору оренди землі укладена в період дії таких обмежень. Зазначено, що згідно з листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 11.01.2020, згода на вчинення директором ДП дій по відчуженню речових прав на землю (укладання угоди про дострокове розірвання договорів оренди землі) не надавалась, керівник ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» Тризна ОМ. за наданням такої згоди не звертався. Вважає, що внаслідок цього та відповідно до прямої вказівки норми 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» такий правочин є недійсним. Вказує, що завершена реорганізація ДП не припиняє ді. Договору оренди землі і не викликає необхідності його зміни. Відсутність нормативно передбаченого порядку та обов`язку проведення інвентаризації речових прав на майно жодним чином не впливає на дійсність укладених договорів оренди землі та наявність зареєстрованих за державним підприємством речових прав на землю. Звертає увагу на недоцільність посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №911/2129/17, оскільки вона стосується ст. 232 ЦК України зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною. Судом першої інстанції помилково з покликанням на те, що позивачка ОСОБА_1 не була учасником справи, не було взято до уваги висновки господарських судів в рішеннях у справі 922/89/20 про неправомірність дій директора ДП Тризни О.М. у спірних правовідносинах, під час дії заборони розі рвання договорів, встановленої ст.12 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна». Також судом безпідставно було порівняно та ототожнене процесуальні наслідки висловленої відповідачем у відзиві на позов правової позиції із наслідкам ухилення сторони від участі в експертизі, які не пов`язані між собою, наслідком чого є відмова у визнанні факту відсутності угоди від 24.07.2019 року про дострокове розірвання договору оренди, що апелянт вважає незаконним. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 червня 2023 року було зупинено провадження у справі до розгляду Верховним Судом справи №613/734/21 та Харківським апеляційним судом справи № 613/735/21. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 січня 2026 року поновлено провадження у справі. Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду. Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг і вважає, що скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» та Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» не підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Наведеним вимогам рішення суду відповідає. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вказав наступні мотиви свого рішення. Щодо недійсності угоди про дострокове розірвання договору оренди в силу ч.4 ст.12 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна». Умовами договору купівлі - продажу об`єкта малої приватизації Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово- курсовий комбінат» від 10.01.2020 року не передбачено приватизацію земельних ділянок, а тому питання землекористування Покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку після переходу до Покупця права власності на об`єкт приватизації. Спірна земельна ділянка приватної форми власності, яка орендувалася підприємством, не є власністю підприємства та не обліковувалася на його балансі. Право оренди належної позивачу земельної ділянки не обліковувалося на балансі ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та не входило до складу єдиного майнового комплексу ДП «Богодухівський СУКК», що пропонувався до продажу під час приватизації (а.с.34-38 т. 2). З огляду на це передбачені у ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» обмеження не поширюються на розірвання договору оренди спірної земельної ділянки, тому відсутні підстави для визначення цього договору нікчемним відповідно до змісту норми, яка викладена у абз. 14 ч. 4 ст. 12 згаданого Закону. Крім того, суд з покликання на правові висновки, які були висловлені у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.04.2020 у справі N 669/794/17 вважав, що позивачка не знала про вказані обмеження повноважень представника орендаря при розірванні договору оренди, а тому відповідно до положень ст. 92 ЦК України ці обмеження для неї на мають юридичної сили. З урахуванням наведеного суд не вбачав підстав для висновку про невідповідність угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, укладеної 24.07.2019 між ОСОБА_1 та ДП «Богодухівський СУКК» в особі директора Тризни О.М., вимогам закону. Щодо висновків господарських судів про неправомірність дій ОСОБА_3 , висловлених у рішеннях по справі 922/89/20 за позовом ТОВ НВДЦ «Агротех» до ДП «Богодухівський СУКК» - суд їх відхилив, оскільки відповідно до положень ч.ч. 4, 5, 7 ст. 82 ЦПК України вони не мають преюдиціального значення у даній справі з огляду на те, що позивач не була учасником вказаної справи 922/89/20. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Щодо обраного позивачем способу захисту суд першої інстанції вказав, що враховуючи, що умови угоди про дострокове розірвання оренди виконані не були, чим порушені права позивача власника земельної ділянки, обраний позивачем спосіб захисту суд вважає таким, що не суперечить закону та є ефективним для захисту його порушеного права. Щодо відшкодування витрат за заявою представника ТОВ НВДЦ «Агротех» суд зазначив таке. Ухвалою суду від 28.10.2021 прийнято відмову позивача від позову в частині вимог до відповідача ТОВ НВДЦ «Агротех» та провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Богодухівський СУКК», ТОВ НВДЦ «Агрготех», третя особа ПП «Олександрія-2019» про визнання припиненим права оренди та повернення земельної ділянки закрито в частині вимог до відповідача ТОВ НВДЦ «Агротех». Разом з тим, відповідач ТОВ НВДЦ «Агротех» не довів, та у справі відсутності докази про те, що позивачем були здійснені необґрунтовані дії у ході розгляду справи. Згідно до наявних у справі відомостей позов до ТОВ НВДЦ «Агротех», від якого відмовився позивач, не можна вважати необґрунтованим. Тому суд не вважав процесуальну поведінку позивача щодо звернення з позовними вимогами в тому числі і до ТОВ «НВДЦ Агротех» необґрунтованою та не вбачав підстав для стягнення з неї витрат на правничу допомогу на користь ТОВ НВДЦ «Агротех» на підставі ч.5 ст.142 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. На спірні правовідносини поширюються наступні норми права. Згідно зі ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч.1 статті 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Підстави припинення договору оренди визначені статтею 31 ЗУ «Про оренду землі», зокрема в ній зазначено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. Можливість розірвання договору оренди за взаємною згодою сторін була передбачена і умовами договору оренди від 24.05.20112 (п.41 договору). Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦК України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку, або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку, або інше позначення та інші права, включаючи права на земельну ділянку. У ч. 4 ст. 12 вказаного Закону України передбачено, що з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо: вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є відчуження підприємством та/або господарським товариством або набуття ним земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на зазначені об`єкти та/або внаслідок яких може відбутися зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству та/або господарському товариству або перебуває в його користуванні. Якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються без попереднього погодження органом приватизації та з покупцем (у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця), такий правочин є недійсним. Зазначені обмеження діють до завершення приватизації об`єкта. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про фонд державного майна України» є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Судом першої інстанції встановлено, що Позивач є власником земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0039, яка на підставі договору від 24.05.2012 перебувала в оренді у ДП «Богодухівський СУКК», що підтверджується копією державного акта, копією договору та актів прийому-передачі, відповідними витягами з Державного реєстру речових прав, копією свідоцтва про право на спадщину. 21.08.2017 укладено додаткову угоду до договору оренди від 24.05.2012, відповідно до якої позивач набула статус орендодавця за договором оренди. /Т.1, а.с.6-12/. Наказом Фонду державного майна України по Харківській області від 27.03.2018 №447 затверджено перелік об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2018 році. Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 24.04.2018 №895 прийнято рішення про приватизацію шляхом продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» з направленням його для опублікування в газеті «Відомості приватизації» та на офіційному сайті Фонду держмайна. 24.07.2019 між позивачем ОСОБА_1 та ДП «Богодухівський СКУУ» укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди належної позивачеві земельної ділянки /а.с.13-14/. Після цього Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 19.12.2019 №01192 прийнято рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» шляхом його викупу Товариством з обмеженою відповідальністю НВДЦ «Агротех». З листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях №20-05-00124 від 11.01.2020 вбачається, що згода директору Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» на розірвання договорів оренди землі Регіональним відділенням ФДМУ не надавалась. 10.01.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях та ТОВ «Навчальний виробничо-дослідний центр «АГРОТЕХ» укладено Договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат». 28.01.2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях та ТОВ «Навчальний виробничо-дослідний центр «АГРОТЕХ» складено та підписано акт приймання-передачі державного майна на виконання вищевказаного Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 10 січня 2020 року. Договором від 20.10.2020 внесені зміни до договору купівлі-продажу від 10.01.2020 щодо строку проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ДП «Богодухівський СУКК». Умовами договору купівлі - продажу об`єкта малої приватизації Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово- курсовий комбінат» від 10. 01.2020 року (п.5.5.) визначено, що покупець є правонаступником майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» відповідно до законодавства України. Відповідно до п.1.3 Договору, земельні ділянки не входять до складу об`єкта приватизації, тому питання землекористування Покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку після переходу до Покупця права власності на об`єкт приватизації. У відповіді Фонду держмайна на запит представника позивача зазначено, що земельні ділянки приватної форми власності, які орендуються підприємством, не є власністю підприємства та не обліковуються на його балансі. В Інформаційному повідомленні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат», яке було розміщено на електронному майданчику зазначено, що ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» орендує у приватних осіб земельні ділянки загальною площею 494,2163 га за 117 договорами оренди. Зазначені земельні ділянки не обліковуються на балансі ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та не входять до складу єдиного майнового комплексу, що пропонується до продажу (а.с.34-38 т.2). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (допустимість доказів). За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачі не надали до суду належних і допустимих у розмінні ст. 76 ЦПК України доказів на спростування вказаних обставин про те, що угода про дострокове розірвання договору оренди належної позивачеві земельної ділянки була укладена між позивачем ОСОБА_1 та ДП «Богодухівський СКУУ» 24.07.2019, а рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» шляхом його викупу Товариством з обмеженою відповідальністю НВДЦ «Агротех» було ухвалено Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 19.12.2019 № 01192, тобто більше ніж через 4 місяці після розірвання договору оренди. Судом також безспірно встановлено, що договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК» між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях та ТОВ «НВДЦ «Агротех» було укладено 10.01.2020, тобто через п`ять місяців після розірвання договору оренди земельної ділянки, яка належить позивачці. Тому за змістом норми ч. 4 ст. 12 вказаного Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вказаний правочин від 24.07.2019, який був укладений до дати підписання договору купівлі-продажу та до переходу права власності до покупця - 10.01.2020, - не може вважатися таким, що він є недійсним (нікчемним) внаслідок відсутності погодження органом приватизації та з покупцем. Договір про розірвання договору оренди земельної ділянки позивачки не був також визнаний недійним. Як вже було зазначено вище, у справі відсутні докази, які у достатній мірі підтверджують що до складу активів, які підлягали приватизації входило право оренди земельної ділянки позивача, або що апріорі про таку приватизацію вона знала чи мала знати. Згаданий Наказ 2018 Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області від 24.04.2018 № 895 таких відомостей не містить, та доказів на підтвердження зворотного до справи не надано. З огляду на те, що у справі відсутні достатньо обґрунтовані підстави вважати, що позивач знала чи могла знати про приватизацію ДП «Богодухівський С/Г УКК» на день укладення договору про розірвання договору оренди, - колегія суддів також погоджується з тим, що на спірні правовідносини дійсно поширюється норма ст. 92 ЦК України, яка передбачала, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Покликання у доводах скарги на рішення господарських судів у справі № 922/89/20 за позовом ТОВ НВДЦ «Агротех» до ДП «Богодухівський СУКК» - суд першої інстанції відхилив обґрунтовано, оскільки відповідно до положень ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України вони дійсно не мають преюдиціального значення у даній справі з огляду на те, що позивач не була учасником вказаної справи 922/89/20, та спростувала аргументи відповідачів про те, що керівник ДП «Богодухівський СУКК» при розірванні договору оренди її земельної ділянки діяв у липні 2019 року поза межами своїх повноважень. Суд першої інстанції правильно вказав, що ОСОБА_1 не брала участі у даній господарській справі, тому за змістом норми ч. 5 ст. 82 ЦПК України має процесуальну