Ухвала ККС ВС № 636/1914/25

УХВАЛА 06 липня 2026 року м. Київ справа № 636/1914/25 провадження № 51 - 2645 ск 26 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 12 грудня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року, встановив: Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання приписів п. 4 ч. 2 зазначеної статті. Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається. За змістом статті 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке би мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Однак, посилаючись у касаційній скарзі на невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК) та ч. 1 ст. 263 КК тяжкості кримінальних правопорушень і його особі внаслідок суворості, захисник ОСОБА_4 належним чином свої доводи не обґрунтовує. Зокрема, він не наводить аргументів щодо явної несправедливості призначеного покарання у розумінні положень ст. 414 КПК та не зазначає достатніх підстав, які з урахуванням установлених судами фактичних обставин кримінального провадження могли б бути визнані беззаперечними підставами для скасування чи зміни судових рішень з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК. Окрім цього, зважаючи на приписи ст. 419 КПК захисник не конкретизував, на які саме доводи апеляційної скарги сторони захисту не було надано відповіді судом апеляційної інстанції, і яким чином це з огляду на положення ст. 412 КПК перешкодило чи могло перешкодити апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Також, висловлюючи незгоду з визначеним судами розміром відшкодування моральної шкоди, захисник не наводить належного обґрунтування своїх доводів. У касаційній скарзі відсутні аргументи, які б свідчили про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права при вирішенні цивільного позову, а також не зазначено обставин, які б спростовували висновки судів щодо розміру моральної шкоди, визначеного з урахуванням характеру, тяжкості та наслідків тілесних ушкоджень, завданих потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, а також характеру його моральних страждань. Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. За положеннями п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі вказуються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону. Приписами ст. 436 КПК визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення. Однак викладені в касаційній скарзі вимоги захисника ОСОБА_4 не узгоджуються з наведеними положеннями кримінального процесуального закону щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками касаційного розгляду. Так, захисник просить змінити вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 , який залишено без змін ухвалою апеляційного суду, водночас не порушуючи у прохальній частині касаційної скарги питання про скасування чи зміну судового рішення суду апеляційної інстанції. За таких обставин заявлені вимоги прохальної частини підлягають уточненню. Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається думка захисника з приводу участі у касаційному розгляді, з урахуванням положень ч.ч. 1, 7 ст. 336 КПК. Крім цього, за положеннями ч. 6 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження. Ця вимога не поширюється на засудженого, який тримається під вартою. У зв`язку з наведеним при поданні нової касаційної скарги захиснику необхідно врахувати наведені вимоги закону, щодо надання примірників касаційної скарги з додатками у кількості, необхідній для їх надсилання сторонам кримінального провадження та учасникам судового провадження. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши захиснику строк для усунення недоліків. Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд постановив: Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 12 грудня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_5 , залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали. Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3