Постанова Північний апеляційний господарський суд № 925/322/23(925/1364/25)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" червня 2026 р. Справа№ 925/322/23(925/1364/25) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Козир Т.П. суддів: Доманської М.Л. Євсікова О.О. за участі секретаря Вага В.В. та за участю представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.01.2026 (повний текст складено 31.03.2026) у справі №925/322/23(925/1364/25) (суддя Хабазня Ю.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата груп" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Слостіна А.Г. до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення 1 166 107,69 грн, та за зустрічним позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата груп" про визнання відсутнім (припиненим) права вимоги у розмірі 2 566 107,69 грн., у межах справи №925/322/23 за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата груп" про банкрутство юридичної особи, УСТАНОВИВ: У провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа №925/322/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата груп", у якій боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру постановою суду від 30.01.2024. У межах вказаної справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Румата груп" (далі позивач, Боржник, лізингоодержувач) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Слостіна А.Г. звернулось у Господарський суд Черкаської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі відповідач, Банк, лізингодавець) про стягнення сплачених позивачем лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкта лізингу за договором фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01.07.2016 (далі Договір) в розмірі 1 166 107,69 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання Договору позивач сплатив лізингові платежі в загальній сумі 2 566 107,69 грн, які є попередньою оплатою за майно, що є предметом лізингу, однак у зв`язку із розірванням договору лізингу позивач не отримав у власність майно, тому сплачена сума попередньої оплати підлягає поверненню, однак Банк не виконав вимоги позивача про повернення цих коштів. Також вказав, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.02.2025 у справі №925/322/23(925/875/23), яке залишене без змін постановами судів апеляційної і касаційної інстанцій та набрало законної сили, було стягнуто 1400 000,00 грн, як частини сплачених коштів по договору, тому у даному позові просить стягнути залишок сплачених ним лізингових платежів у сумі 1166 107,69 грн. Під час розгляду справи АТ КБ "ПриватБанк" подав зустрічну позовну заяву до ТОВ "Румата груп", у якій просив визнати відсутнім (припиненим) право вимоги ТОВ "Румата груп" до АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 2566107,69 грн щодо повернення Банком сплачених 2566107,69 грн лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкту лізингу за договором фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01.07.2016. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 03.04.2023 на дату складання цієї заяви зобов`язання за Договором фінансового лізингу на суму 2566107,69грн є припиненими. Зустрічна позовна заява була прийнята судом першої інстанції до спільного розгляду з первісним позовом. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13 січня 2026 року (дата рішення з врахуванням ухвали від 29.04.2026 про виправлення описки) позовну заяву боржника у особі ліквідатора банкрута від 03.11.2025 №02-01-26-67 задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" 1166107,69 грн боргу з повернення лізингових платежів, сплачених в рахунок оплати вартості об`єкта лізингу за договором фінансового лізингу від 01.07.2016 №4Р16049ЛИ, та 13993,30 грн витрат зі сплати судового збору, разом 1180100,99 грн. У задоволенні зустрічної позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" від 27.11.2025 відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "Румата Груп" та задовольнити зустрічний позов АТ "ПриватБанк". Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом було порушено норми процесуального законодавства щодо преюдиції та не було всебічно і повно розглянуто наявні в матеріалах справи докази, та не надано їм належної оцінки, зокрема, заяві ТОВ "Румата Груп" від 03.04.2023 про залік зустрічних однорідних вимог; судом не було здійснено розгляд вимоги Банку визнати відсутнім (припиненим) право вимоги, натомість в обґрунтування рішення покладена правова оцінка в інших справах, яку суд безпідставно вважав преюдиціальними фактами; заява про зарахування зустрічних вимог від 03.04.2023 р. (вих. №02-2023), є одностороннім правочином, вчиненим ТОВ "Румата Груп", на підставі якого припинилися зобов`язання АТ КБ ПриватБанк зі сплати заборгованості з повернення сплачених