Постанова 4870 № 5010/1133/2012-Б-26/30

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 5010/1133/2012-Б-26/30 м. Львів Західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді МАТУЩАКА О.І. суддів КРАВЧУК Н.М. СКРИПЧУК О.С. За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П. За участю представників учасників справи від: апелянта: арбітражний керуючий Оберемко Р.А. (особисто) ПАТ «Імексбанк»: Мізунський А.І. (адвокат); розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича (вх.ЗАГС 01-05/ 1620/26 від 22.05.2026) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2026 (повна ухвала 21.05.2026, судді: головуюча суддя Неверовська Л.М., судді Рочняк О. В. та Михайлишин В. В.) про відмову в задоволенні скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі №5010/1133/2012-Б-26/30 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус", с. Угринів, Тисменицький район, Івано- Франківська область В С Т А Н О В И В: В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа про банкрутство ТОВ "Бонус". 04.05.2026 до суду від арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця, в якій просить зобов`язати державного виконавця Загорського Юрія Юрійовича винести постанову у виконавчому провадженні № 80744989 про накладення штрафу на ОСОБА_1 за невиконання вимоги державного виконавця про надання декларації про майно боржника; зобов`язати державного виконавця вжити заходів щодо виконання наказу господарського суду відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 13.05.2026 у задоволенні скарги арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі про банкрутство ТОВ "Бонус" відмовив. Вказана ухвала суду мотивована тим, що вимоги скаржника про зобов`язання державного виконавця винести постанову про накладення штрафу за невиконання вимоги щодо подання декларації про доходи та майно боржника не узгоджуються з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) та Інструкції з організації примусового виконання рішень. Суд першої інстанції виходив із того, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 188-13 КУпАП можливе лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, зокрема порушення законних вимог виконавця. При цьому, повноваження щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення належать державному виконавцю та реалізуються ним залежно від встановлення відповідних обставин, тобто перебувають у межах його дискреційних повноважень. Крім того, суд зазначив, що постанову про накладення адміністративного стягнення за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення виносить начальник органу державної виконавчої служби, а не державний виконавець, як просив скаржник. Скаржник не навів інших належних обґрунтувань порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання наказу господарського суду, а доводи про невжиття заходів щодо примусового виконання судового рішення суд визнав передчасними. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги арбітражного керуючого на дії/бездіяльність державного виконавця. Арбітражний керуючий Оберемко Р.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2026 та прийняти нове рішення, яким задоволити його скаргу на дії державного виконавця. Апелянт покликається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Вказує, що керівник боржника ОСОБА_1 не подала декларацію про доходи та майно у строк, визначений постановою про відкриття виконавчого провадження, а подана згодом декларація містила недостовірні відомості, оскільки не відображала зареєстровані за боржником транспортні засоби. Скаржник вважає, що за таких обставин державний виконавець мав вжити заходів для притягнення винної особи до відповідальності, зокрема скласти протокол про адміністративне правопорушення, однак залишив клопотання апелянта без реагування. При цьому, висновок суду першої інстанції про те, що його вимога щодо накладення штрафу не узгоджується з положеннями законодавства є помилковим, оскільки скаржник звертався до державного виконавця не лише з вимогою про винесення постанови про накладення штрафу, а з клопотанням про вжиття заходів щодо притягнення винної особи до відповідальності, що передбачає, зокрема, складення протоколу про адміністративне правопорушення. Суд першої інстанції помилково обмежився висновком про неможливість зобов`язання державного виконавця винести постанову про накладення штрафу, не надавши оцінки бездіяльності виконавця щодо невжиття заходів для виконання судового рішення. ПАТ «Імексбанк» у відзиві заперечує проти апеляційної скарги та вважає ухвалу суду першої інстанції законною й обґрунтованою. Вважає, що арбітражний керуючий обрав неналежний спосіб захисту, оскільки накладення штрафу за ст. 188-13 КУпАП можливе лише після складення протоколу про адміністративне правопорушення, а не шляхом зобов`язання державного виконавця винести постанову про штраф. Також банк зазначає, що постанову про відкриття виконавчого провадження отримав фактично лише 04.05.2026, після чого 11.05.2026 подав декларацію про доходи та майно, тобто у встановлений строк. Крім того, покликається на те, що банк перебуває у процедурі ліквідації, ОСОБА_1 не є належним суб`єктом відповідальності, а відомості МВС про транспортні засоби не підтверджують наявності у банку права власності на них. У зв`язку з цим, ПАТ «Імексбанк» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, учасники справи не подали. 25.06.2026 в судовому засіданні взяли участь апелянт та представник кредитора ПАТ «імексбанк», які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги. Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Зазначене підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронних кабінетів учасників справи. Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Беручи до уваги зазначене, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників справи, які не з`явилися. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (КУзпБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 1 ст. 18 ГПК України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Також відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження». Згідно із ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Частинами 1, 2 ст. 18 Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Судом першої інстанції встановлено, що 14.04.2026 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленком Євгенієм Івановичем винесено постанову у виконавчому провадженні ВП № 80744989 про примусове виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1133/2012-Б-26/30 про стягнення з ПАТ „Імексбанк" (надалі - боржник) на користь арбітражного керуючого Оберемка Р.