Ухвала КЦС ВС № 204/5360/25

УХВАЛА 06 липня 2026 року м. Київ справа № 204/5360/25 провадження № 61-8358ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 03 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чечелівського районного суду міста Дніпра, Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, ВСТАНОВИВ: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Чечелівського районного суду міста Дніпра, Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, в якому просила: - стягнути з Державного казначейства України за рахунок державного бюджету на її користь відшкодування матеріальної шкоди, завданої їй незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду у розмірі 749 994, 36 грн на день подання цієї позовної заяви (з вказівкою на те, що зі спливом часу цей розмір позовної вимоги збільшується на щомісячний показник розміру аліментів, заявлений у позовній заяві від 06 серпня 2021 року у справі № 204/5984/21); - стягнути з Державного казначейства України за рахунок державного бюджету на її користь відшкодування моральної шкоди, завданої їй незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду у розмірі 749 994,36 грн*2=1 299 988, 72 грн на день подання даної позовної заяви (з вказівкою на те, що зі спливом часу цей розмір позовної вимоги збільшується на щомісячний показник розміру аліментів, заявлений в позовній заяві від 06 серпня 2021 року у справі № 204/5984/21 помножений на 2 (2 особи, які страждали: вона та її донька ОСОБА_2 ). Рішенням Центрального районного суду м. Дніпра від 03 грудня 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 03 грудня 2025 року залишено без змін. 21 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» із касаційною скаргою на рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 03 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2026 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, таухвалити нове судове рішення відповідно до пунктів 2, 3 статті 409 ЦПК України. Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Заявницею подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що ОСОБА_1 , отримавши копію оскаржуваної постанови апеляційного суду, протягом тридцяти днів вперше подала касаційну скаргу. Однак ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2026 року її касаційну скаргу було повернуто на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК Українита роз`яснено їй право на повторне звернення до Верховного Суду. Після отримання вказаної ухвали Верховного Суду від 15 червня 2026 року ОСОБА_1 повторно подала касаційну скаргу. Вирішуючи заявлене клопотання ОСОБА_1 , суд бере до уваги, що за наявними у розпорядженні Верховного Суду відомостями ОСОБА_1 вперше подала касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 03 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2026 року - 25 травня 2026 року. Цю касаційну скаргу було повернуто її ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2026 року (провадження № 61-6992ск26) у зв`язку із тим, що заявниця узагальнено посилалася на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, однак не виклала підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливило відкриття касаційного провадження. 21 червня 2026 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» із касаційною скаргою на рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 03 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2026 року. Проаналізувавши доводи заявниці та наявні в розпорядженні Верховного Суду відомості щодо касаційного провадження № 61-6992ск26, врахувавши право особи на доступ до суду та процесуальну поведінку позивачки, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, як такий, що пропущено з поважних причин. Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху, з огляду на таке. Щодо клопотання (процесуальної вимоги) особи, яка подає скаргу Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується, а також клопотання особи, яка подає скаргу. Згідно з положеннями статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті. Касаційна скарга подана на рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 03 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2026 року; прохальна частина касаційної скарги містить лише процесуальну вимогу щодо ухвалення нового судового рішення відповідно до пунктів 2, 3 статті 409 ЦПК України, проте у касаційній скарзі не вказано, яке саме судове рішення заявниця просить ухвалити Верховний Суд. Отже, в порушення пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України викладена в касаційній скарзі прохальна частина (процесуальна вимога) сформульована некоректно, без урахування визначених законом повноважень суду касаційної інстанції. Таким чином, формулювання прохальної частини касаційної скарги ОСОБА_1 не відповідає положенням статті 409 ЦПК України. Отже, заявниця повинна сформулювати своє клопотання (процесуальну вимогу) з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції. Вказані недоліки повинні бути усунуті шляхом надання суду уточненоїкасаційної скарги із коректним викладенням клопотання (процесуальної вимоги), з урахуванням повноважень Верховного Суду, визначених статтею 409 ЦПК України, та роз`яснень, викладених в цій ухвалі. У разі подання уточненої касаційної скарги через підсистему «Електронний суд» заявниця має надати суду докази надсилання копії касаційної скарги до електронних кабінетів іншим учасникам справи або докази надсилання копії касаційної скарги листом з описом вкладення учасникам справи, які не мають зареєстрованих електронних кабінетів. Щодо зазначення підстав касаційного оскарження Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається норма (норми) права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, особа, яка подає скаргу має враховувати, що частина перша статті 411 ЦПК України в чинній редакції містить сім, а частина третя цієї статті - чотири, окремих пункти в яких викладено підстави для скасування судового рішення. Отже, у разі посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження, заявник має конкретизувати, які саме випадки, передбачені відповідними пунктами частин першої та/або третьої статті 411 ЦПК України, наявні, на його думку, для скасування судових рішень та обґрунтувати свої доводи. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає підставами касаційного оскарження судових рішень пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Водночас заявниця не конкретизує, які саме випадки, передбачені відповідними пунктами частин першої та/або третьої статті 411 ЦПК України, наявні для скасування оскаржених судових рішень. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України). Недоліки касаційної скарги мають бути усунуті шляхом подання уточненої касаційної скарги із зазначенням у ній підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), з урахуванням роз`яснень викладених в цій ухвалі, а саме: - у разі посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України необхідно зазначити випадки, передбачені відповідними пунктами частин першої та/або третьої статті 411 ЦПК України наявні, на думку заявниці, для скасування оскаржених судових рішень у справі, що розглядається; - у разі посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України необхідно зазначити постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржених судових рішеннях у справі, що розглядається. У разі подання уточненої касаційної скарги засобами поштового зв`язку, копії скарги мають бути надані відповідно до кількості учасників справи. У разі подання уточненої касаційної скарги через підсистему «Електронний суд» необхідно надати докази надсилання копії касаційної скарги до електронних кабінетів іншим учасникам справи або докази надсилання копії касаційної скарги листом з описом вкладення іншим учасникам справи, які не зареєстровані в системі Електронний суд. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Не усунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженнярішенняЦентрального районного суду м. Дніпра від 03 грудня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2026 року. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 03 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2026 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Ю. В. Черняк