Постанова 4874 № 902/1246/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року Справа № 902/1246/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І. секретар судового засідання Дехтярук І.А. за участю представників: від позивача: не з`явився, від відповідача: Пікалова Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Снек" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 27.01.2026 суддею Тварковським А.А. у м. Вінниця (повний текст рішення складено 06.02.2026) у справі № 902/1246/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Снек" про стягнення 233 895,82 грн, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Снек" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" про стягнення 335 094,09 грн збитків ВСТАНОВИВ: В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Снек" 233895,82 грн. Позивач вказував на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №ПП/27-01-2025 від 27.01.2025 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Пропринт" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Снек" 233895,82 грн - основного боргу. У відзиві на позов ТОВ "Еко-Снек" заперечує, що ним не допущено прострочення строків оплати за поставлену продукцію, оскільки у видаткових накладних, за якими Товариством з обмеженою відповідальністю "Пропринт" заявлено вимоги щодо оплати, відсутнє посилання на Специфікацію №2 від 24.03.2025, пункт 4 якої встановлює строк оплати протягом 40 календарних днів з дати поставки. Позивач не пред`являв вимогу ТОВ "Еко-Снек" в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Також ТОВ "Еко-Снек" вказує, що має право на відстрочення розрахунків за поставку по видаткових накладних №390 від 07.07.2025 та №392 від 08.07.2025, в силу п. 2.9. Договору, оскільки не отримав обов`язкових сертифікатів якості на таку поставку. Крім того, зазначає, що за фактом підписання Акта звірки взаємних розрахунків лише підтвердив арифметичну правильність відображення господарських операцій, що не змінює та не скасовує договірних та законодавчих умов щодо строку та порядку виконання ним зобов`язання. В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Снек" подало зустрічну позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" 335094,09 грн збитків. В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Снек" подало заяву про зміну предмету зустрічного позову (вх. № 01-34/11515/25 від 23.10.2025), в якій конкретизовано заявлені до стягнення 335094,09 грн збитків, що включає: додаткові витрати на оплату праці в сумі 107965 грн; додаткові витрати на закупівлю коробок в сумі 6411,96 грн; додаткові витрати на електроенергію в сумі 1113,17 грн та упущену вигоду в сумі 219603,96 грн. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пропринт" здійснило поставку Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко-Снек" неякісного товару за Договором поставки №ПП/27-01-2025 від 27.01.2025, внаслідок чого останнім понесено збитки в розмірі 335094,09 грн, які заявлено до стягнення. У відзиві на зустрічний позов ТОВ "Пропринт" стверджує, що Покупець прострочив оплату частини отриманого Товару згідно видаткової накладної №290 від 19.05.2025 на суму 28 028,62 грн, згідно видаткової накладної №390 від 07.07.2025 на суму 113 097,60 грн та згідно видаткової накладної №392 від 08.07.2025 на суму 92 769,60 грн, а загалом на суму 233 895,82 грн. ТОВ "Еко-Снек", отримавши Товар згідно вказаних видаткових накладних та, підписавши без зауважень видаткові та товарно-транспортні накладні, погодився з його отриманням в повному обсязі та у відповідності до умов Договору поставки, а також із наявністю відповідної супровідної документації на Товар, у тому числі і сертифікатів якості. Водночас Договір поставки не містить можливості поставки Товару не на підставі відповідної Специфікації, що є додатком до Договору. Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції первісний позов задоволено повністю; стягнуто з ТзОВ "Еко-Снек" на користь ТзОВ "Пропринт" 233895, 82 грн основного боргу; 2806, 76 грн витрат на сплату судового збору та 25000 грн витрат на професійну правничу допомогу; у задоволенні зустрічного позову ТзОВ "Еко-Снек" відмовлено повністю; витрати на сплату судового збору за подання зустрічної позовної заяви в розмірі 5026, 42 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 79846 грн залишено за ТзОВ "Еко-Снек". Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ "Еко-Снек" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТзОВ "Пропринт" до ТзОВ "Еко-Снек" про стягнення заборгованості повністю; задовольнити зустрічний позов ТзОВ "Еко-Снек" до ТзОВ "Пропринт" про стягнення збитків у повному обсязі. Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення ст.