Ухвала ККС ВС № 761/13005/26

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 року м. Київ справа № 761/13005/26 провадження № 51-2566 ск 26 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянув касаційну скаргу представника АБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, встановив: Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2026 року задоволено клопотання заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 про тимчасовий доступ до речей та документів. Ухвалою слідчого судді надано слідчим у кримінальному провадженні № 72024000420000011 від 06 березня 2024 - детективам (старшим детективам) Бюро економічної безпеки України (деталі викладені в зазначеній ухвалі) тимчасовий доступ до документів, які містять банківську таємницю та стосуються відкриття й обслуговування банківських рахунків, відкритих адвокатськими об`єднаннями (бюро) у АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (більш детальна інформація викладена в зазначеній ухвалі слідчого судді) за період з 01 січня 2024 по 31 грудня 2025, з можливістю вилучити їх завірені копії (здійснити виїмку), а саме: роздруківок руху коштів на рахунку із зазначенням усіх наявних у банку реквізитів контрагентів (повних даних платника та отримувача), призначення платежу, код ЄДРПОУ, номеру рахунку та МФО банківської установи, конкретний час та дата платежу, номер платіжного документа, а також із зазначенням вхідного і вихідного залишків коштів на рахунку на початок і кінець кожного дня по рахунку (у тому числі на електронному носії інформації); документів про IP-адреси пристроїв, з яких відбувався доступ до системи «Клієнт-Банк» (у тому числі на електронному носії інформації); договорів про надання банком інформаційно-розрахункових послуг та послуг електронної пошти в системі «Клієнт-Банк»; платіжних доручень (інструкцій), меморіальних ордерів, чеків, інших розрахункових документів, використаних для здійснення розрахунково-касових операцій за рахунками; заявок на видачу готівкових коштів, заявок на закупівлю іноземної валюти; документів, які були підставою для ідентифікації особи (осіб), уповноважених діяти від імені власника рахунку при відкритті (закритті) рахунків і здійсненні розрахункових касових операцій; довіреностей на уповноваження осіб на користування рахунком, зняття коштів. Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами представників ОСОБА_6 в інтересах АО « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ОСОБА_7 в інтересах АБ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ОСОБА_4 в інтересах АБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ОСОБА_8 в інтересах АБ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2026 року, на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, оскільки апеляційні скарги подані на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 порушує питання про перевірку ухвали апеляційного суду в касаційному порядку. Перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах. Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження у випадку, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Йдеться про право на апеляційний перегляд справи, тобто кінцевого рішення суду по кримінальному провадженню, а не про апеляційний перегляд усіх без винятку ухвал, постановлених слідчим суддею і судом у кримінальному провадженні на всіх його стадіях. Такий підхід цілком узгоджується із міжнародними стандартами. Частиною 3 ст. 392 КПК визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Положення частин 1 та 2 ст. 309 КПК містять перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді. З урахуванням п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність. Інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді (ч. 3 ст. 309 КПК). Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має легітимну мету, не порушує принципу пропорційності між гарантованими правами особи у ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і суспільною необхідністю, а також відповідає принципу правової визначеності. Частиною 4 ст. 399 КПК передбачено, що у випадку, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження. З касаційної скарги та доданих до неї матеріалів убачається, щоадвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах АБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », не погодившись з ухвалою слідчого судді, якою надано доступ до речей і документів, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Суд встановив, що ні з матеріалів клопотання, ні з оскарженого рішення слідчого судді не вбачається, що документи до яких надано тимчасовий доступ підпадають під ознаки п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК, та керуючись ч. 4 ст. 399 КПК, відмовив у відкритті апеляційного провадження. Таке рішення апеляційного суду колегія суддів вважає обґрунтованим. Згідно зі ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. При цьому ст. 26 КПК визначено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Право на апеляційне оскарження реалізується учасником на власний розсуд, підготовка тексту апеляційної скарги, як і звернення з нею до суду, покладаються саме на нього, його законних представників, представників. Виключно апелянт обирає спосіб захисту своїх прав та законних інтересів, тоді як суд діє лише в межах окреслених стороною доводів та вимог. Апеляційний суд вказав, що представником АБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у скарзі не наведено обґрунтованих доводів, яким чином надання тимчасового доступу до перерахованих в ухвалі слідчого судді документів, з можливістю вилучення їх завірених копій, позбавляє можливості здійснювати свою діяльність. З урахуванням особливостей оскарження рішення слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів у апеляційному порядку, обов`язок доказування того факту, що у цьому конкретному випадку було надано дозвіл на вилучення речей і документів, за відсутності яких юридична особа позбавляється можливості здійснювати свою діяльність, покладається на апелянта. Він не може очікувати, що суд самостійно буде відшуковувати підстави для відкриття апеляційного провадження. Посилання скаржника в касаційній скарзі на загальні засади кримінального провадження не спростовують законність рішення апеляційного суду. Закріплені в кримінальному процесуальному законі загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності. Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, застосовуються у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження. Водночас, вказане рішення слідчого судді передбачене ч. 2 ст. 307 КПК, а неможливість оскарження такого рішення прямо передбачено приписами частини 3 вказаної статті. З огляду на викладене порушень положень ст. 129 Конституції України та загальних засад кримінального провадження визначених у КПК, про що зазначає адвоката у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції у цьому випадку не вбачає. При цьому, апеляційний суд вірно зазначив, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному, в аспекті положень ч. 2 ст. 55 Конституції України. Однак, реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Про що зазначено у рішенні Конституційного Суду України №19-рп від 14 листопада 2011 року. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду, скаржником у касаційній скарзі не наведено. Таким чином, за результатом перевірки доводів касаційної скарги представника АБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », суд касаційної інстанції не встановив підстав, які би свідчили про наявність підстав для її задоволення. Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Враховуючи викладене і керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника АБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3