Постанова КАС ВС № 480/3425/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2026 року м. Київ справа № 480/3425/23 адміністративне провадження № К/990/10092/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В. Е., суддів: Кашпур О.В., Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року (суддя Діска А. Б.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року (судді: Чалий І. С., Катунов В. В., Ральченко І. М.) у справі № 480/3425/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Військова частина), у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078); - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4426 грн 53 коп. в місяць у загальній сумі 79 972 грн 64 коп. за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44). Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування

2. Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 22 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року, закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги у справі № 620/1569/22 та у цій справі № 480/3425/23 хоча і є дещо відмінними (в частині формулювання вимог), проте предмет цих адміністративних справ є тотожним, оскільки позивач, звертаючись до суду з цим позовом до того ж відповідача, фактично оскаржує незгоду відповідача з виплатою позивачу індексації у повному розмірі за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року, що вже було предметом розгляду у справі № 620/1569/22.

4. Залишаючи без змін ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що інший словесний виклад правових обґрунтувань позову та його вимог не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому. Наведене свідчить про те, що фактично позивач у межах цієї справи просить суд повторно переглянути питання щодо зобов`язання Військової частини нарахувати і виплатити щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4426 грн 53 коп. за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року включно в сумі 79 986 грн 42 коп. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №

44. Водночас, як встановлено, у справі № 620/1569/22 позивачем вже заявлялась така вимога.

5. За висновком Другого апеляційного адміністративного суду фактично позивач не погоджується з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 620/1569/22. Однак в разі такої незгоди позивач мав право оскарження останньої в передбаченому законом порядку, але це не може бути підставою для звернення з новим позовом. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав. Фактом подання нового позову позивач намагається переглянути попередні судові рішення та виправити, на його думку, допущені помилки.

6. Отже, суд апеляційної інстанції виснував, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність закриття провадження у справі № 480/3425/23. Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

7. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Дяченко О. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив про порушення судами норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень та неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

8. На думку скаржника, предмети, які розглядались судами та були предметом оцінки у справах № 620/1569/22 та № 480/3425/23, є різними. У справі № 620/1569/22 предметом оцінки та розгляду було право позивача на отримання поточної індексації грошового забезпечення за період з 01 вересня 2016 року по 02 вересня 2019 року включно із застосуванням базового місяця січень 2008 року та березень 2018 року. У справі ж № 480/3425/23 предметом спору є правильність встановлення відповідачем розміру індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованій величині у грошовому еквіваленті за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року із визначенням чіткої суми.

9. Скаржник уважає, що оскільки на момент розгляду справи № 620/1569/22 відповідачем взагалі не було виплачено індексацію позивачу за період з 01 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно та не було проведено розрахунок індексації-різниці грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року включно, ці питання віднесено судом до дискреційних повноважень відповідача, то позивач позбавлений можливості звернутись до суду у порядку статті 383 КАС України. Тому після виплати відповідачем індексації на виконання рішення суду у справі № 620/1569/22 позивач звернувся до суду у порядку, передбаченому КАС України в окремому провадженні щодо виплати індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованій величині, починаючи з 01 березня 2018 року, право на яку багаторазово досліджувалось Верховним Судом.

10. На переконання позивача, пункт 4 частини першої статті 238 КАС України не підлягає застосуванню, оскільки предмети у двох вищезазначених справах різні, а тому провадження у справі підлягає розгляду по суті позовних вимог.

11. Крім того, Верховний Суд у постанові від 15 грудня 2022 року у справі № 460/3473/21 навів правовий висновок щодо можливості розгляду питання виплати індексації грошового забезпечення у фіксованій величині починаючи з 01 березня 2018 року в окремому провадженні. Такі ж висновки наведені Верховним Судом у постановах від 30 березня 2023 року у справі № 200/2737/21-а, від 28 червня 2023 року у справі № 200/4258/22, від 09 січня 2025 року у справі № 160/17336/23.

12. Скаржник також указав, що оскільки на момент розгляду справи № 620/1569/22 позивачу ще не була виплачена індексація грошового забезпечення за лютий 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року та судом не досліджувалось питання чи перевищила сума збільшення грошового забезпечення внаслідок підвищення посадових окладів суму індексації, що склалась у місяці підвищення посадових окладів із застосуванням базового місяця січень 2008 року, то обставини у справах № 620/1569/22, № 480/3425/23 є різними, що унеможливлює ототожнення адміністративних позовів.

13. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Позиція інших учасників справи

14. На момент розгляду справи, відзив на касаційну скаргу позивача від відповідача до Верховного Суду не надходив.

15. Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення. Рух касаційної скарги

16. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31 березня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Дяченка О. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі № 480/3425/23. Витребував із Сумського окружного адміністративного суду справу № 480/3425/23.

17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 липня 2026 року (у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді Мартинюк Н. М. у цій справі) для розгляду справи № 480/3425/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Мацедонської В.Е., суддів: Кашпур О.В., Смоковича М.І.

17. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 480/3425/23 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

18. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, та надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить із такого.

19. Завданням адміністративного судочинства, в силу частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

20. Відповідно до частин першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

21. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

22. Таким чином, указана підстава для закриття провадження в адміністративній справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

23. Тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

24. Сторонами в адміністративному процесі є позивач і відповідач.

25. Предмет адміністративного позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

26. Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем і відповідачем спірних правовідносин.

27. Визначаючи, зокрема, підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин і фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

28. Варто зауважити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

29. Також не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі позивачу під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

30. Окрім того, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин і зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, або наведення іншого праворозуміння таких норм.

31. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позовні вимоги у справі № 620/1569/22 та у цій справі № 480/3425/23 хоча і є дещо відмінними (в частині формулювання вимог), проте предмет цих адміністративних справ є тотожним, оскільки позивач, звертаючись до суду з цим позовом до того ж відповідача, фактично оскаржує незгоду відповідача з виплатою позивачу індексації у повному розмірі за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року, що вже було предметом розгляду у справі № 620/1569/22.

32. Суди попередніх інстанцій установили, що в 2022 році ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовною заявою в якій, крім іншого, просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини щодо невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року включно, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4426 грн 53 коп. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078; - зобов`язати Військову частину нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4426 грн 53 коп. за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року включно в сумі 79 986 грн 42 коп. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

33. При цьому рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі № 620/1569/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини щодо застосування січня 2016 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовий місяць) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно. Зобов`язано Військову частину нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяць) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року включно, без застосування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Зобов`язано Військову частину нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

34. Чернігівський окружний адміністративний суд у рішенні від 23 травня 2022 року у справі № 620/1569/22 зазначив, що на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства позовні вимоги підлягають задоволенню частково. При цьому суд не може взяти до уваги розрахунок позивача щодо суми індексації грошового забезпечення, яка підлягає виплаті, оскільки нарахування суми індексації грошового забезпечення належить до компетенції відповідача, а суд не може підміняти функції інших органів. За таких обставин позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період, зокрема, з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року включно в сумі 79 986 грн 42 коп. із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, не підлягають задоволенню, оскільки розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як установи, в якій позивач проходив службу і яка виплачувала йому грошове забезпечення. Саме на відповідача роботодавця, за наявності законних підстав, покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення та здійснити відрахування з нарахованої суми індексації грошового забезпечення податків та зборів згідно з чинним законодавством. Позовна вимога стосовно компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 також не підлягає задоволенню, оскільки вона є передчасною, відповідач ще не здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача із застосуванням базового місяця січень 2008 року та відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

35. Верховний Суд звертає увагу, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі № 620/1569/22 ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржував.

36. Водночас Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу Військової частини задовольнив частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року включно, без застосуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, зобов`язання Військової частини нарахувати та виплатити таку індексацію відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум, скасував. У задоволенні позову в цій частині відмовив. У решті рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року залишив без змін.

37. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем правомірно не проводилося нарахування та виплати на користь позивача індексації грошового забезпечення з квітня 2018 року по листопад 2018 року (включно). Починаючи з грудня 2018 року по вересень 2019 року відповідач нараховував та виплачував індексацію грошового забезпечення, що підтверджується відповідною довідкою, наявною в матеріалах справи. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року включно. Суд апеляційної інстанції також указав, що позовні вимоги стосовно застосування щомісячної фіксованої індексації ґрунтуються на положеннях Порядку № 1078 в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин. Закон № 1282-ХІІ та Порядок № 1078 у період існування спірних правовідносин (з 01 березня 2018 року по 11 листопада 2021 року) не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації». Зазначений термін використовувався в додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку № 1078, однак, лише в редакції, що діяла до 15 грудня 2015 року.

38. За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій слушно виходили з того, що, незважаючи на певні відмінності викладення, позовні вимоги до Військової частини у справі, що переглядається, та у справі № 620/1569/22 є однаковими, що, у свою чергу, не може бути підставою для повторного звернення позивача до суду з тими ж вимогами, до того ж відповідача, оскільки це свідчить про відсутність нового адміністративного спору.

39. Верховний Суд також ураховує, що позивач не оскаржував в апеляційному порядку у справі № 620/1569/22 відмову суду в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року включно в сумі 79 986 грн 42 коп. із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору.

40. Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спір у справі № 620/1569/22 (рішення у якій набрало законної сили) та в цій справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України. У цій частині доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

41. Необґрунтованими є посилання скаржника на те, що Верховний Суд у постановах від 15 грудня 2022 року у справі № 460/3473/21, від 30 березня 2023 року у справі № 200/2737/21-а, від 28 червня 2023 року у справі № 200/4258/22, від 09 січня 2025 року у справі № 160/17336/23 навів правовий висновок щодо можливості розгляду питання виплати індексації грошового забезпечення у фіксованій величині починаючи з 01 березня 2018 року в окремому провадженні, як на підставу для скасування оскаржуваних рішень, оскільки у вказаних справах Верховний Суд дійшов висновку, що суди не досліджували питання наявності права, розміру, механізму розрахунку щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

42. Разом із тим, повертаючись до цієї справи, Верховний Суд звертає увагу, що Чернігівський окружний адміністративний суд у рішенні від 23 травня 2022 року у справі № 620/1569/22 зазначив, що підставами адміністративного позову ОСОБА_1 , зокрема, були посилання на незастосування відповідачем вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. При цьому Чернігівський окружний адміністративний суд указав, що відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року, відтак суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення таких вимог позивача. Водночас суд першої інстанції зазначив, що не може взяти до уваги розрахунок позивача щодо суми індексації грошового забезпечення, яка підлягає виплаті, оскільки нарахування суми індексації грошового забезпечення належить до компетенції відповідача, а суд не може підміняти функції інших органів.

43. Верховний Суд звертає увагу, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі № 620/1569/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року включно в сумі 79 986 грн 42 коп. із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, ОСОБА_1 не оскаржував.

44. Таким чином, у справі № 620/1569/22 Чернігівський окружний адміністративний суд надав оцінку незастосування відповідачем вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, що свідчить про нетотожність обставин у справах, висновки на які посилається скаржник в касаційній скарзі із цією справою.

45. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу від 22 вересня 2023 року, залишену без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року, з додержанням норм процесуального права, відтак відсутні підстави для скасування таких рішень. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

47. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків судів першої та апеляційної інстанцій скаржник не спростував, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді О. В. Кашпур М. І. Смокович