ст. 666, 692 ЦК України, оскільки сторонами в договорі чітко прописані умови його виконання та ігнорування погодженого сторонами механізму фактично нівелює зміст договору та підміняє волевиявлення сторін нормативною моделлю, яку вони свідомо не обрали. Окрім цього, суд не надав оцінки наявності підстав для застосування ч. 2 ст. 688 ЦК України, яка за встановлених обставин виключає можливість посилання продавця на відсутність повідомлення покупця. Відмічає, що висновки суду в частині первісного позову вчинені фактично з пояснень представника позивача за відсутності документального підтвердження виконання договірного обов`язку, що не відповідає вимогам процесуального закону щодо суті доказів, їх вірогідності, оцінки доказів та стандарту доведеності у господарському процесі. Судом також вибірково оцінено електронне листування між сторонами та зроблено помилковий висновок, що акт звірки є доказом визнання заборгованості. При цьому відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд не дослідив докази в їх сукупності та взаємозв`язку, фактично проігнорував листування сторін, визнання постачальником використання іншого картону, прийняття поверненого товару та відсутність заперечень щодо його невідповідності; не надав належної оцінки визнанню постачальником відступу від технічних умов договору; безпідставно відкинув обставини щодо систематичності порушень якості та наявності прихованих недоліків; неправильно поклав на апелянта негативні наслідки використання товару у виробничому процесі, не врахувавши об`єктивні виробничі обставини та обов`язок сторони мінімізувати збитки; застосував формальний та вибірковий підхід до оцінки доказів, що суперечить вимогам ст. 236 ГПК України. З врахуванням наведеного просить задоволити скаргу. ТОВ «Пропринт» у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує. Відмічає, що отримавши Товар та підписавши без зауважень видаткові та товарно-транспортні накладні, відповідач погодився з його отриманням в повному обсязі та у відповідності до умов Договору поставки, а також із наявністю відповідної супровідної документації на Товар, у тому числі і сертифікатів якості. Водночас Договір поставки не містить можливості поставки Товару не на підставі відповідної Специфікації, що є додатком до Договору, а тому посилання скаржника на ненастання строку оплати є безпідставним. Звертає увагу, що при отриманні всіх партій товару покупець будь-яких зауважень щодо надання вичерпного переліку документів не повідомляв. Лист про необхідність надання сертифікатів якості скеровано лише після отримання скаржником позовної заяви. Посилання апелянта на надання переваги судом одним доказам перед іншими (щодо електронного листування) вважає безпідставним, оскільки в даному листуванні відсутні вимоги ТОВ «Еко-Снек» про надання сертифікатів якості або ж про притримання оплати за поставлений товар. В частині заявлених збитків у зустрічному позові зазначає, що у даному випадку покупець вправі користуватися лише положеннями ст. 678 ЦК України та вимагати від продавця, за своїм вибором, пропорційного зменшення ціни або безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, або відшкодування витрат на усунення недоліків товару. В частині заявлених скаржником надлишкових витрат на закупівлю упаковки відмічає, що додаткові упаковки в іншого продавця придбані покупцем ще до заявлення будь-яких претензій позивачу щодо якості товару, а тому доводи апелянта є необгрунтованими. Також заперечує проти заявлених у вигляді збитків додаткових трудозатрат, витрат на електроенергію та упущеної вигоди, вважаючи їх надуманими та безпідставними. Просить відмовити в задоволенні скарги. В процесі розгляду апеляційної скарги ТОВ «Пропринт» разом з додатковими поясненнями подано до суду дублікати сертифікатів якості, які надавались ТОВ «Еко-Снек» разом з видатковими накладними № 390 від 07.07.2025 та № 392 від 08.07.2025. З огляду на факт подання таких доказів, ТОВ «Еко-Снек» заявлено клопотання про витребування доказів, а саме: належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують придбання, походження та ланцюг постачання картонної сировини марки «Alaska Strong» за період з 01.05.2025 по 08.07.2025. Клопотання мотивоване тим, що поява дублікатів сертифікатів лише після виникнення спору та завершення розгляду справи судом першої інстанції, у поєднанні з попередньою відсутністю будь-яких сертифікатів або підтверджень їх передачі покупцю, об`єктивно породжує сумнів щодо походження таких документів та обумовлює необхідність їх ретельної судової перевірки. При цьому відмічається, що ТОВ «Еко-Снек» було об`єктивно позбавлене можливості заявити відповідне клопотання в суді першої інстанції, а також при подачі апеляційної скарги, оскільки дублікати сертифікатів були надані ТОВ «Пропринт» лише в ході апеляційного розгляду. ТОВ «Пропринт» подало письмові заперечення на подане скаржником клопотання, в яких просить відмовити в його задоволенні з огляду на порушення строків та порядку, визначених ст.ст. 80-81 ГПК України. Також зазначає, що інформація по затребуваних доказах не є предметом доказування у цій справі, а тому клопотання спрямоване на затягування розгляду справи. Судовою колегією розглянуто подане клопотання та з врахуванням обставин справи зазначається слідуюче. За правилами ст.ст. 80-81 ГПК України докази у справі подаються учасниками справи до суду: позивачем разом з поданням позовної заяви; відповідачем разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк, учасник справи повинен повідомити про це суд письмово. Докази, не подані у встановлені строки, до розгляду судом не приймаються. Клопотання про витребування доказів подається до суду у строки, визначені ст. 80 ГПК України та повинно містити, окрім іншого, заходи які особа вжила для отримання таких доказів самостійно або причини неможливості отримання таких доказів самостійно, а також інформацію про вжиті заходи для отримання доказу. Всі зазначені дії вирішуються судом першої інстанції під час підготовчого засідання у справі (ст. 182 ГПК України). Водночас, згідно положень ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В контексті зазначених норм судом відмічається, що об`єктивна неможливість подання доказів суду першої інстанції визначається з огляду на те, що учасник справи у відповідності до ст.ст. 80, 81 ГПК України повідомляв суд про існування таких доказів, неможливість їх самостійного подання, заявляв клопотання про їх витребування тощо, однак в силу незалежних від нього обставин не зміг реалізувати власне право на подання таких доказів. Однак, матеріали справи не містять доказів вчинення таких дій скаржником, а тому заявлені до витребування докази жодним чином не могли бути предметом дослідження в суді першої інстанції, що в свою чергу виключає можливість вчинення таких дій судом апеляційної інстанції з огляду на недоведеність об`єктивних перешкод в їх отриманні. Відповідно, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні поданого клопотання. Аналогічно судом не приймаються до розгляду і додані ТОВ «Пропринт» дублікати сертифікатів, позаяк останнім не обгрунтовано неможливість їх подання суду першої інстанції у відповідності до норм ст. 269 ГПК України. Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, судом апеляційної інстанції встановлено наступне. 27.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пропринт (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Снек" (Покупець) укладено Договір поставки №ПП/27-01-2025 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупцеві товарно - матеріальні цінності (надалі іменується "Товар"), визначений у додатках до цього Договору, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати його. Загальна сума Договору є сумарною вартістю усіх поставок Товару, що здійснюється Постачальником за цим Договором протягом строку його дії (п.2.4. Договору). Пунктом 2.6. Договору сторони погодили, що оплата Товару здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах вказаних у відповідній Специфікації на підставі належним чином оформлених документів, передбачених пунктом 3.7. Договору. Згідно із п. 3.7. Договору кожна партія Товару повинна супроводжуватися наступними належним чином оформленими документами: - рахунок-фактура; - видаткова накладна; - товарно-транспортна накладна; - документи, що засвідчують якісні характеристики Товару, що зазначені у Додатку "Документи по якості" до цього Договору. У день відвантаження Товару Постачальник зобов`язаний направити Покупцю копії видаткової накладної, товаро-транспортної накладної та документів вказаних в пункту 3.7. Договору на електронну пошту. Покупець має право відстрочити розрахунки з Постачальником до моменту отримання вказаних документів без зауважень Покупця. В разі такої затримки оплати Товару, розрахунки за товар відтерміновуються прямо пропорційно до часу затримки надання вказаних документів Покупцю, а Покупець не несе відповідальності за нездійснення розрахунків у встановлені цим Договором строки (п. 2.10. Договору). Відповідно до Специфікації №2 від 24.03.2025 (Додаток №5 до Договору) сторони погодили поставку Товару загальною вартістю 326160 грн (з ПДВ 54360 грн): - 20930360903 // Коробка Цукерка 60 (6х10) Малина AUS HXT кількістю 100000 штук загальною вартістю 151000,00 грн без ПДВ; - 20930360803 // Коробка цукерка 60 (6х10) Полуниця AUS HXT кількістю 80000 штук загальною вартістю 120800,00 грн без ПДВ. Пунктом 4 Специфікації №2 від 24.03.2025 сторони погодили, що