Постанова 4876 № 904/7245/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.07.2026 м. Дніпро Справа № 904/7245/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Андрейчука Л.В. (доповідач), суддів: Віннікова С.В., Левшиної Г.В., секретар судового засідання: Мошинець Ю.О., Представники сторін: від позивача: не з`явився; від відповідача: Євстигнеєва Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 (суддя Васильєв О.Ю.) у справі № 904/7245/25 за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Строй ЮА, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область про стягнення 756 989,47 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» про стягнення 756 989,47 грн штрафних санкцій, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду № 105/4Д на будівництво фортифікаційних споруд від 20.03.2025. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Військовою частиною НОМЕР_1 як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» як підрядником укладено договір підряду № 105/4Д від 20.03.2025, за умовами якого відповідач зобов`язався на свій ризик, власними силами виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 372», а позивач зобов`язався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість. Позивач зазначав, що відповідно до умов договору роботи мали виконуватися у два етапи: І етап - проектування, що включав виконання вишукувальних робіт, розроблення проектної документації стадії «Робочий проект», проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передачу проектної документації замовнику; ІІ етап - будівельні роботи відповідно до Календарного графіку виконання робіт. За твердженням позивача, відповідач виконав лише І етап робіт, а саме розробив та передав проектно-кошторисну документацію, яка була прийнята замовником. Водночас до виконання будівельних робіт, передбачених ІІ етапом договору, відповідач у строки, визначені договором та Календарним графіком, не приступив, про хід виконання робіт замовника належним чином не інформував, будівельні роботи у встановлений строк не завершив. Військова частина НОМЕР_1 посилалася на те, що відповідно до Календарного графіка виконання робіт строк початку виконання будівельних робіт було визначено з 01.04.2025, а строк завершення робіт за договором - до 03.05.2025 включно. Натомість відсутність початку виконання будівельних робіт була зафіксована актом огляду будівельного майданчика від 25.06.2025, складеним уповноваженими представниками замовника та директором ТОВ «Строй ЮА». У зв`язку з невиконанням відповідачем будівельних робіт у визначені договором строки позивач 08.07.2025 направив ТОВ «Строй ЮА» повідомлення про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку. Вказане повідомлення відповідач отримав 10.07.2025, у зв`язку з чим, за твердженням позивача, договір підряду є розірваним з 16.07.2025. Посилаючись на порушення відповідачем строків початку та завершення виконання будівельних робіт, Військова частина НОМЕР_1 нарахувала до стягнення з ТОВ «Строй ЮА» штрафні санкції у загальному розмірі 756 989,47 грн, з яких: 322 252,55 грн - пеня за порушення терміну початку виконання будівельних робіт; 221 928,64 грн - пеня за порушення строків завершення будівництва; 212 808,29 грн - штраф за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів. З огляду на викладене позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на користь Військової частини НОМЕР_1 756 989,47 грн штрафних санкцій та судові витрати у справі. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/7245/25 позов Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» про стягнення 756 989,47 грн штрафних санкцій задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на користь Військової частини НОМЕР_1 91 230,55 грн пені за порушення терміну початку виконання будівельних робіт, 66 578,59 грн пені за порушення строків завершення будівництва, 63 842,49 грн штрафу за порушення строків завершення будівництва та 6 311,28 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив із того, що між Військовою частиною НОМЕР_1 як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» як підрядником укладено договір підряду № 105/4Д на будівництво фортифікаційних споруд від 20.03.2025, за умовами якого відповідач зобов`язався виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації та будівельні роботи по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 372». Суд першої інстанції встановив, що відповідач виконав І етап робіт за договором, а саме розробив проектно-кошторисну документацію, яка була прийнята позивачем без зауважень. Водночас ТОВ «Строй ЮА» у строки, визначені договором та Календарним графіком виконання робіт, до виконання будівельних робіт за ІІ етапом не приступило, про хід виконання робіт замовника не проінформувало, а станом на кінцевий строк виконання будівельних робіт за договором такі роботи не завершило. Відсутність початку будівельних робіт суд першої інстанції визнав підтвердженою актом огляду будівельного майданчика від 25.06.2025, складеним уповноваженими представниками замовника та директором ТОВ «Строй ЮА». Місцевий господарський суд також зазначив, що у зв`язку з невиконанням відповідачем будівельних робіт у визначені договором строки Військова частина НОМЕР_1 обґрунтовано скористалася правом на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку та направила відповідачу відповідне повідомлення від 08.07.2025, яке було отримане ТОВ «Строй ЮА» 10.07.2025. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що договір підряду є розірваним з 16.07.2025. Суд першої інстанції відхилив заперечення відповідача щодо відсутності його вини у порушенні строків виконання робіт. Зокрема, місцевий господарський суд зазначив, що укладення між сторонами значної кількості аналогічних договорів підряду на виконання фортифікаційних робіт на різних опорних пунктах саме по собі не звільняє відповідача від обов`язку виконати зобов`язання за кожним окремим договором. Суд також виходив із того, що виконання відповідачем І етапу робіт свідчить лише про часткове виконання зобов`язання за договором, тоді як штрафні санкції були нараховані позивачем саме за невиконання ІІ етапу робіт будівельних робіт. Посилання відповідача на висновок Рівненської торгово-промислової палати від 17.10.2025 № 56.01/433 суд першої інстанції не визнав належною підставою для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки в матеріалах справи відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати про наявність форс-мажорних обставин саме щодо виконання зобов`язань за спірним договором. При цьому суд зазначив, що наданий відповідачем висновок стосується істотної зміни обставин, однак не підтверджує наявності обставин непереборної сили, які звільняють підрядника від відповідальності за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань. Доводи ТОВ «Строй ЮА» про непередання йому всього фронту робіт місцевий господарський суд відхилив з огляду на наявний у матеріалах справи акт приймання-передачі об`єкта від 21.03.2025, яким, за висновком суду, позивач передав, а відповідач прийняв об`єкт будівництва. Також суд першої інстанції не погодився з доводами відповідача про невиконання позивачем умов договору щодо порядку затвердження проектної документації, зазначивши, що проектна документація була затверджена наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2025, а відповідач не надав доказів звернення до позивача з вимогою про затвердження проектної документації в інший спосіб або доказів того, що це вплинуло на строки виконання будівельних робіт. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач неправильно визначив період нарахування пені за порушення строку початку виконання будівельних робіт. Суд зазначив, що відповідно до Календарного графіка відповідач мав розпочати виконання будівельних робіт протягом 01.04.2025 03.04.2025, тому прострочення початку робіт виникло з 04.04.2025. Водночас період нарахування такої пені, на думку суду, обмежується датою, до якої роботи мали бути завершені, тобто 03.05.2025, оскільки після спливу цього строку виникло інше самостійне порушення порушення строків завершення будівництва, за яке договором передбачено окрему відповідальність. У зв`язку з цим суд першої інстанції визначив пеню за порушення терміну початку виконання робіт за період з 04.04.2025 по 03.05.2025. Щодо пені за порушення строків завершення будівництва та штрафу за прострочення завершення будівництва понад 30 днів місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідні розрахунки позивача здійснені арифметично правильно, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог закону. Водночас, вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення. Місцевий господарський суд послався на положення статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також на правові висновки Верховного Суду щодо можливості зменшення неустойки з урахуванням конкретних обставин справи, співмірності відповідальності наслідкам порушення, ступеня виконання зобов`язання, поведінки сторін, майнового стану боржника, балансу інтересів сторін та недопущення перетворення неустойки на несправедливо непомірний тягар для боржника. Суд першої інстанції врахував часткове виконання відповідачем зобов`язань за договором шляхом розробки проектної документації, придбання відповідачем за власні кошти будівельних матеріалів, необхідних для проведення робіт, наявність значної кількості аналогічних справ між тими самими сторонами, відсутність доказів завдання позивачу збитків саме внаслідок порушення відповідачем умов договору, воєнну агресію Російської Федерації проти України, суспільну необхідність господарської діяльності відповідача та її спрямованість на виконання робіт оборонного характеру. З огляду на сукупність зазначених обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафних санкцій на 70% та часткове задоволення позовних вимог. Короткий зміст вимог апеляційних скарг. Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/7245/25, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого господарського суду змінити в частині розміру стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на користь Військової частини НОМЕР_1 пені та штрафу. Військова частина НОМЕР_1 просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на свою користь штрафні санкції у повному заявленому розмірі, а саме: 322 252,55 грн пені за порушення терміну початку виконання будівельних робіт, 221 928,64 грн пені за порушення строків завершення будівництва та 212 808,29 грн штрафу за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів. Також не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026, Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині встановлення підстав для застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення неустойки, пені та штрафних санкцій. ТОВ «Строй ЮА» просить ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» в повному обсязі. Таким чином, Військова частина НОМЕР_1 оскаржує рішення місцевого господарського суду в частині зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій та наполягає на їх стягненні у повному розмірі, тоді як ТОВ «Строй ЮА» оскаржує рішення в частині самого висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності та просить відмовити у позові повністю. Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги. В обґрунтування апеляційної скарги Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 є незаконним та необґрунтованим у частині визначення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА». Апелянт наголошує, що суд першої інстанції правильно встановив факт укладення між сторонами договору підряду № 105/4Д від 20.03.2025, зміст основних зобов`язань сторін, строки виконання робіт, факт виконання відповідачем лише І етапу робіт та невиконання будівельних робіт за ІІ етапом у визначені договором строки. Військова частина НОМЕР_1 вказує, що місцевий господарський суд обґрунтовано встановив порушення ТОВ «Строй ЮА» умов договору, зокрема пунктів 1.4, 3.1, 3.2, 8.4 договору підряду, а також підтвердив, що відповідач не приступив до виконання будівельних робіт, не інформував замовника про хід їх виконання та не завершив будівництво у встановлений строк. Скаржник звертає увагу, що відсутність початку будівельних робіт була підтверджена актом огляду будівельного майданчика від 25.06.2025, складеним уповноваженими представниками замовника та директором ТОВ «Строй ЮА». Отже, на думку апелянта, сам відповідач фактично підтвердив відсутність виконання будівельних робіт за договором. Водночас Військова частина НОМЕР_1 не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для істотного зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, зменшуючи розмір відповідальності відповідача, залишив поза увагою те, що ТОВ «Строй ЮА» не довело належними та допустимими доказами наявності обставин, які б об`єктивно перешкоджали виконанню зобов`язань за договором у визначені ним строки. На переконання Військової частини НОМЕР_1 , сам факт виконання відповідачем І етапу робіт не може бути достатньою підставою для істотного зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки метою укладення договору було не лише розроблення проектно-кошторисної документації, а саме будівництво фортифікаційної споруди оборонного призначення. Скаржник підкреслює, що вартість виконаного відповідачем І етапу робіт згідно з актом № 1 ПКД від 04.04.2025 становила 59 760,00 грн, тоді як загальна договірна ціна робіт після укладення додаткової угоди складала 3 040 118,36 грн. У зв`язку з цим апелянт вважає помилковим посилання суду першої інстанції на часткове виконання відповідачем зобов`язань як на істотну підставу для зменшення неустойки. Військова частина НОМЕР_1 також зазначає, що суд першої інстанції не врахував специфіку спірного договору та особливу мету його укладення. За твердженням апелянта, договір № 105/4Д від 20.03.2025 був спрямований на будівництво військової фортифікаційної споруди опорного пункту № 372 з метою забезпечення стійкої оборони на відповідному напрямку в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України. Апелянт наголошує, що невиконання відповідачем будівельних робіт за договором створило ризики для належної організації оборони держави, а також для збереження життя і здоров`я особового складу військових формувань, які мали використовувати відповідні фортифікаційні споруди. У зв`язку з цим Військова частина НОМЕР_1 вважає необґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що наслідки невиконання боржником зобов`язання є більш вигідними для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. На думку скаржника, за обставин цієї справи стягнення штрафних санкцій у повному розмірі не може розцінюватися як отримання кредитором невиправданого прибутку, оскільки йдеться про відповідальність за невиконання робіт оборонного характеру, значення яких виходить за межі звичайних господарських правовідносин. Військова частина НОМЕР_1 просить врахувати, що відповідач не довів існування виняткових обставин, які б давали підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, а тому, на переконання апелянта, суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір відповідальності ТОВ «Строй ЮА». З огляду на викладене Військова частина НОМЕР_1 просить змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у частині розміру стягнутих пені та штрафу та стягнути з ТОВ «Строй ЮА» штрафні санкції у повному заявленому розмірі. Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА», своєю чергою, в апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині самого висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності у вигляді пені та штрафу. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, оскільки, на думку ТОВ «Строй ЮА», не з`ясував усіх обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Зокрема, скаржник вважає, що місцевий господарський суд мав встановити не лише факт невиконання робіт у визначений договором строк, але й з`ясувати, чи надав замовник належне сприяння підряднику, чи виконав власні зустрічні зобов`язання за договором, чи настало прострочення саме з вини підрядника, а також чи існують підстави для звільнення підрядника від відповідальності за умовами пунктів 13.2, 13.13 договору та нормами закону. ТОВ «Строй ЮА» стверджує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача щодо неналежного виконання Військовою частиною НОМЕР_1 власних зустрічних обов`язків за договором, зокрема обов`язку затвердити проектну документацію, передати підряднику об`єкт або фронт робіт та забезпечити належне сприяння у виконанні робіт. Апелянт посилається на те, що договір підряду є двостороннім та взаємозобов`язуючим, а тому створює не лише обов`язок підрядника виконати будівельні роботи, але й кореспондуючий обов`язок замовника створити належні умови для їх виконання. Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував положення статей 612, 613, 850, 851 Цивільного кодексу України, які регулюють наслідки прострочення кредитора та обов`язок замовника сприяти підряднику у виконанні роботи. ТОВ «Строй ЮА» наголошує, що відповідно до пункту 4.2.1 договору замовник був зобов`язаний затвердити проектну документацію та надати підряднику об`єкт, тобто фронт робіт. На думку апелянта, ці обов`язки мали бути виконані послідовно, одночасно та у взаємному зв`язку, оскільки без належно затвердженої проектної документації і фактичної передачі фронту робіт ІІ етапу підрядник не мав реальної можливості приступити до будівництва. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково визнав акт приймання-передачі об`єкта від 21.03.2025 належним доказом передачі фронту робіт для виконання ІІ етапу. На думку ТОВ «Строй ЮА», цей акт був складений наступного дня після укладення договору, тобто до розроблення та затвердження проектної документації, а тому не міг підтверджувати передачу саме фронту робіт для виконання будівельних робіт. Апелянт вказує, що акт від 21.03.2025 не містить належної конкретизації будівельного майданчика або фронту робіт, не визначає технічних характеристик об`єкта, координат, меж, під`їзних шляхів, рельєфу, умов доступу та інших параметрів, необхідних для виконання будівельних робіт. У зв`язку з цим, на думку скаржника, такий акт може свідчити лише про передачу вихідних даних або об`єкта для виконання І етапу робіт, але не про передачу належно підготовленого фронту робіт ІІ етапу. ТОВ «Строй ЮА» також посилається на те, що зверталося до Військової частини НОМЕР_1 з листом № 121 від 06.06.2025, у якому наголошувало на необхідності виконання замовником обов`язків, передбачених пунктами 4.2.1 та 8.1 договору, проте такі дії, за твердженням апелянта, замовником вчинені не були. Окремо скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував спеціальне нормативне регулювання будівництва фортифікаційних споруд у період воєнного стану. Зокрема, ТОВ «Строй ЮА» посилається на Постанову Кабінету Міністрів України № 1415 від 29.12.2023, відповідно до якої проектна документація щодо будівництва фортифікаційних споруд підлягає погодженню з військовим командуванням, у межах території відповідальності якого здійснюється таке будівництво. На думку апелянта, внутрішнє затвердження проектної документації наказом командира Військової частини НОМЕР_1 не є достатнім доказом належного погодження такої документації з компетентним військовим командуванням відповідного рівня. ТОВ «Строй ЮА» стверджує, що Військова частина НОМЕР_1 як державний замовник і військове командування, у межах території відповідальності якого розташована фортифікаційна споруда, є різними суб`єктами. На підтвердження цього апелянт посилається також на Постанову Кабінету Міністрів України № 514 та відповідь Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту на адвокатський запит, у якій, за твердженням скаржника, зазначено, що військовим командуванням у відповідній зоні територіальної відповідальності є Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з цим апелянт вважає, що проектна документація не була погоджена в належному порядку, а тому підрядник був поставлений у стан правової та фактичної невизначеності щодо кінцевого результату робіт, конкретного фронту робіт, параметрів фортифікаційної споруди та умов її безпечного виконання. ТОВ «Строй ЮА» також посилається на принцип contra proferentem, зазначаючи, що текст договору був підготовлений замовником, а тому всі неясні або неоднозначні умови договору, зокрема щодо порядку затвердження проектної документації, передачі фронту робіт, строків виконання робіт та дій сторін під час повітряних тривог, мають тлумачитися проти сторони, яка запропонувала відповідні умови, тобто проти Військової частини НОМЕР_1 . Крім того, скаржник вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам, пов`язаним із погіршенням безпекової ситуації в районі виконання робіт. За твердженням апелянта, на час виконання ІІ етапу робіт відповідні ділянки місцевості опинилися у безпосередній близькості до зони активних бойових дій, лінії бойового зіткнення та зон ураження внаслідок повітряних атак. ТОВ «Строй ЮА» зазначає, що підвищений рівень повітряних загроз, систематичні сигнали повітряної тривоги, застосування ворогом БПЛА, FPV-дронів, артилерії та інших засобів ураження істотно обмежували можливість виконання будівельних робіт у погоджені строки та створювали реальну загрозу життю і здоров`ю працівників підрядника. Апелянт наголошує, що відповідно до умов договору та вимог ДБН А.3.1-5:2016 у разі виникнення небезпеки для життя і здоров`я людей роботи мають бути припинені, а підрядник зобов`язаний забезпечувати дотримання працівниками правил безпеки та реагування на сигнали повітряної тривоги. Скаржник зазначає, що ТОВ «Строй ЮА» є цивільним підприємством, а його працівники не є військовослужбовцями та не можуть бути зобов`язані виконувати роботи в умовах реальної загрози життю і здоров`ю. У зв`язку з цим апелянт посилається на статтю 3 Конституції України, відповідно до якої життя і здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю. ТОВ «Строй ЮА» також вказує, що на підтвердження істотної зміни обставин та неможливості виконання робіт у раніше погоджені строки надало суду висновок Рівненської торгово-промислової палати від 17.10.2025 № 56.01/433. За твердженням апелянта, у цьому висновку зазначено про загострення воєнної ситуації з початку квітня 2025 року на відповідних територіях, наближення лінії фронту, активне застосування ворожих засобів ураження, повітряні загрози, ризики для будівельної техніки та персоналу, ускладнення логістики і відсутність стабільного прикриття засобами радіоелектронної боротьби. Скаржник також посилається на інформаційні довідки щодо кількості та тривалості повітряних тривог у Дніпропетровській і Донецькій областях. Зокрема, за твердженням апелянта, у період з 01.04.2025 по 31.05.2025 у Дніпропетровській області повітряна тривога оголошувалася 238 разів, а її загальна тривалість становила 881 годину 9 хвилин, що суттєво впливало на можливість організації безперервного будівельного процесу. Крім безпосередньої тривалості повітряних тривог, ТОВ «Строй ЮА» зазначає про втрату додаткового часу після кожного сигналу тривоги на повернення працівників до об`єкта, повторний запуск обладнання, налагодження технологічних процесів та перевірку безпечності виконання робіт. Окремо апелянт посилається на несприятливі погодні умови, які, за його твердженням, також впливали на можливість виконання будівельних робіт у визначені календарні строки. На підтвердження цього ТОВ «Строй ЮА» зазначає про