Ухвала КГС ВС № 911/2297/21

УХВАЛА 06 липня 2026 року м. Київ cправа № 911/2297/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р., розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 у справі за позовом Керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України до Баришівської селищної ради про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В:

1. Керівник Броварської окружної прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України з позовом до Баришівської селищної ради про стягнення 3 566 801,11 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Баришівська селищна рада як постійний користувач земельної ділянки та суб`єкт владних повноважень у сфері поводження з відходами, допустила порушення вимог природоохоронного законодавства, що призвело до засмічення земельної ділянки та заподіяння державі шкоди у розмірі 3 566 801,11 грн, яка підлягає відшкодуванню.

3. Господарський суд Київської області рішенням від 26.02.2025 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

4. Північний апеляційний господарський суд постановою від 06.05.2026 скасував рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025 та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову. 5. 15.06.2026 Заступник керівника Київської обласної прокуратури через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зокрема, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026, а рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025 залишити в силі.

6. Перевіривши касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури, Верховний Суд встановив, що її варто залишити без руху з таких підстав.

7. Відповідно до п.1 ч.1 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у ч.3 цієї статті.

8. За приписами ч.2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

9. За приписами п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

10. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК в своїй касаційній скарзі Заступник керівника Київської обласної прокуратури зазначає, що підставою касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 у справі №911/2297/21 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права; посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК.

11. Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 1, 4, 5, 40, 41, 68, 69 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 1, 21, 27, 28, 31, 32, 33, 42, 43 Закону "Про відходи", статті 35, 45, 46 Закону "Про охорону земель", статті 1, 96 Земельного кодексу України, ст.1166 Цивільного кодексу України; порушив статті 2, 11, 13, 73-74, 76-80, 86, 91, 236, 237, 238 ГПК; застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах: "- Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 17.12.2019 у справі №915/1456/15, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості (переваги більш вагомих доказів), тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. При цьому, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу); - Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №905/2992/16, в якому останній наводить висновок згідно з яким підписання відповідачем акта перевірки без зауважень є достатньою підставою для стягнення збитків, розрахованих на підставі затвердженої Методики; - Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц у пунктах 136-138 (висновок про те, що обставини справи - це життєві факти, які мають значення для вирішення спору, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідком такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності (статті 77-80 ЦПК України) суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин).".

12. Однак у разі, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, неправильно застосували/не застосували/порушили суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

13. Всупереч наведеному, пославшись на постанови Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду та частково описавши їх зміст, Заступник керівника Київської обласної прокуратури чітко та послідовно не вказав норму/норми права, яка/які неправильно застосував/не застосував/порушив суд апеляційної інстанції, висновок щодо застосування якої міститься в наведених ним постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, з чого не вбачається за можливе встановити, щодо застосування якої конкретно норми права (норм права) викладено висновки у цих постановах. Однак Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які не наведені або нечітко сформульовані у її тексті, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

14. Водночас доводи касаційної скарги про неврахування висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 02.09.2015 у справі №927/1883/14, роз`ясненнях "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" від 27.01.2001 №025/744, Верховний Суд до уваги не бере, оскільки відповідно до ч.4 ст.236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

15. Згідно із ч.2 ст.292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до ч.6 ст.6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення ст.174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

16. Відповідно до приписів ч.2 ст.174 ГПК в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абз.2 ч.1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до ст.6 цього Кодексу.

17. З урахуванням наведеного, касаційна скарга Заступника керівника Київської обласної прокуратури залишається без руху на підставі ч.2 ст.292 ГПК із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом уточнення яку саме норму/норми права (пункт, частину, статтю) неправильно застосував/не застосував/порушив суд апеляційної інстанції, висновок щодо застосування якої/яких міститься у наведених скаржником постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 17.12.2019 у справі №915/1456/15, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, який не врахував суд при ухваленні оскаржуваної постанови.

18. Згідно із ч.4 ст.174 та ч.2 ст.292 ГПК, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

19. Оскільки касаційна скарга Заступника керівника Київської обласної прокуратури залишається без руху, Верховний Суд наразі не розглядає клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги. Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 у справі №911/2297/21 залишити без руху.

2. Надати Заступнику керівника Київської обласної прокуратури строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Заступнику керівника Київської обласної прокуратури, що якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя О. Кібенко