Постанова КАС ВС № 200/11900/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2026 року м. Київ справа № 200/11900/21 провадження № К/990/51371/24, №К/990/49544/24, №К/990/535/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Жука А.В., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Білак М.В., розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора, Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження, Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури про визнання протиправними і скасування рішення та наказу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення різниці у заробітку, провадження в якій відкрито за касаційними скаргами: (1) Донецької обласної прокуратури, (2) Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження, (3) Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року (у складі головуючого судді - Лисенко В.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року (у складі колегії суддів: головуючого судді - Коротких А.Ю., суддів: Єгорової Н.М., Чаку Є.В.) у справі №200/11900/21, ВСТАНОВИВ: І. Історія справи Короткий зміст позовних вимог 1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження Офісу Генерального прокурора (далі - Кадрова комісія, відповідач-1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2), Генерального прокурора (далі - відповідач-3), Донецької обласної прокуратури (далі - відповідач-4), у якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії від 30.08.2021 №171дп-21; - визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 31.08.2021 №280к про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Донецької обласної прокуратури у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків, установлених від відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру»); - зобов`язати Офіс Генерального прокурора в особі Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді керівника Донецької обласної прокуратури з 02.09.2021; - стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 різницю заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 02.09.2021 до дати винесення судом рішення по суті спору включно; - допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за один місяць; 1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Кадровою комісією та Генеральним прокурором не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законами, здійснено розгляд питання щодо неналежного виконання позивачем, як прокурором, що обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, у зв`язку з чим прийняті ними рішення є протиправними. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 2.1. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії від 30.08.2021 року №171дп-21 «Про наявність підстав для звільнення прокурора з адміністративної посади». Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 31.08.2021 №280к про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Донецької обласної прокуратури у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру». Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника Донецької обласної прокуратури з 02.09.2021. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі. Зобов`язано Донецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю в заробітку (включаючи премії, надбавки, матеріальні допомоги, оплату часу відпусток) за час виконання ним нижчеоплачуваної роботи у період з 02.09.2021 по 23.08.2024. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 2.2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що розгляд звернень щодо неналежного виконання посадових обов`язків прокурором, який обіймає адміністративну посаду, встановлених для відповідної адміністративної посади, не може здійснюватися в порядку дисциплінарного провадження кадровою комісією з розгляду дисциплінарних скарг, адже зазначені процедури відрізняються підставами на наслідками їх застосування. Суди попередніх інстанцій не погодилися із доводами відповідачів про те, що внесені зміни та визначений Порядок, тобто процедура проведення перевірки та прийняття рішення, автоматично не наділяє Кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг повноваженнями розглядати звернення щодо неналежного виконання прокурором посадових обов`язків, який обіймає адміністративну посаду, оскільки законодавством така Кадрова комісія обмежена повноваженнями на розгляд виключно дисциплінарних скарг. Дійшли висновків, що на момент розгляду та прийняття оскаржуваного рішення Кадрова комісія не була уповноважена ні на розгляд звернення щодо звільнення позивача з адміністративної посади, ні на прийняття з цього приводу рішення та діяла не у спосіб, передбачений законом та з перевищенням повноважень. 2.3. Щодо виявлених порушень позивачем вимог пункту 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», визначених рішенням Кадрової комісії щодо прокурорів №171дп-21 від 30.08.2021, суди попередніх інстанцій зазначали про належне виконання позивачем у 2020-2021 роках посадових обов`язків керівника Донецької обласної прокуратури. Дійшли висновків про те, що за результатами узагальнення, викладених скаржником у зверненні, аргументів, Кадрова комісія прийшла до помилкових висновків про можливість звільнення позивача з посади керівника Донецької обласної прокуратури виключно у зв`язку з неналежним виконанням обов`язків, передбачених для керівника органу прокуратури. 2.4. Щодо позовних вимог про стягнення з Донецької обласної прокуратури на користь позивача різниці заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, суд першої інстанції зазначав, що у період до 01.09.2021 позивач перебував на посаді керівника Донецької обласної прокуратури, а, починаючи з 02.09.2021 - переведений на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, дізнання та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органам, що ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Донецької обласної прокуратури, яка є нижчеоплачуваною ніж посада керівника Донецької обласної прокуратури. Суд зауважив на відсутності відомостей щодо фактично виплачених позивачеві сум заробітної плати, перебуваючи на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, дізнання та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органам, що ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Донецької обласної прокуратури у період з 02.09.2021 по теперішній час, що унеможливлює здійснити розрахунок різниці в заробітку позивача за час виконання ним нижчеоплачуваної роботи у період з 02.09.2021 по дату винесення рішення у цій справі. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Донецької обласної прокуратури нарахувати та виплатити різницю в заробітку (включаючи премії, надбавки, матеріальні допомоги, оплату часу відпусток) за час виконання ним нижчеоплачуваної роботи з 02.09.2021 по 23.08.2024. Короткий зміст вимог касаційних скарг, відзиву (заперечень) на них, додаткових пояснень та клопотань. 3.1. Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями в частині, Донецька обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 у частині зобов`язання відповідача-4 нарахувати та виплатити позивачу різницю в заробітку (включаючи премії, надбавки, матеріальні допомоги, оплату часу відпусток) за час виконання ним нижчеоплачуваної роботи у період з 02.09.2021 по 23.08.2024, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити. 3.2. Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень відповідач-4 зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не врахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 30.11.2023 у справі №620/3482/20, про те, що суд не може безпідставно вийти за межі позовних вимог і застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві. 3.3. Крім того, підставою касаційного оскарження вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо порядку обрахування різниці у заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи в контексті застосування частини другої статті 235 КЗпП України. 3.4. Відповідач-4 також указує, що судами попередніх інстанцій не враховано періоди перебування позивача на лікарняному (з 09.08.2021 по 01.10.2021) та у відпустці (з 04.10.2021 по 23.10.2021), у які останній зберігав посаду та матеріальне забезпечення за нею. 4.1. Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Кадрова комісія звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. 4.2. Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень відповідач-1 зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах пункту 9-2 частини першої статті 9, частини першої статті 11, частин першої, третьої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» пункту 1 розділу І, пункту 5 розділу І, пункту 3 розділу II, підпункту 6 пункту 15 розділу II, пункту 24 розділу III Порядку розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, затвердженого наказом Генерального прокурора від 04.11.2019 №266, статті 2 КАС України. 5.1. Не погодившись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. 5.2. Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень відповідач-2 зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 9-2 частини першої статті 9, частини третьої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ, саме в контексті форми та порядку реалізації Генеральним прокурором повноважень в частині визначення порядку розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, у взаємозв`язку з пунктами 1, 5 розділу І, пунктом 3, підпункту 6 абзацу 2 пункту 24 розділу III Порядку розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, затвердженого наказом Генерального прокурора від 04.11.2019 №266 в частині повноважень Кадрової комісії приймати до розгляду, перевіряти доводи звернення про неналежне виконання прокурором посадових обов`язків, установлених для певної адміністративної посади, за результатами чого приймати відповідне рішення. 5.3. Також, як вказує скаржник, відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» у співвідношенні з пунктом 2 частини першої статті 11 Закону «Про прокуратуру» в контексті надання оцінки виконанню прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади, з урахуванням встановлених Кадровою комісією у рішенні обставин.

6. В аналогічних за змістом відзивах на касаційні скарги відповідачів позивач просить відмовити у задоволенні касаційних скарг Офісу генерального прокурора, Кадрової комісії та Донецької обласної прокуратури, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, зазначаючи, що суди першої та апеляційної інстанцій всебічно та повно встановили фактичні обставини справи, правильно визначили норми, що мають бути застосовані та правильно їх застосували тощо.

7. У додаткових поясненнях позивач просить урахувати під час касаційного розгляду висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 29.04.2025 у справі №640/26505/21. 8.1. 22 травня 2026 року Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду із клопотанням, в якому просить передати справу на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян (далі - Судова палата). 8.2. Відповідач-2 зазначає, що після відкриття касаційного провадження у справі, Верховним Судом сформовано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постанові від 29.04.2025 у справі №640/26505/21; ОСОБА_1 подав до Верховного Суду письмові пояснення, в яких просить прийняти до уваги висновки Верховного Суду у справі №640/26505/21. На переконання відповідача-2 виникла необхідність ініціювати відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.04.2025 у справі № 640/26505/21 щодо застосовання пункту 9-2 частини першої статті 9, частини третьої статті 11, частини третьої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у взаємозв`зку з пунктами 1, 5 розділу І, пунктом 3, пп. 6 абзазу другого пункту 24 розділу ІІІ Порядку №266, оскільки, на переконання заявника, такі висновки ґрунтуються на помилковому тлумаченні вказаних норм матеріального права та не враховують деяких встановлених під час розгляду справи обставин. ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ 9.1. Касаційна скарга Донецької обласної прокуратури у цій справі до Верховного Суду надійшла 23 грудня 2024 року. 9.2. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М. 9.3. Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2025 відкрито касаційне провадження за скаргою Донецької обласної прокуратури на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №200/11900/21 (провадження №К/990/49544/24). 9.4. Іншою ухвалою Суду від 21.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Донецької обласної прокуратури про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень. 10.1. Касаційна скарга Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження у цій справі до Верховного Суду надійшла 31 грудня 2024 року. 10.2. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.12.2024 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М. 10.3. Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2025 відкрито касаційне провадження за скаргою Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №200/11900/21 (провадження №К/990/51371/24). 11.1. Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора у цій справі до Верховного Суду надійшла 06 січня 2025 року.

112. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.01.2025 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М. 11.3. Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2025 відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №200/11900/21 (провадження №К/990/535/25). 11.4. Іншою ухвалою Суду від 21.01.2025 задоволено клопотання Офісу Генерального прокурора про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі №200/11900/21 до закінчення перегляду судових рішень в касаційному порядку.

12. Ухвалами Верховного Суду від 20.05.2025 об`єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги Донецької обласної прокуратури (провадження №К/990/49544/24), Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження (провадження №К/990/51371/24), Офісу Генерального прокурора (провадження №К/990/535/25). Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

13. Протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Мельник-Томенко Ж.М., Білак М.В. ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Генерального прокурора №448к від 02.12.2020 позивача призначено на посаду керівника Донецької обласної прокуратури строком на п`ять років з 03.12.2020.

15. Наказом Генерального прокурора №280к від 31.08.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади керівника Донецької обласної прокуратури з 01.09.2021 у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру»). Підстава: рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 30.08.2021 №171дп-21.

16. З 01.09.2021 позивач переведений на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, дізнання та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органам, що ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Донецької обласної прокуратури. IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

19. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги

20. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційних проваджень та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і повноту дотримання норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

21. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

22. При вирішенні справи Верховний Суд ураховує, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

23. При цьому обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

24. Спеціальним законом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, є Закон України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній до змін, внесених Законом України №113-ІХ; далі - Закон №1697-VII).

25. Відповідно до частини третьої пункту 1 статті 9 Закону №1697-VII Генеральний прокурор призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом.

26. Частини третя статті 11 Закону №1697-VII визначає, що у разі відсутності керівника обласної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника обласної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника обласної прокуратури.

27. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 2, 3, 6-8, 11 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором за рекомендацією Ради прокурорів України з таких підстав: неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади.

28. Згідно з частиною третьою статті 41 Закону №1697-VII наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, встановлюється Радою прокурорів України з дотриманням передбачених статтею 47 цього Закону гарантій особи щодо повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення. 29.1. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 (діє з 25.09.2019) (далі і по тексту - Закон №113-IX) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону №1697-VII були внесені зміни. 29.2. Статтю 9 доповнено пунктом 9-2 такого змісту: «Генеральний прокурор визначає порядок розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади». 29.3. Пункт 3 частини першої статті 9 Закону №1697-VII, у редакції Закону №113-IX передбачає, що Генеральний прокурор призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом. 29.4. Відповідно до частини першої статті 41 Закону №1697-VII, у редакції Закону №113-IX, звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 2-10 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором з таких підстав: 1) подання заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням; 2) переведення на посаду до іншого органу прокуратури (крім адміністративної посади, передбаченої пунктами 1-3 частини третьої статті 39 цього Закону); 3) неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади; 4) наявність заборгованості із сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. 29.5. Частина третя статті 41 Закону №1697-VII, у редакції Закону №113-IX встановлює, що наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, встановлюється у порядку, визначеному Генеральним прокурором, з дотриманням гарантій особи щодо повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення. 29.6. Пунктом 55 розділу І Закону №113-ІХ у частині дев`ятій статті 71 Закону України «Про прокуратуру» виключено пункт 5, який визначав повноваження Ради прокурорів України розглядати звернення щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади. 29.7. Дія пункту 1 частини дев`ятої статті 71 Закону №1697-VII, який визначав повноваження Ради прокурорів України вносити рекомендації про призначення та звільнення прокурорів з адміністративних посад у випадках, передбачених цим Законом, зупинена пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ до 01 вересня 2021 року. 29.8. Пунктом 23 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ визначено, що повноваження членів Ради прокурорів України, обраних на посади до набрання чинності цим Законом, достроково припиняються на наступний день після дня початку роботи окружних прокуратур та рекомендовано всеукраїнській конференції прокурорів вжити заходів щодо формування нового складу Ради прокурорів України після початку роботи окружних прокуратур. 29.9. Згідно з підпунктами 7 і 8 пункту 22 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ визначено, що тимчасово, до 01 вересня 2021 року: - в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення: проведення атестації прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур відповідно до цього розділу; розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів; здійснення добору на посади прокурорів. - Генеральний прокурор визначає: перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур; порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та процедуру здійснення дисциплінарного провадження; порядок прийняття кадровою комісією рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом України «Про прокуратуру», про накладення на прокурора Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.

30. На виконання приписів вказаних підпунктів 7, 8 пункту 22 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, статті 9 Закону України «Про прокуратуру», пунктів 2, 3 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 Генеральним прокурором видано наказ від 04.11.2019 №266, яким затверджено Порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження (далі - Порядок №266), відповідно до пункту 1 розділу І якого цей Порядок визначає процедуру розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження, прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом України "Про прокуратуру" (далі - Закон), про накладення на прокурора Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласної (регіональної), окружної (місцевої), військової прокуратури дисциплінарного стягнення або прийняття рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.

31. Абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку №266 визначає, що предметом розгляду в межах дисциплінарного провадження не може бути неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади. Порядок розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, визначається Генеральним прокурором. 32.1. Наказом Генерального прокурора від 15.01.2020 №26 були внесені зміни до Порядку №266. 32.2. Так, пункт 1 розділу I Порядку №266 після слова «проступку» доповнено словами «звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади»; 32.3. Пункт 5 розділу I Порядку №266 доповнено абзацом другим такого змісту: «Розгляд звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, здійснюється в порядку, передбаченому для здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора з дотриманням гарантій особи відносно повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення та прав, передбачених пунктом 11 розділу III цього Порядку.». 32.4. Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №266 дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. 32.5. Пункт 24 розділу III Порядку №266 доповнено абзацом сьомим такого змісту: «Рішення кадрової комісії викладається у письмовій формі, підписується головою, секретарем та іншими членами кадрової комісії, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні кадрової комісії. У разі відмови члена кадрової комісії підписати рішення або протокол у такому рішенні робиться відповідна відмітка. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити: висновок про наявність чи відсутність підстав для звільнення прокурора з адміністративної посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» - для прокурора, який обіймає адміністративну посаду.".

33. Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 29.04.2025 у справі №640/26505/21 надав оцінку застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини, виснувавши, що звільнення прокурора з адміністративної посади на підставі статті 41 Закону №1697-VII не є видом дисциплінарної відповідальності, а процедура звільнення прокурора з адміністративної посади безпосередньо не пов`язана зі здійсненням дисциплінарного провадження.

34. Верховний Суд у наведеній справі уважав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що розгляд звернень щодо неналежного виконання посадових обов`язків прокурором, який обіймає адміністративну посаду, встановлених для відповідної адміністративної посади, не може здійснюватися в порядку дисциплінарного провадження кадровою комісією з розгляду дисциплінарних скарг, оскільки зазначені процедури відрізняються підставами та наслідками їх застосування.

35. Відповідно до вказаної правової позиції, кадрова комісія, перевіряючи відповідне звернення та приймаючи оскаржуване рішення, діяла за аналогією процедури розгляду дисциплінарних скарг, тобто у невизначений законом чи іншим нормативно-правовим актом спосіб, а внесені Генеральним прокурором зміни у Порядок №266 не наділяють Кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг повноваженнями розглядати звернення щодо неналежного виконання прокурором посадових обов`язків, який обіймає адміністративну посаду, оскільки законодавством така Комісія обмежена повноваженнями на розгляд виключно дисциплінарних скарг.

36. Викладені у постанові Верховного Суду від 29.04.2025 у справі №640/26505/21 висновки є застосовними до спірних правовідносин, враховуються судом касаційної інстанції на підставі частини третьої статті 341 КАС України, і колегія суддів не вбачає підстав для вирішення питання про передачу справи на розгляд Судової палати для відступу від такої правової позиції, виходячи із доводів, викладених відповідачем-2 у клопотанні від 22.05.2026.

37. А тому, дійшовши висновків про скасування оскаржуваних рішення Кадрової комісії від 30.08.2021 №171дп-21 та наказу Генерального прокурора від 31.08.2021 №280к, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права.