лист Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 09.07.2025. Скаржник стверджує, що всі зазначені обставини не залежали від його волі, були непередбачуваними, об`єктивно впливали на можливість виконання робіт та свідчать про відсутність вини підрядника у порушенні строків виконання договору. ТОВ «Строй ЮА» наполягає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував положення статей 614 і 617 Цивільного кодексу України, відповідно до яких особа несе відповідальність за порушення зобов`язання лише за наявності вини, якщо інше не встановлено договором або законом, та звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Апелянт вважає, що довів свою добросовісну поведінку, оскільки виконав І етап робіт, розробив проектно-кошторисну документацію, придбав будівельні матеріали, необхідні для виконання робіт, та вчиняв підготовчі дії для реалізації договорів. Також ТОВ «Строй ЮА» зазначає, що між сторонами було укладено 53 аналогічні договори підряду на будівництво фортифікаційних споруд, які, на думку апелянта, фактично стосувалися єдиного комплексу оборонних споруд значної протяжності. Скаржник вважає, що укладення значної кількості окремих договорів є проявом штучного дроблення єдиного обсягу робіт. У цьому контексті апелянт вказує, що Військова частина НОМЕР_1 подала значну кількість аналогічних позовів про стягнення неустойки, а загальний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій є надмірним і може призвести до істотних негативних наслідків для господарської діяльності ТОВ «Строй ЮА», аж до його банкрутства. При цьому ТОВ «Строй ЮА» погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, однак вважає, що за наявності прострочення кредитора, відсутності вини підрядника та об`єктивних перешкод для виконання робіт суд мав не лише зменшити розмір неустойки, а відмовити в задоволенні позову повністю. Скаржник також зазначає, що заявлені позивачем штрафні санкції є неспівмірними з наслідками порушення, не підтверджені доказами реальних збитків Військової частини НОМЕР_1 та фактично перетворюють неустойку з компенсаційного інструменту на каральний захід. На думку ТОВ «Строй ЮА», стягнення штрафних санкцій у заявленому або навіть частково зменшеному розмірі без належної оцінки вини підрядника, поведінки замовника, форс-мажорних та безпекових обставин порушує засади справедливості, добросовісності, розумності та баланс інтересів сторін. З огляду на викладене ТОВ «Строй ЮА» просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у частині встановлення підстав для застосування до нього відповідальності у вигляді пені та штрафних санкцій і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 у повному обсязі. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи. Відзиви на апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на адресу Центрального апеляційного господарського суду не надходили. Відповідно до частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. З огляду на викладене апеляційний господарський суд здійснює перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/7245/25 за наявними у справі матеріалами та в межах доводів і вимог поданих апеляційних скарг. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2026 для розгляду апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/7245/25 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді, судді-доповідача Андрейчука Л.В., суддів Віннікова С.В., Левшиної Г.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/7245/25. Вказаною ухвалою витребувано матеріали справи № 904/7245/25 з Господарського суду Дніпропетровської області, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 01.07.2026. 11.06.2026 на адресу Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/7245/25. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.06.2026 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» визначено колегію суддів у складі: головуючого судді, судді-доповідача Андрейчука Л.В., суддів Віннікова С.В., Левшиної Г.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/7245/25 залишено без руху. Апелянту надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 13 625,81 грн. 16.06.2026 на адресу Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію № 993 від 16.06.2026 про сплату судового збору у розмірі 13 625,81 грн. 17.06.2026 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026 матеріали справи № 904/7245/25 надійшли з Господарського суду Дніпропетровської області до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/7245/25. Цією ж ухвалою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» об`єднано з апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/7245/25 для розгляду в одному апеляційному провадженні. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 01.07.2026 о 11:30 год. у приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, явку учасників справи визнано необов`язковою. 22.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про розгляд справи без участі її представника, у якій позивач зазначив, що підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти розгляду справи за наявними у матеріалах справи доказами. 26.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» надійшло клопотання про застосування судом дискреційних повноважень щодо зменшення розміру неустойки, у якому відповідач просив у разі незгоди суду з доводами про відсутність підстав для застосування відповідальності зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій і пені на 99%. 30.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, подане представником відповідача адвокатом Зайцем П.Л. У поданому клопотанні заявник послався на те, що 01.07.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» перебуватиме у відрядженні в м. Одеса у зв`язку з участю в розгляді справи № 420/16/26 в Одеському окружному адміністративному суді, призначеному на 14:00 год. у режимі закритого судового засідання, у зв`язку з чим просив відкласти розгляд справи № 904/7245/25 на іншу дату. Інші заяви, клопотання чи додаткові пояснення учасників справи, крім зазначеної заяви Військової частини НОМЕР_1 , клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» про застосування судом дискреційних повноважень щодо зменшення розміру неустойки та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» про відкладення розгляду справи, до суду апеляційної інстанції не надходили. У судовому засіданні 01.07.2026 колегія суддів розглянула клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» про відкладення розгляду справи та, з огляду на наведені вище мотиви, відмовила у його задоволенні. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» підтримав доводи апеляційної скарги та поданого клопотання про застосування судом дискреційних повноважень щодо зменшення розміру неустойки, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 скасувати в оскарженій частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. У разі незгоди суду з доводами про відсутність підстав для застосування відповідальності просив зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 99%. Проти задоволення апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 заперечував. Представник Військової частини НОМЕР_1 у судове засідання 01.07.2026 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Водночас з урахуванням поданої Військовою частиною НОМЕР_1 заяви про розгляд справи без участі її представника, а також того, що явку учасників справи в судове засідання судом апеляційної інстанції визнано необов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача. Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення. Судом апеляційної інстанції враховано, що ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026 та 18.06.2026 явку учасників справи в судове засідання визнано необов`язковою, а розгляд справи було призначено завчасно. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» реалізувало своє право на апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги, додаткового клопотання про застосування судом дискреційних повноважень щодо зменшення розміру неустойки, а також забезпечило участь іншого представника у судовому засіданні 01.07.2026. Сам по собі факт зайнятості одного з представників відповідача в іншому судовому провадженні не свідчить про неможливість розгляду справи за наявними матеріалами та не є безумовною підставою для відкладення апеляційного розгляду, особливо з огляду на необов`язковість явки учасників справи та участь у судовому засіданні іншого представника відповідача. З огляду на викладене, а також враховуючи достатність наявних у справі матеріалів для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» про відкладення розгляду справи. У судовому засіданні 01.07.2026 колегія суддів, заслухавши пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА», дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг у межах, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, оголосила вступну та резолютивну частини постанови. Встановлені судом обставини справи. 20.03.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» як підрядником укладено договір підряду № 105/4Д на будівництво фортифікаційних споруд. Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 372», а замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах договору роботи та оплатити їх вартість. Пунктом 1.4 договору визначено, що роботи виконуються за етапами. І етап - проектування: виконання вишукувальних робіт, а саме інженерно-геодезичних та інженерно-геологічних вишукувань, розроблення проектної документації стадії «Робочий проект», до складу якого повинен входити Генеральний план, у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача замовнику відповідно до Календарного графіка виконання робіт, який є додатком 4 до договору та його невід`ємною частиною. ІІ етап - будівельні роботи відповідно до Календарного графіка виконання робіт, який є додатком 4 до договору. Відповідно до пункту 2.1 договору вартість робіт визначена за договірною ціною, що є додатком 1 до договору, і становить 3 041 138,71 грн. Вказана вартість є складовою частиною вартості робіт по об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єкта. Строки виконання робіт за договором сторони погодили у розділі 3 договору. Згідно з пунктом 3.1 договору строки виконання робіт визначені Календарним графіком виконання робіт, що є додатком 4 до договору, та встановлюються до 03.05.2025 включно. Відповідно до пункту 3.2 договору підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 календарних днів після підписання договору підряду. Пунктом 3.4 договору передбачено, що після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це замовника. Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання акта готовності об`єкта до експлуатації, складеного уповноваженими представниками замовника разом із представниками підрядника. Згідно з пунктом 4.1 договору замовник має право відповідно до статей 235, 236, 237 Господарського кодексу України у разі порушення підрядником господарських зобов`язань за договором застосувати в односторонньому порядку оперативно-господарські санкції, зокрема достроково розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши підрядника, у разі настання однієї з визначених договором обставин. До таких обставин, зокрема, належить те, що підрядник не розпочав будівництво об`єкта протягом 10 календарних днів з дати підписання договору підряду. У такому випадку підтвердженням прострочення є акт огляду будівельного майданчика, складений уповноваженими представниками замовника разом з представниками підрядника. Також пунктом 4.1 договору передбачено право замовника достроково розірвати договір у разі, якщо підрядник більше ніж на 5 днів порушив строк виконання основних робіт, визначених у Графіку виконання робіт, що підтверджується актом огляду будівельного майданчика, складеним уповноваженими представниками замовника разом з представниками підрядника. Відповідно до пункту 4.1.1 договору договір вважається розірваним через 5 календарних днів з дати отримання підрядником письмового повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, яке направляється замовником на адресу підрядника. Пунктом 4.2.1 договору передбачено обов`язок замовника затвердити проектну документацію та надати підряднику об`єкт, тобто фронт робіт. Відповідно до пункту 8.1 договору замовник за актом приймання-передачі об`єкта передає підряднику на період виконання робіт та до їх завершення об`єкт, а саме будівельний майданчик/фронт робіт. Згідно з пунктом 8.4 договору підрядник щомісячно до 10 числа наступного місяця зобов`язаний інформувати замовника про хід виконання робіт, у тому числі при відхиленні від графіка їх виконання, із зазначенням причин та заходів щодо усунення такого відхилення. Пунктом 10.1 договору передбачено, що приймання та передача виконаних робіт здійснюється сторонами поступово, у міру завершення виконання видів робіт, їх частини, окремих конструктивних елементів тощо, шляхом підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3. У розділі 13 договору сторони погодили відповідальність підрядника за порушення строків виконання робіт. Пунктом 13.2 договору передбачено, що підрядник несе відповідальність за якість і строки виконання робіт по об`єкту, якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. Відповідно до пункту 13.3 договору за порушення терміну початку виконання робіт по договору підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожний день нерозпочатої роботи. У разі якщо підрядник не розпочав роботу протягом 30 календарних днів, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши підрядника письмово. Згідно з пунктом 13.5 договору за порушення строків завершення будівництва по договору підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад 30 днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі 7% вказаної вартості. Пунктом 13.13 договору передбачено, що підрядник не несе відповідальності за порушення строків виконання робіт за договором, якщо таке порушення сталося не з його вини. Додатковою угодою № 1 від 05.05.2025 сторони погодили зміну вартості робіт за договором, зменшивши її до 3 040 118,36 грн. Відповідно до договірної ціни на проектування та будівництво в редакції додаткової угоди № 1 від 05.05.2025 вартість робіт за договором становить 3 040 118,36 грн. Згідно з Календарним графіком виконання робіт, який є додатком 4 до договору, строк початку виконання будівельних робіт за ІІ етапом визначено з 01.04.2025, а строк завершення робіт за договором до 03.05.2025. 21.03.2025 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі об`єкта «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 372». 04.04.2025 між сторонами складено та підписано акт № 1 ПКД здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектно-кошторисної документації по об`єкту за договором № 105/4Д від 20.03.2025. Зазначеним актом підтверджується виконання ТОВ «Строй ЮА» І етапу робіт за договором - розроблення проектно-кошторисної документації. Вартість виконаних робіт за актом № 1 ПКД становила 59 760 грн. Проектно-кошторисна документація була прийнята Військовою частиною НОМЕР_1 без зауважень. Надана відповідачем проектно-кошторисна документація була затверджена наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2025. Водночас матеріали справи свідчать, що ТОВ «Строй ЮА» у строки, визначені договором та Календарним графіком виконання робіт, до виконання будівельних робіт за ІІ етапом не приступило. Доказів виконання відповідачем будівельних робіт, підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 або акта готовності об`єкта до експлуатації матеріали справи не містять. Також у матеріалах справи відсутні докази належного інформування відповідачем замовника про хід виконання будівельних робіт відповідно до пункту 8.4 договору. 25.06.2025 уповноваженими представниками замовника та директором ТОВ «Строй ЮА» складено акт огляду будівельного майданчика, яким зафіксовано відсутність початку будівельних робіт за ІІ етапом на об`єкті «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 372». З огляду на невиконання відповідачем будівельних робіт у визначені договором строки Військова частина НОМЕР_1 08.07.2025 направила ТОВ «Строй ЮА» повідомлення про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку. Вказане повідомлення було отримане відповідачем 10.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та не заперечувалося відповідачем. З урахуванням положень пункту 4.1.1 договору суд першої інстанції виходив із того, що договір підряду № 105/4Д від 20.03.2025 є розірваним в односторонньому порядку з 16.07.2025. У зв`язку з порушенням відповідачем строків початку та завершення виконання будівельних робіт Військова частина НОМЕР_1 нарахувала ТОВ «Строй ЮА» штрафні санкції у загальному розмірі 756 989,47 грн. До вказаної суми позивач включив 322 252,55 грн пені за порушення терміну початку виконання будівельних робіт, 221 928,64 грн пені за порушення строків завершення будівництва та 212 808,29 грн штрафу за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів. Заперечуючи проти позову, ТОВ «Строй ЮА» у суді першої інстанції посилалося на те, що між сторонами майже одночасно було укладено значну кількість договорів підряду на виконання фортифікаційних робіт на різних опорних пунктах у зоні, наближеній до лінії бойового зіткнення. Відповідач зазначав, що виконав І етап робіт за договором, а саме розробив проектну документацію, яка була прийнята позивачем без зауважень, однак після цього змінилася оперативна та безпекова обстановка в районі виконання робіт унаслідок просування військ Російської Федерації. ТОВ «Строй ЮА» також стверджувало, що Військова частина НОМЕР_1 не передала йому належний фронт робіт для виконання ІІ етапу, а виконання робіт працівниками відповідача ускладнювалося постійними повітряними тривогами, небезпекою для життя і здоров`я працівників, погіршенням погодних умов та іншими обставинами, які, на думку відповідача, не залежали від його волі. На підтвердження істотної зміни обставин відповідач посилався на висновок Рівненської торгово-промислової палати від 17.10.2025 № 56.01/433. Крім того, відповідач зазначав, що придбав за власні кошти значну кількість елементів підземного укриття, зокрема залізобетонних конструкцій, які мали бути використані під час будівництва фортифікаційних споруд, однак після розірвання договорів були повернуті на основний склад ТОВ «Строй ЮА». ТОВ «Строй ЮА» також посилалося на наявність у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області значної кількості аналогічних справ за позовами Військової частини НОМЕР_1 до ТОВ «Строй ЮА» про стягнення штрафних санкцій за подібними договорами. У зв`язку з цим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, а у разі встановлення судом підстав для стягнення штрафних санкцій зменшити розмір неустойки на 99%. Також ТОВ «Строй ЮА» у додаткових поясненнях посилалося на те, що позивач не виконав умови договору щодо належного затвердження проектної документації, у зв`язку з чим, на думку відповідача, мало місце прострочення кредитора. Військова частина НОМЕР_1 у відповіді на відзив заперечувала проти доводів відповідача та наполягала на тому, що будь-які обставини, на які посилається ТОВ «Строй ЮА», не звільняють його від обов`язку виконати будівельні роботи відповідно до Календарного графіка у визначені договором строки. Позивач зазначав, що відповідач прийняв на себе договірні зобов`язання, погодив строки виконання робіт, отримав об`єкт, виконав лише І етап робіт, однак до будівельних робіт не приступив і не довів наявності обставин, які б унеможливлювали виконання зобов`язань саме за спірним договором. З урахуванням наведених обставин спір у цій справі виник з приводу наявності чи відсутності підстав для застосування до ТОВ «Строй ЮА» відповідальності у вигляді пені та штрафу за порушення строків початку і завершення виконання будівельних робіт за договором підряду № 105/4Д від 20.03.2025, а також щодо розміру таких штрафних санкцій з огляду на заявлене відповідачем клопотання про їх зменшення. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. З огляду на зміст апеляційних скарг, предметом апеляційного перегляду у цій справі є перевірка висновків суду першої інстанції щодо: наявності правових підстав для застосування до ТОВ «Строй ЮА» відповідальності у вигляді пені та штрафу за порушення строків виконання будівельних робіт; наявності чи відсутності вини відповідача у порушенні строків виконання зобов`язання; доведеності обставин прострочення кредитора, неналежного сприяння замовника, непередання фронту робіт, неналежного погодження проектної документації та форс-мажорних/безпекових обставин; правильності визначення періодів нарахування пені; а також наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та визначення співмірного розміру такої відповідальності. Згідно з частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до статей 73, 74, 76 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування; достовірними є докази, створені або отримані за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи; а наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази на підтвердження такої обставини є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Таким чином, переглядаючи рішення місцевого господарського суду, колегія суддів виходить не лише з формального зіставлення доводів сторін, а з оцінки всієї сукупності доказів, поданих сторонами на підтвердження відповідних обставин, з урахуванням стандарту вірогідності доказів, розподілу тягаря доказування та меж апеляційного перегляду. Спірні правовідносини виникли з договору підряду № 105/4Д від 20.03.2025, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» як підрядником. За змістом частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона, підрядник, зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до частини першої статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. З огляду на предмет договору, а саме виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації та будівництва фортифікаційних споруд, до спірних правовідносин також підлягають застосуванню положення глави 61 Цивільного кодексу України щодо підряду та спеціальні положення про будівельний підряд. Згідно з частиною першою статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик, фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Відповідно до частини першої статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт, а також відповідно до кошторису, що визначає ціну робіт. У такий спосіб, будівельний підряд є взаємним зобов`язанням, у якому виконання підрядником робіт кореспондується з обов`язками замовника щодо створення належних передумов для виконання таких робіт. Водночас сам по собі взаємний характер договору не звільняє підрядника від обов`язку довести, що саме невиконання або неналежне виконання замовником його обов`язків було причиною неможливості своєчасного виконання робіт. Матеріалами справи підтверджено, що за договором № 105/4Д від 20.03.2025 ТОВ «Строй ЮА» зобов`язалося виконати роботи у два етапи: І етап - проектування, у тому числі розроблення проектної документації стадії «Робочий проект» та проходження експертизи; ІІ етап - будівельні роботи відповідно до Календарного графіка виконання робіт. Сторони погодили, що строк виконання робіт за договором встановлюється до 03.05.2025 включно, а виконання будівельних робіт за ІІ етапом мало розпочатися відповідно до Календарного графіка виконання робіт. З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2025 сторони підписали акт приймання-передачі об`єкта, а 04.04.2025 підписали акт № 1 ПКД здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектно-кошторисної документації. Тобто І етап робіт за договором відповідачем був виконаний та прийнятий замовником. Разом з тим, доказів виконання відповідачем будівельних робіт за ІІ етапом матеріали справи не містять. У справі відсутні акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3, акт готовності об`єкта до експлуатації або інші докази фактичного виконання ТОВ «Строй ЮА» будівельних робіт на об`єкті «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 372». Також відповідач не надав доказів належного інформування замовника про хід виконання робіт, причини відхилення від Календарного графіка та заходи щодо усунення такого відхилення відповідно до пункту 8.4 договору. Натомість актом огляду будівельного майданчика від 25.06.2025, підписаним уповноваженими представниками замовника та директором ТОВ «Строй ЮА», зафіксовано відсутність початку будівельних робіт за ІІ етапом. Колегія суддів звертає увагу, що зазначений акт підписаний, зокрема, директором відповідача, а тому є належним доказом того, що станом на дату його складення будівельні роботи за договором фактично не були розпочаті. За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ «Строй ЮА» не приступило до виконання будівельних робіт за ІІ етапом та не завершило їх у строк, визначений договором, є таким, що відповідає матеріалам справи. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини другої статті 883 Цивільного кодексу України за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі. Умовами пунктів 13.3 та 13.5 договору сторони прямо погодили відповідальність підрядника за порушення строків початку виконання робіт та строків завершення будівництва. Так, пунктом 13.3 договору передбачено, що за порушення терміну початку виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожний день нерозпочатої роботи. Пунктом 13.5 договору встановлено, що за порушення строків завершення будівництва підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Таким чином, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем будівельних робіт у строки, передбачені договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність формальних підстав для застосування до ТОВ «Строй ЮА» договірної відповідальності у вигляді пені та штрафу. Разом з тим доводи ТОВ «Строй ЮА» не зводяться лише до заперечення факту невиконання будівельних робіт. Відповідач наполягає, що порушення строків виконання робіт сталося не з його вини, а внаслідок прострочення кредитора, неналежного сприяння замовника, відсутності належного погодження проектної документації, непередання фронту робіт, істотного погіршення безпекової ситуації, систематичних повітряних тривог та інших обставин, що не залежали від волі підрядника. З огляду на це колегія суддів переходить до оцінки відповідних доводів ТОВ «Строй ЮА», оскільки саме від їх доведеності залежить висновок про наявність чи відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності або для коригування її розміру. Щодо доводів ТОВ «Строй ЮА» про прострочення кредитора, неналежне сприяння замовника, непередання фронту робіт та неналежне погодження проектної документації колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини четвертої статті 612 Цивільного кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо це зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Згідно з частиною першою статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, встановлених договором, актами цивільного законодавства чи таких, що випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. За змістом частини першої статті 850 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, обсязі та порядку, встановлених договором підряду. Частиною першою статті 851 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником. Наведені норми свідчать про те, що у правовідносинах підряду, зокрема будівельного підряду, замовник дійсно має обов`язок створити підрядникові передумови для належного виконання робіт, а підрядник не може вважатися таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо неможливість виконання спричинена саме невчиненням замовником необхідних дій. Водночас для застосування наслідків прострочення кредитора недостатньо лише послатися на загальний обов`язок замовника сприяти виконанню договору. Сторона, яка посилається на прострочення кредитора як на підставу звільнення від відповідальності, повинна довести: які саме дії мав вчинити кредитор; що такі дії не були вчинені або були вчинені неналежно; що без їх вчинення боржник об`єктивно не міг виконати свій обов`язок; а також наявність причинного зв`язку між поведінкою кредитора та неможливістю своєчасного виконання зобов`язання. ТОВ «Строй ЮА» стверджує, що Військова частина НОМЕР_1 не виконала належним чином пункт 4.2.1 договору, оскільки не затвердила проектну документацію у передбаченому спеціальним законодавством порядку та не передала підряднику належний фронт робіт для виконання ІІ етапу. Колегія суддів враховує, що за умовами пункту 4.2.1 договору замовник зобов`язаний затвердити проектну документацію та надати підряднику об`єкт, тобто фронт робіт, а за пунктом 8.1 договору замовник за актом приймання-передачі об`єкта передає підряднику на період виконання робіт і до їх завершення об`єкт, будівельний майданчик/фронт робіт. Разом з тим матеріалами справи підтверджено, що 21.03.2025 між сторонами було підписано акт приймання-передачі об`єкта «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 372». Вказаний акт підписаний обома сторонами договору, зокрема і представником ТОВ «Строй ЮА», та не був визнаний недійсним або таким, що не відповідає фактичним обставинам його підписання. Сама по собі незгода відповідача з правовим значенням зазначеного акта не спростовує факту його підписання та не доводить, що замовник взагалі не передавав об`єкт або створив підряднику такі перешкоди, які унеможливлювали виконання договору. Доводи апелянта про те, що акт від 21.03.2025 не міг підтверджувати передачу фронту робіт ІІ етапу, оскільки був складений до розроблення та затвердження проектної документації, колегія суддів оцінює у сукупності з іншими обставинами справи. Дійсно, за змістом договору виконання робіт було поділено на два етапи, а будівельні роботи за ІІ етапом мали виконуватися відповідно до проектної документації. Тому питання фактичної готовності фронту робіт, конкретизації місця виконання будівництва, технічних параметрів об`єкта, доступу до нього та безпечних умов виконання робіт має значення для оцінки реальної можливості своєчасного виконання договору. Водночас відповідач не довів, що після підписання акта від 21.03.2025 та після розроблення проектно-кошторисної документації він своєчасно повідомляв замовника про неможливість розпочати роботи саме через непередання фронту робіт, вимагав складення іншого акта передачі фронту робіт, фіксував відмову замовника передати такий фронт робіт або вчиняв дії, спрямовані на зупинення робіт у порядку, передбаченому договором чи законом. Посилання ТОВ «Строй ЮА» на лист № 121 від 06.06.2025 не є достатнім для висновку про прострочення кредитора в розумінні статей 612, 613 Цивільного кодексу України, оскільки такий лист був складений вже після спливу погодженого сторонами строку завершення робіт 03.05.2025. Тобто цей лист не підтверджує, що до настання строку виконання зобов`язання підрядник вживав необхідних заходів для отримання фронту робіт, своєчасно заявляв про неможливість виконання робіт з вини замовника або повідомляв про наявність перешкод, які унеможливлювали виконання договору. Необхідно також врахувати, що 25.06.2025 сторони склали акт огляду будівельного майданчика, яким зафіксовано відсутність початку будівельних робіт. При цьому відповідач не надав належних доказів того, що на момент складення цього акта саме замовник не допустив його до виконання робіт, не передав необхідний фронт робіт або вчинив інші дії, які об`єктивно унеможливили початок будівництва. Щодо доводів ТОВ «Строй ЮА» про неналежне затвердження проектної документації колегія суддів зазначає таке. Матеріалами справи підтверджено, що 04.04.2025 сторони підписали акт № 1 ПКД здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектно-кошторисної документації, тобто відповідач передав, а позивач прийняв результат виконання І етапу робіт. Проектно-кошторисна документація була прийнята Військовою частиною НОМЕР_1 без зауважень та затверджена наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2025 №

255. ТОВ «Строй ЮА» посилається на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1415 від 29.12.2023 проектна документація щодо будівництва фортифікаційних споруд має погоджуватися з військовим командуванням, у межах території відповідальності якого здійснюється таке будівництво. На думку відповідача, Військова частина НОМЕР_1 як державний замовник не є тим самим суб`єктом, що і військове командування в зоні територіальної відповідальності, а тому внутрішнє затвердження проектної документації наказом командира військової частини не підтверджує належного погодження проектної документації. Колегія суддів бере до уваги наведені доводи апелянта, оскільки будівництво фортифікаційних споруд має спеціальне правове регулювання та пов`язане з оборонними потребами держави, оперативною обстановкою, інженерним задумом, безпекою виконання робіт і фактичною придатністю відповідних технічних рішень. Разом з тим у межах цієї справи ТОВ «Строй ЮА» повинно було довести не лише формальне посилання на необхідність погодження проектної документації з військовим командуванням, а й те, що відсутність такого погодження фактично унеможливила виконання ним будівельних робіт за договором № 105/4Д від 20.03.2025 у погоджені строки. Натомість матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «Строй ЮА» до спливу строку виконання робіт зверталося до Військової частини НОМЕР_1 із мотивованими зауваженнями щодо відсутності належного погодження проектної документації, відмовлялося приступати до робіт саме з цієї підстави, повідомляло про неможливість виконання будівництва без відповідного погодження або вимагало від замовника усунути конкретні недоліки проектної документації. Відповідач також не довів, що проектна документація, розроблена ним самим та передана замовнику за актом від 04.04.2025, була непридатною для виконання будівельних робіт, не містила необхідних технічних рішень, не визначала обсяг і зміст робіт або не дозволяла ідентифікувати місце та параметри будівництва. Той факт, що проектна документація була розроблена саме ТОВ «Строй ЮА», прийнята замовником та надалі використовується відповідачем як один із доказів часткового виконання договору, не узгоджується з доводом про те, що така документація була настільки невизначеною чи неналежною, що повністю виключала можливість приступити до будівельних робіт. За таких обставин доводи апелянта про неналежне погодження проектної документації не можуть бути підставою для повного звільнення ТОВ «Строй ЮА» від відповідальності за порушення строків виконання будівельних робіт. Водночас колегія суддів враховує, що фактична послідовність виконання договору була складною: договір укладено 20.03.2025, акт передачі об`єкта підписано 21.03.2025, проектно-кошторисну документацію прийнято 04.04.2025, а затверджено наказом командира Військової частини НОМЕР_1 11.04.2025, тоді як Календарний графік передбачав початок будівельних робіт з 01.04.2025 та завершення всіх робіт до 03.05.2025. Така хронологія свідчить про надзвичайну стислість погоджених сторонами строків виконання робіт та об`єктивну залежність фактичного початку будівництва від своєчасного завершення і