Ухвала КАС ВС № 520/11114/25

УХВАЛА 03 липня 2026 року м. Київ справа №520/11114/25 адміністративне провадження № К/990/27793/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Соколова В.М., Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Острицький Андрій Олегович на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» (далі - відповідач, виправна колонія), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу грошового забезпечення за нормами чинними станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2022, станом на 01.01.2023 та станом на 01.01.2024 у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про державний бюджет України на 2020 рік», «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік», «Про державний бюджет України на 2023 рік» та «Про державний бюджет України на 2024 рік» відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 01.01.2020 по 03.10.2024; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за нормами чинними станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2022, станом на 01.01.2023 та станом на 01.01.2024 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ та з врахуванням положень Постанови № 704, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про державний бюджет України на 2020 рік», «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік», «Про державний бюджет України на 2023 рік» та «Про державний бюджет України на 2024 рік» відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 01.01.2020 по 03.10.2024, з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки з врахуванням грошового забезпечення, визначеного відповідно до положень Постанови № 704, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про державний бюджет України на 2020 рік», «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік», «Про державний бюджет України на 2023 рік» та «Про державний бюджет України на 2024 рік» відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням; - зобов`язати відповідача перерахувати, нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки з врахуванням грошового забезпечення, визначеного відповідно до положень Постанови №704, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про державний бюджет України на 2020 рік», «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік», «Про державний бюджет України на 2023 рік» та «Про державний бюджет України на 2024 рік» відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу суми одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, розрахованого з врахуванням положень Постанови №704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, за 24 роки служби; - зобов`язати відповідача перерахувати, нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, розрахованого з врахуванням положень Постанови №704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, за 24 роки служби, з урахуванням раніше виплачених сум; Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність виправну колонію, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за нормами чинними станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2022, станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ та з врахуванням положень Постанови №704, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про державний бюджет України на 2020 рік», «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік», «Про державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 01.01.2020 по 19.05.2023; - зобов`язано виправну колонію нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за нормами чинними станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2022, станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ та з врахуванням положень Постанови №704, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про державний бюджет України на 2020 рік», «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік», «Про державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 01.01.2020 по 19.05.2023, з урахуванням раніше виплачених сум; - визнано протиправною бездіяльність виправну колонію, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення виплаченої за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 з врахуванням грошового забезпечення, визначеного відповідно до положень Постанови №704 , щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про державний бюджет України на 2020 рік», «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік», «Про державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням. - зобов`язано виправну колонію перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу для оздоровлення виплачену за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 з врахуванням грошового забезпечення, визначеного відповідно до положень Постанови №704, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про державний бюджет України на 2020 рік», «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік», «Про державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум; В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду. Ухвалами від 15.09.2025 та від 20.10.2025 Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження у справі № 520/11114/25 та апеляційний розгляд справи призначено в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026 зупинено провадження у справі № 520/11114/25 до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 520/5814/24.В подальшому ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 поновлено провадження у справі № 520/11114/25 оскільки обставини, що слугували підставою для зупинення провадження у справі, відпали. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2026 зупинено провадження у справі № 520/11114/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 у справі №520/11114/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 240/401/26. Не погодившись з ухвалою апеляційного суду про зупинення провадження у справі, позивач, в інтересах якого діє адвокат Острицький Андрій Олегович звернувся через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою. У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Суд виходить з такого. Згідно з частиною третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. За правилами частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі, перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції. Про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржена (частина четверта статті 236 КАС України). Аналіз положень статті 236 КАС України дає підстави для висновку, що нормами вказаної статті процесуального закону розмежовано підстави, за яких суд має право зупинити провадження, а також, з настанням яких суд зобов`язаний вчинити дану процесуальну дію. З матеріалів касаційної скарги встановлено, що суд апеляційної інстанції зупинив апеляційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України. Відповідно до положень наведеної норми, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції. Відповідна підстава для зупинення не є обов`язковою, а тому вирішується судом на власний розсуд. Водночас варто зазначити, що передбачена пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України підстава зупинення провадження у справі покликана забезпечити єдність судової практики у спорах з подібними правовідносинами. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.05.2026 у справі № 240/401/26 за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Дубок Сергій Миколайович, на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Спірним питанням у справі № 240/401/26, як і у цій справі, є тлумачення та застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакціях до та після 20.05.2023, правомірність незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб як базової величини при обчисленні грошового забезпечення за окремі періоди. Мотивуючи необхідність передачі справи на розгляд Судової палати, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 22.05.2026 зазначила, що, з огляду на те, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми статті 7 та статті 265 КАС України в частині застосування положень Постанови № 481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, з якого, в тому числі, проводиться обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців. Тому очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання. За таких обставин, зважаючи на перебування у провадженні об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи № 240/401/26, у межах якої суд касаційної інстанції розглядає питання правомірності застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні основних та додаткових видів грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав та доцільність зупинення провадження у цій справі № 520/3855/26 до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 240/401/26. У касаційній скарзі скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження у справі № 520/3855/26, не урахував, що питання яку саме редакцію пункту 4 Постанови № 704 необхідно застосовувати при обчисленні основних та додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням норм статті 7 КАС України, вже остаточно вирішено Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24. Касатор зауважує, що у справі № 520/5814/24 у подібних правовідносинах Верховний Суд відступив від висновків, викладених раніше у постановах Верховного Суду від 20.10.2025 у справі № 600/3516/24-а та від 22.10.2025 у справі № 420/3824/25 про те, що з дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) та протягом усього періоду її дії (до 18.06.2025) правові підстави для видачі довідок про розмір грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні. Реагуючи на доводи скаржника Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, що спеціалізується на розгляді справ, зокрема, пов`язаних з проходженням публічної служби, сформував висновки щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481 у подібних правовідносинах у постанові від 24.06.2025 у справі № 420/5584/24 про те, що із дня набрання чинності Постановою № 481 [20.05.2023] Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн. У випадку незгоди з нормативно-правовим актом, прийнятим Кабінетом Міністрів України на виконання приписів Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, належним та ефективним способом захисту буде оскарження відповідного нормативно-правового акта. Викладені висновки підтримано, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.06.2025 у справі № 480/7154/24, від 30.06.2025 у справах № 280/8083/24, №280/8605/24, № 460/3942/24, від 02.07.2025 у справі № 240/29489/23, від 03.07.2025 у справах № 360/152/24 та № 380/13292/24, від 04.07.2025 у справі №120/8298/24, від 18.08.2025 у справі № 300/8187/24, від 21.08.2025 у справі № 520/22317/23, від 08.09.2025 у справі № 200/4426/23, від 25.09.2025 у справах № 420/32801/24, № 420/25165/23, № 620/16204/24, № 380/19882/24 та № 140/11638/24, від 16.10.2025 у справі № 620/10526/24 та № 120/10479/24, від 18.12.2025 у справі № 160/27036/23, від 21.01.2026 у справі № 280/12030/24. Між тим Верховний Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду не наділений процесуальними повноваженнями відступати від висновків у наведених вище справах Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, що спеціалізується на розгляді справ, зокрема, пов`язаних з проходженням публічної служби. З огляду на те, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми статті 7 та статті 265 КАС України в частині застосування положень Постанови № 481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, із якого, у тому числі, проводить обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців, очевидною виникла необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання, у зв`язку з чим колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постановила ухвалу від 22.05.2026 та передала справу № 240/401/26 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суд. Поряд із цим скаржник у касаційній скарзі не наводить доводів про порушення судом апеляційної інстанції у цій справі № 520/3855/26 процесуальних норм, зокрема пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, якою визначено, що суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції. Разом з тим справа № 240/401/26 перебуває на розгляді об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суд і рішення судом касаційної інстанції у цій справі наразі не ухвалено. Отже, зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, суд апеляційної інстанції правильно застосував положення зазначеної норми, правильне її застосування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення цієї норми КАС України. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України. За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Острицький Андрій Олегович на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов О.Р. Радишевська