Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 918/1246/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року Справа № 918/1246/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В. суддя Кульчій І.М. секретар судового засідання Кульчин Д.А. представники учасників справи: прокурор: Немкович І.І., позивач: не з`явився, відповідач 1: не з`явився, відповідач 2: не з`явився розглянувши апеляційну скаргу ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.03.2026 року у справі №918/1246/25 (суддя Мовчун А.І.) за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Здолбунівської міської ради до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» 2) Комунального підприємства «Здолбунівводоканал» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 1009819,30 грн ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.03.2026 року у справі №918/1246/25 задоволено позов керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Здолбунівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» та Комунального підприємства «Здолбунівводоканал» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 1009819,30 грн. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що підставою для представництва прокурора є бездіяльність органу орган місцевого самоврядування щодо захисту інтересів держави. Враховуючи законодавчо встановлені обмеження щодо збільшення ціни одиниці товару на 10%, які є граничними і розраховуються від початкової ціни, визначеної за результатами аукціону, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання недійсними додаткових угод №3 від 19.07.2024 року та №4 від 13.08.2024 року. Крім того, суд першої інстанції задоволив позов щодо стягнення TOB «РОЕК» на користь Здолбунівської міської ради в дохід місцевого бюджету 1009819,30 грн безпідставно сплачених коштів, оскільки підстава їх набуття відпала, а тому відповідач 1 зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Не погоджуючись із рішенням, ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» у встановлений процесуальний строк подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 05.03.2026 року у даній справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ТОВ «РОЕК» зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку скаржника, суд безпідставно не прийняв до уваги, що Законом України «Про публічні закупівлі» не обмежено будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії, змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. При цьому зберігається обмеження щодо можливості збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що ця зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Водночас таке збільшення ціни за одиницю товару має відбуватися за умови доведення пропорційності збільшення ціни цього товару на ринку. Тобто внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Таким чином, частина 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає можливість сторонам змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню його ціни на ринку з одночасним зменшенням обсягів закупівлі цього товару та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника товару. Водночас у спірних правовідносинах, що склалися у даній справі, предметом закупівлі є електрична енергія, і зміни, які вносилися до договору спірними додатковими угодами, за рахунок зменшення обсягу закупівлі товару не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, в редакції додаткових угод. Крім того, на період дії воєнного стану зміна ціни за одиницю товару можлива лише у разі, що коливання ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) документально підтверджене та не повинно призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Апелянт також наголошує, що судом першої інстанції не враховано актуальну судову практику щодо можливості збільшення ціни договору. А також наголошує на порушенні принципу правової визначеності. Постачальники електричної енергії не будучи законодавцями не можуть усувати правову невизначеність, створену недосконалим законодавством та суперечливими офіційними роз`ясненнями. Реалізовуючи норми законодавства, які діють в певний період постачальник діє добросовісно, намагаючись дотриматися вимог закону в тому розумінні, яке було сформоване офіційною позицією держави та частиною судової практики. При цьому, всі складові ціни, крім ціни на послугу пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу, є такими, що не залежать від постачальника, та можуть бути змінені в рамках даної комерційної пропозиції з повідомленням споживача про зміни. Оскільки, на організованих сегментах ринку відбулися коливання закупівельної вартості електричної енергії, між ТОВ «РОЕК» та КП «Здолбунівводоканал» були укладені додаткові угоди до Договору від 19.12.2023 року №7001-ВЦ шляхом їх підписання. Слід зазначити, що підписання кожної з додаткових угод здійснювалось у відповідності до п.