прийняття проектно-кошторисної документації. Однак наведене не доводить відсутності будь-якої відповідальності відповідача, оскільки навіть після прийняття проектно-кошторисної документації 04.04.2025 та її затвердження 11.04.2025 відповідач не надав доказів початку будівельних робіт, виконання окремих видів робіт, повідомлення замовника про хід будівництва або вчинення дій для належного виконання ІІ етапу договору. Вказані обставини можуть мати значення для оцінки співмірності заявлених до стягнення штрафних санкцій, однак не спростовують самого факту порушення строків виконання будівельних робіт. Колегія суддів також не приймає доводи ТОВ «Строй ЮА» про необхідність застосування принципу contra proferentem як підстави для повного звільнення відповідача від відповідальності. Дійсно, у судовій практиці застосовується підхід, відповідно до якого неясні або неоднозначні умови договору можуть тлумачитися проти сторони, яка їх сформулювала або під переважним впливом якої відповідна умова була включена до договору. Такий підхід спрямований на усунення наслідків неясності договірного формулювання та забезпечення справедливого балансу сторін. Однак застосування цього принципу можливе за наявності реальної неясності або неоднозначності умов договору, яка не може бути усунута шляхом звичайного тлумачення змісту договору, його мети, поведінки сторін, суті зобов`язання та положень законодавства. У цій справі умови договору щодо обов`язку підрядника виконати роботи, строків їх виконання, відповідальності за порушення строків початку і завершення будівництва, а також порядку фіксації невиконання робіт є достатньо визначеними. Пункти 3.1, 3.2, 13.3 та 13.5 договору прямо встановлюють строки виконання робіт та наслідки їх порушення. Пункти 13.2 і 13.13 договору, на які посилається ТОВ «Строй ЮА», також не скасовують відповідальність підрядника автоматично, а передбачають необхідність доведення того, що порушення строків виконання робіт сталося не з його вини. Таким чином, навіть за умови застосування принципу contra proferentem відповідач не звільняється від обов`язку довести обставини, які виключають його вину або підтверджують прострочення кредитора. З огляду на наведене колегія суддів доходить висновку, що доводи ТОВ «Строй ЮА» про прострочення кредитора, непередання фронту робіт, неналежне сприяння замовника та неналежне погодження проектної документації не доводять відсутності підстав для застосування до відповідача договірної відповідальності. Разом з тим зазначені доводи не є повністю юридично байдужими для вирішення спору, оскільки вони характеризують загальний контекст виконання договору, складність організації робіт, стислість погоджених строків, специфіку предмета договору та обставини, які мають бути враховані під час визначення співмірного розміру штрафних санкцій. Щодо доводів ТОВ «Строй ЮА» про наявність форс-мажорних обставин, істотну зміну обставин, погіршення безпекової ситуації, повітряні тривоги та несприятливі погодні умови колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами, тобто обставинами непереборної сили, є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, законодавчими та іншими нормативними актами. Таким чином, для звільнення від відповідальності у зв`язку з форс-мажорними обставинами сторона має довести не лише факт існування певних надзвичайних обставин, а й те, що такі обставини були невідворотними саме для виконання конкретного зобов`язання, об`єктивно унеможливили його виконання у встановлений строк та перебували у прямому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням договору. Аналогічний підхід неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, у яких наголошено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, а сторона, яка на них посилається, повинна довести їх надзвичайність, невідворотність та причинний зв`язок із неможливістю виконання конкретного зобов`язання. Колегія суддів враховує, що виконання договору підряду № 105/4Д від 20.03.2025 стосувалося будівництва фортифікаційної споруди оборонного призначення в умовах воєнного стану, а тому саме по собі існування підвищених безпекових ризиків, повітряних тривог, зміни оперативної обстановки та небезпеки для працівників підрядника не може бути проігнороване судом. Водночас такі обставини повинні оцінюватися не абстрактно, а з урахуванням предмета конкретного договору, погоджених сторонами строків, поведінки підрядника у період виконання зобов`язання, своєчасності повідомлення замовника про перешкоди, наявності доказів фактичної неможливості виконання робіт саме на об`єкті опорного пункту № 372 та в межах строків, визначених договором. ТОВ «Строй ЮА» посилається на висновок Рівненської торгово-промислової палати від 17.10.2025 № 56.01/433, у якому, за твердженням відповідача, зафіксовано істотну зміну обставин, пов`язану із загостренням воєнної ситуації, наближенням лінії фронту, застосуванням ворожих БПЛА, FPV-дронів, артилерії, ускладненням логістики, відсутністю стабільного прикриття засобами радіоелектронної боротьби та іншими факторами, що вплинули на можливість виконання будівельних робіт. Разом з тим наданий відповідачем документ є саме висновком про істотну зміну обставин, а не сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим у порядку статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» щодо неможливості виконання конкретного зобов`язання за договором № 105/4Д від 20.03.2025 у визначені ним строки. Крім того, істотна зміна обставин і форс-мажорні обставини мають різну правову природу. Істотна зміна обставин свідчить про зміну балансу договірних інтересів, ускладнення або обтяження виконання договору, тоді як непереборна сила має наслідком об`єктивну неможливість виконання зобов`язання незалежно від волі та поведінки сторони. Саме тому посилання відповідача на висновок Рівненської торгово-промислової палати може враховуватися судом як доказ загального ускладнення умов виконання договорів, однак не є самостійною та достатньою підставою для висновку про повне звільнення ТОВ «Строй ЮА» від відповідальності за порушення строків виконання будівельних робіт за спірним договором. Суд також враховує, що висновок Рівненської торгово-промислової палати датований 17.10.2025, тобто складений після спливу строків виконання робіт, після фіксації відсутності початку будівельних робіт актом від 25.06.2025 та після направлення замовником повідомлення про розірвання договору. Така обставина не позбавляє документ доказового значення, однак свідчить, що він не підтверджує своєчасного повідомлення замовника підрядником у період виконання договору про настання обставин, які об`єктивно унеможливлюють виконання робіт. Доказів того, що у строк виконання договору, тобто до 03.05.2025, ТОВ «Строй ЮА» письмово повідомило Військову частину НОМЕР_1 про неможливість виконання робіт саме з підстав настання форс-мажорних обставин, просило продовжити строки виконання робіт, зупинити виконання договору або внести зміни до Календарного графіка, матеріали справи не містять. Також відповідач не надав належних доказів того, що саме на об`єкті опорного пункту № 372 виконання будівельних робіт було повністю неможливим упродовж усього строку, передбаченого договором, а не лише ускладненим, переривчастим або таким, що потребувало іншої організації робіт. Посилання ТОВ «Строй ЮА» на значну кількість і тривалість повітряних тривог у Дніпропетровській та Донецькій областях також не є достатнім для повного звільнення від відповідальності. Такі довідки підтверджують загальну безпекову ситуацію в регіоні, однак не доводять, що підрядник був позбавлений будь-якої можливості організувати виконання робіт у межах конкретного договору, вжити заходів для часткового виконання будівельних робіт, повідомити замовника про перешкоди або погодити зміну строків виконання. Колегія суддів погоджується з доводами ТОВ «Строй ЮА» у тій частині, що підрядник як цивільне підприємство не міг і не повинен був ігнорувати реальну небезпеку для життя та здоров`я своїх працівників. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а тому виконання будівельних робіт не може здійснюватися способом, який створює невиправдану загрозу життю працівників. Разом з тим наведена обставина не означає автоматичного звільнення підрядника від відповідальності за договором. Вона підлягає оцінці разом із тим, чи довів підрядник вжиття всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання або для належного врегулювання перешкод у виконанні договору із замовником. У цій справі ТОВ «Строй ЮА» довело виконання І етапу робіт та вчинення певних підготовчих дій, однак не довело фактичного початку виконання будівельних робіт за ІІ етапом, часткового виконання будівельних робіт, своєчасного повідомлення замовника про неможливість їх виконання, а також наявності прямого причинного зв`язку між кожною з наведених безпекових обставин і повним невиконанням будівельних робіт за договором № 105/4Д. Щодо посилання відповідача на несприятливі погодні умови, підтверджені листом Українського гідрометеорологічного центру від 09.07.2025, колегія суддів зазначає, що атмосферні опади та складні погодні умови можуть ускладнювати виконання будівельних робіт, однак самі по собі не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності. Відповідач не довів, що погодні умови у період виконання договору мали надзвичайний і невідворотний характер саме для виконання робіт на спірному об`єкті, що вони унеможливили виконання будівництва упродовж усього погодженого строку, а також що підрядник своєчасно повідомляв замовника про такі обставини та вживав заходів для мінімізації їх впливу на виконання договору. За таких обставин доводи про несприятливі погодні умови можуть бути враховані лише як один із факторів загального ускладнення виконання договору, але не як самостійна підстава для повного звільнення відповідача від відповідальності. Колегія суддів також оцінює доводи ТОВ «Строй ЮА» про те, що між сторонами було укладено 53 аналогічні договори підряду, які, за твердженням відповідача, фактично стосувалися єдиного комплексу фортифікаційних споруд, а подання Військовою частиною НОМЕР_1 значної кількості позовів про стягнення неустойки свідчить про штучне дроблення робіт та надмірність відповідальності. Наявність між сторонами значної кількості договорів підряду сама по собі не змінює змісту зобов`язань за договором № 105/4Д від 20.03.2025, який є окремим правочином із визначеним предметом, ціною, строками виконання робіт і відповідальністю за їх порушення. Кожен із договорів, укладених між сторонами, породжує самостійні права та обов`язки, а тому підлягає виконанню відповідно до його умов. Факт укладення інших договорів не звільняє ТОВ «Строй ЮА» від обов`язку виконати будівельні роботи за спірним договором або довести наявність обставин, які виключають його відповідальність саме за цим договором. Водночас колегія суддів погоджується, що наявність значної кількості однотипних договорів між тими самими сторонами, значний сукупний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, виконання відповідачем підготовчих дій за договорами, закупівля матеріалів та загальний оборонний характер робіт є обставинами, які мають значення для оцінки співмірності неустойки та балансу інтересів сторін. Таким чином, доводи ТОВ «Строй ЮА» про форс-мажор, істотну зміну обставин, погіршення безпекової ситуації, повітряні тривоги, погодні умови та наявність значної кількості договорів не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків виконання робіт. Разом з тим зазначені обставини підтверджують, що виконання договору відбувалося у надзвичайно складних умовах, пов`язаних із воєнним станом, оборонним характером робіт, реальною небезпекою для працівників, стислістю строків виконання, значним обсягом однотипних зобов`язань між сторонами та загальним ускладненням організації будівельного процесу. Саме тому ці обставини підлягають врахуванню не як підстава для повної відмови у позові, а як істотні обставини для визначення справедливого, пропорційного та розумного розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача. Доводи Військової частини НОМЕР_1 про те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір штрафних санкцій та не врахував оборонне значення спірних робіт, колегія суддів оцінює з урахуванням такого. Військова частина НОМЕР_1 обґрунтовано звертає увагу на те, що предметом договору № 105/4Д від 20.03.2025 було не звичайне цивільне будівництво, а будівництво фортифікаційної споруди опорного пункту № 372, тобто об`єкта оборонного призначення, необхідного для забезпечення потреб оборони держави в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України. Колегія суддів погоджується з тим, що невиконання підрядником будівельних робіт за таким договором не може оцінюватися виключно як звичайне порушення господарського зобов`язання, відірване від суспільного та оборонного значення відповідного об`єкта. Фортифікаційні споруди за своєю природою спрямовані на посилення обороноздатності, захист військовослужбовців, утримання позицій та зменшення ризиків для життя і здоров`я особового складу. Тому неналежне або несвоєчасне виконання робіт з їх будівництва об`єктивно може мати наслідки, які виходять за межі суто майнових інтересів замовника. Разом з тим наведені обставини самі по собі не виключають можливості застосування судом положень статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідальність за порушення господарського зобов`язання має бути не лише реальною та відчутною для боржника, але й співмірною з установленими обставинами справи, характером порушення, поведінкою сторін, ступенем виконання зобов`язання, наслідками порушення та загальними засадами справедливості, добросовісності і розумності. З огляду на це сам факт оборонного призначення робіт не означає автоматичного стягнення неустойки у повному заявленому розмірі без оцінки її співмірності, характеру допущеного порушення та конкретних обставин виконання договору. Військова частина НОМЕР_1 також слушно зазначає, що виконання відповідачем І етапу робіт - розроблення проектно-кошторисної документації - становить незначну частину від загальної вартості договору і не може прирівнюватися до належного виконання договору загалом. Дійсно, вартість виконаного І етапу робіт за актом № 1 ПКД від 04.04.2025 становила 59 760,00 грн, тоді як договірна ціна робіт після укладення додаткової угоди № 1 від 05.05.2025 становила 3 040 118,36 грн. Таким чином, виконання відповідачем проектної частини договору не спростовує факту невиконання основного для спірних правовідносин обов`язку - виконання будівельних робіт за ІІ етапом. Водночас часткове виконання договору, навіть якщо воно стосується лише проектної документації, не є юридично байдужою обставиною. Воно підтверджує, що відповідач не повністю ухилився від виконання договору, а здійснив певні дії, спрямовані на реалізацію договірного зобов`язання. Крім того, матеріали справи та пояснення відповідача свідчать про придбання ним матеріалів і конструкцій, які мали бути використані для виконання робіт за договорами будівництва фортифікаційних споруд. Хоча ця обставина не доводить виконання саме будівельних робіт за договором № 105/4Д, вона може враховуватися при оцінці поведінки боржника та співмірності заявленої неустойки. Колегія суддів також бере до уваги доводи Військової частини НОМЕР_1 про те, що відповідач не довів наявності обставин, які повністю виключали його відповідальність. Як зазначено вище, доводи ТОВ «Строй ЮА» про прострочення кредитора, неналежне погодження проектної документації, непередання фронту робіт, форс-мажорні обставини, повітряні тривоги та погодні умови не підтверджують відсутності будь-яких підстав для застосування до відповідача відповідальності. Разом з тим ці доводи в сукупності з іншими встановленими обставинами підтверджують наявність істотного ускладнення виконання договору, яке має значення саме для визначення розміру відповідальності. З огляду на це колегія суддів не погоджується з доводами Військової частини НОМЕР_1 про необхідність стягнення штрафних санкцій у повному заявленому розмірі. Щодо розрахунку пені за порушення терміну початку виконання будівельних робіт колегія суддів зазначає таке. Позивач заявив до стягнення 322 252,55 грн пені за порушення терміну початку виконання будівельних робіт, нарахувавши її за період до дати розірвання договору. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такий підхід до визначення періоду нарахування пені за порушення саме терміну початку виконання робіт є помилковим. За змістом пункту 13.3 договору пеня у розмірі 0,1% договірної ціни за кожний день нерозпочатої роботи встановлена саме за порушення терміну початку виконання робіт. Натомість за порушення строків завершення будівництва сторони окремо передбачили відповідальність у пункті 13.5 договору у вигляді пені за кожний день прострочення завершення будівництва та штрафу за прострочення понад 30 днів. Таким чином, договір розмежовує два різні порушення: порушення строку початку виконання робіт і порушення строку завершення будівництва. Після настання кінцевого строку виконання робіт, 03.05.2025, невиконання відповідачем будівельних робіт охоплюється вже порушенням строків завершення будівництва, за яке договором передбачено окрему відповідальність. Нарахування пені за порушення початку робіт і після настання строку завершення робіт фактично призводило б до одночасного застосування двох видів пені за один і той самий період невиконання договору, що не узгоджується з правовою природою відповідних санкцій та змістом пунктів 13.3 і 13.5 договору. Тому пеня за порушення терміну початку виконання будівельних робіт підлягає нарахуванню лише за період з 04.04.2025 по 03.05.2025, тобто за 30 календарних днів. При цьому колегія суддів звертає увагу, що договірна ціна робіт після укладення додаткової угоди № 1 від 05.05.2025 становила 3 040 118,36 грн. Відтак пеня за порушення терміну початку виконання будівельних робіт за період з 04.04.2025 по 03.05.2025 становить: 3 040 118,36 грн Ч 0,1% Ч 30 днів = 91 203,55 грн. Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив сам період нарахування пені за порушення терміну початку виконання робіт, однак допустив арифметичну неточність, зазначивши до стягнення 91 230,55 грн замість 91 203,55 грн. Щодо пені за порушення строків завершення будівництва та штрафу за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі санкції були нараховані позивачем відповідно до умов пункту 13.5 договору. Позивач заявив до стягнення 221 928,64 грн пені за порушення строків завершення будівництва та 212 808,29 грн штрафу за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів. Вказані суми відповідають погодженій сторонами договірній відповідальності та виходять із порушення відповідачем строків виконання будівельних робіт за ІІ етапом. Таким чином, загальний розмір штрафних санкцій, який може бути взятий судом за основу для подальшої оцінки співмірності та можливого зменшення, становить: 91 203,55 грн пені за порушення терміну початку виконання будівельних робіт; 221 928,64 грн пені за порушення строків завершення будівництва; 212 808,29 грн штрафу за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів. Загалом - 525 940,48 грн. Таким чином, доводи Військової частини НОМЕР_1 про необхідність стягнення 322 252,55 грн пені за порушення терміну початку виконання будівельних робіт є необґрунтованими, оскільки відповідний розрахунок здійснено із неправильним визначенням періоду нарахування цієї пені. Водночас доводи ТОВ «Строй ЮА» про відсутність будь-яких підстав для застосування до нього відповідальності також є необґрунтованими, оскільки факт порушення строків виконання будівельних робіт підтверджується матеріалами справи, а обставини, на які посилається відповідач, не доводять повної відсутності його вини у невиконанні договору. За таких обставин спір у цій частині зводиться не до відсутності відповідальності відповідача як такої, а до визначення справедливого та співмірного розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з ТОВ «Строй ЮА» на користь Військової частини НОМЕР_1 . Вирішуючи питання про розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, зокрема неустойка, штраф, пеня, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Таким чином, зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, балансу інтересів сторін, характеру порушення, причин його виникнення, ступеня виконання зобов`язання, поведінки сторін та наслідків порушення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що неустойка не повинна набувати ознак каральної санкції, а має зберігати компенсаційний характер. Суд, вирішуючи питання про зменшення неустойки, має оцінити, чи є її розмір співмірним із наслідками порушення зобов`язання та чи не перетворюється вона на несправедливо непомірний тягар для боржника. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 звернула увагу, що підстави для зменшення судом неустойки та розмір, до якого вона зменшується, мають індивідуальний характер у кожних конкретних правовідносинах. Розмір зменшення неустойки визначається судом у межах дискреційних повноважень з урахуванням установлених обставин справи та оцінки доводів і доказів сторін. Аналогічний підхід викладений у постановах Верховного Суду, у яких зазначено, що при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій суд має оцінювати не лише формальний факт порушення зобов`язання, а й ступінь виконання зобов`язання, причини порушення, поведінку боржника, наслідки порушення для кредитора, співвідношення заявленої санкції із можливими збитками, а також необхідність дотримання балансу інтересів сторін. Окремо колегія суддів враховує подане Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» клопотання про застосування судом дискреційних повноважень щодо зменшення розміру неустойки. У зазначеному клопотанні відповідач повторно наголошує на тому, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій є неспівмірним із наслідками порушення, позивач не довів наявності реальних збитків у відповідному розмірі, а стягнення неустойки у значному розмірі, з огляду на сукупність аналогічних договорів між сторонами, може перетворити її з компенсаційного інструменту на каральний захід та створити для відповідача надмірний фінансовий тягар. Також відповідач посилається на виконання ним частини зобов`язань, вчинення підготовчих дій, умови воєнного стану, безпекові ризики, повітряні тривоги, неналежне, на його думку, сприяння замовника, відсутність вини підрядника та просить у разі незвільнення його від відповідальності зменшити розмір пені та штрафу на 99%. Наведені у клопотанні доводи за своїм змістом не змінюють предмета та меж апеляційного перегляду, оскільки стосуються тих самих обставин виконання договору, оцінки вини сторін, співмірності неустойки та застосування статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, які вже були предметом доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА». Водночас зазначене клопотання підлягає врахуванню при визначенні справедливого розміру відповідальності. Колегія суддів погоджується з тим, що заявлений позивачем розмір штрафних санкцій у сукупності зі встановленими обставинами справи є надмірним та підлягає додатковому зменшенню. Разом з тим підстав для зменшення неустойки саме на 99% колегія суддів не вбачає, оскільки таке зменшення фактично наблизило б відповідальність відповідача до символічного рівня та не відповідало б характеру порушеного зобов`язання, оборонному значенню об`єкта будівництва і необхідності