Постанова КАС ВС № 400/7775/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2026 року м. Київ справа № 400/7775/25 адміністративне провадження № К/990/51704/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М., суддів - Жука А.В., Загороднюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження у змішаній формі адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 (головуючий суддя - Ярощук В.Г.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2025 (головуючий суддя - Скрипченко В.О., судді - Кравченко К.В., Осіпов Ю.В.) у справі № 400/7775/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення у формі висновку Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, затверджений Департаментом з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України від 30.08.2024 № 188/2024, щодо оформлення паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з порушенням вимог законодавства; - зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Миколаївській області виключити з Інформаційної підсистеми функціональний модуль «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України інформацію про недійсність паспорта громадянина України Серії НОМЕР_1 , виданого 20.09.2007 Березанським РВ УМВС України в Миколаївській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою від 28.07.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження в адміністративній справі.

3. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Відмовлено у задоволенні клопотання Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про залишення позовної заяви без розгляду. Надати ОСОБА_1 п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для подання до Миколаївського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у справі № 400/7775/25.

4. На виконання вимог ухвали від 21.08.2025 позивачем надіслано до суду першої інстанції клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду з адміністративним позовом, у якому позивач наводить обґрунтування, які на думку позивача, указують на поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом, просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити його.

5. Ухвалою від 04.09.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви представниці ОСОБА_1 від 26.08.2025 про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до адміністративного суду. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, а також додані до неї матеріали повернув.

6. Постановляючи означену ухвалу, суд першої інстанції керувався тим, що наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстави не є поважними, а наявними у справі доказами підтверджується, що про порушення свого права позивач була обізнана 24.09.2024 (дата отримання листа відповідача від 10.09.2024, яким позивача повідомлено про висновок від 30.08.2024 № 188/2024 та про його зміст), в той час як з цим позовом звернулась до суду 21.07.2025.

7. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 - без змін.

8. Апеляційний суд підтримав висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду, установленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, та ненаведення позивачем поважних причин пропуску такого строку. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

9. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

10. У доводах касаційної скарги позивач висловлює незгоду з висновками судів попередніх інстанцій про те, що про порушення свого права позивач дізналася 24.09.2024. Позивач заперечує факт отримання повідомлення, яке направлялось відповідачем засобом поштового зв`язку. Звертає увагу, що підпис про отримання поштового відправлення не відповідає особистому підпису позивача, який міститься у паспорті громадянина України. Скаржник наполягає на тому, що про ухвалення спірного висновку позивач фактично дізналася на початку лютого 2025 року. Позиція інших учасників справи

11. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін. Рух касаційної скарги

12. Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

13. Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2026 адміністративну справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Позиція Верховного Суду Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

14. З матеріалів справи № 400/7775/25, які надійшли до суду касаційної інстанції в паперовій формі, убачається, що формування матеріалів цієї справи здійснювалося судом першої інстанції в електронній формі та у паперовій формі судом апеляційної інстанції. Ураховуючи викладене, Верховний Суд за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» здійснив витребування електронної справи, яка формувалась судом першої інстанції у справі № 400/7775/25. Відповідно, касаційний перегляд справи № 400/7775/25 здійснюється на підставі електронної справи та матеріалів справи у паперовій формі, сформованих судами попередніх інстанцій.

15. За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, колегія суддів виходить із такого.

17. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

18. Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

19. За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

20. Строки звернення до адміністративного суду унормовано статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

21. За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

22. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

23. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

24. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

25. Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Отже, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

26. Процесуальні норми Кодексу адміністративного судочинства України, якими врегульовано перебіг строків звернення до суду визначають, що перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і не пов`язує їх з моментом, коли особа почала вважати, що діями, рішеннями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень ці права чи інтереси порушено.

27. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

28. Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

29. Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

30. Конституційний Суд України у Рішенні № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

31. Отже, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

32. Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду для вирішення спору, відносини стають стабільними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

33. Водночас пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для повернення позову або залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

34. За змістом частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

35. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

36. Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

37. При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

38. За висновками судів попередніх інстанцій, звернення позивача до суду відбулося поза межами строку, установленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позаяк про прийняття спірного рішення позивачу було достеменно відомо 16.09.2024. До таких висновків суди попередніх інстанцій дійшли на підставі доказів, що містяться у матеріалах справи, а саме листа Березанського сектору Управління Державної міграційної служби України у Миколаївській області від 10.09.2024 № 4818-263/4818.1-24, яким позивача повідомлено про висновок від 30.08.2024 № 188/2024 та про його зміст, який був надісланий рекомендованим повідомленням позивачу на поштову адресу, зазначену ним у позові та вручений під особистий підпис 16.09.2024.

39. На противагу таким висновкам судів попередніх інстанцій, позивач заперечує факт отримання повідомлення, яке направлялось відповідачем засобами поштового зв`язку. Звертає увагу на те, що підпис про отримання поштового відправлення не відповідає особистому підпису позивача та не містить прізвища одержувача.

40. Як убачається із наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, на ньому містяться підпис працівника поштового зв`язку та у графі «вручено» і у графі «особисто» підпис невстановленої особи.

41. У постанові від 09.02.2022 у справі № 640/16786/20 Верховний Суд вказав, що обов`язковою умовою для підтвердження отримання рекомендованого відправлення є інформація у повідомленні про вручення поштового відправлення про дату вручення та одержувача (прізвище та його підпис). У цій постанові Верховний Суд, аналізуючи положення Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, виснував, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища. Цей запис здійснює працівник поштового зв`язку.

42. Подібний підхід застосовано Верховним Судом при вирішенні справи № 580/4989/22, де у постанові від 03.05.2023 Суд додатково зазначив, що напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано.

43. Враховуючи те, що наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким було направлено ОСОБА_1 лист Березанського сектору Управління Державної міграційної служби України у Миколаївській області від 10.09.2024 № 4818-263/4818.1-24, не містить інформації про прізвище особи, яка отримала відправлення, та з огляду на заперечення скаржника щодо факту отримання цього поштового відправлення, Верховний Суд вважає, що таке рекомендоване повідомлення не може бути належним доказом отримання вказаного відправлення позивачем.

44. Крім того, зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції фактично поставив під сумнів те, що підпис у рекомендованому повідомленні належить позивачу, оскільки вказав, що такий відрізняється від підпису позивача, який міститься у її паспорті громадянина України, її підпису в заяві про видачу паспорта і в заяві про надання копій документів.

45. Отже, доводи скаржника щодо неотримання відповідного поштового відправлення не є вочевидь безпідставними й, за умови належного та достатнього аналізу судами змісту інформації наявного рекомендованого поштового відправлення, мали б викликати обґрунтований сумнів судів першої та апеляційної інстанцій щодо реального вручення поштового відправлення позивачу та його обізнаності про порушення свого права саме 16.09.2024.

46. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду рішень судів першої і апеляційної інстанцій. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

48. З огляду на приписи означеної норми, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з підстав неправильного застосування норм процесуального права, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі № 400/7775/25 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Миколаївського окружного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко Судді А.В. Жук А.Г. Загороднюк