А. 118 791, 00 грн основної грошової винагороди у справі про банкрутство ТОВ "Бонус" за період виконання ним повноважень ліквідатора. Постановою про відкриття виконавчого провадження зобов`язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Згідно із ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження" за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. Суд першої інстанції вказав, що станом на час звернення скаржника до суду із скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця в матеріалах скарги відсутні докази подання ПАТ «Імексбанк» декларації про доходи та майно. Відповідно до ст. 188-13 КУпАП невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну відомостей, які зазначаються у декларації, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця - тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно із ст. 244-21 КупАП органи державної виконавчої служби розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з невиконанням законних вимог державного виконавця (ст. 188-13). Від імені органів державної виконавчої служби розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право начальники органів державної виконавчої служби, яким безпосередньо підпорядковані державні виконавці. Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню, визначаються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5. Розділом XIV (Відповідальність у виконавчому провадженні) Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) передбачено порядок притягнення осіб до відповідальності за правопорушення, вчинені під час виконавчого провадження, здійснюється відповідно до ст. ст. 75 та 76 Закону. Відповідно до пункту 4 Розділу XIV Інструкції у разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-13 КУпАП, чи порушення законних вимог виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення (надалі - протокол) на бланку за встановленою формою (додаток 11). Так, згідно з п. 5 Інструкції, протокол державного виконавця про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-13 КУпАП, про адміністративне правопорушення державного виконавця розглядається начальником органу державної виконавчої служби у п`ятнадцятиденний строк з дня його одержання в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення. При отриманні протоколу начальником формується справа про адміністративне правопорушення. Начальник органу державної виконавчої служби при розгляді справи про адміністративне правопорушення діє за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та неупередженому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись нормами законодавства і правосвідомістю. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності зазначеної особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло письмове повідомлення про відкладення розгляду справи. Начальник органу державної виконавчої служби при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення з`ясовує: правильність складання протоколу державним виконавцем; сповіщення осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце розгляду; витребування необхідних додаткових матеріалів; підлягання задоволенню письмових повідомлень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законних представників. За результатами розгляду справи начальник органу державної виконавчої служби виносить одну з таких постанов: постанова про накладення адміністративного стягнення (додаток 13); постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення (додаток 14). Постанова у справі про адміністративне правопорушення підписується начальником органу державної виконавчої служби, скріплюється печаткою та має відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним ст. 4 Закону. Постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови у справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів вручається під підпис або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення особі, стосовно якої винесено постанову, про що робиться відповідна відмітка у справі. Таким чином, вищенаведеними нормами передбачено порядок притягнення особи до відповідальності та накладення штрафу за правопорушення, передбачене ст. 188-13 КУпАП. Таким чином, вказані приписи законів та підзаконного акту дають підстави для однозначного висновку про те, що для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно боржника необхідним є наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, а саме порушення законних вимог виконавця. Тобто обов`язок вчинення оспорюваної дії має бути покладено на виконавця виключно за наявності складу адміністративного правопорушення. При цьому, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, вказані вище норми Закону України «Про виконавче провадження» свідчать про те, що повноваження з прийняття рішень щодо складення адміністративного протоколу за фактом вчинення, передбаченого ст.188-13 КУпАП, правопорушення, покладається саме на державного виконавця відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження». Право на вчинення такої дії лежить в площині дискреційних повноважень державного чи приватного виконавця в залежності від наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення для вжиття такої дії. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що державний виконавець не є тією посадовою особою, яка уповноважена виносити постанову про накладення адміністративного стягнення за ст. 188-13 КУпАП, а тому вимога скаржника у цій частині не узгоджується з визначеним законом порядком притягнення особи до адміністративної відповідальності. Посилання апелянта на те, що суд мав самостійно визначити інший спосіб усунення порушень та зобов`язати державного виконавця скласти протокол про адміністративне правопорушення також є необґрунтованими. Складення такого протоколу можливе лише за умови встановлення державним виконавцем наявності у діях відповідної особи ознак складу адміністративного правопорушення. Вирішення питання про наявність чи відсутність таких ознак належить до повноважень державного виконавця і не може бути підмінене судом у межах розгляду скарги на дії чи бездіяльність виконавця. Саме по собі посилання скаржника на неподання декларації у визначений строк або на подання декларації з неповними, на його думку, відомостями не свідчить автоматично про обов`язок суду зобов`язати державного виконавця скласти протокол чи забезпечити накладення штрафу. Такі обставини підлягають оцінці у встановленому законом порядку уповноваженими посадовими особами органу державної виконавчої служби. Крім того, суд першої інстанції врахував, що станом на час розгляду скарги декларацію про доходи та майно боржника було подано, а скаржником не наведено інших належних обґрунтувань порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання наказу господарського суду. За таких обставин доводи апелянта про невжиття державним виконавцем заходів щодо виконання судового рішення є передчасними. В силу приписів ч. 3 ст. 343 ГПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги арбітражного керуючого на дії/бездіяльність державного виконавця, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 74, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Івано - Франківської області від 13.05.2026 у справі №5010/1133/2012-Б-26/30 - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду. Справу повернути до Господарського суду Івано - Франківської області. Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК Судді Н.М. КРАВЧУК О.С. СКРИПЧУК