Постанова КГС ВС № 902/562/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 року м. Київ cправа № 902/562/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Рогач Л. І. - головуюча, Мачульський Г. М., Могил С. К., за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П., представників учасників справи: офісу Генерального прокурора - Томчук М. О., Фермерського господарства "Зублевич" - Гуцола М. В., розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Зублевич" на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.11.2024 (суддя Тварковський А. А.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 (судді Гудак А. В., Коломис В. В., Тимошенко О. М.) у справі за позовом Керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради до Бершадської міської ради та Фермерського господарства "Зублевич", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. Керівник Гайсинської окружної прокуратури (далі - прокурор) подав до суду позов в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради до Бершадської міської ради (далі - Рада) та Фермерського господарства "Зублевич" (далі - ФГ "Зублевич", скаржник) про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, виключивши відповідні відомості щодо земельної ділянки з Державного земельного кадастру; витребування у Ради та ФГ "Зублевич" на користь Вінницької обласної ради, земельну ділянку загальною площею 8,4 га, яка відповідає координатам кутів меж поворотних точок кварталу 19 виділу 11 площею 0,7 га та виділу 12 площею 7,7 га Бершадської дільниці Дочірнього підприємства "Бершадський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (далі - ДП "Бершадський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс") та включена до земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га. 1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що набуття Радою права власності на земельну ділянку, до складу якої входить частина лісової земельної ділянки, яку безпідставно віднесено до земель сільськогосподарського призначення, відбулось із порушенням норм чинного законодавства. Визначення спірної земельної ділянки як сільськогосподарської за результатами інвентаризації без урахування матеріалів лісовпорядкування та подальша передача в оренду лісової земельної ділянки без належних на те законодавчих підстав, створило загрозу використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами 2.1. 15.09.2000 рішенням 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради № 252 "Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс" та відповідним структурам" на виконання рішення 15 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради від 06.07.2000 "Про передачу земель лісового фонду" вирішено припинити право постійного користування землями лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств та передати землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств за межами населених пунктів обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс" та відповідним районним комунальним спеціалізованим лісогосподарським структурам в обсягах, що рахуються в земельно-обліковій документації згідно з додатком (а.с.138-139 т.1). 2.2. На виконання зазначеного рішення керівником колишнього КСП "Агрофірма Війтівська" та Війтівським сільським головою передано ТОВ "Бершадьрайкомунліс" лісових насаджень на площі 576 га, у тому числі лісополоси 55,0 га на території Війтівської сільської ради, що підтверджується Актом від 04.04.2001 підписаним також іншими членами комісії. 2.3. Рішенням Вінницької обласної ради від 12.10.2001 №463 Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблкомунліс" перейменоване у Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс". 2.4. Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства філії Бершадський "Райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс", розробленого в 2006 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням Українська лісовпорядна експедиція, за планшетами та відомостями пояснювальної записки та карт-схеми поділу території, експлікації, вбачається, що на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області у користуванні філії перебуває 501 га (квартали 15-22). 2.5. Згідно із відомостями протоколу другої лісовпорядної наради від 15.12.2005 про розгляд перспективного плану ведення лісового господарства, погодженого 23.12.2005 Державним Управлінням екологічної безпеки у Вінницькій області та затвердженого генеральним директором ВОКСЛП "Віноблагроліс", визначено розподіл площ земельних ділянок лісового фонду Бершадського райагролісу за адміністративними районами і місцевими органами. Зокрема визначено, що площа за даними лісовпорядкування по Війтівській сільській раді становить 501,0 га, а згідно державних актів - 491,0 га. 2.6. Отже, різниця в таких площах становить 10 га лісових ділянок, та на такі землі не було виготовлено відповідні державні акти, правоустановлюючими документами на ці ділянки були саме матеріали лісовпорядкування. 2.7. Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Бершадський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" Вінницької області - Бершадська дільниця (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків), який розроблений 2015 року Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням Українська лісовпорядна експедиція, які виготовлено з урахуванням попереднього проекту, до кварталу 19 включені виділи 11 та

