Ухвала КЦС ВС № 403/16180/12

УХВАЛА 21 січня 2026 року м. Київ справа № 403/16180/12 провадження № 61-7230ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 7 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, Комунальне підприємство «Жилсервіс-2», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Юрченко Лариса Леонідівна, Комунальне підприємство «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради, про визнання права власності, визнання недійсними розпорядження, свідоцтва про право власності на житло, договорів дарування, скасування державної реєстрації права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Жилсервіс-2», про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з житлового приміщення, ВСТАНОВИВ: У грудні 2012 року ОСОБА_1 , яка діяла у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_7 , неповнолітнього ОСОБА_3 , звернулася з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , Дніпровської міської ради, у якому з урахуванням його уточнення просила: - визнати недійсним розпорядження Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «Дніпрошина» № 4608; - скасувати свідоцтво про право власності на житло, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , видане ВАТ «Дніпрошина» 11 травня 1998 року на підставі розпорядження № 4608; - скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , проведену Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» за № 256п16-31; - визнати недійсним договір дарування 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , укладений 16 травня 2012 року ОСОБА_9 та ОСОБА_4 ; - визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 29 червня 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; - визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . У жовтні 2013 року ОСОБА_5 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просив усунути йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з квартири ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 без надання іншого житлового приміщення. Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 листопада 2014 року зупинено провадження у вказаній справі до встановлення правонаступників ОСОБА_8 . Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 травня 2015 року провадження у справі поновлено. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 7 травня 2025 року, відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позовів. 6 червня 2025 року ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 7 травня 2025 року, повний текст якої складено 8 травня 2025 року. Ухвалою Верховного Суду від 4 липня 2025 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та встановлено заявнику строк для усунення її недоліків. 25 грудня 2025 року заявник засобами поштового зв`язку подала заяву про усунення недоліків касаційної скарги. Вирішуючи питання про відкриття касаційних проваджень, суд дійшов наступних висновків. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовчої практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Відповідно допункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Предметом спору у даній справі є вимога майнового характеру - визнання права власності на нерухоме майно, а також вимоги немайнового характеру: визнання розпорядження та договорів дарування недійсними; скасування державної реєстрації права власності та свідоцтва про право власності на житло; усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2025 року становить 3 028 грн. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 4 липня 2025 року ОСОБА_1 надала копію договору дарування від 16 травня 2012 року, відповідно до якого вартість спірної квартири становить 86 966 грн, і саме в такому розмірі визначила ціну позову. Отже, ціна позову ОСОБА_1 визначається вартістю спірної квартири і становить 86 966 грн, тому зазначена справа є справою з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн*250 = 757 000 грн). Справу в іншій частині Верховний Суд вважає малозначною, оскільки доходить висновку про її незначну складність у цій частині. Справа не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, та не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України. Водночас касаційний суд зауважує, що застосування критерію малозначності в зазначеній справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію. Малозначна справа є такою з огляду на свої властивості, отже Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу незначної складності з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі незначної складності з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Касаційна скарга не містить обґрунтувань випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі незначної складності з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет спору, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, стаття 129 якої основними засадами судочинства, серед інших, визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім перегляду судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA від 5 квітня 2018 року). Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі незначної складності з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявник не обґрунтувала, а суд не встановив, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 7 травня 2025 року. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська