Постанова 4809 № 390/1675/25

ПОСТАНОВА Іменем України 03 липня 2026 року м. Кропивницький справа № 390/1675/25 провадження № 22-ц/4809/946/26 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді Єгорова С.М., Карпенко О.Л., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2026 року (суддя Бойко І.А.). В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду з позовною заявою, відповідно до якої просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 14 березня 2021 року № 681561897 у розмірі 56221,18 грн. Також позивач просив відшкодувати за рахунок відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. В обґрунтування позову вказує, що 14 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (далі - ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», Кредитор) та ОСОБА_1 (далі Позичальник) було укладено кредитний договір № 681561897 на суму 18750,00 грн (далі Кредитний договір). Відповідно до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118/-01, укладеного між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн фінанс») 05 серпня 2020 року укладено договір факторингу №05/0820-01. У подальшому між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу від 30 вересня 2024 року № 3009/24. На підставі зазначеного договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 56221,18 грн, з яких: 15800,00 грн заборгованість по кредиту, 40421,18 грн заборгованість за несплаченими відсотками. Зазначає, що згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язалася вчасно повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у порядку, визначеному цим договором. Однак, відповідач своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав. У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за Кредитним договором, позивач вимушений звернутись до суду з позовом у даній справі. Відповідач у поданому до суду першої інстанції відзиві просив залишити позов без задоволення позовну заяву та зазначив, що у нього відсутні грошові зобов`язання перед позивачем. Вказує на відсутність доказів отримання кредиту за договором та наявності заборгованості. На переконання відповідача, позивачем не доведено набуття ним права вимоги за Кредитним договором, оскільки посилається на договір факторингу, які були укладені у 2018 та 2020 роках, тоді як Кредитний договір був укладений у 2021 році. Посилається на неналежність та недопустимість наданих позивачем доказів на підтвердження переходу прав вимоги та на відсутність повідомлення про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором та підтвердження про направлення відповідачу такого повідомлення. Стверджує про безпідставність нарахування відсотків за користування кредитом поза визначеним Кредитним договором строком кредитування. Посилаючись на інформацію, наведену у паспорті споживчого кредиту та враховуючи здійснені ним часткові оплати, вважає, що загальний залишок заборгованості за Кредитним договором складає 11259,01 грн. Також відповідачем заявлено про пропуск позивачем трирічного строку позовної давності, протягом якого останній міг звернутись за захистом свого порушеного права (а.с. 149-161 том 1). Відповідно до відповіді на відзив позивач вважає, що дотримався строку позовної давності, який був продовжений на строк дії в Україні воєнного стану. Вказує, що позивачем надано належні докази перерахування ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відповідачу кредитних коштів. При цьому, наголошує, що Кредитодавець не є банківською установою, а тому не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Звертає увагу на те, що відповідач виконував умови Кредитного договору, здійснюючи часткові платежі. Щодо переходу права вимоги за Кредитним договором наполягає на достатності та належності наданих до суду доказів на підтвердження відповідних обставин. На думку позивача, заперечення відповідача ґрунтуються на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу. Вважає, що наявна у справі виписка з особового рахунку відповідача є належним доказом на підтвердження наявності заборгованості за Кредитним договором та її розміру, оскільки відображає фактичний обсяг боргових зобов`язань, які були нараховані попередніми кредиторами та за якими позивач набув право вимоги. Щодо нарахування відсотків за Кредитним договором, зазначає, що у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України), так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК України) (а.с. 164-198 том 1). У запереченні на відповідь на відзив відповідач наполягає на пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки вважає, що сам факт введення воєнного стану не є автоматичною підставою для зупинення перебігу позовної давності, а не обхідним є встановлення факту неможливості звернення до суду з позовом через воєнні дії. Зауважує, що позивачем не наведено жодних обставин, які перешкоджали його своєчасному зверненню до суду. Щодо перерахування кредитних коштів тав наявності заборгованості вказує, що позивачем не надано ні виписки, ні меморіальних ордерів чи інших первинних документів, а наявні розрахунки заборгованості не дають можливості встановити дійсний розмір заборгованості. Заперечує факт переходу до позивача права вимоги за Кредитним договором. Стверджує, що нарахування відсотків за Кредитним договором здійснювалось після закінчення строку кредитування, а тому не відповідає вимогам закону (а.с. 208-212 том 1). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2026 року позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором позики № 681561897 від 14 березня 2021 року у розмірі 56221,18 грн, з яких: 15800,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 40421,18 грн заборгованість по процентах; здійснено розподіл судових витрат. Задовольняючи вимоги позову у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у встановленому процесуальним законом порядку доведено факт укладення Кредитного договору та надання відповідачу кредитних коштів у сумі 18750,00 грн. На переконання суду першої інстанції, встановлені обставини справи свідчать, що позивач набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором, оскільки фактично вказані права вимоги були передані (відступлені) після укладення Кредитного договору та виникнення заборгованості. На думку суду, сторони під час укладення Кредитного договору погодили нарахування відсотків відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, а тому судом відхилено посилання відповідача на неправильне нарахування процентів, а саме після закінчення строку кредитування. Місцевим судом зауважено, що у матеріалах справи наявні розрахунки заборгованості за Кредитним договором, а відповідачем розмір заборгованості не спростовано, власного контррозрахунку не надано. Суд вважав відсутніми підстави для застосування строку позовної давності до вимог позову, врахувавши періоди зупинення перебігу строку позовної давності та беручи до уваги дату подання позовної заяви. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у даній справі, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2026 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом визнано встановленою обставину наявності заборгованості відповідача, яка у встановленому порядку не доведена. Наголошує, що документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Вказує, що суд першої інстанції неповно розглянув доводи відповідача щодо відсутності факту переходу та набуття позивачем права вимоги за Кредитним договором, не надавши належної оцінки всім наявним у справі доказам. Важає хибним висновок суду щодо набуття позивачем у визначеному законом порядку права вимоги за Кредитним договором, оскільки на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання за Кредитним договором. На переконання скаржника, суд першої інстанції мав відхилити за недопустимістю та не приймати до уваги додані позивачем до позову витяги з реєстру прав вимоги до договорів факторингу. Наголошує, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст.ст. 1048-1050 ЦК України та неповно з`ясував всі істотні обставини справи щодо права позивача на нарахування відсотків поза межами строку кредитування. Звертає увагу, що згідно з Паспортом споживчого кредиту загальні витрати за кредитом становлять 4781,40 грн, а загальна вартість кредиту становила 23531,40 грн, тому, на думку скаржника, загальний залишок заборгованості (тіло кредиту разом з відсотками та іншими нарахуваннями) за Кредитним договором становить 11259,01 грн (21163,70 грн 12272,39 грн). Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зазначає, що як положення національного законодавства, так і судова практика підтверджують, що до позивача могли перейти права вимоги за Кредитним договором, які виникли після укладення договорів факторингу. У контексті викладеного, звертає увагу на постанову Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25. Зауважує, що надані позивачем витяги з Реєстру прав вимоги (Реєстрів Боржників) до договорів факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та № 3009/24 від 30 вересня 2024 року містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином. Звертає увагу, що витяги з реєстрів боржників (прав вимог) формуються безпосередньо сторонами договору факторингу, тому позивач, як новий кредитор, не має впливу на їх форму чи вигляд, а також доступу до повного реєстру. Наполягає на правомірності нарахування процентів за Кредитним договором та вважає, що вони підлягають стягненню з відповідача у пред`явленому до стягнення розмірі (а.с. 17-29 том 2). Свої правові позиції позивач та відповідач підтримали також у поданих до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях (а.с. 34-37, 39-44 том 2). Рух справи у суді апеляційної інстанції Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2026 року; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Згідно з ухвалою апеляційного суду від 08 квітня 2026 рокузакінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до наказу в. о. голови Кропивницького апеляційного суду у період з 25 травня 2026 року до 19 червня 2026 року (включно) головуючий суддя у даній справі Дьомич Л. М. перебувала у відпустці. На підставі розпорядження керівника апарату Кропивницького апеляційного суду здійснено заміну членів колегії з розгляду даної справи суддів Дуковського О. Л. та Письменного О. А. суддями Єгоровою С. М. та Карпенком О. Л. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступного. Фактичні обставини справи, встановлені судами 13 березня 2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі Позичальник)укладено кредитний договір №681561897 (далі - Кредитний договір, а.с. 30-35 том 1), за умовами якого Позичальник отримав у кредит грошові кошти у розмірі 18750,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту (п. 1.1. Кредитного договору). Згідно з п. 1.2. Кредитного договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту Позичальником (далі «Дисконтний період»). За умовами п. 3.1. Кредитного договору сторони погодили, що встановлений у п. 1.2. договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Відповідно до п. 1.4 Кредитного договору за користування кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за корситтування кредитмо, які нараховуються у наступному порядку: -виключно на період строку, визначеного п. 1.2. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою у розмірі 310,25 процентів річних, що становить 0,85 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; -за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказанго в. п. 1.2. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою у розмірі 310,25 процентів річних, що становить 0,85 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. - Кредитний договір разом з Додатком № 1 та Паспортом споживчого кредиту підписані електронним підписом Позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора МNV7FY39, направленого Кредитодавцем на номер телефону Позичальника НОМЕР_1 та введеного останнім 14 березня 2021 року о 22:07:25 (а.с. 48 том 1). Встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало належним чином, надавши Позичальнику у безготівковій формі кредитні кошти у сумі 18750,00 грн шляхом їх перерахування на зазначений у заявці на отримання грошових коштів в кредит картковий рахунок відповідача №НОМЕР_2 (а.с. 47 том 1), що підтверджується платіжним дорученням від 14 березня 2021 року (а.с. 66 том 1) та електронним повідомленням АТ «Таскомбанк» (а.с. 67-69 том 1). 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та TOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (Клієнт) було укладено Договір факторингу №28/1118-01 (далі Договір №28/1118-01, а.с. 70-80 том 1), відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно з п. 1.3. Договору № 28/1118-01 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відповідно до п. 8.2. Договору № 28/1118-01 строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року. Як вбачається зі змісту Додаткових угод №№ 19, 26, 27, 31 та 32 до Договору № 28/1118-01 строк дії цього договору неодноразово продовжувався його сторонами, зокрема, додатковою угодою від 31 грудня 2023 року № 32 - до 31 грудня 2024 року включно (а.с. 81-91 том 1). Крім того, відповідно до укладеної між Фактором та Клієнтом Додаткової угоди від 31 грудня 2020 року № 26 до Договору №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору №28/1118-01 у новій редакції. Зокрема, сторони погодили, що за п. 4.1. Договору №28/1118-01 у новій редакції наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до Боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 144 від 27 липня 2021 року до Договору №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором у загальній сумі 47397,38 грн, з яких: 15800,00 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 31597,38 грн заборгованість по відсоткам (а.с. 92-94 том 1). Таку ж інформацію щодо розміру заборгованості Позичальника за Кредитним договором містить розрахунок заборгованості, виконаний ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». При цьому, як убачається зі згадного розрахунку заборгованості, Позичальником здійснювались оплати за кредитним договором на загальну суму 12272,39 грн, з яких: 2950,00 грн зараховано у рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту та 9322,39 грн у рахунок погашення процентів за користування кредитом (а.с. 125-128 том 1). 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалось відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язалось їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 95-103 том 1). Шляхом укладення додаткових угод до договору строк дії договору факторингу від 05 серпня 2020 року №05/0820-01продовжувався (а.с. 104-105 том 1), зокрема, на підставі додаткової угоди від 30 грудня 2022 року № 3 до 30 грудня 2024 року включно. Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором у загальній сумі 56221,18 грн, з яких: 15800,00 грн заборгованість по кредиту, 40421,18 грн заборгованість за несплаченими відсотками (а.с. 106-109 том 1). Аналогічну інформацію щодо розміру заборгованості Позичальника за Кредитним договором містить розрахунок заборгованості, виконаний ТОВ «Таліон Плюс» за період з 27 липня 2021 року по 31 серпня 2023 року (а.с. 129-131 том 1). При цьому, зі змісту згадного розрахунку заборгованості вбачається, що Позичальником здійснювались часткові оплати за Кредитним договором, а саме: 10 грудня 2021 року у сумі 3 964,00 грн, 10 січня 2022 року у сумі 3963,00 грн та 09 лютого 2022 року у сумі 3963,00 грн, загалом у сумі 11890,00 грн, яка була зарахована у рахунок погашення заборгованості Позичальника по процентам за Кредитним договором. 30 вересня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 3009/24, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язалось відступити ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якої настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору (а.с. 110-120 том 1). Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 30 вересня 2024 року до договору факторингу № 3009/24 ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у загальній сумі 56221,18 грн, з яких: 15800,00 грн заборгованість по кредиту, 40421,18 грн заборгованість за несплаченими відсотками (а.с. 117-119 том 1). Таку ж інформацію щодо суми заборгованості відповідача за Кредитним договором містить виконана позивачем виписка з особового рахунка (а.с. 132 том 1). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, враховуючи наступне. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач не заперечує факту укладення ним зТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» Кредитного договору. Разом з тим, скаржник стверджує про недоведеність обставин отримання ним кредитних коштів у сумі 18750,00 за Кредитним договором. З такими доводами скаржника колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20, якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики. Разом з тим, заперечуючи факт отримання коштів за Кредитним договором, відповідач вказаний договір у судовому порядку не оспорював. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, стороною відповідача до суду не надані. Апеляційним судом також зважено на те, що в ході касаційного перегляду судових рішень Верховний Суд неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18. Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Колегія суддів звертає увагу на те, що до предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник. У даній справі колегією суддів враховано, що відповідач не надав жодного доказу, який би спростовував доводи позивача про виконання Кредитодавцем за Кредитним договором своїх зобов`язань за договором, а лише посилався на недоведеність таких фактів позивачем. Апеляційним судом також зважено на те, що учасниками спірних правовідносин, за виключенням відповідача, є фінансові, а не банківські установи, нормативно-правове регулювання діяльності яких має свої особливості, зокрема, що стосується вимог до первинної документації. Так, скаржником помилково не враховано, щоТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» не є банком, а тому не відкриває Позичальнику рахунок, не формує банківську виписку з рахунку, а лише здійснює перерахування кредитних коштів на вже існуючий рахунок Позичальника у банківській установі. Крім того, доцільно зауважити, що з матеріалів справи вбачається, що відповідачем виконувались умови Кредитного договору, а саме: сплачувались кошти у рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за користуванням кредитом. Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц зазначив, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності позивачем факту отримання відповідачем кредитних коштів за Кредитним договором у сумі 18750,00 грн і неповернення їх Кредитодавцю у встановлений строк. Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги на доводи відповідача у частині вимоги про стягнення процентів за користування кредитним коштами за Кредитним договором щодо нарахування таких процентів поза погодженого сторонами строку кредитування. У ч.ч. 1 - 3 ст. 1056 - 1 визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. У справі, що переглядається встановлено, що умовами Кредитного договору передбачений строк кредитування, який складає 30 днів: з 14 березня 2021 року по 13 квітня 2021 року, що складає Дисконтний період. Як було встановлено апеляційним судом у п. 3.1. Кредитного договору сторони погодили, що встановлений у п. 1.2. договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Отже, за погодженими стронами умовами Кредитного договору продовження строку кредитування має смісце у випадку обов`язкового та одночасного дотримання Позичальником двох умов, а саме: 1) сплата у період з 14 березня 2021 року по 13 квітня 2021 року всіх процентів за користування кредитом, які згідно з Додатком № 1 до Кредитного договору складають 4781,40 грн; 2)активація функції продовження строку Дисконтного періоду в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця. Водночас фактичні обставини справи, що переглядається, свідчать, що у період з 14 березня 2021 року по 13 квітня 2021 року відповідачем сплачено проценти лише частково на загальну суму 630,12 грн (15 березня 2021 року у сумі 159,38 грн, 16 березня 2021 року у сумі 158,44 грн, 17 береня 2021 року у сумі 156,75 грн та 18 березня 2021 року у сумі 155,55 грн). Крім того, у матеріалах справи відсутні докази активації відповідачем функції продовження строку Дисконтного періоду. Разом з тим, як у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі відповідач стверджував, що ним не вчинялось жодних дій задля пролонгації періоду кредитування і зазначені твердження позивачем спростовані не були. Таким чином, судами не було встановлено настання умов, за яких згідно з умовамип. 3.1. Кредитного договору можлива пролонгація встановленого строку кредитування (Дисконтного періоду). Сторонами Кредитного договору погоджено, що проценти за користування кредитом у межах визначеного договором строку кредитування розраховуються за дисконтною процентною ставкою у розмірі 310,25 процентів річних, що становить 0,85 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним. Таким чином, проценти за користування кредитом мають нараховуватись на тіло кредиту за період з 14 березня 2021 року по 13 квітня 2021 року (строк кредитування) за ставкою 0,85 % в день та згідно зі змістом Паспорту кредиту та Додатку № 1 до Кредитного договору складають 4781,40 грн. Подальше, поза строком кредитування, нарахування процентів за користування відповідачем кредитними коштами за Кредитним договором було необґрунтованим, чого безпідставно не враховано судом першої інстанції. При цьому, апеляційним судом не беруться до уваги умови Кредитного договору щодо продовження строку кредитування, у яких міститься посилання на так звану «відкладальну обставину», якою за умовами договору є факт продовження користування кредитом понад строк Дисконтного періоду. Так, позивач вважає, що факт користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, яка подовжує строк користування кредитом. Однак, таке тлумачення суперечить правовій природі відкладальної обставини, зокрема, по причині відсутності невизначеності у її настанні. Відкладальна обставина - це подія, яка може настати або не настати. Натомість, продовження користування кредитними коштами - це поведінка Позичальника, яка не створює юридичного наслідку у вигляді продовження договору та не породжує нових прав та обов`язків автоматично. Сам факт неповернення коштів після закінчення строку кредитування не є юридичним механізмом пролонгації такого строку. У зв`язку із викладеним, неповернення Позичальником у повному обсязі кредиту протягом погодженого сторонами строку кредитування є неналежним виконанням договірного зобов`язання, а не відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України. Отже, посилання на відкладальну обставину у спірних правовідносинах є юридично необґрунтованим та не відповідає нормам цивільного законодавства. Крім того, апеляційний суд не погоджується з доводами позивача про те, що відсотки, нараховані після закінчення строку кредитування підлягають стягненню з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки відповідної позовної вимоги подана ТОВ «Юніт Капітал» позовна заява не містить. Відтак, у Позичальника виникло зобов`язання з повернення отриманого за Кредитним договором кредиту у сумі 18750,00 грн та зобов`язання по оплаті процентів за Кредитним договором у сумі 4781,40 грн, а всього - у розмірі 23531,40 грн, що підтверджується змістом Додатку № 1 до Кредитного договору. Водночас, як вбачається з розрахунків заборгованості Позичальника за Кредитним договором, виконаних ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», відповідачем на виконання умов Кредитного договору було сплачено суму, яка загалом складає 24162,39 грн (12272,39 грн + 11890,00 грн) та перевищує суму, яка підлягала сплаті відповідачем за умовами договору. Враховуючи фактичну відсутність у відповідача заборгованості за Кредитним договором на момент укладення договору факторингу від 30 вересня 2024 року № 3009/24 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги і в частині відсутності у позивача права вимоги до Позичальника за Кредитним договором. Викладене безпідставно не було враховано судом першої інстанції, а тому він дійшов до необґрунтованого висновку про задоволення вимог позову тоді, коли у його задоволенні належало відмовити. Таким чином, подана відповідачем апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню. Судові витрати У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За викладеного, за позивачем слід залишити понесені ним у суді першої інстанції витрати зі сплати судового збору та на правовоу допомогу. Сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги судовий збір підлягає відкодуванню за рахунок позивача у повному обсязі. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги За вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Викладене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,- У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2026 року у даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» відмовити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3993,60 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді С. М. Єгорова О. Л. Карпенко