можливість доводити законність розірвання договору оренди земельної ділянки, яка їй належить. При цьому правова оцінка, надана судом певному факту (щодо перевищення повноважень керівником ДП «Богодухівський СУКК» при розірвання договорів оренди земельних ділянок) при розгляді іншої справи, відповідно до норми ч. 7 ст. 82 ЦПК України не є обов`язковою для суду при розгляді даної справи № 613/146/21. Колегія суддів у цьому контексті також зважає на правові висновки, які були висловлені щодо змісту вказаних норм матеріального права, у постанові КЦС ВС від 18 жовтня 2023 року у аналогічній за обставинами справі № 613/734/21 (провадження № 61-1752св23), згідно яким у разі, якщо орендовані підприємством у громадян приватні земельні ділянки не входять до єдиного майнового комплексу (предмета приватизації та продажу) підприємства, або якщо договір оренди таких земельних ділянок був укладений не у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця, як встановлено у справі, яка наразі переглядається судом апеляційної інстанції, - не можна вважати, що на такі договори про розірвання застосовуються положення вказаної норми частини 4 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про недійсність цих правочинів. З огляду на це колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність визначених у ч. 4 ст.12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» підстав для висновку про невідповідність договору про дострокове розірвання договору оренди землі, укладеного 24.07.2019 між ОСОБА_1 та ДП «Богодухівський СУКК» в особі директора Тризни О.М. вимогам закону та недоведеність аргументів відповідачів щодо нікчемності такого правочину. У справі також відсутні відомості про те, що вказаний договір про розірвання договору оренди був визнаний судом недійсним. Щодо відмови позивача від участі в експертизі та прохання представника відповідача визнати факт відсутності угоди про розірвання договору оренди на підставі ст.109 ЦПК України судом першої інстанції було правильно зазначено, що клопотання про призначення експертизи було обґрунтовано доводами, які не були зазначені у відзиві в якості підстав заперечення проти позову, тому підстави для визнання судом факту, про який просить відповідач, відсутні. Судом було правильно вказано, що оскільки умови угоди про дострокове розірвання оренди виконані не були, внаслідок чого були порушені права позивача власника земельної ділянки, обраний позивачем спосіб захисту є таким, що не суперечить закону та є ефективним для захисту його порушеного права відповідно до змісту норми ст. 16 ЦК України. Інші доводи скарги також не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та висновків суду не спростовували. Колегія суддів також відхиляє доводи скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» в частині розподілу судових витрат ТОВ «НВДЦ «Агротех», оскільки у справі дійсно відсутні докази про те, що позивач зловживала правом на позов до вказаного Товариства, від якого згодом відмовилась, внаслідок чого ухвалою суду першої інстанції від 28 жовтня 2021 року провадження у справі в цій частині було закрито. Як зазначено у вказаній ухвалі від 28 жовтня 2021 року про прийняття відмови від позову, підставою для нього було зазначені неодноразові дії ТОВ «НВДЦ «Агротех» - звернення до суду із заявами про накладення заборон на вчинення реєстраційних дій на земельну ділянку позивача, хоча позов пред`явлений ним так і не був. Позивач вважала, що такі дії відповідача ТОВ «НВДЦ «Агротех» були недобросовісними та суперечливими, та дали позивачу обґрунтовані підстави пред`явити цей позов також і до ТОВ НВДЦ «Агротех». Під час розгляду цієї справи відповідачі змінили позицію і вказали, що ТОВ «НВДЦ «Агротех» не є учасником спірних правовідносин та стороною, яка оспорює правомірність угод і дій сторін в даних договірних відносинах. Отже, враховуючи зазначену позицію ТОВ «НВДЦ «Агротех», яке заявило про відсутність у нього прав на спірну земельну ділянку, позивач, діючи в процесі добросовісно та розсудливо, вважав за необхідне заявити суду про відмову від позову в частині позовних вимог до відповідача ТОВ «НВДЦ «Агротех». З наведених підстав суд першої інстанції прийняв відмову від позову та відповідно до п. 4 ч. 1 ст.255 ЦПК України своєю ухвалою закрив провадження у справі. Питання про розподіл судових витрат при цьому не вирішувалося. Згідно ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. За недоведеності доводів скарги щодо необґрунтованості дій позивача колегія суддів їх відхиляє. Наведене свідчить, що вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись ст.ст. 259, ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» та Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» - залишити без задоволення.. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 06 липня 2026 року. Головуючий В.Б. Яцина Судді - Ю.М. Мальований Н.П.Пилипчук