оплата вартості Товару здійснюється протягом 40 календарних днів з дати поставки Товару згідно Замовлення та підписання Сторонами видаткової та товарно-транспортної накладної. Також згідно із п. 6 Специфікації №2 від 24.03.2025 визначено період поставки Товару з 24.03.2025 по 01.09.2025. На виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Пропринт здійснило поставку Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко-Снек" обумовленого Товару за видатковими накладними: - № 290 від 19.05.2025 на суму 340364,64 грн, у тому числі 56727,44 грн ПДВ; - № 390 від 07.07.2025 на суму 113097,60 грн, у тому числі 18849,60 грн ПДВ; - № 392 від 08.07.2025 на суму 92769,60 грн, у тому числі 15461,60 грн ПДВ; - № 408 від 15.07.2025 на суму 96003,60 грн, у тому числі 16000,60 грн ПДВ. В свою чергу, за видатковою накладною №290 від 19.05.2025 Товар частково повернуто Покупцем на підставі повернення постачальнику №45 від 02.07.2025 на суму 312336,02 грн (ПДВ - 52056,00 грн). Також на підставі повернення постачальнику №53 від 04.08.2025 Покупцем повністю повернуто Товар на суму 96003,60 грн, у тому числі 16000,60 грн ПДВ, отриманий за видатковою накладною № 408 від 15.07.2025. Як вказує Товариство з обмеженою відповідальністю "Пропринт", станом на даний час Покупець прострочив оплату частини отриманого Товару згідно видаткової накладної №290 від 19.05.2025 на суму 28028,62 грн, згідно видаткової накладної №390 від 07.07.2025 на суму 113097,60 грн та згідно видаткової накладної №392 від 08.07.2025 на суму 92769,60 грн, а загалом на суму 233895,82 грн, що і слугувало підставою для звернення із первісним позовом до суду. Згідно із обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін Актом звірки взаємних розрахунків за Договором за період 01.01.2025-10.07.2025 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Снек" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" станом на 10.07.2025 склала 233895,82 грн. У відповідності до зазначених обставини справи, судовою колегією враховується слідуюче. Як правильно відмічено судом першої інстанції, за своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки №ПП/27-01-2025 від 27.01.2025. Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України). Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України). Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги. Факт поставки відповідачу обумовленого за Договором товару підтверджено належними первинними документами - видатковими накладними з урахуванням відповідного повернення постачальнику частини Товару. Так, вартість поставленого за Договором Товару склала 233895,82 грн, що включає отриманий товар за видатковими накладними: № 290 від 19.05.2025 на суму 28028,62 грн; № 390 від 07.07.2025 на суму 113097,60 грн з ПДВ та № 392 від 08.07.2025 на суму 92769,60 грн з ПДВ. Товар за видатковою накладною № 408 від 15.07.2025 повернуто Постачальнику повністю. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки пункт 4 Специфікації №2 від 24.03.2025 до Договору встановлює строк оплати вартості Товару протягом 40 календарних днів з дати поставки, а п. 3.8. Договору встановлено обов`язок Постачальника вказати номер Специфікацію (Комерційний додаток), за якими поставляється Товар, у видатковій накладній, при цьому відповідного посилання спірні видаткові накладні не містять, то застосуванню в даному випадку підлягають приписи ч. 1 ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Отже, прострочення зобов`язання відповідача щодо оплати вартості отриманого Товару виникло за фактом його прийняття. Наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Снек" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" станом на 10.07.2025 в сумі 233895,82 грн зафіксовано в Акті звірки взаємних розрахунків за Договором за період 01.01.2025-10.07.2025, обопільно підписаному сторонами. Доказів погашення заборгованості у заявленій позивачем сумі 233895,82 грн на дату прийняття рішення матеріали справи не містять. При цьому судом першої інстанції зазначено, що підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (постанови ВС КГС від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17 та від 21.12.2020 у справі №916/499/20). Твердження апелянта, що місцевий суд безпідставно визнав Акт звірки доказом визнання заборгованості, судом до уваги не приймається, оскільки розмір боргу підтверджується також і первинними документами та факт поставки товару на суму 233895,82 грн не заперечується. Предметом дослідження в даному випадку є факт настання обов`язку щодо сплати вартості отриманого Товару з підстав, що Постачальник не надав оригіналів сертифікатів якості на поставлений Товар. Так, п. 2.9. Договору встановлює, що у випадку не надання Постачальником