Постанова 4876 № 904/3253/24 (904/1851/25)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.06.2026 року м. Дніпро Справа №904/3253/24 (904/1851/25) Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі), суддів: Фещенко Ю.В., Золотарьова Я.С. секретар судового засідання: Рибалка Г.Д. представники сторін: від позивача: Колошин В.П. (адвокат); від відповідача: не з`явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Новікової Наталії Анатоліївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2026 (повний текст рішення складено 21.04.2026), суддя Суховаров А.В. у справі №904/3253/24 (904/1851/25) за позовом фізичної особи-підприємця Новікової Наталії Анатоліївни, м. Дніпро до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, Російська Федерація, ГСП-1, м. Москва про стягнення збитків, інфляційних нарахувань, 3% річних та витрат на професійну правничу допомогу в межах справи №904/3253/24 за заявою Фізичної особи-підприємця Новікової Наталії Анатоліївни, м.Дніпро про визнання неплатоспроможним КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Фізична особа-підприємець Новікова Наталія Анатоліївна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, за змістом якого просить суд: - стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, російська федерація м.Москва, вул. Житня, б. 14, буд. 1) на користь фізичної особи підприємця Новікової Наталії Анатоліївни (РНОКПП НОМЕР_1 ) збитки, завдані внаслідок збройної агресії Російської Федерації в розмірі 12 031 481, 47 грн., інфляційні нарахування - 1 428 244, 53 грн., 3 % річних 639 997, 54 грн., а всього: 14 099 723, 54 грн.; - стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація м.Москва, вул. Житня, б. 14, буд. 1) на користь фізичної особи підприємця Новікової Наталії Анатоліївни (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, а саме 15 000,00грн. витрати на професійну правничу допомогу; - органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3% річних за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення на суму заборгованості 12 031 481, 00 грн. за період з 20.02.2025 року до моменту виконання рішення суду по даній справі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.01.2023 внаслідок ракетного удару підрозділами збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації по житлового будинку, розташованому за адресою: м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 118, зруйновано орендоване позивачем приміщення для здійснення господарської діяльності, внаслідок чого позивачем понесено збитки. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ОСКАРЖУВАНОГО СУДОВОГО РІШЕННЯ У СПРАВІ Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2026 у справі №904/3253/24 (904/1851/25) у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Новікової Наталії Анатоліївни до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків, інфляційних нарахувань, 3% річних та витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів (первинних документів на придбання товару, договорів, видаткових накладних, тощо), які б дозволили суду ідентифікувати товар та підтвердити його вартість станом на час здійснення ракетного удару, склад цивільного правопорушення в частині доведеності розміру збитків є неповним. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погодившись із зазначеним рішенням, фізична особа-підприємець Новікова Наталія Анатоліївна звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2026 у справі № 904/3253/24 (904/1851/25) скасувати в повному обсязі; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву фізичної особи-підприємця Новікової Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119049, Російська Федерація, ГСП-1, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, стр. 1, ідентифікаційний номер юридичної особи 103773968834) про стягнення збитків, інфляційних втрат, 3 % річних та витрат на професійну правничу допомогу. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ В обґрунтування апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення. У поданій скарзі Скаржник посилається на те, що ракетний удар знищив не лише товар, а й первинну документацію, яка зберігалася за місцем знаходження товару (на складі/в офісі). Вимога надати паперові накладні, які згоріли разом з товаром, позбавляє позивача права на судовий захист. Позивач зазначає, що внаслідок ракетного удару та пожежі товар був повністю знищений, що унеможливлює його "якісний та кількісний опис" у протоколі. Скаржник вважає, що «складська відомість складена одноособово» є письмовим доказом обсягу знищеного товару та вартості такого, який ніхто в даній справі не намагався спростувати. УЗАГАЛЬНЕНИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації не скористалось своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надало суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач), судді Фещенко Ю.В., Золотарьова Я.С. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Новікової Наталії Анатоліївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2026 у справі №904/3253/24 (904/1851/25). Розгляд справи №904/3253/24 (904/1851/25) призначений у судовому засіданні на 13.05.2026. 13.05.2026 у судове засідання з`явився представник скаржника. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2026 розгляд апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Новікової Наталії Анатоліївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2026 у справі №904/3253/24 (904/1851/25) відкладено на 24.06.2026. 21.05.2026 до апеляційного суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ За змістом відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Новікова Наталія Анатоліївна зареєстрована як фізична особа-підприємець. Основним видом економічної діяльності ФОП Новікової Н.А. за КВЕД є роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (основний) (47.78). До переліку інших видів діяльності ФОП Новікової Н.А. належить діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (46.19), неспеціалізована оптова торгівля (46.90); роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (47.91), інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (47.99). На підставі договору оренди нежитлового приміщення №2/2022 від 01.01.2022 у тимчасовому платному користуванні ФОП Новікової Н.А. перебувало нежитлове приміщення в корпусі 3/9, загальною площею 87, 00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 . За вищевказаною адресою ФОП Новікова Н.А. здійснювала підприємницьку діяльність. 14.01.2023 о 15:43 внаслідок ракетного удару ракетою невідомого типу підрозділами збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації по вищевказаному житловому будинку, частково зруйновано конструкції 1 під`їзду корпусу №3, та повністю зруйновано 2 і 3 під`їзди корпусу №3 з 9 по 1 поверхи. Так, повністю зруйновано квартири №№ 1-36 під`їзду 2 корпусу №3 та квартири №№ 1-36 під`їзду 3 корпусу №3. Повністю зруйновано всього 72 (сімдесят дві) квартири. Частково зруйновано квартири (які не підлягають відновленню) квартири 3 під`їзду 2 корпусу, 1 під`їзду 3 корпусу, та 1 під`їзду 4 корпусу, всього пошкоджено 236 (двісті тридцять шість) квартир. У результаті попадання ракети в будинок утворилися завали з конструкцій будівлі. Згідно з витягом Витягом з ЄРДР, за даним фактом слідчим відділом управління СБУ у Дніпропетровській області 14.01.2023 року внесено до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 438 КК України та відкрито кримінальне провадження № 22023040000000055. 14.01.2023 громадянку Новікову Н.А. визнано у кримінальному провадженні потерпілою внаслідок ракетного обстрілу, що призвело до пошкодження майна, допитано в якості потерпілої та вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки. 26.01.2024 року постановою Офісу Генерального прокурора кримінальне провадження №22023040000000055 від 14.01.2023 об`єднано з кримінальним провадженням №132022160000000279 від 23.04.2022 року. 16.04.2024 постановою Офісу Генерального прокурора кримінальне провадження №132022160000000279 об`єднано з кримінальним провадженням №12022170430000212 від 02.04.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110,ч. 2 ст. 437, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст.28, ч. 2 ст. 438 КК України. Отже, внаслідок ракетного удару підрозділами збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації по житлового будинку, розташованому за адресою: м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 118, зруйновано орендоване позивачем приміщення для здійснення господарської діяльності, внаслідок чого позивачем понесено збитки. Так, за змістом бухгалтерської довідки від 16.01.2023 року загальний розмір завданих збитків складає 12 031 481, 47 грн., з яких: - згідно протоколу обстеження приміщення, яке постраждало внаслідок ракетного удару, згорів товар по закупівельній ціні на суму 7 946 320, 98 грн.; - втрачена вигода від реалізації знищених товарів торгівельна націнка 3 973 160, 49 грн.; - торгівельна націнка складає 50% від ціни придбаного товару; - згідно протоколу обстеження приміщення, яке постраждало внаслідок ракетного удару, згоріла комп`ютерна, офісна та торгівельна техніка на суму 112 000, 00 грн. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ І ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. За вимогами ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно з ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором. Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Аналогічні положення містить ч.2 ст.20 Господарського кодексу України. Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів. За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Отже, відшкодування збитків є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень ст.22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування. Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Тому, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміють майнову шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ч.ч.1, 3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За ст.73 вказаного кодексу доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ст.86 вказаного нормативно-правового акту суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.13, 74, 73, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, зокрема, протиправність поведінки відповідача; наявність заподіяних діями відповідача збитків; причинний зв`язок між ними. Натомість, відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався. 14.04.2022 Верховною Радою України прийнято постанову про схвалення Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», в якій Верховна Рада України визнає дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу. 22.05.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України №2265-IX «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну». Так, згідно зі ст.2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах. Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України. Аналогічних висновків дійшов Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України. Також, Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засудила військову агресію Росії проти України, вимагала від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засудила всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагала безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них. Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом. Відповідно до ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом і не потребує доведення у судовому порядку. Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої. Належне позивачу майно було втрачено/знищено саме внаслідок протиправних дій військових формувань Російської Федерації та в результаті військової агресії останньої. В даному випадку обставини завдання шкоди внаслідок ракетного удару підтверджуються наявним у матеріалах справи протоколом огляду місця події від 14.01.2023, витягом з ЄРДР від 14.01.2023 року №22023040000000055. Приписами частини першої статті 317, частини першої статті 321, частини третьої статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. За таких умов, знищення та пошкодження належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку із цим набуває право на відшкодування заподіяної йому шкоди. Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі №648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі №686/10520/15-ц. Водночас, необхідною умовою застосування до відповідача відповідальності у вигляді збитків є доведеність позивачем розміру завданих йому збитків. Так, у справі ключовим питанням є підтвердження розміру та фактичної наявності майна (товару), щодо знищення якого позивачем заявлено вимогу про відшкодування збитків. Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що підприємницька діяльність позивача передбачає наявність первинних документів, що підтверджують придбання товару (договори, накладні, квитанції про оплату, митні декларації тощо). У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. За змістом цієї ж статті господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно із положеннями статей 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Оскільки огляд майна позивача неможливий, збитки підлягають оцінці виходячи з фінансової звітності, що підтверджує наявність товару на дату знищення, даних складського обліку з метою встановлення точної кількість залишку на дату знищення майна, первинних документів, що підтверджують факт придбання товару, його вартість, фактичну наявність в приміщення, яке знищено внаслідок ракетного удару 14.01.2023, як то договори з постачальниками, видаткові накладні, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні тощо. Всупереч викладеному, позивачем у якості основного доказу на підтвердження розміру збитків надано лише складську відомість на 34 сторінках (а.с.43-77), підписану ФОП Новіковою Н.А. одноособово, за відсутності будь-яких первинних документів. Процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року встановлює Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 р. № 951). Визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом як економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств. Напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності. До основних показників, які оцінюються належить вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності, упущена вигода підприємств недержавної форми власності. Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна. Під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання застосовується Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затверджена наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18 жовтня 2022 року № 3904/1223, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 р. за № 1522/38858. Відповідно до п. 7 Методики оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження). Судова експертиза (експертне дослідження), що пов`язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов`язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України Про судову експертизу, з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії, визначених цією Методикою. При цьому в дослідницькій частині висновку експерта відображаються всі процедури, пов`язані з оцінкою збитків, що визначені цією Методикою. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі N914/1131/18, від 26.02.2019 у справі N914/385/18, від 10.04.2019 у справі N904/6455/17, від 05.11.2019 у справі N915/641/18. Складська відомість, складена одноособово позивачем, без посилань на первинну документацію, є лише внутрішнім робочим документом і не може бути об`єктивним підтвердженням реального залишку товару на суму 7 946 320, 98 грн. Враховуючи наведе, апеляційний суд погоджується з висновками суду господарського суду першої інстанції, що позивачем не надано належним чином оформленого висновку на підтвердження розміру збитків, завданих внаслідок знищення товарно-матеріальних цінностей у наведених у позові обсягах, що відповідає вимогам Постанови КМУ від 20.03.2022 № 326 В свою чергу апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції ухвалою від 21.01.2026 зобов`язав позивача надати первинну бухгалтерську документацію на підтвердження обставин, викладених у бухгалтерській довідці (а.с.45-77, т.1), яка долучена позивачем в обґрунтування позовних вимог. Позивач на виконання цієї ухвали надав пояснення, відповідно до яких він зазначив, що він надав всю наявну у нього документацію на підтвердження обставин, викладених у позові, а надання будь-якої іншої документації не передбачається законом, оскільки він є фізичною особою-підприємцем зі спрощеною системою оподаткування та не зобов`язаний вести бухгалтерський облік. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2026 запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення щодо необхідності/відсутності необхідності призначення у справі судової експертизи (економічної, товарознавчої або комплексної) для встановлення розміру збитків з формулюванням орієнтовного переліку питань, які мають бути поставлені перед експертом у разі призначення експертизи. В судовому засіданні 12.03.2026 представник позивача зазначив про відсутність пояснень/доповнень/клопотань по справі, заперечував проти призначення експертизи, посилаючись на достатність в матеріалах справи доказів на підтвердження вимог, заявлених позивачем. Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України). Ризик наслідків вчинення або невчинення відповідних процесуальних дій, у даному випадку не надання первинних документів та відмови від проведення експертизи, несе сторона у справі, на яку покладено обов`язок доведення обставин, на наявність яких вона посилається. Твердження позивача про те, що вона як фізична особа-підприємець не зобов`язана вести бухгалтерський облік, колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим в контексті обов`язку доказування. Хоча чинне законодавство (Податковий кодекс України, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») дійсно надає ФОП певні спрощення, тягар доведення розміру майнових втрат у судовому процесі покладається саме на позивача. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що протокол огляду місця події від 14.01.2023 підтверджує сам факт руйнування будівлі внаслідок здійснення ракетного удару Російською Федерацією. Однак, цей документ не містить опису залишків знищеного товару у конкретних обсягах, вказаних у позові. Він фіксує факт пошкодження нерухомості, але не підтверджує кількісний та якісний склад товарних запасів позивача, що фактично знаходились у приміщенні магазину на момент влучання ракети. Апеляційний суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів (первинних документів на придбання товару, договорів, видаткових накладних, тощо), які б дозволили суду ідентифікувати товар та підтвердити його вартість на суму 7 946 320, 98 грн. станом на час здійснення ракетного удару, а тому склад цивільного правопорушення в частині доведеності розміру збитків є неповним. Враховуючи відсутність доказів реального обсягу втраченого майна, позовні вимоги про стягнення збитків, похідні вимоги про інфляційні нарахування та 3% річних, а також вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн. не підлягають задоволенню. Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження. За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін. СУДОВІ ВИТРАТИ У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Новікової Наталії Анатоліївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2026 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2026 у справі №904/3253/24 (904/1851/25) - залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 06.07.2026. Головуючий суддя С.В. Мартинюк Суддя Ю.В. Фещенко Суддя Я.С. Золотарьова