38. Таким чином, доводи касаційних скарг Кадрової комісії та Офісу Генерального прокурора не знаходять свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

39. Порядок поновлення працівника на роботі за трудовим законодавством врегульовано положеннями статті 235 КЗпП України, відповідно до частини першої якої у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

40. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).

41. Отже, як видно зі змісту частин першої та другої статті 235 КЗпП України, цими положеннями, передбачено, поряд із середнім заробітком за час вимушеного прогулу, виплату різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

42. Як видно зі змісту позовних вимог, позивач просив стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 різницю заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 02.09.2021 до дати винесення судом рішення по суті спору включно.

43. Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

44. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Цей принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

45. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №2-3632/11, від 15.07.2019 року у справі № 235/499/17, від 30.10.2019 у справі № 390/131/18, від 01.04.2020 у справі № 686/24003/18, а також від 30.11.2023 у справі №620/3482/20 тощо).

46. Обираючи належний спосіб захисту порушеного права при вирішенні позовної вимоги про стягнення на користь позивача різниці в заробітку, суд першої інстанції виходив з відсутності відомостей щодо фактично виплачених позивачеві сум заробітної плати, перебуваючи на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, дізнання та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органам, що ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Донецької обласної прокуратури у період з 02.09.2021. На переконання суду, це унеможливило здійснити розрахунок різниці в заробітку позивача за час виконання ним нижчеоплачуваної роботи у період з 02.09.2021 по дату винесення рішення у цій справі.

47. Відтак, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та здійснив заміну способу захисту.

48. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

49. Один із принципів адміністративного судочинства, що закріплений у пункті 4 частини третьої статті 2 КАС України, є офіційне з`ясування всіх обставин справи, який полягає в тому, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, в тому числі стосовно виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що передбачено частиною четвертою статті 9 КАС України.

50. Така активна роль адміністративного суду і сприяє захисту порушених прав та свобод незахищених осіб з боку суб`єкта владних повноважень.

51. Колегія суддів негативно оцінює мотиви суду першої інстанції про відсутність відомостей як процесуального приводу для виходу за межі позовних вимог і зміни способу захисту порушеного права, визначеного стороною позивача.

52. Зобов`язуючи Донецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити позивачу різницю в заробітку (включаючи премії, надбавки, матеріальні допомоги, оплату часу відпусток) за час виконання ним нижчеоплачуваної роботи у період з 02.09.2021 по 23.08.2024, суд першої інстанції додатково не витребував необхідні докази задля встановлення обставин у справі, не визначив конкретної суми різниці в заробітку і необґрунтовано дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог задля зміни способу захисту порушеного права позивача, чим порушив норми процесуального права.

53. Такі дії суду першої інстанції залишилися поза увагою судом апеляційної інстанції.

54. А тому, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із направленням на новий судовий розгляд в частині позовної вимоги про стягнення на користь позивача різниці в заробітку.

55. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

56. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

57. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

58. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційних проваджень, Верховний Суд дійшов висновків, що касаційні скарги Кадрової комісії та Офісу Генерального прокурора слід залишити без задоволення, касаційну скаргу Донецької обласної прокуратури задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення скасувати в частині позовної вимоги про стягнення на користь позивача різниці в заробітку та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 59 Під час нового розгляду цієї справи необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного і повного дослідження та вивчення всіх обставин даної справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.

60. Колегія суддів уважає, що Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду. Щодо питання поновлення виконання оскаржуваних судових рішень.

61. Відповідно до частини третьої статті 375 КАС України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

62. Ураховуючи результат касаційного перегляду, слід поновити виконання оскаржуваних судових рішень в частині, якою Верховним Судом їх залишено без змін.

63. Судові витрати не розподіляються. Керуючись статтями 2, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359, КАС України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження, Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення, а касаційну скаргу Донецької обласної прокуратури -задовольнити частково.

2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року скасувати в частині зобов`язання Донецької обласної прокуратури нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю в заробітку (включаючи премії, надбавки, матеріальні допомоги, оплату часу відпусток) за час виконання ним нижчеоплачуваної роботи у період з 02.09.2021 по 23.08.2024, та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду

3. В іншій частині судові рішення - залишити без змін.

4. Поновити виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі №200/11900/21 в тій частині, в якій судові рішення залишено без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена. .................................. .................................. .................................. А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко М.В. Білак Судді Верховного Суду