Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/4638/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/4638/25 Головуючий у 1-й інст. Єригіна І. М. Категорія 84 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу № 295/4638/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 18 грудня 2026 року, постановлену під головуванням судді Єригіної І.М.,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2025 року адвокат Ляхов О.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 29 квітня 2024 року ОСОБА_2 отримав у позику від ОСОБА_3 5500 дол. США, які зобов`язувався повернути до 1 березня 2025 року. Факт передачі коштів підтверджується відповідною розпискою. У встановлений строк відповідач не виконав зобов`язання за договором позики. Також вказує, що 3 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ОСОБА_1 набула право вимоги до ОСОБА_2 за вказаним договором позики. Таким чином, представник позивачки адвокат Ляхов О.В., просив стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 5500 дол. США за курсом Національного банку України на день виконання рішення суду. Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 29 квітня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання на 27 травня 2025 року, на 12 год. 30 хв. У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив визнати недійсним договір відступлення права вимоги, укладений 3 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 14 листопада 2025 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. 9 грудня 2025 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про збільшення зустрічних позовних вимог, в якій просив визнати недійсним ордер на надання правничої допомоги, серії АМ №1123886 , виданий адвокатом Ляховим О.В. на підтвердження своїх повноважень щодо представництва інтересів ОСОБА_1 . Протокольною ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 18 грудня 2025 року відмовлено у прийнятті заяви про збільшення зустрічних позовних вимог. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції . На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що подана ним заява про збільшення зустрічних позовних вимог відповідає вимогам законодавства й суд зобов`язаний був прийняти її до спільного розгляду разом із первісним позовом. Звертає увагу на ту обставину, що вказана ухвала постановлена за його відсутності, копія цієї ухвали не була направлена судом на його адресу. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Так, за правилами пунктів 2 та 3 частини другої статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Згідно з частинами першою та другою статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи. Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних рішень. При цьому, відповідач, який подав зустрічний позов, наділений такими ж процесуальними правами, як й позивач за первісним позовом. Отже, цивільним процесуальним законодавством передбачена можливість збільшення зустрічних позовних вимог. У пункті 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі №657/1024/16-ц зазначено, що « як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено ( чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви». Зміст заяви ОСОБА_2 свідчить про те, що вона не є заявою про збільшення зустрічних позовних вимог, а містить нову вимогу, яка не була заявлена у зустрічній позовній заяві. Щодо суті заявленої ОСОБА_2 вимоги слід зазначити наступне. Відповідно до статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_2 просить визнати недійсним ордер на надання правничої допомоги, виданий адвокатом Ляховим О.В., на підставі якого він надає ОСОБА_1 правничу допомогу при вирішення цього спору в судовому порядку. При цьому, ОСОБА_2 стверджує, що зазначений ордер не відповідає вимогам законодавства. Вказане свідчить про те, що з даного приводу між сторонами не існує цивільно-правового спору, адже ОСОБА_2 ставить під сумнів повноваження адвоката на представництво інтересів позивачки за первісним позовом у цій справі. Законодавством не передбачена можливість у судовому порядку визнати недійсним ордер на надання правничої допомоги, оскільки такий ордер сам по собі не є окремим правочином чи рішенням суб`єкта владних повноважень. Ордер це лише документ, який посвідчує повноваження адвоката, виданий на підставі іншого документа. Колегія суддів наголошує, що нормами цивільно-процесуального законодавства передбачене право учасників справи при розгляді справи подавати заяви, клопотання і заперечення, викладати свої вимоги, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань. Отже, чинне процесуальне законодавство надає можливість учасникам справи висловлювати свої думки, міркування, аргументовані заперечення з приводу процесуальних питань, у тому числі й щодо питань, пов`язаних з представництвом. При цьому, законність процесуальних дій учасника справи не може перевірятися за межами передбаченого законом порядку. Незгода сторони з процесуальними діями іншого учасника справи у відповідній цивільній справі не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу. Таким чином, заявлена ОСОБА_2 вимога про визнання недійсним ордера на надання правничої допомоги не підлягає розгляду в судовому порядку й, відповідно, не може бути прийнята до спільного розгляду з первісним позовом. Водночас, при вирішенні питання щодо прийняття до спільного розгляду з первісним позовом вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним ордера на надання правничої допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що така позовна вимога не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства й відповідач вправі звернутися з цим позовом до адміністративного суду. Такий висновок суду є помилковим, оскільки позовна вимога про визнання недійсним ордера на надання правничої допомоги взагалі не підлягає розгляду судом. Отже, саме з наведених мотивів заявлена ОСОБА_2 вимога не може бути прийнята до спільного розгляду з первісним позовом. Щодо форми ухвали, що оскаржується, слід зазначити наступне. Відповідно до частини другої статті 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Частиною п`ятою статті 259 ЦПК України передбачено, що ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею ( суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання. Положення цивільного процесуального законодавства не ставлять можливість реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження певного кола ухвал суду першої інстанції в залежності від їх поділу на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містять заборони оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал. Оскільки за змістом частини третьої статті 194 ЦПК України фактичним наслідком відмови у прийнятті заяви є її повернення заявнику, апеляційний суд має перевіряти законність дій суду по суті, а не скасовувати таке процесуальне рішення виключно через те, що воно оформлене протокольною ухвалою, а не окремим процесуальним документом. У даному випадку вирішальним є зміст рішення, а не його форма. Наявний в матеріалах справи протокол судового засідання від 18 грудня 2025 року свідчить про те, що суд відмовив у прийняті до спільного розгляду із первісним позовом заяви ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог, вважаючи, що така заява підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Тобто, суд фактично дійшов до обгрунтованого висновку про неможливість спільного розгляду вимоги про визнання недійсним ордера на надання правничої допомоги разом із первісним позовом, проте помилився з мотивами повернення заяви про збільшення зустрічних позовних вимог. Таким чином, ухвалу слід змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові. Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,376,376,381-384 ЦПК України, суд,- УХВАЛИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 18 грудня 2025 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: