Ухвала КГС ВС № 904/495/25

УХВАЛА 06 липня 2026 року м. Київ cправа № 904/495/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Вогник" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2025 у справі за позовом керівника Кам`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до Приватного підприємства "Вогник" про стягнення 301 910,81 грн, ВСТАНОВИВ: 15.06.2026 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга Приватного підприємства "Вогник" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 (повний текст складено 26.05.2026) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2025 у справі № 904/495/25. Водночас при огляді касаційної скарги не виявилося вказаних у додатку касаційної скарги квитанції про сплату судового збору та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 у справі № 160/21078/25, про що Верховний Суд склав акт від 15.06.2026 № 32.1-14/232. 25.06.2026 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від Приватного підприємства "Вогник" надійшло клопотання про долучення доказів сплати судового збору. Перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Вогник", Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке. Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства передбачено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічні положення закріплені і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Водночас, за змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно із частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму становив 3028,00 грн (станом на 01.01.2025). Предметом позову в цій справі є стягнення 301 910,81 грн, що становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2025 рік (3028,00 грн х 100 = 302 800,00 грн), тому в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною. Однак, звертаючись із касаційною скаргою в малозначній справі, Приватне підприємство "Вогник" не наводить обґрунтування випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких судові рішення в малозначних справах можуть бути переглянуті в касаційному порядку. Оскільки доводи касаційної скарги Приватного підприємства "Вогник" не містять обґрунтування щодо необхідності відкриття касаційного провадження в малозначній справі, відсутні підстави для висновку про можливість відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи з особливого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Однак касаційна скарга Приватного підприємства "Вогник" не містить обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а Суд із власної ініціативи таких обставин також не вбачає. При цьому незгода із судовим рішенням не свідчить автоматично про неправильність застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього судового рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача або відповідача є звичайним передбачуваним процесом. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Вогник" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2025 у справі № 904/495/25, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 22.11.2023 №10-р(ІІ)/2023 щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (щодо процесуальних фільтрів касаційної інстанції) та визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (щодо ціни позову для визначення малозначних справ у цивільному процесі). Пункти 1, 5 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, які визнані неконституційними, втрачають чинність через 6 місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Отже зазначене рішення Конституційного Суду України не стосується застосування положень Господарського процесуального кодексу України, а саме частини 5 статті 12 та пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не визнає неконституційним процесуальні фільтри в касаційній інстанції. Керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Вогник" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2025 у справі № 904/495/25. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуюча Н. О. Багай Судді Т. Б. Дроботова Ю. Я. Чумак