Ухвала КАС ВС № 420/32259/24

УХВАЛА 03 липня 2026 року м. Київ справа №420/32259/24 адміністративне провадження № К/990/26689/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В.Е., суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі № 420/32259/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , в якому просив: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 31.12.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.01.2021 по 31.12.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 по 08.09.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.01.2022 по 08.09.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування з 30.01.2020 по 08.09.2022 при обчисленні розміру грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, ОСОБА_1 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт. Зобов`язано військову частину НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 загін морської охорони) здійснити перерахунок з 30.01.2020 по 08.09.2022 сум грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, ОСОБА_1 , з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2026 року клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - залишено без задоволення. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 р. Не погоджуючись з ухвалою апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду. Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України. Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. З матеріалів касаційного оскарження встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року позов задоволено повністю. На зазначене рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що військова частина НОМЕР_1 безпосередньо здійснює оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, вчиняє заходи забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та виконання завдань за призначенням. Разом з тим, суд звернув увагу, що клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження не містило посилань на те, що судовий розгляд справи відбувся за відсутності його представника, та при цьому відповідач не був повідомлений про розгляд справи. Судом встановлено, що повний текст оскаржуваного рішення складено 04.12.2024, в той час, як апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_1 подала 08.05.2026, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. При цьому, апелянт є суб`єктом владних повноважень у розумінні приписів п.7 ч.1 ст.4 КАС України. З матеріалів цієї справи встановлено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду, з апеляційною скаргою на яке звернулася військова частина НОМЕР_1 08.05.2026, було ухвалено 04.12.2024 у письмовому провадженні. Як підтверджується матеріалами справи, а саме відповідно до Довідки про доставку електронного листа, військова частина НОМЕР_1 отримала копію оскаржуваного рішення в електронному кабінеті 04.12.2024 о 19:46 . Отже, перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції розпочався 05.12.2024 (тобто з наступного дня після отримання копії оскаржуваного рішення). Річний строк протягом якого відповідач мав право на поновлення строку на апеляційне оскарження закінчився 05.12.2025, тобто через рік у відповідні місяць і число останнього року цього строку. Суд зазначив, що подання 08.05.2026 апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 перешкоджає досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та порушує принцип правової визначеності щодо остаточного рішення. З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до ч. 2 ст. 299 КАС України. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2026 року клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - залишено без задоволення. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 р. У касаційній скарзі скаржник висловлює незгоду з рішенням першої інстанції, що не може бути предметом розгляду касаційної інстанції. При цьому, скаржник у касаційній скарзі не спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо пропуску річного строку на подання апеляційної скарги. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував норми процесуального права (статтю 299 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року. У зв`язку з перебуванням колегії суддів у відпустці розгляд цієї касаційної скарги відбувся після їх виходу. Керуючись статтями 13, 169, 296, 298, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, - УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі № 420/32259/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді О. В. Кашпур М. І. Смокович