п.2 п.19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178, які не містять обмежень щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару. Отже, додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару укладені між сторонами у відповідності до діючих норм законодавства на час їх укладення. Укладення додаткових угод до договору від 19.12.2023 року №7001-ВЦ та збільшення ціни за одиницю товару не є порушенням законодавства в розумінні ст.632 ЦК України, а здійснення оплати за поставлену ТОВ РОЕК електричну енергію та підписання актів приймання-передавання товарної продукції свідчить про реалізацію умов договору у певному розрахунковому періоді. Обґрунтовуючи необхідність повернення до бюджету Здолбунівської територіальної громади коштів у сумі 1009819,30 грн прокурор посилається на роз`яснення міністерства фінансів України та державного казначейства України щодо порядку повернення зайво виплачених в минулих бюджетних періодах коштів, а саме на те, що зазначені кошти повинні бути повернуті до місцевих бюджетів. При цьому доказів, що саме місцевий бюджет поніс такого характеру витрати прокуратура не надає. Апелянт також наголошує, що приймаючи лише доводи та докази прокурора в інтересах особи, на користь якої приймається рішення, суд першої інстанції порушив вимоги ст.7 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Олексюк Г.Є., суддя Хабарова М.В. Ухвалою від 31.03.2026 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. Розгляд справи призначено на 04.05.2026 року. У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Олексюк Г.Є. у період з 28.04.2026 року до 22.05.2026 року, судове засідання у справі №918/1246/25, призначене на 04.05.2026 року о 15:15 год. не відбулося. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Кульчій І.М., суддя Хабарова М.В. Ухвалою від 20.05.2026 року прийнято до провадження справу №918/1226/25 колегією суддів у складі: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Кульчій І.М., суддя Хабарова М.В. 03.04.2026 року від Здолбунівської окружної прокуратури надійшов відзив, у якому прокуратура просить суд відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві прокурор наголошує, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими, ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення). Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Відтак, як вірно встановлено у рішенні від 05.03.2026 року, перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є кошти місцевого бюджету та укладення договору про постачання (закупівлю) електричної енергії за ціною 4,8951 грн. без ПДВ) за 1 кВт*год електричної енергії та її подальше підвищення шляхом укладення спірних додаткових угод (без відповідного коливання ціни на ринку), що призвело до загального збільшення ціни на 51,17 % є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача. До того ж, підвищення сторонами Договору ціни шляхом неодноразового укладання додаткових угод та «каскадного» підвищення ціни за одиницю товару суперечить меті Закону. Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п.2 ч.5 ст.41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів. При цьому, постачальником не обґрунтовано і документально не підтверджено факт коливання ціни на електричну енергію на ринку з моменту укладення Договору до моменту укладення спірних додаткових угод. Таким чином, додаткові угоди №3 від 19.07.2024 року та №4 від 13.08.2024 року укладені з порушенням вимог ст.41 Закону, а тому з огляду на положення ст.ст.203, 215 ЦК України, підлягають визнанню недійсними в судовому порядку. Відповідно, вищевказані норми свідчать про те, що кошти, які безпідставно та незаконно витрачені у розмірі 1009819,30 грн підлягають поверненню до місцевого бюджету, з чим погодився суд першої інстанції у рішенні від 05.03.2026 року. Крім того, прокурор також звертає увагу, що в даному випадку, КП «Здолбунівводоканал» у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, визначених Здолбунівською міською радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня). Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, безпідставно отримані ТОВ «РОЕК» кошти в результаті укладення додаткових угод, мають бути стягнуті на користь Здолбунівської міської ради в дохід місцевого бюджету. 15.06.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. Клопотання обґрунтоване тим, що передано на розгляд судовій палаті для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №922/2848/24 щодо необхідності відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 12.03.2025 року у справі №924/524/24, від 10.09.2025 року у справі №910/6131/24, від 04.02.2026 року у справі №922/1328/24, від 18.02.2026 року у справі №913/95/25 щодо застосування приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 1, 2 Закону України «Про публічні закупівлі», статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у подібних правовідносинах шляхом їх (висновків) уточнення, а саме виключення з висновку речення: «При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов`язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування». Спір у справі №922/2848/24 та у даній справі №918/1246/25 стосується категорії спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених у межах процедури публічних закупівель, та стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів на підставі положень статей 216, 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно на користь осіб, уповноважених державою здійснювати захист державних фінансових ресурсів та належного виконання договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі» є подібними з підстав позову. Отже, на думку апелянта, розгляд справи №918/1246/25 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/2848/24 судового рішення у подібних правовідносинах, об`єктивно унеможливлює її розгляд. Відтак, наявні підстави для зупинення провадження у даній справі до прийняття судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідного рішення. 19.06.2026 року від Здолбунівської окружної прокуратури надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі. Прокурор наголошує, що передаючи справу №922/2848/24 на розгляд спеціалізованої палати, колегія суддів наголосила, що не погоджується із вказаним висновком в частині речення: «При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов`язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування» та вважає необхідним його виключити. У той же час, у справі №918/1246/25 керівник Здолбунівської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради, яка є органом місцевого самоврядування, та здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади. На момент розгляду цієї справи відсутні обставини, які б свідчили про неможливість її розгляду без очікування результатів перегляду іншої справи, а застосування відповідних норм матеріального права не викликає неоднозначності, що унеможливлює ухвалення судового рішення. У судовому засіданні апеляційної інстанції 29.06.2026 року колегія суддів протокольною ухвалою відмовила у задоволенні клопотання ТОВ «РОЕК» про зупинення провадження у справі з огляду на наступне. Зі змісту ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2026 року у справі №922/2848/24 (колегія суддів: Чумак Ю.Я. головуючий, Дроботова Т.Б., Багай Н.О.) вбачається, що справу передано на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 1 статті 302 ГПК України. Колегія суддів, яка у касаційному порядку переглядає судові рішення у цій справі не погоджується із висновком, викладеним у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2025 року у справі №924/524/24, від 10.09.2025 року у справі №910/6131/24, від 04.02.2026 року у справі №922/1328/24, від 18.02.2026 року у справі №913/95/25, а тому з метою відступу від такого висновку шляхом уточнення, а саме виключення з висновку речення: «При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов`язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування», та задля формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень частини 3 статті 78 Господарського кодексу України, частини 1 статті 136 ГК України, частини 3 статті 26 БК України, пункту 29 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у подібних правовідносинах вважає необхідним передати справу №922/2848/24 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Вищенаведене слугувало підставою передачі справи №922/2848/24 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, проте судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказану справу станом на теперішній час до провадження не прийнято. Пунктом 5 частиною 1 статті 227 ГПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Пов`язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч.4-6 ст.75 ГПК України). Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено. Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі. Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплено статтею 23 Закону України «Про прокуратуру». Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 року у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 року у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 року у справах №923/199/21 та №922/1830/19). Тобто, під час розгляду справи в суді стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19). Відповідно до статуту КП «Здолбунівводоканал», затвердженого рішенням Здолбунівської міської ради №83 від 16.03.2016 року, комунальне підприємство «Здолбунівводоканал» є комунальною власністю територіальних громад міста Здолбунів, прийнято у комунальну власність згідно рішення Здолбунівської міської ради №133 від 14.11.2003 року і Здолбунівської міської ради №547 від 25.12.2003 року. Засновником та власником підприємства є Здолбунівська міська рада Рівненської області (п.1.3. Статуту). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 року у справі №925/1133/18 узагальнила висновки щодо застосування положень ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та зазначила, що прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, зокрема якщо орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави. Висновок Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі №905/1907/21 щодо можливості органу місцевого самоврядування контролювати ефективність витрачання коштів, створеного ним комунального підприємства під час здійснення публічних закупівель застосовується і до правовідносин, які є спірними. Тому, за наявності означеного висновку саме Великої Палати Верховного Суду, формулювання протилежного чи іншого за змістом висновку спеціалізованої палати не матиме значення для формування правозастосовної практики у подібних правовідносинах. У даному випадку підстави, на які посилається ТОВ «РОЕК», зводяться фактично до можливого врахування висновків у справі №922/2848/24 щодо процесуальної правосуб`єктності прокурора та визначення належного органу, уповноваженого у спірних правовідносинах. Однак зазначені обставини не унеможливлюють розгляд даної справи №918/1246/25, оскільки можуть бути самостійно встановлені та оцінені судом у межах даного провадження на підставі наявних доказів. Суд апеляційної інстанції також враховує, що на момент розгляду цієї справи відсутні обставини, які б свідчили про неможливість її розгляду без очікування результатів перегляду іншої справи, а застосування відповідних норм матеріального права не викликає неоднозначності, що унеможливлює ухвалення судового рішення. Разом з цим, зупинення провадження у справі за відсутності об`єктивної необхідності призвело б до безпідставного затягування розгляду справи та порушення принципу розумного строку судового розгляду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на викладене, підстави для зупинення провадження у даній справі №918/1246/25 відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» слід відмовити. У судовому засіданні апеляційної інстанції 29.06.2026 року прокурор заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Інші учасники справи не забезпечили явку своїх представників у судові засідання апеляційної інстанції, причин неявки суду не повідомили, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті. Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як стверджено матеріалами справи, Комунальним підприємством «Здолбунівводоканал» проведено закупівлю UA-2023-12-01-005183-а за предметом: ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія, очікуваною вартістю 6578000,00 грн. Надалі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» (надалі - постачальник) та Комунальне підприємство «Здолбунівводоканал» (надалі - споживач) провели закупівлю та уклали договір №7001-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 19.12.2023 року (надалі - договір). За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.2.1 договору). Відповідно до п.5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергію, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору. Відповідно до додатку №2 до договору №7001-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 19.12.2023 року, ціна за електричну енергію (кВт*год) (одиниця товару) становить 4,8951 грн/кВт*год без ПДВ. Згідно з п.13.1 договору цей договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви - приєднання (додаток №1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток №3 до цього договору) та укладається на строк до 31.12.2024 року включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) договір діє до повного їх виконання. Відповідно по пункту 13.8 договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача; 2) погодження зміни ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед» (далі - РДН) та внутрішньо добовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному періоді в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП «Оператор ринку» за адресою в мережі Інтернет https//www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії», або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження на експертні висновки стосовно відсоткової зміни ціни товару на ринках. Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду, у якому відбулись такі зміни; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послугу у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із змінною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовується в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, які враховуються в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором. У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку: - підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКН про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у договорі; - нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП); 8) зміни умов у зв`язку із продовженням дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку. Споживачем підписана заява - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, що є додатком №1 до договору №7001-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 19.12.2023 року. Надалі, між сторонами підписано ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару, а саме: 1) додатковою угодою №1 від 09.02.2024 року збільшено ціну за 1 кВт*год до 4,93857 грн без ПДВ (на 0,8 %); 2) додатковою угодою №2 від 10.06.2024 року збільшено ціну за 1 кВт*год до 5,35385 грн без ПДВ (на 8,4 %); 3) додатковою угодою №3 від 19.07.2024 року збільшено ціну за 1 кВт*год до 6,70415 грн без ПДВ (на 36,95 %); 4) додатковою угодою №4 від 13.08.2024 року збільшено ціну за 1 кВт*год до 7,40000 грн без ПДВ (на 51,17 %); Додатковою угодою №1 від 09.02.2024 року, у відповідності до умов договору та, керуючись пп.7 п.19 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», а саме зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовується в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни, ціну збільшено за 1 кВт*год до 4, 93857 грн без ПДВ. Згідно з п.3 вказаної додаткової угоди, дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та розповсюджує свою дію на відносини, що виникли з 01.01.2024 року. Додатковою угодою №2 від 10.06.2024 року, у відповідності до умов договору та, керуючись пп.2 п.19 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», а саме: погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю в разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару, беручи до уваги зміст звітів про результати роботи РДН/ВДР та діяльності ДП «Оператор ринку», документальним підтвердженням якого є експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії (дата складання 31.05.2024 року), ціну збільшено за 1 кВт*год до 5,35385 грн без ПДВ. Згідно з п.3 вказаної додаткової угоди, дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та розповсюджує свою дію на відносини, що виникли з 01.05.2024. Додатковою угодою №3 від 19.07.2024 року, у відповідності до умов договору та, керуючись пп.2 п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», а саме погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю в разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару, беручи до уваги зміст звітів про результати роботи РДН/ВДР та діяльності ДП «Оператор ринку», документальним підтвердженням якого є експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії (дата складання 01.07.2024 року), ціну збільшено за 1 кВт*год до 6,70415 грн без ПДВ. Згідно з п.3 вказаної додаткової угоди, дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та розповсюджує свою дію на відносини, що виникли з 01.06.2024 року. Додатковою угодою №4 від 13.08.2024 року, у відповідності до умов договору та, керуючись пп.2 п.19 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», а саме погодження зміни ціни за одиницю товару в договору про закупівлю в разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару, беручи до уваги зміст звітів про результати роботи РДН/ВДР та діяльності ДП «Оператор ринку», документальним підтвердженням якого є експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії (дата складання 30.07.2024 року), ціну збільшено за 1 кВт*год до 7,40000 грн без ПДВ. Згідно з п.3 вказаної додаткової угоди, дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та розповсюджує свою дію на відносини, що виникли з 01.07.2024 року. Внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 51,17 % від первинної ціни. Встановлено, що на виконання даного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» за період червень 2024 року - грудень 2024 року поставлено 430764 кВт*год електричної енергії на загальну суму 3777314,30 грн (з ПДВ), а саме: - згідно актів прийняття-передавання товарної продукції №470003727/6/1 та № 479067439/6/1 за червень 2024 року - 57328 кВт*год на суму 461202,62 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №595 від 10.07.2024 року, №599 від 11.07.2024 року, №600 від 11.07.2024 року, №639 від 16.07.2024 року, №642, від 17.07.2024 року, №652 від 19.07.2024 року; - згідно актів прийняття-передавання товарної продукції №470003727/7/1 та № 479067439/7/1 за липень 2024 року - 56124 кВт*год на суму 498381,12 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №754 від 09.08.2024 року, №755 від 09.08.2024 року, №763 від 13.08.2024 року, №764 від 13.08.2024 року, №61 від 19.08.2024 року, №773 від 19.08.2024 року; - згідно актів прийняття-передавання товарної продукції №470003727/8/1 та №479067439/8/1 за серпень 2024 року - 57301 кВт*год на суму 508832,88 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №859 від 09.09.2024 року, №864 від 11.09.2024 року, №867 від 11.09.2024 року, №890 від 13.09.2024 року, №891 від 16.09.2024 року, №896 від 17.09.2024 року; - згідно актів прийняття-передавання товарної продукції №470003727/9/1 та № 479067439/9/1 за вересень 2024 року - 62806 кВт*год на суму 557717,28 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №960 від 07.10.2024 року, №968 від 09.10.2024 року, №66 від 15.10.2024 року, №1025 від 17.10.2024 року; - згідно акту прийняття-передавання товарної продукції № 470003727/10/1 за жовтень 2024 року - 64 213 кВт*год на суму 570211,44 грн. з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №1148 від 18.11.2024 року, №72 від 18.11.2024 року; - згідно акту прийняття-передавання товарної продукції №470003727/11/1 за листопад 2024 року - 63 565 кВт*год на суму 564457,20 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №1272 від 12.12.2024 року, №1288 від 16.12.2024 року, №74 від 16.12.2024 року, №75 від 16.12.2024 року; - згідно актів прийняття-передавання товарної продукції №470003727/12/1 та №479067439/12/1 за грудень 2024 року - 69427 кВт*год на суму 616511,76 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №10 від 13.01.2025 року, №12 від 13.01.2025 року, №16 від 14.01.2025 року. На переконання прокуратури, додаткові угоди №3 від 19.07.2024 року, №4 від 13.08.2024 року до договору укладені всупереч Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти в сумі 1009819,30 грн - стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» на користь Здолбунівської міської ради в дохід місцевого бюджету. Як зазначалось вище, господарський суд Рівненської області рішенням від 05.03.2026 року у справі №918/1246/25 задоволив позов. Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно зі ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради, вказав, що спірні додаткові угоди до договору укладено всупереч Закону України «Про публічні закупівлі». Згідно п.1.1 Статуту КП «Здолбунівводоканал», затвердженого рішенням Здолбунівської міської ради №83 від 16.03.2016 року, Комунальне підприємство «Здолбунівводоканал» є комунальною власністю територіальних громад міста Здолбунів, прийнято у комунальну власність згідно рішення Здолбунівської міської ради №133 від 14.11.2003 року і Здолбунівської міської ради №547 від 25.12.2003 року. Засновником та власником підприємства є Здолбунівська міська рада Рівненської області (п.1.3. Статуту). Пунктом 1.4 Статуту визначено, що підприємство є юридичною особою та діє у формі комунального підприємства, користується правом господарського відання щодо закріпленого за ним майна, має право від свого імені укладати договори, набувати майнові і немайнові права та нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем у судах, займатися діяльністю, яка відповідає напрямкам, передбаченим цим Статутом. Майно підприємства утворюється за рахунок майна, переданого власником - Здолбунівською міською радою; доходів від реалізації продукції, робіт і послуг у відповідності з предметом діяльності підприємства; безкоштовних або благодійних внесків, пожертвувань, українських та іноземних підприємств, організацій, громадян; кредитів банків а інших кредиторів; капітальних вкладень та дотацій із бюджету; інших джерел, не заборонених законом (п.8.2. Статуту). Таким чином, Здолбунівська міська рада, як засновник, здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади і закріплене за підприємством на праві господарського відання. Комунальні підприємства (установи) створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном). Вказаний правовий висновок, зазначений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі №815/1216/16. Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі №905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема, законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів відповідного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 року у справі №904/123/22, від 26.10.2022 року у справі №904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 року у справі №904/8332/21 (пункт 33). Відтак, Здолбунівською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру», скеровано на адресу Здолбунівської міської ради відповідний лист №54-1567 вих-25 від 06.11.2025 року, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до договору постачання електричної енергії. З відповіді Здолбунівської міської ради №3294/03-20/25 від 11.11.2025 року вбачається, що заходи щодо стягнення в судовому порядку надмірно сплачених коштів по закупівлі електроенергії не вживались. Крім того, згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Здолбунівською міською радою позовів до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав не подано. Враховуючи наведене, прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та правильно визначив Здолбунівську міську раду позивачем за пред`явленим ним до суду позовом, адже для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти слід повертати (стягувати) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 року у справі №904/192/22). Тобто у спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся із цим позовом до суду. В той же час, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, які після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено прокуратурою, мали право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів. Переглядаючи оскаржуване рішення по суті спору колегія суддів виходить з наступного. Так, у статті 15 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту права встановлені статтею 16 ЦК України. За положеннями ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Як вбачається із матеріалів справи сторони уклали договір за результатами процедури закупівлі на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Згідно із частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Приписами частин 1-3 статті 632 ЦК України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Частиною 1 статті 651 ЦК України врегульовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина 1 статті 652 ЦК України). В силу вимог частин 3, 4 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із частинами 1, 2 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. Відповідно до ч.4 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Такий правовий висновок неодноразово був викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.10.2024 року у справі №922/2321/22, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024 року у справі №922/433/22, від 01.10.2024 року у справі №918/779/23, від 06.02.2025 року у справі №910/5182/24, від 18.02.2025 року у справі №925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю. Визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю. Отже, норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону. Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі». Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників. Отже, з урахуванням наведеного аналізу нормативного припису пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 року у справі №920/19/24). Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору. Звертаючись із позовом прокурор наголошує, що оспорювані додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки за їх умовами ціна за одиницю товару (кВт/годину) перевищила 10 % граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 51,17 % порівняно з погодженою ціною під час закупівлі. З огляду на викладене прокурор просить оспорювані додаткові угоди визнати недійсними та повернути на користь позивача сплачені за цими угодами кошти. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 року у справі №920/19/24 наголошено на тому, що, з`ясовуючи законодавчу еволюцію пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», суд звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ №1178, у підпункті 2 пункту 19 (в редакції постанови КМУ №1067) якою, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50% ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю. Тобто положеннями постанови КМУ №1178 (в редакції постанови КМУ від 01.09.2025 року №1067), на відміну від норм пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50%, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10% під час кожного внесення змін до договору про закупівлю. Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом №1530-ІХ до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару. Вказаним спростовуються посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції положень постанови КМУ №1178 та твердження щодо можливості збільшення ціни договору понад 10%. Натомість, вносячи зміни в ціну на електроенергію додатковою угодою №3 та додатковою угодою № 4, сторонами не враховано, що вартість електроенергії перевищує встановлену в договорі ціну 1 кВт електроенергії більше, ніж на 10% (в тому числі, з урахуванням збільшених тарифів), що суперечить положенням п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі». Суд першої інстанції також правомірно оцінив посилання ТОВ «РОЕК» на Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178, які не містять обмежень щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару. Згідно з пп.7 п.19 Особливостей (в редакції на час укладення спірних додаткових угод) істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни Підпунктом 2 пункту 19 Особливостей передбачено внесення змін у разі погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Водночас згідно з правовим висновком, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 та від 21.11.2025 року у справі №920/19/24, зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Отже в будь-якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у п.2 ч.5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі». Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 не передбачає внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі», а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 року у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 року у справі №918/779/23). Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 року у справі №918/694/23 вказав на те, що Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення, передбаченого даною нормою. Переглядаючи оскаржуване рішення колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для переоцінки висновків суду першої інстанції, що 10% обмеження ціни пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, що відбулося з дня укладення договору про закупівлю (у разі збільшення ціни за одиницю товару за цим підпунктом вперше) або з дня останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни (у разі збільшення ціни за одиницю товару за цим підпунктом вдруге і далі) та загальне обмеження збільшення ціни до 50% від первісної ціни договору було введено в дію лише Постановою КМУ №1067 від 01.09.2025 року, яка набрала чинності 04.09.2025 року. Враховуючи вищевикладене, оспорювані додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки за їх умовами ціна за одинцю товару (кВт/год.) перевищила 10 % граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 51,17% порівняно з погодженою ціною під час закупівлі. Згідно із частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Як стверджено матеріалами справи за результатами проведення оголошеної позивачем процедури закупівлі переможцем визнано ТОВ «РОЕК», за результатами закупівлі укладено договір із КП «Здолбунівводоканал» із ціною 4,8951 грн/кВт*год без ПДВ. Внаслідок підписання додаткової угоди №3 від 19.07.2024 року ціну за електричну енергію збільшено за 1 кВт*год до 6,70415 грн без ПДВ (на 36,95 %); додаткової угоди №4 від 13.08.2024 року - до 7,40000 грн без ПДВ (на 51,17 %). Враховуючи збільшення ціни товару більше ніж на 10% від початкової ціни договору суд першої інстанції правомірно визнав недійсними додаткові угоди №3 від 19.07.2024 року та №4 від 13.08.2024 року. Як вбачається з матеріалів спарив прокурор також заявив до стягнення надміру сплачених 1009819,30 грн. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 1 статті 216 ЦК України ). Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Згідно з п.3 ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Переглядаючи оскаржуване рішення Господарського суду Рівненської області від 05.03.2026 року у справі №918/1246/25 в частині стягненні 1009819,30 грн колегія суддів виходить з наступного. Оскільки додаткові угоди №3 та №4 підлягають визнанню недійсними то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватись за ціною, вказаною за умовами договору з урахуванням додаткової угоди №2 від 10.06.2024 року, а саме - 5,35385 грн без ПДВ за 1 кВт/год. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із розрахунком суду першої інстанції, що за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним за умовами договору, Комунальне підприємство «Здолбунівводоканал» повинно було сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 430764 кВт*год кошти у розмірі 2767495,00 грн (430764 кВт*год Х 5,35385 грн + 20% ПДВ). Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 1009819,30 грн (3777314,30 грн (фактично сплачені кошти) - 2767495 грн). Таким чином, грошові кошти в сумі 1009819,30 грн є такими, що були безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія», підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-1 зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено. Матеріалами справи спростовуються доводи скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, а одночасно і твердження про невмотивованість висновку про безпідставність заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст.86 ГПК України). Отже, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України. Керуючись ст.ст.34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.03.2026 року у справі №918/1246/25 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

3. Матеріали справи №918/1246/25 повернути до господарського суду Рівненської області. Повна постанова складена "03" липня 2026 р. Головуючий суддя Мамченко Ю.А. Суддя Хабарова М.В. Суддя Кульчій І.М.