збереження реального превентивного та компенсаційного значення неустойки. У цій справі суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зменшення штрафних санкцій, однак, на переконання колегії суддів, визначений місцевим господарським судом розмір такого зменшення не повною мірою відповідає сукупності встановлених обставин справи. Колегія суддів враховує, що відповідач не виконав будівельні роботи за ІІ етапом договору, а тому підстав для повного звільнення його від відповідальності немає. Водночас не може бути залишено поза увагою те, що відповідач виконав І етап робіт, а саме розробив проектно-кошторисну документацію, яка була прийнята замовником. Також матеріали справи свідчать про вчинення відповідачем певних підготовчих дій, спрямованих на виконання договорів будівництва фортифікаційних споруд, зокрема щодо придбання матеріалів та конструкцій. Колегія суддів також враховує надзвичайно стислі строки виконання договору. Договір було укладено 20.03.2025, проектно-кошторисну документацію передано та прийнято 04.04.2025, затверджено наказом командира Військової частини НОМЕР_1 11.04.2025, тоді як завершення всіх робіт за договором було визначено до 03.05.2025. Така хронологія свідчить, що фактичний строк для організації і виконання будівельних робіт після завершення проектного етапу був об`єктивно обмеженим. Крім того, виконання робіт мало здійснюватися в умовах воєнного стану, підвищених безпекових ризиків, повітряних тривог, ускладненої логістики, небезпеки для працівників та специфіки будівництва фортифікаційних споруд оборонного призначення. Ці обставини не звільняють відповідача від відповідальності, проте мають істотне значення для оцінки співмірності заявлених штрафних санкцій. Колегія суддів бере до уваги і те, що позивач не надав доказів понесення реальних збитків у розмірі, співмірному із заявленими до стягнення штрафними санкціями. Водночас відсутність таких доказів не є підставою для відмови у стягненні неустойки, однак підлягає врахуванню при визначенні її розумного та справедливого розміру. Також враховується, що між тими самими сторонами існує значна кількість аналогічних спорів, пов`язаних із договорами будівництва фортифікаційних споруд. За таких умов стягнення штрафних санкцій у повному або наближеному до повного розміру за кожним окремим договором може створити для відповідача надмірний фінансовий тягар, який не відповідатиме компенсаційній природі неустойки. Разом з тим колегія суддів не погоджується з позицією відповідача про необхідність зменшення неустойки до мінімального символічного розміру або відмову в позові повністю. Порушення строків виконання договору підтверджено матеріалами справи, а об`єкт будівництва мав оборонне значення. Тому відповідальність відповідача має залишатися реальною та відчутною. З урахуванням установлених обставин справи, характеру порушення, часткового виконання відповідачем зобов`язань, складності умов виконання договору, стислості погоджених сторонами строків, відсутності доказів збитків позивача у розмірі заявленої неустойки, а також необхідності збереження балансу інтересів сторін, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим, розумним та пропорційним є зменшення штрафних санкцій на 90%, тобто стягнення з відповідача 10% від розміру належних до сплати штрафних санкцій. При цьому таке зменшення не означає звільнення відповідача від відповідальності, оскільки з нього підлягають стягненню штрафні санкції у грошовому розмірі, який є наслідком установленого порушення договору. Водночас такий розмір не перетворює неустойку на каральну санкцію і не створює непропорційного фінансового тягаря для відповідача. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з ТОВ «Строй ЮА» на користь Військової частини НОМЕР_1 . З урахуванням наведеного вище правильний розмір штрафних санкцій до зменшення становить: 91 203,55 грн - пеня за порушення терміну початку виконання будівельних робіт; 221 928,64 грн - пеня за порушення строків завершення будівництва; 212 808,29 грн - штраф за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів. Загальний розмір штрафних санкцій, визначений колегією суддів до зменшення, становить 525 940,48 грн. Зменшення вказаної суми на 90% означає, що до стягнення підлягає 10% від зазначених сум, а саме: 9 120,36 грн - пеня за порушення терміну початку виконання будівельних робіт; 22 192,86 грн - пеня за порушення строків завершення будівництва; 21 280,83 грн - штраф за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів. Загальний розмір штрафних санкцій, який підлягає стягненню з ТОВ «Строй ЮА» на користь Військової частини НОМЕР_1 , становить 52 594,05 грн. Таким чином, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 не підлягає задоволенню, оскільки доводи скаржника про необхідність стягнення штрафних санкцій у повному заявленому розмірі не враховують встановлених у справі обставин, які мають істотне значення для зменшення неустойки. Апеляційна скарга ТОВ «Строй ЮА» підлягає частковому задоволенню, оскільки колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для відповідальності та необхідність повної відмови в позові, однак вважає обґрунтованими доводи про необхідність додаткового зменшення розміру штрафних санкцій з урахуванням конкретних обставин справи. Таким чином, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/7245/25 підлягає зміні в частині розміру пені, штрафу та судового збору, що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на користь Військової частини НОМЕР_1 . Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» строків виконання будівельних робіт за договором підряду № 105/4Д від 20.03.2025 та обґрунтовано виходив із наявності підстав для застосування до відповідача договірної відповідальності у вигляді пені та штрафу. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» про прострочення кредитора, неналежне сприяння замовника, непередання фронту робіт, неналежне погодження проектної документації, форс-мажорні обставини, погіршення безпекової ситуації, повітряні тривоги, несприятливі погодні умови та відсутність вини підрядника не спростовують самого факту порушення строків виконання робіт і не доводять наявності підстав для повного звільнення відповідача від відповідальності. Водночас зазначені обставини у сукупності зі стислістю строків виконання договору, частковим виконанням відповідачем зобов`язань, специфікою будівництва фортифікаційних споруд в умовах воєнного стану, відсутністю доказів завдання позивачу збитків у розмірі заявленої неустойки та необхідністю дотримання балансу інтересів сторін є підставою для додаткового зменшення розміру штрафних санкцій. Доводи Військової частини НОМЕР_1 про необхідність стягнення штрафних санкцій у повному заявленому розмірі колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи не враховують компенсаційної природи неустойки, дискреційних повноважень суду щодо її зменшення та конкретних обставин виконання спірного договору. При цьому колегія суддів враховує оборонне значення спірних робіт та суспільну важливість належного виконання договорів на будівництво фортифікаційних споруд, однак зазначені обставини не виключають застосування статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо заявлений розмір штрафних санкцій є неспівмірним із сукупністю встановлених обставин справи. Таким чином, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/7245/25 підлягає зміні в частині розміру штрафних санкцій та судового збору, а саме шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на користь Військової частини НОМЕР_1 9 120,36 грн пені за порушення терміну початку виконання будівельних робіт, 22 192,86 грн пені за порушення строків завершення будівництва та 21 280,83 грн штрафу за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг. У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до принципу належного здійснення правосуддя судові рішення повинні достатньою мірою містити мотиви, на яких вони ґрунтуються. Водночас пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може тлумачитися як такий, що вимагає від судів детальної відповіді на кожен аргумент сторін. Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Надавши оцінку доводам апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» підлягає частковому задоволенню. Суд першої інстанції правильно встановив факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» строків виконання будівельних робіт за договором підряду № 105/4Д від 20.03.2025 та обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені та штрафу. Разом з тим рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині визначеного до стягнення розміру штрафних санкцій, оскільки встановлені у справі обставини свідчать про необхідність додаткового зменшення їх розміру до 10% від суми належних до сплати санкцій. З урахуванням наведеного з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на користь Військової частини НОМЕР_1 підлягає стягненню 9 120,36 грн пені за порушення терміну початку виконання будівельних робіт, 22 192,86 грн пені за порушення строків завершення будівництва та 21 280,83 грн штрафу за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/7245/25 підлягає залишенню без змін. Судові витрати. Відповідно до частин першої та четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судовий збір, пов`язаний з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, розподіляється з урахуванням результатів апеляційного перегляду. З огляду на зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру штрафних санкцій, судовий збір, сплачений Військовою частиною НОМЕР_1 за подання позову, підлягає покладенню на Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за результатами апеляційного перегляду до стягнення з відповідача підлягає 52 594,05 грн штрафних санкцій із заявлених 756 989,47 грн, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 788,91 грн. При цьому апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 залишається без задоволення, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» задовольняється лише частково, оскільки колегія суддів не погодилася з основною вимогою відповідача про відсутність підстав для застосування відповідальності та відмову в позові в повному обсязі. Зміна рішення здійснюється лише в частині визначення співмірного розміру штрафних санкцій. За таких обставин судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на скаржників та не підлягають перерозподілу між сторонами. Керуючись статтями 73, 74, 76 79, 86, 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281 284, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/7245/25 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/7245/25 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/7245/25 змінити в частині розміру пені, штрафу та судового збору, що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на користь Військової частини НОМЕР_1 . Викласти абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/7245/25 у такій редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» (50026, м. Кривий Ріг, вул. Ангарська, буд. 3а; код ЄДРПОУ 38888898) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 9 120,36 грн пені за порушення терміну початку виконання будівельних робіт, 22 192,86 грн пені за порушення строків завершення будівництва, 21 280,83 грн штрафу за порушення строків завершення будівництва та 788,91 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції». В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі № 904/7245/25 залишити без змін. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників. Видачу наказу на виконання цієї постанови, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена та підписана 02.07.2026 Головуючий суддя Л.В. Андрейчук Суддя С.В. Вінніков Суддя Г.В. Левшина