12. Так, згідно із відомостями Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Бершадський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" Вінницької області площа виділу 11 кварталу 19 становить 0,7 га, за характеристикою вказаний виділ є біогалявиною, площа виділу 12 кварталу 19 становить 7,7 га, за характеристикою виділ засаджений лісовими культурами 30-річного віку (ЯЗ - ясен звичайний, ГЗ - граб звичайний, КЛГ- клен, ДЗ - дуб звичайний, ДЧР - дуб червоний) висотою 8-12 метрів. 2.8. Водночас, на підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.05.2019 № 129 "Про деякі питання проведення заходу з інвентаризації земель державної власності" та технічного завдання Вінницькою регіональною філією Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області та серед земельних ділянок проінвентаризовано земельну ділянку під № 6 площею 11,4508 га. 2.9. На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 09.04.2020 № 2-8529/15-20-СГ "Про включення земельних ділянок в перелік на торги" до переліку земельних ділянок включено земельну ділянку з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га на території Війтівської сільської ради Бершадського району, та надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою земельних ділянок, включених до переліку для підготовки торгів до проведення земельних торгів, за рахунок земель державної власності. 2.10. За результатами проведених торгів ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області укладено з ФГ "Зублевич" як переможцем торгів договір оренди землі № 10 від 22.01.2021 (договір), відповідно до якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га, - багаторічні насадження, пасовище, строком на 7 років (пункти 1, 2, 8 договору). 2.11. 02.03.2021 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру Вінницької області №49-ОТГ від 02.02.2021 та акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 03.02.2020 права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га зареєстровано за власником Бершадською міською радою. 2.12. Відповідно до висновку експерта від 01.12.2023 №КСЕ-19-23/57103 за результатами комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, проведеної експертами Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, у межах кримінального провадження №42021022120000009 від 08.04.2021 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 367 Кримінального кодексу України, за фактом службової недбалості службових осіб землевпорядної організації товариства з обмеженою відповідальністю "Віатерра", якими під час підготовки проектної документації не вжито заходів до встановлення цільового призначення земельних ділянок, наявності на них лісової рослинності, унаслідок чого віднесено лісові земельні ділянки до земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, що в подальшому призвело до передачі земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439 в оренду для ведення фермерського господарства, чим порушено право користувача земельної ділянки дочірнього підприємства "Бершадський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства "Віноблагроліс", встановлені порушення під час розроблення документації із землеустрою та щодо землекористування (а.с. 126-136 т.1). 2.13. Згідно із пунктом 2 висновку експерта встановлено порушення землекористування, зокрема порушення меж та накладення земельних ділянок кварталу 19 виділ 12 площею 7,7 га, кварталу 19 виділ 11 площею 0,7 га Бершадської дільниці ДП "Бершадський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" відповідно до правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439. Також установлено, що розроблена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області частково не відповідає вимогам земельного законодавства. Отже, сформована земельна ділянка з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га, розташована в лісовому кварталі 19, який становить єдину екосистему, тобто є земельною ділянкою лісового фонду України. 2.14. Відтак прокурор заявив до витребування частину земельної ділянки в загальному розмірі 8,4 га, враховуючи встановлені площі порушення меж та накладення земельних ділянок кварталу 19 (виділ 12 площею 7,7 га + виділ 11 площею 0,7 га) Бершадської дільниці ДП "Бершадський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" відповідно до правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, відповідно до висновку експерта від 01.12.2023 № КСЕ-19-23/57103 за результатами проведення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою.

3. Короткий зміст судових рішень 3.1. Господарський суд Вінницької області рішенням від 26.11.2024, залишеним без змін Північно-західним апеляційним господарським судом постановою від 10.12.2025, позов задовольнив повністю. 3.2. Суди виходили, зокрема, з того, що прокурор підтвердив належним чином підстави для представництва інтересів держави в особі Вінницької обласної ради. Спірні земельні ділянки кварталу 19 виділ 12 площею 7,7 га і кварталу 19 виділ 11 площею 0,7 га Бершадської дільниці ДП "Бершадський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439 площею 11,4508 га. За Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області безпідставно зареєстровано право державної власності на земельну ділянку, до складу якої об`єднано земельну ділянку лісогосподарського призначення комунальної власності, розпорядником якої є Вінницька обласна рада, а постійним користувачем - Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс". Водночас в законодавчо визначеному порядку цільове призначення такої землі не змінено. На даний час власником земельної ділянки за кадастровим номером 0520485800:01:003:0439 площею 11,4508 га, до складу якої увійшли спірні земельні ділянки, кварталу 19 виділ 12 площею 7,7 га і кварталу 19 виділ 11 площею 0,7 га Бершадської дільниці ДП "Бершадський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс", що були передані у комунальну власність Бершадської територіальної громади згідно із наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 49-ОТГ від 02.02.2021, тобто безвідплатно, є Бершадська міська рада. Право оренди є похідним від права власності, витребування майна з комунальної власності Бершадської міської ради припиняє правомочності Ради як власника землі та є підставою для витребування земельної ділянки у орендаря ФГ "Зублевич". Правомірними та ефективними способами захисту прав позивача, крім вимоги про витребування спірного майна, яка для спірних відносин є основним способом захисту, також є скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га. Строк позовної давності за вимогами прокурора у цій справі не пропущений.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування 4.1. ФГ "Зублевич" через підсистему "Електронний суд" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025, в якій просить їх скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю. 4.2. Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказує на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені: - у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18, від 16.02.2022 у справі № 363/669/17, від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19, від 23.12.2023 у справі № 916/1517/22 про те, що зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом їх часткового накладення на землі лісового фонду, треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його володіння цими ділянками, у зв`язку з чим у цьому випадку ефективним способом захисту порушеного права є усунення перешкод у користуванні належним йому майном; - у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц від 20.07.2022 y справі № 910/5201/19 про те, що рішення органу влади чи місцевого самоврядування у сфері земельних правовідносин можна оспорювати з погляду його законності; - у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц про те, що особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором; - у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 про те, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є неодмінним для ефективного відновлення його права; - у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 23.11.2021 у справі № 925/1351/19 щодо необхідності судами при вирішенні спорів про витребування майна з володіння добросовісного набувача досліджувати та достовірно встановлювати обставину дотримання критерію "пропорційності" втручання у право набувача на мирне володіння майном - у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц та постанові Верховного Суду від 17.12.2025 року у справі №911/11/23. 4.3. Крім того, скаржник, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 21.01.2020 у справі № 369/1850/18 та інших, вказує, що прокурор звернувся до суду поза межами позовної давності. 4.4. Скаржник у касаційній скарзі (з урахуванням усунення недоліків) вказує, що апеляційний суд та суд першої інстанції неправильно застосували норми статей 387, 388 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не здійснивши перевірки добросовісності набувача та критерію пропорційності втручання (fair balance), а також не врахували правові висновки Верховного Суду, чим порушили частину четверту статті 236 ГПК України і стандарти справедливого судового розгляду за статтею 6 Конвенції. 4.5. Стверджуючи про порушення норм процесуального права, ФГ "Зублевич" у касаційній скарзі зазначає, що прокурор при зверненні до суду з позовною заявою не доплатив судовий збір, а суд не має права приймати позовну заяву до розгляду та виносити рішення по справі без належної сплати судового збору.

5. Позиція інших учасників справи 5.1. Вінницька обласна рада у відзиві проти задоволення касаційної скарги заперечила та просила судові рішення залишити без змін. Зазначає, що доводи скаржника про те, що спірна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, базується на незаконних діях ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області під час її інвентаризації та формування, а формування спірної земельної ділянки як сільськогосподарської відбулося внаслідок грубого порушення земельного та лісового законодавства і суперечить основоположному принципу цільового використання земель. 5.2. Подані 11.06.2026 прокуратурою пояснення, які фактично є відзивом на касаційну скаргу, та подані 14.06.2026 скаржником пояснення, які є фактично доповненням до касаційної скарги, не можуть бути прийняті з огляду на положення частини першої статті 295 ГПК України, частини першої статті 298 ГПК України, а тому згідно з частиною другою статті 118 ГПК України залишається без розгляду. 5.3. У судовому засіданні 01.07.2026 з дозволу суду сторони надали додаткові пояснення щодо застосування постанови Великої Палати Верховного від 03.09.2025 у справі № 911/906/23. 6.

Позиція Верховного Суду 6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке. 6.2. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України). 6.3. З огляду на цей припис Верховний Суд переглядає в касаційному порядку постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Щодо способу захисту 6.4. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Вінницької обласної Ради до Бершадської міської ради (як зареєстрованого власника) та до Фермерського господарства "Зублевич" (як орендаря) про витребування земельної ділянки площею 8,4 га та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 11,4508 га. 6.5. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка (площею 8,4 га) належить до земель лісового фонду, була незаконно включена до складу новоствореної земельної ділянки площею 11,4508 га та зареєстрована на праві комунальної власності за Міськрадою. 6.6. Колегія суддів зазначає, що, вирішуючи питання про належні способи захисту прав власника земельної ділянки лісогосподарського призначення, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зазначила, що володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності. 6.7. Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 Лісового кодексу України в державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. Згідно зі статтею 10 Лісового кодексу України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Відповідно до статті 12 Лісового кодексу України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі. Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб. 6.8. Відповідно до частини п`ятої статті 1 Лісового кодексу України лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами. 6.9. Тому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою. 6.10. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку, передбаченому статтею 387 Цивільного кодексу України, є ефективним способом захисту права власності (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19). 6.11. Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 сформульовано висновок про те, що віндикаційний позов дозволяє в більшій мірі вирішити питання втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів. Судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством. 6.12. У постанові Великої Палати Верховного від 03.09.2025 у справі № 911/906/23, до закінчення розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, сформульовано такі висновки: "283. Земельна ділянка, яка була об`єднана з іншою ділянкою, проте межі, координати та конфігурація якої відомі, може бути витребувана в порядку статей 387, 388 ЦК України. Проте саме лише судове рішення про витребування такої земельної ділянки, яка до об`єднання існувала не лише як частина земної поверхні, а й як об`єкт цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України, не може бути підставою для проведення державної реєстрації права власності позивача на цю ділянку, адже її кадастровий номер скасований, а відповідний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - закритий.

284. З огляду на подвійний правовий режим земельної ділянки, реалізація основної позовної вимоги про витребування земельної ділянки є можливою винятково за умови одночасного припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації. Тож правомірними та ефективними способами захисту порушених прав законного власника земельної ділянки, що перебуває в чужому незаконному володінні іншої особи, за заявою якої проведено державну реєстрацію нової земельної ділянки, що включає в себе спірну земельну ділянку, є припинення речових прав на новоутворену (об`єднану) земельну ділянку, скасування державної реєстрації цієї ділянки та витребування спірної земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана попередньому власнику.

285. Права позивача на витребувані земельні ділянки мають бути відновлені відповідно до ознак, конфігурації та розташування тих земельних ділянок, які були протиправно об`єднані відповідачем з іншими належними йому ділянками, та які як окремі об`єкти цивільних прав припинили своє існування.

286. Витребування спірних ділянок та їх виключення зі складу новоутвореної земельної ділянки не має впливати на права відповідача на ті ділянки, які правомірно належали відповідачу до такого об`єднання. З огляду на баланс інтересів учасників спору саме на відповідача мають бути покладені усі додаткові витрати, пов`язані з поновленням його речового права на інші належні йому земельні ділянки, що підлягатиме новій реєстрації у Державному земельному кадастрі у зв`язку з припиненням його права на новостворену (об`єднану) ділянку". 6.13. Водночас, перевіряючи подібність правовідносин у справі № 911/906/23, що переглядалася Великою Палатою Верховного Суду, та у цій справі, колегія суддів зауважує, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/906/23 викладені щодо випадків витребування такої земельної ділянки, яка до об`єднання існувала не лише як частина земної поверхні, а й як об`єкт цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України; тобто, мали місце фактичні обставини, які полягали у тому, що ті частини новоствореної ділянки, які підлягають витребуванню, до їх об`єднання з іншими ділянками існували як окремі об`єкти цивільних прав, відомості про їх кадастрові номери, площі, координати, межі та конфігурації є в архівному шарі Державного земельного кадастру (див. пункт 135 постанови від 03.09.2025). Визначаючи сферу застосування наведених висновків, Велика Палата Верховного Суду у пункті 149 цієї ж постанови акцентувала увагу на тому, що ці висновки застосовні в ситуації, коли відповідач вчиняє дії з метою унеможливлення витребування спірної земельної ділянки, яка до цього існувала не лише в розумінні статті 79 ЗК України - як частина земної поверхні, а й в розумінні статті 79-1 ЗК України - як окремий об`єкт цивільних прав, шляхом об`єднання з іншими належними йому ділянками, правомірність набуття яких не оспорюється. У такому разі потрібно припинити право власності на новостворену земельну ділянку зі скасуванням її державної реєстрації задля того, щоб зробити можливим віндикацію спірного майна. У таких правовідносинах зазначені вимоги є не самостійними способами захисту порушених прав, а слугують меті реалізації основного способу захисту, яким є витребування, а тому припинення права власності на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації не можуть бути застосовані окремо від віндикаційного позову у подібних правовідносинах. 6.14. У постанові ж від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі часткового накладання спірної земельної ділянки на земельну ділянку позивача, витребування як належний спосіб захисту не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається. 6.15. Для вирішення подібних спорів земельна ділянка має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр"). Не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Таке втручання не може визнаватися законним. Судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством. Отже, у такому випадку належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що накладається на земельну ділянку позивача. 6.16. Разом з тим, враховуючи обставини справи, що розглядається, судова колегія відхиляє відповідні доводи скаржника щодо наявності підстав для скасування судових рішень у частині задоволення такої позовної вимоги як скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 11,4508 га, як неналежної та не пропорційної. У цій справі належна до витребування частка земель лісогосподарського призначення у 8,4 га становить більше 73 % сформованої земельної ділянки площею 11,4508 га. Суди дійшли висновку про задоволення позову, враховуючи формування нової земельної ділянки із земельних ділянок із різним цільовим призначенням та різним правовим статусом та встановлені площі порушення меж та накладення земельних ділянок кварталу 19 (виділ 12 площею 7,7 га + виділ 11 площею 0,7 га, а відповідач - Бершадська міська рада доводів та вимог щодо непропорційності втручання у її право на земельну ділянку не заявляла. Відтак доводи касаційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження. Що ж до законності та пропорційності втручання цим рішенням у право відповідача 2, як похідного від права комунальної власності територіальної громади та дій органу місцевого самоврядування щодо формування наданої в оренду земельної ділянки, то колегія суддів враховує та аналізує у цьому випадку добросовісність поведінки самого скаржника. Щодо втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою Фермерського господарства "Зублевич" (як орендаря) 6.17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 звернула увагу на те, що "у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Контроль за використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення згідно з їх цільовим призначенням є важливим, враховуючи, зокрема, обмеженість кількості земель цієї категорії, їхнє значення для держави, а також суспільну зацікавленість у попередженні незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення, іншого шкідливого впливу на лісовий фонд, у попередженні вичерпання, виснаження лісових ресурсів, у захисті від знищення їх тваринного і рослинного світу. Такий інтерес є як загальнодержавним, так і локальним інтересом членів відповідної територіальної громади, що виражається у підвищеній увазі до збереження безпечного довкілля, у непогіршенні екологічної ситуації. Отже, витребування спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, протиправно, як встановив суд першої інстанції, відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням цього майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим правовим режимом відповідної земельної ділянки." 6.18. Тож, як правильно виснував суд апеляційної інстанції, повернення територіальній громаді Вінницької обласної ради земельної ділянки, переслідує легітимну мету контролю за розпорядженням майна відповідно до загальних інтересів. Важливість цих інтересів зумовлюється також і статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення. Такий захід втручання є пропорційним визначеним цілям - відновлення права власності Українського народу на землі лісогосподарського призначення. 6.19. Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд неодноразово висновували, що у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих доказів. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19). 6.20. За обставинами справи, що розглядається, спірна земельна ділянка витребовується насамперед у Міськради, яка наразі є титульним володільцем та яка без відповідної правової підстави заволоділа нею. Тож, враховуючи принцип nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet (ніхто не може передати більше прав, ніж має сам), Міськрада не мала повноважень на надання цієї земельної ділянки в оренду скаржнику. 6.21. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово та послідовно зазначала, що в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, фізичні особи-відповідачі, проявивши розумну обачність, могли та повинні були знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення (див. близькі за змістом висновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц і від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц). 6.22. У цій справі суди, вирішуючи спір, надавали оцінку відповідності дій відповідача ознакам добросовісності та належної розумної обачності. Так, суд апеляційної інстанції апеляційної інстанції звернув увагу на те, що крім візуального сприйняття орендарем наявності на земельній ділянці багаторічних насаджень, про їх наявність чітко та однозначно указано в договорі оренди землі № 10 від 22.01.2021 та обов`язковому до нього додатку - кадастровому плані земельної ділянки, а склад земель, які передаються в оренду - землі, на яких наявні багаторічні насадження і пасовища. 6.23. Тож орендар, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення. 6.24. В цьому контексті колегія суддів звертає увагу, що необхідність дотримання критеріїв розумної обачності відповідає підходу ЄСПЛ, застосованому у справі "Галина Степанівна Нога проти України" (рішення від 19.03.2026, заява № 45763/20). 6.25. Водночас колегія суддів враховує, що ступінь накладення земельної ділянки лісового фонду на нині сформовану є значним (8,4 га із 11,4508 га), а також те, що скаржник не є її власником, тобто має лише похідне право (оренди), а тому задоволення позову у цій справі не буде непропорційним втручанням у права скаржника. Щодо позовної давності 6.26. Стверджуючи про порушення норм матеріального та процесуального права в цій частині скаржник зазначає, що позивачу - Вінницькій обласній раді, в інтересах якої звернувся прокурор, про вибуття спірної земельної ділянки було ще з 2018 року, моменту акта прийомки-передачі межових знаків. 6.27. Оцінюючи наведені доводи, колегія суддів звертає увагу на таке. 6.28. Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. 6.29. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Такий висновок викладено у пункті 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, провадження 14-208 цс18). 6.30. Велика Палата Верховного Суду у справі № 653/1096/16-ц від 04.07.2018 вказала, що враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. 6.31. У постанові від 26.11.2019 Велика Палата Верховного Суду у справі № 914/3224/16 виснувала, що з огляду на принцип непорушності права володіння майном початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло від власника. 6.32. Отже початок строку звернення до суду з віндикаційним позовом пов`язаний з моментом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Аналогічні за змістом висновки викладені також і у постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 918/1158/23, від 04.06.2025 у справі № 922/2908/24 та інших. 6.33. З огляду на наведене, доводи скаржника про необхідність врахування початку перебігу позовної давності з моменту складання актів передачі межових знаків визнаються колегією суддів неспроможними. Щодо стверджуваних порушень норм процесуального права 6.34. Скаржник зазначає, що прокурор, звертаючись із позовом у цій справі, сплатив судовий збір у розмірі, меншому за встановлений законом, а тому суд зобов`язаний був залишити позовну заяву без руху. 6.35. Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що аналогічні за змістом доводи були наведені ним під час апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. 6.36. Так, суд апеляційної інстанції, цілком обґрунтовано відхиляючи зазначені доводи, вказав скаржнику про те, що якщо факт недоплати судового збору з`ясовано господарським у процесі розгляду прийнятої заяви, суд у залежності від конкретних обставин справи може достягнути належну суму судового збору, що і зробив суд першої інстанції під час ухвалення судового рішення. 6.37. Відповідний висновок щодо необхідності достягнення за результатами розгляду справи до Державного бюджету України судового збору в разі недоплати його позивачем, скаржником при зверненні з позовом, апеляційною / касаційною скаргою є чітким, зрозумілим та послідовно підтримується Верховним Судом (див., зокрема, постанови від 05.08.2021 у справі №911/1070/20, від 01.08.2024 у справі №910/5740/21 від 23.01.2024 у справі №523/14489/15-ц). 6.38. Всі інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаною оцінкою доказів, здійсненою судом апеляційної інстанції, вимоги переоцінки доказів по справі та встановлення по новому фактичних обставин справи. Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 6.39. Отже висновки судів в оскаржуваних рішеннях зроблені відповідно до норм законодавства та відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи, а заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження. 6.40. При цьому Суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії"). 6.41. Колегія суддів суду касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

7. Висновки Верховного Суду 7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення. 7.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 7.3. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення у цій справі - без змін.

8. Судові витрати 8.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Зублевич" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 26.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 у справі № 902/562/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуюча Л. Рогач Судді Г. Мачульський С. Могил