лізингових платежів, як частини вартості об`єкту лізингу в сумі 2566107,69 грн, частина яких в сумі 1166107,69 грн є предметом спору по даній справі; через припинення 03.04.2023 р. зобов`язань АТ КБ ПриватБанк зі сплати заборгованості з повернення сплачених лізингових платежів, предмет спору по справі №925/322/23(925/1364/25) відсутній й провадження по даній справі підлягає закриттю; судом було зроблено хибний висновок, що враховуючи факт розірвання Договору та повернення об`єкта лізингу лізингодавцю - АТ КБ "ПриватБанк", у ТОВ "Румата Груп" на підставі частини 2 статті 693 ЦК України виникло право на повернення сплачених ним лізингових платежів у рахунок вартості об`єкта лізингу; судом не були застосовані правові висновки Верховного суду щодо застосування норм ст.ст.204, 629 ЦК України щодо принципів обов`язковості договору та презумпції його правомірності; правове обгрунтування позову цілком спростовується комплексним Висновком експертів у галузі права від 14.03.2025, що міститься в матеріалах справи; судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин строки позовної давності. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що апеляційна скарга фактично спрямована на повторний перегляд питань, уже вирішених у справі № 925/322/23(925/875/23) між цими ж сторонами та щодо стягнення частини заборгованості за цим же договором, в якій судами вже були встановлені обставини, що мають істотне значення для цієї справи; суд виходив із конкретних фактів, установлених у попередній справі між тими самими сторонами, та додатково дослідив матеріали цієї справи, зокрема умови Договору, додаток № 2 до Договору, структуру платежів, обставини сплати коштів, повернення майна та попереднє остаточне судове рішення у справі щодо стягнення частини цих самих платежів; Банк, не погоджуючись із остаточними висновками у справі №925/322/23(925/875/23), фактично намагається вдруге поставити перед судом те саме питання: чи має ТОВ "Румата Груп" право на повернення лізингових платежів після розірвання договору та повернення предмета лізингу Банку, що у свою чергу суперечить принципу правової визначеності та не може бути підставою для скасування законного рішення; суд першої інстанції правильно застосував ч. 2 ст. 693 ЦК України до спірних правовідносин, а посилання Банку на ч. 4 ст. 653 ЦК України та чинну редакцію Закону України "Про фінансовий лізинг" є помилковими; наведений Банком комплексний висновок експертів у галузі права визнає, що норми чинної редакції Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 809-1 ЦК України не підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності; Доводи Банку щодо заяви про зарахування від 03.04.2023 року не підтверджують припинення права вимоги ТОВ "Румата Груп"; суд першої інстанції правомірно відхилив посилання Банку на комплексний висновок експертів у галузі права; договором встановлено строк позовної давності у 15 років до всіх вимог, тому вказаний строк позивачем не пропущений; зустрічний позов Банку ґрунтується виключно на тезі про припинення права вимоги шляхом зарахування, однак зарахування не відбулось, тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову. Уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) ТОВ "Румата Груп" у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що даний позов не є новим спором між сторонами та не містить жодних нових обставин, а заявлені вимоги є продовженням первісного позову про стягнення заборгованості (справа №№925/322/23(925/875/23)), при поданні якого позивачем не було заявлено повну суму вимог виключно у зв`язку з неможливістю сплати відповідного розміру судового збору; постанова Верховного Суду у справі №924/977/22 (924/531/25), на яку посилається Банк, була прийнята за інших фактичних обставин і не підлягає врахуванню; твердження апелянта про неналежне дослідження або відсутність правової оцінки заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог є безпідставними; вірність застосування ст. 693 ЦК України є доведеною у першому позові, що відображено Верховним Судом у постанові від 24.09.2025 у справі № 925/322/23 (925/875/23); усі практики Верховного Суду, на які посилається Банк, є неподібними до спірних правовідносин у даній справі; висновок експертів у галузі права від 14.03.2025 вже долучався Банком до суду при розгляді справ з подібними правовідносинами; даний висновок виступає у даному випадку позицією відповідача і не має бути обов`язково застосований судами різних інстанцій; те, що строк позовної давності за цим договором складає 15 років, підтверджено сталою практикою Верховного Суду щодо розгляду спорів по договорам лізингу з аналогічними умовами. За клопотанням представників сторін судове засідання проводилось в режимі відеоконференції. Представник відповідача (апелянта) Іванова С.О. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просила її задовольнити. Представник позивача арбітражний керуючий Слостін А.Г. та представник уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) ТОВ "Румата груп" Маміч Я.С. у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзивах. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.07.2016 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", як Банком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Румата Груп", як Лізингоодержувачем, укладено договір фінансового лізингу № 4Р16049ЛИ, який містить, зокрема, такі умови (пункти):

1. Предмет Договору. 1.1. Банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку №1 до Договору (надалі - майно). Банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим Договором строки, на умовах фінансового лізингу (надалі - лізинг). 1.2 На дату укладання цього Договору вартість майна становить: 279705738,00 гривень. 1.4. Для здійснення лізингоодержувачем платежів за цим Договором банк відкриває рахунки: - рахунок для сплати вартості предмета лізингу №20717050001750; - рахунок для сплати винагород за лізингом №20787050000305.

2. Лізингові платежі. 2.1 Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком №2. 2.2. Лізингові платежі сплачуються на рахунок, зазначений у п. 1.4 цього Договору. 2.3. Лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п. 1.4 цього Договору: 2.3.1. Винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок у день укладення цього Договору; 2.3.2. Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12 (дванадцять) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в додатку №2. 2.3.3. У випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24 (двадцять чотири) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з додатком №2. 3.1. Передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно з актом прийому передачі майна, зазначеним у додатку №3, що є невід`ємною частиною цього Договору. З моменту підписання додатку №3, лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну в результаті експлуатації майна. Ризик невідповідності майна цілям використання цього майна несе лізингоодержувач. 6.2. Лізингоодержувач зобов`язується: 6.2.4. Повернути майно банку у випадку розірвання Договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим Договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього Договору. Лізингоодержувач зобов`язаний усунути погіршення майна, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення майна банк має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. 6.2.11. Сплачувати банку: - винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)"; - лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); - відсоткову винагороду за користування майном; - винагороду за користування майном отриманим в лізинг; - інші витрати банка, безпосередньо пов`язані з цим договором. 8.2. Цей договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою банка шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 (три) дні, у наступних випадках: 8.2.3. У випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 (тридцять) днів. Порушення строків сплати винагород за договором. 8.3. У випадку розірвання цього договору, майно повинне бути повернуте лізингоодержувачем у термін розірвання, по акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу. 9.1. Строк дії цього договору з дати підписання цього договору по 25.06.2036. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадках дострокового виконання зобов`язань лізингоодержувача за договором у випадках розірвання договору. 01.07.2016 за Актом прийому-передачі майна №1 ПАТ КБ "ПриватБанк" передало, а ТОВ "Румата Груп" прийняло в платне володіння та користування нерухоме майно-предмет, яке зазначено в додатку № 1 до договору. 01.07.2016, 07.07.2016, 29.07.2016, 05.08.2016, 22.08.2016 та 03.11.2016 до Договору сторонами були укладені додаткові угоди. 31.05.2017 ПАТ КБ "ПриватБанк" надіслало ТОВ "Румата Груп" повідомлення про розірвання Договору з 15.06.2017 в односторонньому порядку з ініціативи банку на підставі пп. 8.2.3 п. 8.2 розділу 8 Договору у зв`язку з простроченням ТОВ "Румата Груп" сплати більше ніж на 30 днів заборгованості з відсоткової винагороди за користування майном, переданим в лізинг. До того ж ПАТ КБ "ПриватБанк" у вказаному повідомленні заявив вимогу про сплату заборгованості та повернення майна за договором. 15.06.2017 ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Румата Груп" підписали акт прийому-передачі майна, відповідно до якого ТОВ "Румата Груп" як лізингоодержувач відповідно до пп. 6.2.4 п. 6.2 та п. 8.3 договору передав ПАТ КБ "ПриватБанк", а останній прийняв на праві власності нерухоме майно предмет лізингу за договором загальною вартістю 279705738,00 грн. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 у справі №925/1222/18 позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 11275343,00 грн заборгованості зі сплати відсоткової винагороди за користування майном, 418684,33 грн пені та 175410,41 грн судового збору. На виконання рішення суду видано наказ. Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили і наразі є чинним, були встановлені, зокрема, такі обставини: - сторони 01 липня 2016 року, 07 липня 2016 року, 29 липня 2016 року, 05 серпня 2016 року, 22 серпня 2016 року та 03 листопада 2016 року укладали додаткові угоди до Договору; - відповідно до п. 6.2.11 Договору лізингоодержувач зобов`язався сплачувати банку: винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)"; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати банка, безпосередньо пов`язані з цим Договором; - починаючи з 07 листопада 2016 року лізингоодержувач сплачує відсоткову винагороду за ставкою 10,5% річних, що було узгоджено сторонами у додатковій угоді від 03 листопада 2016 року; - графіком лізингових платежів (в редакції від 05 серпня 2016 року) передбачена сплата лізингових платежів 25 липня 2016 року, 25 серпня 2016 року, в подальшому щомісяця з 25 липня 2017 року до 25 червня 2026 року; - відповідач за весь час дії Договору сплатив лише два лізингові платежі: 25 липня 2016 року в розмірі 233 088,12 грн та 23 серпня 2016 року в розмірі 2 333 019,57 грн, що підтверджується банківською випискою. В подальшому лізингові платежі відповідачем не сплачувалися; - також відповідач допустив порушення строків сплати відсоткової винагороди за користування майном. Зокрема, відповідна прострочена заборгованість виникала у лізингоодержувача 01 березня 2017 року, 01 квітня 2017 року, 01 травня 2017 року, 01 червня 2017 року та 01 липня 2017 р оку, що підтверджується виписками за рахунками 2078*, 2079*; - доказів сплати банку заборгованості за відсотковою винагородою за користування предметом лізингу, станом на час прийняття рішення судом відповідачем не надано, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум не спростовано. Згідно ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 у справі №925/1222/18 обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. У подальшому ТОВ "Румата груп" звернулось у Господарський суд Черкаської області з позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення сплачених лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкта лізингу за договором фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01.07.2016 в розмірі 1400000,00 грн. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.02.2025 у справі №925/322/23 (925/875/23), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 та постановою Верховного Суду від 24.09.2025, позов було задоволено. Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили і наразі є чинним, були встановлені, зокрема, такі обставини: - 20.06.2019 згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відкрито виконавче провадження №59389897 з примусового виконання наказу суду від 20.05.2019 у справі №925/1222/18 про стягнення з ТОВ "Румата Груп" на користь АТ КБ "ПриватБанк" 11869437,74 грн.; - 08.07.2021 згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження постановою Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесено постанову про повернення вказаного виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; - 03.04.2023 боржник звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про залік зустрічних однорідних вимог за вих.№02-2023, у якій зазначив: що Господарський суд Черкаської області своїм рішенням від 12.03.2019 у справі №925/1222/18 ухвалив стягнути з ТОВ "Румата Груп" на користь АТ КБ "ПриватБанк" 11275343,00грн заборгованості зі сплати відсоткової винагороди за користування майном, 418684,33 грн пені та 175410,41 грн судового збору; що за час дії договору фінансового лізингу від 01.07.2016 №4Р16049ЛИ боржник сплатив два лізингові платежі на суму 2566107,69грн: 25.07.2016 у розмірі 233088,12 грн та 23.08.2016 у розмірі 2333019,57 грн, отже, грошові зобов`язання АТ КБ "ПриватБанк" перед ТОВ "Румата Груп" становлять суму 2566107,69 грн по сплаті заборгованості за повернення сплачених лізингових платежів, як сплату частини вартості об`єкту лізингу; що ТОВ "Румата Груп", керуючись ст.601 ЦК України, повідомляє про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 2566107,69 грн. за цими зобов`язаннями за вказаним вище договором: у розмірі 11869437,74грн по сплаті заборгованості по оплаті відсоткової винагороди за користування майном та пені; 2566107,69 грн по сплаті заборгованості за повернення сплачених лізингових платежів, як сплату частини вартості об`єкту лізингу; що за цією заявою на дату її складання взаємні зобов`язання сторін договору на суми, визначені у цій заяві, вважаються припиненими. Будь-яка відповідь на вказану вище заяву на адресу ТОВ "Румата Груп" не надходила; - 24.03.2023 позивач звернувся до відповідача із вимогою від 21.03.2023 №01-2023 про сплату у семиденний строк з моменту отримання вимоги ТОВ "Румата Груп" повернення лізингових платежів у сумі 2566 107,69 грн як попередню оплату за не отримане у майбутньому майно (об`єкти лізингу) за договором фінансового лізингу від 01.07.2016 №4Р16049ЛИ. Будь-якої відповіді на вказану вимогу відповідач не надіслав і зобов`язання щодо сплати коштів не виконав; - 17.04.2023 ТОВ "Румата Груп" направило до суду у справу №925/1222/18 заяву за вих.№04-2023 про визнання наказу суду від 20.05.2019 у справі таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за договором фінансового лізингу від 01.07.2016 №4Р16049ЛИ на суму 2566107,69 грн. В обґрунтування своєї заяви боржник заявляв, що підставою для визнання наказу, виданого у справі №925/1222/18 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення 256607,69 грн заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, є подання ним заяви стягувачу про зарахування зустрічних однорідних вимог на наведену суму. Отже, на думку товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп", зобов`язання на цю суму припинилося; - 12.03.2023 ухвалою Господарського суду Черкаської області у справі №925/1222/18 заяву ТОВ "Румата Груп" від 17.04.2023 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення; - 03.05.2023 ухвалою Господарського суду Черкаської області відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Румата Груп", розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Пономаренка А.О. - у зв`язку із викладеними обставинами, оскільки АТ КБ "ПриватБанк" не повернув лізингові платежі, сплачені ТОВ "Румата Груп" в рахунок оплати вартості об`єкту лізингу за Договором, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача частину 1 400 000,00 грн від вказаної суми сплачених ним лізингових платежів. 28.10.2025 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 25.02.2025 у справі №925/322/23(925/875/23) видано наказ суду. В силу положень статті 75 ГПК України встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.02.2025 у справі №925/322/23 (925/875/23) обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. 27.10.2025 ТОВ "Румата груп" направило на адресу АТ КБ "ПриватБанк" запит за вих.№02-01-26-63, у якому вказало на набрання законної сили рішенням суду у справі №925/322/23 (925/875/23) та вимагало сплатити залишок лізингових платежів у сумі 1 166 107,69 грн за договором фінансового лізингу від 01.07.2016 №4Р16049ЛИ. Жодної відповіді на вказану вимогу Банк не надіслав і зобов`язання щодо сплати коштів не виконав. У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача залишок сплачених позивачем лізингових платежів в розмірі 1166107,69 грн (2566107,69 грн сплачено по договору 1400000,00 грн стягнутих за рішенням суду у справі №925/322/23(925/875/23)). Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що відповідно до Заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 03.04.2023 на дату складання цієї заяви зобов`язання за Договором фінансового лізингу на суму 2566107,69 грн є припиненими, а тому відсутній предмет спору і провадження у справі підлягає закриттю. Також просив застосувати строки позовної давності, оскільки кошти були перераховані 25.07.2026 і 23.08.2016, тому позовна давність спливла 25.07.2019 та 23.08.2019, а позов подано в листопаді 2025 року. Крім цього, відповідач посилався на Висновок експертів у галузі права від 14.03.2025 щодо застосування приписів ст.693 ЦК України та ст.64 КУзПБ до спірних правовідносин. Також у процесі розгляду справи відповідачем був поданий зустрічний позов, у якому він просив визнати відсутнім (припиненим) право вимоги ТОВ "Румата груп" до АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 2566107,69 грн щодо повернення Банком сплачених 2566107,69 грн лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкту лізингу за договором фінансового лізингу у зв`язку із припиненням цих зобов`язань внаслідок проведення заліку зустрічних однорідних вимог. За наслідками нового розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку щодо доведеності і обґрунтованості первісних позовних вимог, у зв`язку із чим задовольнив позов ТОВ "Румата Груп" у повному обсязі, а у задоволенні зустрічних позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" відмовив. Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01.07.2016. Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, був чинним до моменту розірвання і обов`язковим для сторін. Предметом розгляду даної справи є вимога про стягнення частини сплачених лізингових платежів у зв`язку із розірванням договору та поверненням об`єкту лізингу. Спірні правовідносини сторін врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України (далі ГК України), який був чинний на час спірних правовідносин, спеціального Закону України "Про фінансовий лізинг", з урахуванням положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ). Нормами ст.806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму Згідно положень ст. 292 ГК України лізинг господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). У ч.2 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Згідно ч.1 ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право, зокрема, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках. Положенням ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингоодержувач зобов`язаний, зокрема: своєчасно сплачувати лізингові платежі; в разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Відповідно до ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу. Положеннями частин 2, 4 ст.653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Верховний Суд у постанові від 15.01.2021 у справі №904/2357/20 зазначив, що договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж. Лізингові платежі, сплачені позивачем як частина відшкодування вартості предметів лізингу, за своєю суттю є оплата предмета купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов`язувався передати лізингоодержувачу у власність. У зв`язку з розірванням договорів та вилученням предметів лізингу на користь лізингодавця, такий обов`язок у відповідача відсутній. Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Подібного за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, зазначивши, що належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна. На правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж. Оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця є відсутність у нього обов`язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу. Ураховуючи структуру та призначення лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов`язання лізингодавця щодо передачі об`єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов`язання щодо відшкодування вартості цього об`єкта. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 стосується вирішення спору за позовом лізингодавця до лізингоодержувача, зокрема, про стягнення заборгованості за лізинговими платежами під час дії договору лізингу, який у подальшому було розірвано. Однак оскільки викладені Великою Палатою Верховного Суду висновки стосуються, зокрема, питання наявності/відсутності правових підстав для сплати лізингоодержувачем лізингових платежів (у тому числі відшкодування вартості об`єкта лізингу) до моменту розірвання договору лізингу, вони підлягають врахуванню mutatis mutandis також щодо спірних у цій справі правовідносин стосовно правомірності утримання лізингодавцем сплачених лізингоодержувачем лізингових платежів до моменту розірвання договору лізингу. Тож, викладені в зазначеній вище постанові від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20 висновки підлягають прийняттю до уваги під час розгляду цієї справи з урахуванням висновків, викладених в ухваленій пізніше постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.09.2024 у справі №925/322/23(925/875/23) за участю позивача та відповідача з тим же предметом позову - про стягнення сплачених лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкта лізингу за цим же договором фінансового лізингу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 зроблений висновок про те, що лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів. Як вірно встановив суд першої інстанції, дійсна структура лізингових платежів за Договором включала: - лізингові платежі, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу; - відсоткову винагороду за користування майном у розмірі, визначеному підпунктами 2.3.2 та 2.3.3 пункту 2.3 розділу 2 Договору; - винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі, визначеному підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 розділу 2 Договору. Графіком лізингових платежів (в редакції від 05 серпня 2016 року) передбачена сплата лізингових платежів, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу: першого платежу - 25 липня 2016 року, другого платежу - 25 серпня 2016 року і в подальшому щомісяця, починаючи з 25 липня 2017 року і закінчуючи 25 червня 2026 року. ТОВ "Румата Груп" на виконання Договору сплатило лише два перші лізингові платежі, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу, а саме: 25.07.2016 у розмірі 233088,12 грн та 23.08.2016 у розмірі 2333019,57грн. Вказані обставини також встановлені судовими рішеннями у справі №925/322/23(925/875/23), які набрали законної сили та мають преюдиційне значення для даної