Ухвала КАС ВС № 460/22745/25

УХВАЛА 03 липня 2026 року м. Київ справа № 460/22745/25 адміністративне провадження № К/990/18953/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Радишевської О.Р., Загороднюка А.Г., перевіривши матеріали касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі №460/22745/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у непроведенні нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2023 роки) ОСОБА_1 , розрахованого виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, за період проходженням позивачем військової служби з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року: у 2020 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020; у 2021 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021; у 2022 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022; у 2023 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2023 роки ОСОБА_1 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704": за період проходження позивачем військової служби за період проходження військової служби від 30.01.2020 по 31.12.2020 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; за період проходження позивачем військової служби від 01.01.2021 по 31.12.2021 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"; за період проходження позивачем військової служби від 1 січня 2022 року по 31.12.2022 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік"; за період проходження позивачем військової служби від 01.01.2023 по 19.05.2023 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 позов задоволено повністю. Військова частина НОМЕР_1 оскаржила указане рішення суду першої інстанції до апеляційного суду. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 повернуто скаржнику. Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції, 27.04.2026 військова частина НОМЕР_1 через підсистему "Електронний Суд" подала касаційну скаргу до Верховного Суду. Ураховуючи, що у період з 02.05.2026 до 10.05.2026 суддя Мельник-Томенко Ж.М. перебувала у відрядженні, у період з 06.05.2026 до 12.05.2026 суддя Желєзний І.В. перебував у відпустці, 11.05.2026 суддя Радишевська О.Р. перебувала у відпустці, у період з 12.05.2026 до 18.05.2026 суддя Радишевська О.Р. перебувала у відрядженні, у період з 19.05.2026 до 28.05.2026 суддя Желєзний І.В. перебував у відпустці, питання щодо розгляду матеріалів касаційної скарги вирішувалося після припинення обставин, які перешкоджали такому розгляду. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026, який здійснено на підставі розпорядження в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01.06.2026 № 588, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Мельник-Томенко Ж.М., судді: Загороднюк А.Г., Радишевська О.Р. Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2026 у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено, зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі. 11.06.2026 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку. Ухвалою Верховного Суду від 23.06.2026 клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку задоволено, продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 02.06.2026, на десять днів із дня вручення копії цієї ухвали.. 30.06.2026 скаржником через підсистему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію. Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов таких висновків. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про повернення апеляційної скарги. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 КАС України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку. Суд апеляційної інстанції установив, що копію зазначеної ухвали скаржник отримав 21.03.2026 до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа. Як констатував суд, у встановлений строк та на момент постановлення ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги, матеріали справи не містять доказів сплати судового збору, в реєстрі підтверджень оплат із Казначейства, підтвердження сплати судового збору у цій справі відсутнє. Зі змісту касаційної скарги слідує, що скаржник фактично не погоджується із тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без руху, відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору. Проте із вказаних доводів не випливає, що військова частина НОМЕР_1 мала намір виконувати ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення її апеляційної скарги без руху та сплатити судовий збір, адже скаржник переконаний у тому, що суд апеляційної інстанції протиправно відмовив апелянту у задоволенні вищезазначеного клопотання. Верховний Суд наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків. Верховний Суд також зазначає, що чинне законодавство передбачає обов`язок учасників справи вчинити процесуальні дії у відповідь на ухвалу про без руху. Проте військовою частиною НОМЕР_1 в межах наданого апеляційним судом строку недоліки апеляційної скарги, що стали підставою для її залишення без руху, не усунуто та вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 20.03.2026 не виконано. Отже, Верховний Суд уважає, що повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції вірно застосовано положення частини другої статті 298 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, правильне їх застосування є очевидним, застосування та тлумачення зазначених норм процесуального права не викликають сумніву, а доводи касаційної скарги не спростовують мотивів суду апеляційної інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги. Крім того, доводи касаційної скарги зводяться лише до незгоди із відмовою суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, а тому не спростовують і не ставлять під сумнів правильність висновків, наведених в оскаржуваній ухвалі. Верховний Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом. За таких обставин у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтями 248, 328, частиною другою статті 329 та статтею 333 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі №460/22745/25. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. СуддіЖ.М. Мельник-Томенко О.Р. Радишевська А.Г. Загороднюк