Ухвала КЦС ВС № 202/10606/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2 липня 2026 року м. Київ справа № 202/10606/24 провадження № 61-8174/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 27 березня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу та скасування судового наказу від 3 жовтня 2024 року, виданого у справі № 202/10606/24 за заявою Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про стягнення солідарно заборгованості по оплаті послуг централізованого водопостачання та водовідведення, ВСТАНОВИВ: У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу та скасування судового наказу від 3 жовтня 2024 року, виданого у справі № 202/10606/24 за заявою Комунального підприємства (далі - КП) «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про стягнення солідарно заборгованості по оплаті послуг централізованого водопостачання та водовідведення. В обґрунтування клопотання про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу, заявник зазначала, що про існування судового наказу вона дізналася лише 2 січня 2026 року, а її представник отримав його копію 5 січня 2026 року. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 27 березня 2026 року, залишеною без змін постановою Дніпровським апеляційним судом від 26 травня 2026 року, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 3 жовтня 2024 року у справі № 202/10606/24 (провадження № 2-н/202/337/2024) за заявою КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про стягнення солідарно заборгованості по оплаті послуг централізованого водопостачання та водовідведення повернено заявнику. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що копія судового наказу була належним чином вручена ОСОБА_1 3 липня 2025 року, у зв`язку з чим останнім днем для подання заяви про скасування наказу є 18 липня 2025 року, а із заявою про скасування судового наказу заявник звернулася лише 9 січня 2026 року. 16 червня 2026 року ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, зареєстровану судом 18 червня 2026 року, на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 27 березня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2026 року. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Касаційну скаргу ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а саме статей 89, 272 ЦПК України, оскільки суди послались виключно на один доказ, зокрема поштове повідомлення, проте не взяли до уваги положення Правил надання поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270, згідно з якими поштові відправлення з позначкою «Судова повістка» вручаються особисто адресату. Проте підпис у повідомленні про вручення не належить ОСОБА_1 (або був виконаний іншою особою/працівником пошти). Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження (частина шоста статті 394 ЦПК України). Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень з огляду на таке. Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною першою статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. За приписами пункту 1 частини п`ятої статті 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору. До заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою статті 170 ЦПК України (пункт 3 частини п`ятої статті 170 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що відповідний процесуальний строк пропущений нею саме з поважних причин. Судами встановлено, що копію судового наказу ОСОБА_1 судом першої інстанції направлено за адресою її зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . Відповідно до наявного у справі повідомлення про вручення поштового відправлення, вказаний судовий наказ 3 липня 2025 року вручено за довіреністю ОСОБА_2 , яка є наймачем житлового приміщення за вказаною адресою, де також зареєстрована ОСОБА_1 . Суди дійшли висновку, що копія судового наказу була належним чином вручена боржнику 3 липня 2025 року, тому саме з цієї дати розпочався перебіг строку, встановленого частиною першою статті 170 ЦПК України для подання заяви про скасування судового наказу, і закінчився 18 липня 2025 року. Із заявою про скасування судового наказу ОСОБА_1 звернулася до суду лише 9 січня 2026 року, тобто з пропуском строку на його скасування, встановленого частиною першою статті 170 ЦПК України. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційний суд, установивши факт пропуску процесуального строку ОСОБА_1 та відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання заяви про скасування судового наказу, дійшов обґрунтованого висновку про повернення заяви про скасування судового наказу з підстав, передбачених частиною другою статті 171 ЦПК України. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 27 березня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2026 року є необґрунтованою, правильне застосовування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень. Ураховуючи викладене, касаційний суд дійшов висновку, що правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому касаційна скарга є необґрунтованою, що є підставою відмови у відкритті касаційного провадження. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Оскільки оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, ухваленими з додержанням норм процесуального права і підстави для їх скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 27 березня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2026 року суд відмовляє. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 27 березня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу та скасування судового наказу від 3 жовтня 2024 року, виданого у справі № 202/10606/24 за заявою Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про стягнення солідарно заборгованості по оплаті послуг централізованого водопостачання та водовідведення. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська