Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/2390/26

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.07.2026 м. Дніпро Справа № 904/2390/26 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Азарова Станіслава Михайловича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 (постановлену суддею Перовою О.В. у м. Дніпрі, повна ухвала складена 22.05.2026) у справі № 904/2390/26 за позовом Фізичної особи - підприємця Азарова Станіслава Михайловича (м. Київ) до Фізичної особи - підприємця Мілохова Юрія Миколайовича (м. Дніпро) про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У квітні 2026 року Фізична особа - підприємець Азаров Станіслав Михайлович (далі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця Мілохова Юрія Миколайовича (далі по тексту - відповідач) заборгованості у розмірі 20 000 грн 00 коп., моральної шкоди у розмірі 10 000 грн 00 коп. та судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №036 від 03.03.2026 про надання послуг з налаштування та запуску рекламних компаній, яке полягало у безпідставній відмові від здійснення остаточного розрахунку за цим Договором у сумі 20 000 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з тим, що Азаров С.М. зазнав психологічного стресу, останнім заявлено про відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 грн 00 коп. Приписами статті 174 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечує можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду. Згідно зі статтею 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у справі 904/2390/26 позовну заяву фізичної особи Азарова Станіслава Михайловича залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: - визначитись із статусом особи, яку він визначає як позивача та відповідача у справі, із зазначенням поштового індексу місця проживання позивача; - надати докази надсилання позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача із описом вкладення із поіменним переліком документів; - надати докази сплати судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.; - надати обґрунтований розрахунок суми стягнення, а також попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; уточнити прохальну частину позовної заяви. В ухвалі від 01.05.2026 Господарським судом Дніпропетровської області роз`яснено позивачу, що у випадку невиконання вимог суду про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Від позивача 04.05.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд", на виконання ухвали про залишення позову без руху, надійшла позовна заява з виправленими недоліками від 03.05.2026, до якої були долучені, зокрема: докази сплати судового збору у сумі 2 662 грн 40 коп. та докази направлення позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача (арк. с.149 - 170). У виправленій позовній заяві зазначено, що сторони є суб`єктами господарювання (фізичними особами - підприємці). Щодо порушеного зобов`язання у цій заяві пояснено, що відповідач безпідставно відмовився від здійснення остаточного платежу у розмірі 20 000 грн 00 коп., а 09.04.2026 позивач отримав повідомлення про відмову від оплати. Стосовно моральної шкоди у розмірі 10 000 грн 00 коп., позивачем зазначено, що внаслідок дій відповідачем позивачу завдано моральну шкоду, що полягає у психологічному тиску та негативному впливі на професійну діяльність. Суд урахував виконання позивачем вимог ухвали про залишення позову без руху у частині оплати судового збору та направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 у справі №904/2390/26 позовну заяву і додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду. Ухвала обґрунтована, зокрема, наступним: - позивачем не виконані вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 про залишення позовної заяви без руху та у повному обсязі не усунуті недоліки позовної заяви; - у шапці позовної заяви не міститься вказівка на статус позивача; - позивачем не уточнено прохальну частину позовної заяви, а саме: не зазначено з кого суд повинен стягнути заборгованість у розмірі 20 000 грн 00 коп., а також з кого та на користь якої особи стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000 грн 00 коп.; - станом на 22.05.2026, окрім позовної заяви позивача від 03.05.2026 про стягнення заборгованості та моральної шкоди з усуненими недоліками, яка надійшла до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" та зареєстрована 04.05.2026, інших заяв на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 від позивача до суду не надходило; - суд, врахувавши максимальний можливий поштовий перебіг три дні, якщо б позивач направив докази усунення недоліків позовної заяви поштою, дійшов висновку, що позивачем у встановлений судом строк недоліки позовної заяви не усунуто. Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" з апеляційною скаргою (вх. № суду 50455 від 26.05.2026), в якій просить: - скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 у справі № 904/2390/26; - передати справу до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована наступним: - на виконання вимог ухвали суду скаржником через систему "Електронний суд" було подано заяву про усунення недоліків разом із: доказами направлення позовної заяви відповідачу, доказами сплати судового збору, уточненими документами, додатковими поясненнями, доказами направлення через АТ "Укрпошта" та сервіс "Вчасно". При цьому суд в оскаржуваній ухвалі підтверджує факт подання доказів надсилання документів та сплати судового збору; - позов подавався через електронний кабінет фізичної особи - підприємця, у системі "Електронний суд" позивач був зареєстрований саме як фізична особа - підприємець, у тексті позовної заяви прямо зазначалось, що спір виник між суб`єктами господарювання, відповідач також визначений як фізична особа - підприємець, позов подано до господарського суду саме з підстав господарських правовідносин. Таким чином суд мав усі необхідні дані для належної ідентифікації процесуального статусу позивача; - щодо розрахунку суми стягнення, то позовна заява містить чітко визначені позовні вимоги - 20 000 грн 00 коп. основної заборгованості та 10 000 грн 00 коп. моральної шкоди, таким чином, сума стягнення була визначена та зрозуміла суду. Крім того, судовий збір був сплачений у повному обсязі, що також підтверджує визначеність ціни позову; - щодо прохальної частини, то зміст позовних вимог дозволяв однозначно встановити хто є позивачем, а хто відповідачем, з кого саме підлягає стягнення та розмір заявлених вимог. Недоліки формулювання не перешкоджали суду зрозуміти предмет спору та суть позовних вимог; - позивач фактично виконав вимоги ухвали суду та усунув суттєві недоліки позовної заяви, однак суд застосував надмірно формальний підхід, який призвів до повернення позову без розгляду по суті. Повернення позовної заяви виключно з формальних підстав у даному випадку є проявом надмірного процесуального формалізму. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В. Апеляційну скаргу було подано без додержання вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху та скаржнику надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Від скаржника за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду № 7259/26 від 01.06.2026) щодо усунення недоліків апеляційної скарги. Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2026, у зв`язку з відпусткою судді Мартинюка С.В. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2026 визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів: Золотарьової Я.С., Соп`яненко О.Ю. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2026 відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; запропоновано відповідачу подати відзив на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 7882/26 від 12.06.2026), в якому він просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 у даній справі про повернення позовної заяви залишити без змін. Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним: - реквізити, зазначені у частині 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, є обов`язковими; незазначення у позовній заяві хоча б одного з обов`язкових реквізитів автоматично тягне за собою недотримання встановленої форми позовної заяви; - ухвалою про залишення позовної зави без руху чітко визначено, які саме недоліки необхідно усунути позивачеві, а в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали роз`яснено, які саме аспекти йому належить висвітлити; - з позовної заяви про стягнення заборгованості та моральної шкоди з усуненими недоліками вбачається, що недоліки, вказані в ухвалі про залишення позовної зави без руху усунуті лише частково, позивачем не виконано вимоги пункти 3, 4, 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, а саме: не надано обґрунтованого розрахунку суми стягнення, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; зі змісту позовних вимог неможливо встановити, як саме слід захистити порушене право, зокрема, з кого і на користь кого стягнути кошти; - твердження позивача, що недоліки формулювання не перешкоджали суду зрозуміти предмет спору та суть позовних вимог, не можуть бути взяті до уваги, оскільки, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а право визначати обсяг і зміст позовних вимог належить виключно позивачеві; - позивач вже звертався з позовною заявою аналогічного змісту до Господарського суду Дніпропетровської області. Ухвалою від 29.04.2026 у справі № 904/2044/26 позовну заяву повернуто позивачеві. При цьому недоліки позовної заяви у справі № 904/2044/26 майже тотожні тим, які викладені в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 про залишення без руху позовної заяви по справі № 904/2390/26. Незважаючи на це, подаючи нову позовну заяву, позивач не прийняв до уваги жодного із зауважень суду та не дотримався вимог статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України; - вищенаведені обставини свідчать про те, що оскаржувана ухвала постановлена правомірно, з повним з`ясуванням необхідних обставин справи та з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно, апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № суду 7883/26 від 12.06.2026), в яких він просить відхилити доводи відзиву на апеляційну скаргу як необґрунтовані, ухвалу суду першої інстанції від 22.05.2026 скасувати, а матеріали справи направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду по суті. Пояснення обґрунтовані наступним: - відповідач у своєму відзиві підтверджує факт отримання ним 03.05.2026 позовної заяви разом із документами після усунення недоліків. Таким чином, твердження про неналежне направлення позовної заяви відповідачу фактично спростовані самим відповідачем. Більше того, відповідач прямо зазначає у відзиві, що недоліки були усунуті позивачем частково. Отже, навіть за позицією відповідача не йдеться про повне невиконання вимог ухвали суду, а лише про інше бачення достатності усунення окремих недоліків; - суд першої інстанції застосував надмірний процесуальний формалізм та фактично позбавив позивача права на розгляд спору по суті; - позивачем були виконані вимоги ухвали суду, зокрема: уточнено статус сторін; надано докази направлення документів відповідачу; сплачено судовий збір; подано пояснення щодо долучених доказів; подано перелік додатків; надано уточнення щодо заявлених вимог. Спір між сторонами стосується реальної заборгованості за договором, факт існування якого відповідач не заперечує. При цьому суд першої інстанції не досліджував обставини спору по суті, а повернув позовну заяву виключно з формальних підстав; - посилання відповідача на справу № 904/2044/26 не має правового значення для розгляду даної апеляційної скарги. У даному випадку предметом апеляційного перегляду є законність ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 у справі №904/2390/26. Обставини іншої справи не можуть бути підставою для обмеження права позивача на доступ до правосуддя та не свідчать про законність оскаржуваної ухвали; - позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи та здійснює захист своїх прав самостійно без професійного представника; - усі процесуальні документи подавалися через систему "Електронний суд", що підтверджує добросовісність дій позивача та його намір виконати всі процесуальні вимоги суду; - відповідно до практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду процесуальні норми не повинні застосовуватись надмірно формально таким чином, щоб фактично позбавляти особу можливості отримати судовий розгляд спору по суті. У даному випадку повернення позовної заяви стало непропорційним обмеженням права позивача на доступ до суду. Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026, у зв`язку з вчиненням процесуальної дії, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, призначено автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого справа № 904/2390/26 передана (повернута) раніше визначеному складу суду. Відповідно до частини 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом. Враховуючи викладене, справа у відповідності до частини 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України розглядається колегією суддів, визначеною відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026, а саме: колегією суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В. З приводу дотримання прав сторін під час апеляційного перегляду слід зазначити таке. Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Так, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі. Судом було з`ясовано, що сторони мають зареєстровані Електронні кабінети в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у зв`язку з чим ухвала суду від 04.06.2026 була надіслана судом в їх Електронні кабінети, на підтвердження чого до матеріалів справи були долучені Довідки про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 04.06.2026 була доставлена до Електронних кабінетів сторін 04.06.2026 після 17 години. За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. При цьому, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи вказане, судом встановлено, що ухвала суду від 04.06.2026 вважається врученою учасникам справи 05.06.2026. Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи (оскарження). Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Предметом апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали у даній справі є наявність або відсутність підстав для повернення судом першої інстанції позовної заяви Фізичної особи - підприємця Азарова Станіслава Михайловича без розгляду. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно зі статтею 2 та частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з положеннями частин 1-3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті. З урахуванням викладеного, посилання суду першої інстанції на те, що у шапці позовної заяви не зазначений статус позивача як на одну з підстав для повернення позовної заяви без розгляду, є неправомірним. При цьому позивач у виправленій позовній заяві від 03.05.2026 у розділі "Юрисдикція спору" вказав, що сторони є суб`єктами господарювання (фізичними особами - підприємцями), а спір виник у зв`язку із здійсненням сторонами господарської діяльності. На переконання колегії суддів, суд першої інстанції проявив надмірний формалізм, обмежившись дослідженням окремих частин тексту позовної заяви ("шапки", прохальної частини), у той час, як суд має оцінювати зміст позовної заяви у цілому. Також, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, у тому числі, послався на ненадання заявником розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У цьому зв`язку колегія суддів враховує, що у виправленій позовній заяві позивач просить стягнути судові витрати у сумі 2 662 грн 40 коп., які є судовим збором, сплаченим ним за подання позовної заяви, на підтвердження чого до матеріалів справи додана квитанція від 03.05.2026. Стосовно відсутності розрахунку витрат на правничу допомоги слід зауважити, що неподання стороною такого розрахунку, згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України, може бути підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат по суті. Крім того, у справі відсутні докази звернення позивача за професійною правничою допомогою до фахівця. Крім того, у даному випадку з тексту позовної заяви очевидно вбачалися як статуси позивача та відповідача, як фізичних осіб - підприємців, так і очевидним було те, що позивач - Фізична особа - підприємець Азаров Станіслав Михайлович просить стягнути з відповідача - Фізичної особи - підприємця Мілохова Юрія Миколайовича зазначені у прохальній частині суми грошових коштів. Отже, колегія суддів також не погоджується з визначеними судом першої інстанції підставами для повернення позову - незазначення позивачем у його прохальній частині з кого суд повинен стягнути заборгованість у розмірі 20 000 грн 00 коп., а також з кого та на користь якої особи стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000 грн 00 коп. і відсутність розрахунків суми позову, оскільки вказані обставини прямо вбачаються зі змісту позовної заяви, в якій чітко визначено позивача та відповідача у справі, зазначено часткове виконання зобов`язання відповідачем у сумі 20 000 грн 00 коп. та його відмову від здійснення остаточного платежу у розмірі 20 000 грн 00 коп. При цьому у силу приписів статі 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення; глибини фізичних та душевних страждань; погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; з урахуванням вимог розумності та справедливості. Отже, правомірність заявлених позивачем вимог у вказаному ним розмірі має вирішуватись при розгляді справи по суті. Однак, постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправомірного висновку щодо наявності підстав для застосування частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та повернення позовної заяви Фізичної особи - підприємця Азарова С.М. у справі № 904/2390/26. Суд апеляційної інстанції зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" від 28.05.1985, §96 рішення у справі "Krombach v. France" від 13.02.2001). У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 01.03.2002). Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Беллет проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" ("Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998). Отже, як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу у тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства. Тобто, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. У даному випадку, на переконання колегії апеляційного господарського суду, повернення позовної заяви Фізичної особи - підприємця Азарова С.М. з підстав, наведених в оскаржуваній ухвалі від 22.05.2026 у справі № 904/2390/26, є проявом надмірного формалізму зі сторони Господарського суду Дніпропетровської області. Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення матеріалів позовної заяви Фізичної особи - підприємця Азарова С.М. без розгляду. Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, отже, апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Азарова Станіслава Михайловича підлягає задоволенню; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 у справі № 904/2390/26 слід скасувати. Відповідно до частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви справа передається на розгляд суду першої інстанції. У зв`язку зі скасуванням ухвали суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно з загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України. З підстав наведеного та керуючись статтями 3, 13, 74 - 80, 129, 162, 164, 172, 174, 176, 269, 270, 275 - 284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Азарова Станіслава Михайловича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 у справі №904/2390/26 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 у справі №904/2390/26 - скасувати.

3. Матеріали справи № 904/2390/26 передати на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена та підписана 06.07.2026. Головуючий суддя Ю.В. Фещенко Суддя Я. С. Золотарьова Суддя С.В. Мартинюк