справи. Саме частину від цієї суми коштів в розмірі 1166107,69 грн ТОВ "Румата Груп" й вимагає стягнути АТ КБ "ПриватБанк" в порядку повернення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 ЦК України після розірвання Договору і повернення предмета лізингу лізингодавцю. Підпункт 6.2.4 пункту 6.2 розділу 6 "Права та обов`язки лізингоодержувача" Договору передбачає обов`язок лізингоодержувача повернути майно банку у випадку розірвання Договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість з лізингових платежів на поточну дату, інших платежів за цим Договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки в строк не пізніше дати розірвання цього Договору. Тобто, в підпункті 6.2.4 пункту 6.2 розділу 6 "Права та обов`язки лізингоодержувача" Договору йдеться про сплату лізингоодержувачем заборгованості з лізингових платежів за Договором в разі його розірвання без зазначення конкретного виду платежу, що входить до структури лізингових платежів за Договором. Водночас, умовами Договору не передбачено, що у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу або мати інше призначення, у тому числі вважатися відповідальністю за порушення умов Договору. Як уже зазначалось, правовою підставою позову у цій справі визначено, зокрема, положення частини 2 статті 693 ЦК України, необхідність та правомірність застосування яких до спірних правовідносин відповідає наведеній вище правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20 та постанові Верховного Суду від 24.09.2025 у справі №925/322/23(925/875/23). При цьому Верховний Суд у вказаних вище постановах виснував про імперативність норми частини 2 статті 693 ЦК України щодо права покупця вимагати повернення сплачених коштів у разі не передання у власність товару, а тому у контексті спірних правовідносин господарський суд обґрунтовано не взяв до уваги положення підпункті 6.2.4 пункту 6.2 розділу 6 "Права та обов`язки лізингоодержувача" Договору як такі, що передбачають право лізингодавця не повертати сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу, при достроковому розірванні Договору. У зв`язку з цим суд першої інстанції правомірно відхилив висновки експертів у галузі права на запит Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк від 14 березня 2025 року як такі, що фактично спрямовані на спростування рішення суду у справі №925/322/23(925/875/23) та суперечать наведеним висновкам Верховного Суду. Враховуючи факт розірвання Договору та повернення об`єкта лізингу лізингодавцю - АТ КБ "ПриватБанк" суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у ТОВ "Румата Груп" на підставі частини 2 статті 693 ЦК України виникло право на повернення сплачених ним лізингових платежів у рахунок вартості об`єкта лізингу. У відзиві на позовну заяву відповідач просив закрити провадження у справі, посилаючись на те, що АТ КБ "ПриватБанк" отримало від ТОВ "Румата Груп" заяву про залік зустрічних однорідних вимог від 03.04.2023 щодо припинення зустрічних однорідних вимог на суму 2566107,69 грн. За доводами Банку, заява ТОВ "Румата Груп" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.04.2023 є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі, що відповідає правовій позиції Верховного Суду (постанова від 22.01.2021 у справі №910/11116/19). Заявлена сума позивачем вже була погашена шляхом здійснення заліку зустрічних однорідних вимог, а тому відсутній предмет спору. З цих же підстав (припинення зобов`язань внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог) Банком була подана зустрічна позовна заява про визнання відсутнім (припиненим) права вимоги ТОВ "Румата груп" до АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 2 566 107,69 грн щодо повернення Банком сплачених 2 566 107,69 грн лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкту лізингу. Тобто Банк просив визнати відсутнім право вимоги у повному обсязі, не зважаючи на наявність судового рішення у справі №925/322/23(925/875/23), яке набрало законної сили і підлягає виконанню, і яким з Банку вже стягнуто частину вказаної суми в розмірі 1 400 000,00 грн. При цьому питання щодо припинення зобов`язань сторін на суму 2566107,69 грн на підставі зазначеної заяви вже було предметом дослідження Господарського суду Черкаської області в межах справи №925/1222/18 (ухвала від 23.05.2023, повний текст якої оприлюднено згідно з вимогами Закону України Про доступ до судових рішень і є загальновідомим) під час розгляду заяви ТОВ "Румата Груп" про визнання наказу суду від 20.05.2019 у справі таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення 2 566 107,69 грн (підставою заяви зазначено подання заяви стягувачу про зарахування зустрічних однорідних вимог на наведену суму). Залишаючи без задоволення вказану заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд в ухвалі від 23.05.2023 у справі №925/1222/18 вказав на те, що зобов`язання по сплаті заборгованості за повернення сплачених лізингових платежів, як частини вартості об`єкта лізингу, на яке посилається заявник, не є безспірним, а відтак, умови застосування зарахування зустрічних однорідних вимог відсутні, оскільки вимога щодо заборгованості може бути об`єктом зарахування за статтею 601 ЦК України лише у випадку її визначеності, доведеності та безспірності. Зі змісту ухвали Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 у справі №925/1222/18, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023, вбачається, що представник стягувача (АТ КБ "Приватбанк") в судовому засіданні проти заяви ТОВ "Румата Груп" заперечував з підстав, викладених у відзиві, та зазначав, що: заявлені боржником вимоги не є зустрічними; зобов`язання Банку, що полягають у поверненні лізингових платежів, сплачених як частина вартості об`єкту лізингу - не існують; Банк не є боржником перед заявником за заявленими до зустрічного зарахування грошовими коштами в розмірі 2 566 107,69 грн. Однак, під час розгляду цієї справи, зокрема і в апеляційній скарзі, Банк стверджує, що заявлена сума позивачем вже була погашена шляхом здійснення заліку зустрічних однорідних вимог, що свідчить про суперечливу поведінку Банку. Крім цього, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.05.2023, зокрема, відкрито провадження у справі №925/322/23 про банкрутство Товариства, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. В момент дії мораторію, що введений у справі про банкрутство, заборонено боржнику в будь-який спосіб виконувати свої зобов`язання, зокрема, виключена можливість зарахування зустрічних однорідних вимог перед ініціюючим кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 5015/118/11). Відповідно до ч.5 ст.64 КУзПБ погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів), за умови що це не порушує майнові права інших кредиторів. У постанові Верховного суду від 27.04.2016 у справі №908/6061/15 зазначено, що залік зустрічних однорідних вимог можливий лише за згодою кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів боржника, після закінчення попереднього засідання суду у справі про банкрутство. Залік зустрічних однорідних вимог у ліквідаційній процедурі боржника можливий лише за згодою комітету кредиторів, вимоги яких включено до реєстру вимог кредиторів, а в матеріалах справи відсутні докази згоди кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів боржника, на такий залік зустрічних однорідних вимог, а тому твердження Банку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України є необґрунтованим. З цих же підстав є необґрунтованим і не підлягає задоволенню зустрічний позов Банку про визнання відсутнім (припиненим) права вимоги. Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, правові позиції Верховного Суду в постанові від 24.09.2025 у справі №925/322/23(925/875/23), апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що первісний позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача залишку боргу у розмірі 1 166 107,69 грн. (2 566 107,69 - 1 400 000,00) є обґрунтованим, а зустрічний позов Банку є безпідставним. У той же час, відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності і він просив засовувати наслідки пропуску цього строку та відмовити у позові з цих підстав. В обґрунтування цієї заяви Банк послався на те, що сплата лізингових платежів за договором була здійснена ТОВ "Румата груп" 25.07.2016 на суму 233 088,12 грн., та 23.08.2016 на суму 2 333 019,57 грн. тому строки позовної давності за позовними вимогами сплили ще 25.07.2019 та 23.08.2019 відповідно, а позов було подано у листопаді 2025 року. У той же час, за приписами статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін. Пунктом 7.9 укладеного сторонами Договору строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагороди, неустойки - пені, штрафів, інших платежів/витрат за договором встановлюється сторонами тривалістю 15 (п`ятнадцять) років. Враховуючи наведені положення статті 259 ЦК України та п.7.9 Договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що 15-ти річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення лізингових платежів застосовується як до вимог лізингодавця про стягнення таких лізингових платежів, так і до вимог лізингоодержувача про стягнення цих же лізингових платежів, тому строк позовної давності у даному випадку не сплив. Отже, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Черкаської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні. Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 13 січня 2026 року без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 06.07.2026. Головуючий суддя Т.П. Козир Судді М.Л. Доманська О.О. Євсіков