будь-якого з документів, передбачених п. 3.7. цього Договору та Додатку "Документи по якості" до цього Договору, Покупець має право відстрочити розрахунки за Договором до надання Постачальником належним чином оформлених документів. Таке відтермінування строку оплати не вважається простроченням платежу. Аналогічне право на відстрочення платежу передбачене і п. 2.10. Договору, відповідно до якого у день відвантаження Товару Постачальник зобов`язаний направити Покупцю копії видаткової накладної, товаро - транспортної накладної та документів вказаних в пункту 3.7. Договору на електронну пошту. Покупець має право відстрочити розрахунки з Постачальником до моменту отримання вказаних документів без зауважень Покупця. В разі такої затримки оплати Товару, розрахунки за товар відтерміновуються прямо пропорційно до часу затримки надання вказаних документів Покупцю, а Покупець не несе відповідальності за нездійснення розрахунків у встановлені цим Договором строки. Поряд з цим відповідно до ч. 1 ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України). Матеріали справи не містять доказів, що відповідач за первісним позовом як Покупець в силу приписів ч. 1 ст. 666 ЦК України встановлював додатковий строк позивачу за первісним позовом як Постачальнику для передання супроводжуючих документів на Товар. Питання щодо неотримання сертифікатів якості на поставлений Товар виникло у відповідача за первісним позовом за фактом пред`явлення такого позову, доказів протилежного матеріали справи не містять. Твердження апелянта, що судом безпідставно застосовано положення ст. 666 ЦК України, оскільки умовами договору передбачено право покупця на відтермінування оплати товару у випадку ненадання всіх необхідних документів без зауважень покупця, судовою колегією до уваги не приймаються. В даному випадку слід відмітити, що наведене в договорі формулювання права покупця на відстрочення розрахунків (п. 2.10), кореспондується з умовами п. 4.10 договору, за якими у випадку наявності у покупця претензій щодо кількості, якості, асортименту, комплектності товару тощо, покупець має право притримати оплату до врегулювання питання щодо подальших дій стосовно товару. В свою чергу, порядок врегулювання дій сторони визначили у розділі 7 договору (направлення претензії сторін). Тобто, акцентування уваги апелянтом на тому, що він не зобов`язаний був повідомляти продавця про відсутність необхідних документів та відповідно користувався правом відстрочення оплати, суперечить принципам врегулювання спірних питань, визначених договором. При цьому положення договору в даному випадку не суперечать нормам ст. 666 ЦК України в частині права сторін на вчинення повідомлень про недоліки товару та способи їх усунення, оскільки аналогічно врегульовані п. 4.10 та розділом 7 договору. Поруч з цим, судова колегія погоджується з думкою місцевого суду про те, що слушними є доводи представника ТОВ "Пропринт", що сертифікати якості на товар були наявні у одному екземплярі та надавалися разом із товаром, оскільки цілком вірогідніше, що за їхньої відсутності відповідачем за первісним позовом дане питання було би ініційовано раніше, ніж подано позов про стягнення заборгованості, а не під час судового провадження. Водночас у випадку відсутності сертифіката по видатковій накладній №290 від 19.05.2025 року сторони дійшли згоди і відповідач за зустрічним позовом його одразу отримав після поставки, згодом надавши суду шляхом долучення до відповіді на відзив. Відносно електронного листування між сторонами, яке на думку апелянта безпідставно не прийнято судом до уваги, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскільки у Договорі не зазначено офіційних електронних адрес сторін для комунікації між сторонами у такій формі, а суду не доведено повноважності осіб представляти інтереси сторін з питань, про які йде мова у листуванні, останнє не може вважатися належним доказом. Оскільки матеріали справи містять обопільно підписані сторонами видаткові накладні з урахуванням оформлених повернень постачальнику та обопільно підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків, тому факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Снек" Товару на суму 233895,82 грн підтверджено. Водночас ч. 2 ст. 666 ЦК України чітко передбачено право покупця відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк. Судом першої інстанції вірно враховано позицію, викладену в постанові ВС КГС від 15.09.2020 у справі № 920/618/18, що за умови існування передбачених законом достатніх правових підстав відмова покупця від прийняття та оплати товару може проявлятися у юридично значимих діях покупця, спрямованих на фактичне повернення поставленого товару, і такі дії мають вчинятися покупцем у межах строку, визначеного договором для приймання товару, без попереднього чи одночасного письмового повідомлення покупцем продавця про таку відмову, що виключає настання обов`язку покупця оплатити товар, який знаходиться у фактичному розпорядженні продавця. Отже, відповідач за первісним позовом як при прийнятті Товару, так і після фактичного прийняття Товару не вчинив дій на його повернення, як і не встановлював додаткового строку Товариству з обмеженою відповідальністю "Пропринт" для надання супроводжувальних документів в силу приписів ч. 1 ст. 666 ЦК України. Вищенаведеним спростовуються доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Снек", що у нього не виникло прострочення зі сплати вартості Товару. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість первісного позову щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Снек" 233895,82 грн основного боргу у повному обсязі. В частині зустрічного позову, судами враховується наступне. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України). Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ст. 623 Цивільного кодексу України). Таким чином, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є необхідною наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки особи; наявності збитків з доведенням їх розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданими збитками; вини особи, що завдала збитки. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності. Особа, якій завдані збитки, вимагаючи їх відшкодування, має довести три перші умови відповідальності, зокрема: протиправність поведінки особи, яка завдала збитки, наявність і розмір збитків та причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданими збитками. Вина особи, яка завдала збитки, презюмується та не підлягає доведенню особою, якій завдано збитки. Надаючи оцінку наявності складу заявлених позивачем за зустрічним позовом збитків, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача за первісним позовом щодо постачання товару та заявленими у зустрічному позові збитками. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Про відсутність причинно-наслідкового зв`язку свідчить таке. По-перше, позивачем за зустрічним позовом не доведено необхідності здійснення трудозатрат при пакуванні продукції в поставлені коробки. Адже, отримавши товар, серед якого частково виявлено недоліки, відповідач за первісним позовом керуючись п.4.8 Договору та користуючись передбаченим правом частково його повернув та замінив на інший. Такі дії цілком узгоджуються із положеннями п.п.4.8.1, 4.8.2, укладеного Договору, відповідно до яких він мав право відмовитися від Договору та повернути кошти, або ж замінити неякісний товар. Водночас відповідач за первісним позовом, усвідомлюючи передбачену договором можливість повернути неякісний товар, використав його для пакування, що в свою чергу спростовує відповідні доводи та зауваження з приводу неналежної якості пакувальних коробок. Тобто, виявлені недоліки товару одразу були усунуті через визначений в Договорі механізм і відповідно у тій частині, у якій це було ініційовано відповідачем за первісним позовом. Таким чином, покладання відповідальності на ТОВ "Пропринт" у вигляді збитків за перебракування пакувальних коробок, витрат для цього людського ресурсу, тощо не ґрунтується на правових підставах, оскільки у замовника була можливість замінити або повернути неякісний товар. Більше того, частково таким правом він скористався. З наведених же підстав як наслідок від відповідних трудозатрат відсутня була необхідність у тому числі здійснювати додаткові витрати на електропостачання. По-друге, вказані збитки в контексті трудозатрат вираховуються із перебракування усієї кількості поставленої продукції, водночас будь-яких зауважень та доказів, які свідчать про неякісність усього поставленого товару матеріали справи не містять, навіть актів комісії ТОВ "Еко-Снек" складених в односторонньому порядку. За накладними № 390 від 07.07.2025 на суму 113097,60 грн та № 392 від 08.07.2025 на суму 92769,60 грн до поставленого товару не було будь-яких нарікань, також не складалися комісійні акти в односторонньому порядку як у інших випадках. По-третє, щодо надлишкових витрат на закупівлю упаковок у іншого контрагента, то такі дії явно не є наслідком повернення товару ТОВ "Пропринт" та дефіциту відповідного об`єму, позаяк кількість закупленого у ТОВ "Пропринт" товару цілком співвідноситься з об`ємами поставок для виконання позивачем за зустрічним позовом міжнародного контракту. Тобто, належними доказами не доведено необхідність та доцільність закупівлі додаткових товарів у ТОВ "ВК Мак Трейд", адже наявні об`єми продукції і так дозволяли виконати контракт. По-четверте, що стосується затримки та порушення строку виконання міжнародного контракту, то ТОВ "Еко-Снек", отримавши першу партію товару за видатковою накладною №290 від 19.05.2025 і розуміючи строки виконання міжнародного контракту з нерезидентом з Австралії до 03.07.2025, лише 02.07.2025 року частково виявило та повернуло, на його думку, неякісний товар. Тобто, більш ніж як через місяць та напередодні виконання міжнародного контракту. Проте, як суб`єкт господарювання, який здійснює свою діяльність на власних ризик міг проявити розумну обачність щодо можливості виникнення різних обставин, які впливатимуть на строки виконання зобов`язань з контрагентами. Відповідно суд першої інстанції підставно вказав, що порушення строків виконання міжнародного контакту, зумовлено явно не діями ТОВ "Пропринт", а саме свідомим і легковажними ставлення до своїх договірних зобов`язань ТОВ "Еко-Снек". Крім того, стосовно упущеної вигоди за міжнародним контрактом позивачем за зустрічним позовом не доведено, що у нього не було можливості додатково поставити товар у більшому об`ємі протягом більш тривалого періоду, адже виконання контракту із самого початку було прострочено. Закупити товар у більшому об`ємі він не був позбавлений у іншого контрагента, що він часткового і робив. Отже судом здійснено правильний висновок, що і в даному випадку відсутня така складова збитків як причинно-наслідковий зв`язок. Таким чином, за відсутності такого елементу складу цивільного правопорушення як причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Зважаючи на вказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову у справі № 902/1246/25. Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За результатами апеляційного перегляду судова колегія дійшла висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. В частині тверджень апелянта про безпідставність покладпення на нього витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" на професійну правничу допомогу, судом враховується слідуюче. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності). Як слідує з матеріалів справи, 04.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пропринт" (Клієнт) та Адвокатом Бурмою Олексієм Віталійовичем, який діє від імені Адвокатського бюро Олексія Бурми "Крікс" (Адвокат) укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги, предметом якого відповідно до п.1 є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правничої (правової) допомоги Клієнту у справі, що стосується стягнення заборгованості за поставлену продукцію з ТОВ "Еко-Снек" (судовий розгляд у суді першої інстанції). Згідно із п. 7 Договору про надання правничої (правової) допомоги від 04.09.2025 сторони погодили фіксований гонорар в розмірі 16000 грн. Поряд з цим Додатковою угодою від 07.10.2025 сторони внесли зміни до вказаного пункту договору визначивши фіксований гонорар в розмірі 41000 грн. У відзиві на зустрічний позов Адвокат Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" вказує, що відповідач за зустрічним позовом поніс витрати у фіксованому, за домовленістю сторін, розмірі 25000 грн, які і просить стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Снек". Факт понесення таких витрат підтверджується копією платіжної інструкції від 23.10.2025 №5036 на суму 25000 грн. Окрім того, матеріали справи містять копію ордеру про надання правової (правничої) допомоги на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" адвокатом Бурмою Олексієм Віталійовичем. Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України). Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 висловлено правову позицію, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Поряд з цим будь-якого обґрунтування, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Снек" не надано. Судовою колегією також відмічається, що надання детального опису робіт (наданих послуг) у випадку погодження між адвокатом та клієнтом фіксованої суми гонорару не вимагається. Тому доводи апелянта в цій частині судом відхиляються. Таким чином, місцевий суд вірно відмітив, що підстави для застосування критеріїв, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України відсутні. Відповідно, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" на професійну правничу допомогу в сумі 25000 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 27.01.2026 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Снек" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 27 січня 2026 року у справі №902/1246/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Справу №902/1246/25 повернути Господарському суду Вінницької області. Повний текст постанови складений "03" липня 2026 р. Головуючий суддя Тимошенко О.М. Суддя Крейбух О.Г. Суддя Юрчук М.І.