Ухвала КЦС ВС № 197/24/22

УХВАЛА 2 липня 2026 року м. Київ справа № 197/24/22 провадження № 61-7959ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прохоров Олександр Олександрович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми «Агрофірма Колосс» про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Приватної агрофірми (далі - ПАФ) «Агрофірма Колосс», в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за договором оренди землі, укладеним 10 квітня 2016 року ОСОБА_2 і ПАФ «Агрофірма Колосс», щодо земельної ділянки площею 10,1588 га, з кадастровим номером 1225884400:07:005:0162 на території Зеленобалківської сільської ради Дніпропетровської області, у розмірі 78 638,78 грн, з урахуванням пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних. Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 6 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнено з ПАФ «Агрофірма Колосс» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі від 10 квітня 2016 року у розмірі 78 638,78 грн і судовий збір у розмірі 1 981,60 грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2026 року апеляційну скаргу ПАФ «Агрофірма Колосс», в інтересах якої діяв адвокат Касьян М. С., задоволено частково. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 6 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ПАФ «Агрофірма Колосс»на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 10 квітня 2016 року у розмірі 22 000 грн, три проценти річних у розмірі 1 414,03 грн та інфляційні втрати у розмірі 9 103,61 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2026 року заяву ПАФ «Агрофірма Колосс», в інтересах якої діяв адвокат Касьян М. С., про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАФ «Агофірма Колосс» судовий збір у розмірі 11 016,99 грн. У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено. 14 червня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прохоров О. О., у підсистемі «Електронний суд» сформувала касаційну скаргу, зареєстровану судом 15 червня 2026 року, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2026 року. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовчої практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування, як і справи з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Встановлений у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, та справа з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого унормування процесуальних правовідносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2026 року становить 3 328 грн. Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди землі, укладеним 10 квітня 2016 року ОСОБА_2 і ПАФ «Агрофірма Колосс», щодо земельної ділянки площею 10,1588 га, з кадастровим номером 1225884400:07:005:0162 на території Зеленобалківської сільської ради Дніпропетровської області, у розмірі 78 638,78 грн, з урахуванням пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних. Отже, зазначена справа є справою з ціною позову у розмірі 78 638,78 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн х 250 = 832 000 грн). Тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У касаційній скарзі заявник зазначила, що справа має для ОСОБА_1 виняткове значення, оскільки вона є особою похилого віку, орендна плата за успадковану земельну ділянку є суттєвим джерелом доходу та забезпеченням належного рівня життя. Відповідач роками не виконує свої зобов`язання за договором оренди, апеляційний суд призначив почеркознавчу експертизу без жодного мотивування щодо неможливості відповідача заявити таке клопотання у суді першої інстанції, що є порушенням принципів змагальності та диспозитивності, та скасував рішення суду першої інстанції лише через формальний недолік підпису відповідача, що створює прецедент і заохочує зловживання правами у договірних відносинах. Аналіз наведених заявником у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для неї, оскільки незгода з рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить про винятковість справи для заявника і про обставини дійсної винятковості цієї справи, які б виділяли вимоги заявника у вказаному спорі в якусь особливу категорію спорів. Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, стаття 129 якої основними засадами судочинства, серед інших, визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім перегляду судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року). Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником належним чином не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прохоров Олександр Олександрович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми «Агрофірма Колосс» про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська