Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № ЗП/260/62/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № ЗП/260/62/26 пров. № А/857/30748/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідачаСала П. І., суддів:Димарчук Т.М., Москаля Р.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року (суддя Гаврилко С.Є.) про забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕТА" до подання позовної заяви, ВСТАНОВИВ: 21 травня 2026 року через підсистему "Електронний суд" товариство з обмеженою відповідальністю "ІВЕТА" (далі - ТОВ "ІВЕТА") звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. Відповідачем за такою заявою визначено Державну інспекцію архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ). Заявник просив суд забезпечити майбутній адміністративний позов шляхом заборони ДІАМ проводити позапланову перевірку на об`єкті будівництва "Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44", що здійснюється на земельних ділянках з кадастровими номерами: 2110100000:10:001:0156, 2110100000:10:001:0366, 2110100000:10:001:0174. Заяву обґрунтував тим, що 17 липня 2025 року інспекторами ДІАМ проведено позапланову перевірку об`єкта будівництва за адресою: вул. Мукачівська, 44, м. Ужгород, під час якої інспекторами було встановлено, що на земельних ділянках з кадастровими номерами 2110100000:10:001:0156, 2110100000:10:001:0366, 2110100000:10:001:0174, користувачем яких є ТОВ "ІВЕТА", наявне незавершене будівництво, яке складається із двох монолітних поверхів; на будівельному майданчику встановлено баштовий кран; об`єкт будівництва є самочинним. За результатами проведеної перевірки ДІАМ було складено припис від 25 липня 2025 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; припис ДІАМ від 25 липня 2025 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт; протокол ДІАМ від 25 липня 2025 року про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та постанову № 36-2025/02-2-03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 08 серпня 2025 року. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі № 320/44301/25, зокрема, визнано протиправними дії головних інспекторів будівельного нагляду Другого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду щодо проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівництва за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44, яке мало місце 17 липня 2025 року, за наслідками якого було складено акт позапланового заходу № 34 від 25 липня 2025 року; визнано протиправними та скасовано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 25 липня 2025 року, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, виданий 25 липня 2025 року та постанову № 36-2025/02-2-03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесену 08 серпня 2025 року. Вказане судове рішення оскаржено в апеляційному порядку, відповідне апеляційне провадження у справі № 320/44301/25 здійснюється у Шостому апеляційному адміністративному суді. 15 травня 2026 року ТОВ "ІВЕТА" отримало вимогу від ДІАМ та повідомлення № 1117/02/12-26 від 11 травня 2026 року, якими підприємство було повідомлено про проведення позапланової перевірки на об`єкті будівництва на підставі приписів про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 25 липня 2025 року та приписів про усунення порушення вимог у сфері містобудівного законодавства України від 25 липня 2025 року, винесених на підставі акту позапланового заходу № 34 від 25 липня 2025 року на підставі наказу ДІАМ № 99 "Про проведення позапланової перевірки" від 07 травня 2026 року. Отже, як вважає заявник, ДІАМ має намір здійснити позапланову перевірку ТОВ "ІВЕТА" в період з 25 травня по 05 червня 2026 року на підставі приписів, винесених внаслідок неправомірних дій з боку співробітників ДІАМ, неправомірність яких встановлена судом. Відтак ТОВ "ІВЕТА" готує позовну заяву про визнання протиправними дій щодо призначення позапланового заходу контролю стосовно ТОВ "ІВЕТА" на підставі припису ДІАМ про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 25 липня 2025 року, припису ДІАМ про усунення порушення вимог у сфері містобудівного законодавства України від 25 липня 2025 року, винесених згідно акту позапланового заходу № 34 від 25 липня 2025 року, та наказу ДІАМ № 99 "Про проведення позапланової перевірки" від 07 травня 2026 року та про скасування наказу ДІАМ № 99 "Про проведення позапланової перевірки" від 07 травня 2026 року, визначених відповідно до вимоги ДІАМ № 1146/02/12-26 від 12 травня 2026 року та повідомлення № 1117/02/12-26 від 11 травня 2026 року. Разом з тим, ДІАМ може провести вищезазначені заходи контролю, що істотно ускладнить ефективний захист інтересів ТОВ "ІВЕТА", за захистом яких воно звертається, адже під час судового провадження справи щодо законності призначення ДІАМ позапланового заходу перевірки відповідачем можуть бути винесені відповідні рішення та приписи за наслідком проведення такого заходу контролю, що змусить ТОВ "ІВЕТА" ініціювати інші судові провадження для скасування таких рішень у випадку задоволення позовних вимог. Відтак необхідним є вжиття заходів забезпечення позову до ухвалення судом рішення у відповідній справі, адже існує небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ТОВ "ІВЕТА". Водночас, на думку заявника, між обраними товариством заходами забезпечення позову (заборона проведення позапланової перевірки) та предметом позовної вимоги (визнання протиправними дій щодо призначення позапланової перевірки та скасування наказу про призначення позапланової перевірки) існує безпосередній зв`язок, тобто запропоновані заходи забезпечення позову співмірні з предметом позову. До того ж вони є тимчасовими (до закінчення розгляду справи) та спрямовані виключно на недопущення подальших порушень з боку відповідача, які можуть бути вчинені під час судового розгляду справи, а їх застосування забезпечить ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду в межах цієї справи, у разі задоволення позову. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року, постановленою в порядку письмового провадження, заяву ТОВ "ІВЕТА" задоволено та вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ДІАМ проведення позапланової перевірки на об`єкті будівництва "Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44", що здійснюється на земельних ділянках з кадастровими номерами: 2110100000:10:001:0156, 2110100000:10:001:0366, 2110100000:10:001:0174, до набрання законної сили рішенням у справі. У поданій апеляційній скарзі ДІАМ просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ІВЕТА" про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невмотивованість оскаржуваного судового рішення. Наголошує, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі № 320/44301/25 оскаржено до апеляційного суду та не набрало законної сили. Водночас сама по собі наявність рішення суду першої інстанції про протиправність попередньої перевірки не свідчить про очевидну протиправність майбутніх дій відповідача щодо здійснення нового заходу державного архітектурно-будівельного контролю, оскільки правомірність кожного окремого заходу підлягає оцінці з урахуванням конкретних підстав, предмета та порядку його проведення. Крім того зауважує, що на підставі акту позапланового заходу № 34 від 25 липня 2025 року також складено приписи стосовно інших суб`єктів містобудування, які є чинними та у судовому порядку не скасовані. Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд фактично зупинив здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо перевірки усунення порушень, допущених іншими суб`єктами містобудування на вказаних земельних ділянках, попри те, що такі приписи залишаються чинними та підлягають обов`язковому виконанню. Вважає, що оскаржувана ухвала фактично призводить до блокування заходів державного контролю, що суперечить завданням законодавства у сфері містобудівної діяльності та створює ризики продовження порушень. Просить врахувати, що до заяви про забезпечення позову не було додано копії наказу ДІАМ від 07.05.2026 року № 99 "Про проведення позапланової перевірки", на підставі якого призначено проведення позапланової перевірки, відтак суд був позбавлений можливості перевірити його зміст, встановити правові та фактичні підстави призначення перевірки та обсяг контрольних заходів. Також судом не досліджувалися будь-які докази, на підставі яких він дійшов до висновку про задоволення заяви, і не зазначено про те, які на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача. На думку скаржника, задоволена судом заява про забезпечення позову обґрунтована лише загальними фразами, що не відповідають вимогам ч. 2 ст. 151 КАС України, без розкриття змісту та обґрунтування настання ймовірних негативних наслідків від незастосування спеціального заходу. Її мотиви зводяться до намірів позивача продовжити будівництво, незважаючи на наявність спору, який впливає на таку можливість, та виявлені ДІАМ порушення, що виключає можливість вжиття заходів забезпечення позову з таких мотивів та підстав. ТОВ "ІВЕТА" подало відзив на апеляційну скаргу, у якому вимоги відповідача заперечує та просить залишити в силі оскаржувану ухвалу суду про забезпечення позову. Вказує на те, що 17 липня 2025 року інспектори ДІАМ за відсутністю суб`єктів перевірки провели з грубими порушеннями вимог чинного законодавства позаплановий захід контролю стосовно ТОВ "ІВЕТА", ТОВ "МАРКАН", ТОВ "МОНОЛІТБУД-2015" за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44, за результатами якого винесли відповідні приписи та постанови, при цьому: термін виконання приписів - до 25 вересня 2025 року. Внаслідок непогодження з законністю та обґрунтованістю зазначених дій ДІАМ, ТОВ "ІВЕТА", ТОВ "МАРКАН" та ТОВ "МОНЛІТБУД-2015" їх оскаржили до Київського окружного суду та у справах за № 320/42787/25, № 320/56045/25 , 320/44301/25 позовні вимоги були задоволені та дії ДІАМ з проведення вищезазначених позапланових заходів контролю визнані судом протиправними. Крім того, дозвіл на проведення будівельних робіт за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44, ТОВ "ІВЕТА" та ТОВ "МАРКАН" було отримано 06 серпня 2025 року. Однак, незважаючи на наявні факти (встановлення судами порушень з боку ДІАМ порядку проведення позапланового заходу контролю, наявності дозволу на виконання будівельних робіт (про наявність дозволу ДІАМ було достоменно відомо з судових засідань по зазначеним справам, учасникам якого вона є) та пропуску терміну проведення перевірки виконання приписів (термін усунення перешкод за приписами перебігали 25 вересня 2025 року, а відповідно до частини 5 пункту 17 "Порядку здійснення державного архітектурно будівельного контролю", затвердженого Постановою КМУ № 553 в редакції від 11.04.2026 року, перевірка виконання вимог припису проводиться протягом одного місяця з дня закінчення встановленого строку для усунення виявлених порушень), ДІАМ було незаконно призначено вищезазначену перевірку виконання приписів, що і є підставою для ТОВ "ІВЕТА" для звернення до суду із заявою про забезпечення позову. Вважає вищезазначену перевірка такою, що призначена ДІАМ за відсутності встановлених чинним законодавством підстав для її проведення та відповідних повноважень у інспекторів на її проведення, з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо порядку проведення державного архітектурно будівельного контролю та прав суб`єкта контролю. Крім того, ДІАМ призначено позапланову перевірку ТОВ "ІВЕТА" щодо виконання приписів, винесених внаслідок неправомірних дій з боку співробітників ДІАМ, неправомірність яких встановлена судом у справі № 320/44301/25. Фактично призначення такого позапланового заходу ДІАМ є повторною перевіркою ТОВ "ІВЕТА", призначеною всупереч вимогам п. 2. ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", яким проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється. Звертає увагу на те, що лише після винесення ухвали про забезпечення позову ДІАМ 02 червня 2026 року направило ТОВ "ІВЕТА" копію наказу № 99 "Про проведення позапланової перевірки" від 07 травня 2026 року, який, у свою чергу, був доданий до позову, пред`явленого товариством 26 травня 2026 року до ДІАМ з такими вимогами: 1) визнати протиправними дїї ДІАМ з призначення позапланової перевірки стосовно ТОВ "ІВЕТА" на об`єкті будівництва "Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44", в період з 25 травня 2026 року по 05 червня 2026 року на підставі припису ДІАМ про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 25 липня 2025 року, припису ДІАМ про усунення порушення вимог у сфері містобудівного законодавства України від 25 липня 2025 року, винесених стосовно ТОВ "ІВЕТА" згідно акту позапланового заходу № 34 від 25 липня 2025 року, та наказу ДІАМ № 99 "Про проведення позапланової перевірки" від 07 травня 2026 року; 2) визнати протиправним та скасувати наказ ДІАМ № 99 від 07 травня 2026 року "Про проведення позапланової перевірки". Провадження у відповідній справі за № 260/3658/26 відкрито ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року. На підставі положень ст.ст. 311, 312 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши у змішаній формі (паперовій та електронній) матеріали справи щодо питання забезпечення позову, оцінивши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 розділу І Загальних положень КАС України, яка визначає підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, метою якого є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом. Так, відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України). Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших ніж ті, яким вдалося б запобігти. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав; та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ДІАМ призначено позапланову перевірку ТОВ "ІВЕТА" щодо виконання приписів, які були визнані протиправними та скасовані рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі № 320/44301/25. Разом з тим оскарження, зокрема наказу про проведення перевірки, не зупиняє його дії та не має наслідком неможливість її проведення. При цьому саме на етапі допуску до перевірки суб`єкт господарювання може реалізувати своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення щодо себе заходів контролю. Недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, навіть за умови одночасного оскарження наказу про її проведення до суду, потягне за собою несприятливі наслідки у вигляді застосування штрафу, передбаченого п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності". У свою чергу, вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Крім того, забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації відповідачем його контролюючих функцій після розгляду справи по суті, а також не порушить прав та законних інтересів контролюючого органу (відповідача) чи інших осіб. Натомість невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь. Однак колегія суддів з вказаними висновками не погоджується та вважає їх помилковими. З матеріалів справи видно, що 17 липня 2025 року інспекторами ДІАМ було проведено позапланову перевірку об`єкта будівництва за адресою: вул. Мукачівська, 44, м. Ужгород, під час якої встановлено, що на земельних ділянках з кадастровими номерами 2110100000:10:001:0156, 2110100000:10:001:0366, 2110100000:10:001:0174, користувачем яких є ТОВ "ІВЕТА", наявне незавершене будівництво, яке складається із двох монолітних поверхів; на будівельному майданчику встановлено баштовий кран; об`єкт будівництва є самочинним. За наслідками перевірки складено акт позапланового заходу № 34 від 25 липня 2025 року, а також: припис від 25 липня 2025 року про усунення ТОВ "ІВЕТА" порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; припис від 25 липня 2025 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт; протокол від 25 липня 2025 року про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та постанову № 36-2025/02-2-03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 08 серпня 2025 року. Не погодившись з рішеннями та діями ДІАМ та його посадових осіб, ТОВ "ІВЕТА" за захистом своїх прав та інтересів звернулося до суду. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі № 320/44301/25 визнано протиправними дії головних інспекторів будівельного нагляду Другого відділу державного архітектурно будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду щодо проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівництва за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44, яке мало місце 17 липня 2025 року, за наслідками якого було складено акт позапланового заходу № 34 від 25 липня 2025 року; визнано протиправними та скасовано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 25 липня 2025 року, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, виданий 25 липня 2025 року та постанову № 36-2025/02-2-03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесену 08 серпня 2025 року. За правилами, встановленими ч. 1, 2 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Сторонами не заперечується, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі № 320/44301/25 було оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, а тому не набрало законної сили. Відповідне апеляційне провадження триває. В силу приписів ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Таким чином, з огляду на те, що рішення суду у справі № 320/44301/25 на момент подання заяви про забезпечення позову та її задоволення судом законної сили не набрало, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що наявність такого судового рішення не свідчить про протиправність попередньої перевірки ДІАМ, не нівелює її результатів та автоматично не вказує на очевидну протиправність майбутніх дій ДІАМ щодо здійснення нового заходу державного архітектурно-будівельного контролю. Своєю чергою, суд першої інстанції належної оцінки зазначеним вище обставинам не надав та, за відсутності підстав для цього, фактично визнав доведеним факт протиправності приписів про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 25 липня 2025 року та приписів про усунення порушення вимог у сфері містобудівного законодавства від 25 липня 2025 року, на підставі яких було призначено проведення позапланової перевірки у період з 25 травня 2026 року по 05 червня 2026 року на об`єкті будівництва за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44, згідно із наказом ДІАМ № 99 "Про проведення позапланової перевірки" від 07 травня 2026 року. Верховний Суд у постанові від 03 травня 2023 року у справі № 640/15534/22 вказав на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Отже, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності рішень та дій суб`єкта владних повноважень, в тому числі щодо призначення позапланового заходу, на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті. Колегія суддів наголошує, що, застосовуючи заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскаржених рішень чи дій, на основі наявних у справі доказів суд повинен бути переконаний, що такі рішення/дії явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках. Тож, з огляду на обставини справи, зокрема факт не набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі № 320/44301/25, колегія суддів не може погодитися з твердженнями заявника (підтримані судом першої інстанції) про очевидну протиправність дій та рішень ДІАМ щодо призначення позапланової перевірки щодо ТОВ "ІВЕТА", як одну із підстав для забезпечення позову в розумінні положень п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України. При цьому колегія суддів також звертає увагу на відсутність заходів забезпечення позову у справі № 320/44301/25, що додатково спростовує доводи товариства в цій частині та фактично свідчить про чинність та юридичну силу усіх тих актів, що були складені за результатами проведеного позапланового заходу від 25 липня 2025 року. Відповідно, вжиття заходів забезпечення позову у спосіб заборони проведення перевірки щодо виконання зазначених актів, свідчить про збереження стану триваючого порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, які були виявлені та зафіксовані спеціально уповноваженим органом контролю, та зупинення на невизначений строк здійснення контрольних функцій, якими ДІАМ наділена відповідно до норм чинного законодавства. За подібних правовідносин Верховний Суд вважав такі заходи забезпечення позову як непропорційні та неспівмірні (див. постанови від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/5233/18, від 28 лютого 2019 року у справі № 826/2259/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18). Крім того, у постанові від 16 січня 2025 року у справі № 300/1209/24 колегія суддів КАС ВС зазначила, що повноваження відповідача, як суб`єкта владних повноважень у сфері здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду (контролю) спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. На відміну від господарської діяльності позивача державний архітектурно-будівельний нагляд (контроль) покликаний забезпечити додержання вимог спеціального законодавства, а враховуючи потенційну небезпеку та наслідки, які можуть виникнути у зв`язку з недотриманням вимог містобудівного законодавства, вжиття заходів нагляду (контролю) не може ставитись у залежність від можливості здійснювати позивачем його господарської діяльності. Виходячи з наданих законом повноважень та завдань відповідача, прийняття оскаржуваного рішення мало за мету зупинення діяльності позивача для недопущення подальшого порушення законодавства. Суд апеляційної інстанції також враховує, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень, безумовно, справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є вкрай вагомими підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі, оскільки, як вже наголошувалося вище, такі обставини підлягають встановленню та доведенню в процесі розгляду справи по суті. Тому твердження заявника про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є тим висновком, до якого суд повинен ставитися з певною пересторогою, оскільки він може свідчити про правову позицію суду наперед. Відтак застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у лише виключних випадках, доведених "поза обґрунтованим сумнівом". Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 640/13245/19 та від 09 вересня 2021 року у справі № 300/98/20. Обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову настанням для позивача негативних наслідків в разі проведення ДІАМ позапланової перевірки, суд першої інстанції також залишив поза увагою, що норма статті 150 КАС України пов`язує підстави забезпечення позову не з негативними наслідками, які настали або можливо настануть для позивача, який оскаржує рішення, дії (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень, а з реальною імовірністю виникнення таких обставин, які унеможливлять ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, у разі невжиття таких заходів. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08 червня 2023 року у справі № 160/1140/23, можливі у майбутньому порушення прав позивача, які ще не настали взагалі, і невідомо, чи настануть у подальшому, не є самостійною і достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову. Чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті. Крім того, Верховний Суд неодноразово (наприклад, у справах № 160/8226/20, № 640/23179/19, № 460/549/20, № 826/16216/18) звертав увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. У разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди. Отже, на думку колегії суддів, саме лише проведення позапланової перевірки не створює незворотних наслідків для ТОВ "ІВЕТА", а є реалізацією суб`єктом владних повноважень функцій державного контролю в межах визначених законом повноважень. За наслідками проведення перевірки може бути не виявлено жодних порушень. Водночас, навіть у разі їх виявлення в ході чи за наслідками перевірки, позивач не позбавлений права захистити свої права у суді, зокрема шляхом судового оскарження наслідків такої перевірки, а також заявляти вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин. Окрему увагу колегія суддів звертає на вжите судом першої інстанції формулювання заходів забезпечення позову, яке за своєю суттю зводиться до повної заборони ДІАМ проводити будь-які (незалежно від підстав) позапланові перевірки на об`єкті будівництва "Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44", що здійснюється на земельних ділянках з кадастровими номерами: 2110100000:10:001:0156, 2110100000:10:001:0366, 2110100000:10:001:0174, а не лише перевірку на підставі наказу ДІАМ від 07 травня 2026 року № 99 "Про проведення позапланової перевірки". Такий захід не відповідає вимогам адекватності та є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, які полягають в оскарженні дій ДІАМ щодо проведення позапланової перевірки виключно на підставі припису ДІАМ про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 25 липня 2025 року, припису ДІАМ про усунення порушення вимог у сфері містобудівного законодавства України від 25 липня 2025 року (винесених щодо ТОВ "ІВЕТА" відповідно до акту позапланового заходу № 34 від 25 липня 2025 року) та наказу ДІАМ № 99 "Про проведення позапланової перевірки" від 07 травня 2026 року. Крім того, як можна побачити зі змісту вищезазначеного наказу № 99 від 07 травня 2026 року, проведення ДІАМ позапланової перевірки на об`єкті будівництва за адресою: вул. Мукачівська, 44, м. Ужгород, стосується кількох юридичних осіб, а саме: ТОВ "ІВЕТА", ТОВ "МАРКАН" та ТОВ "МОНОЛІТБУД 2015". Таким чином, встановлена судом заборона на проведення перевірки даного об`єкта в цілому унеможливлює її проведення не лише щодо позивача, на захист інтересів якого вжито заходи забезпечення позову, але й також щодо інших суб`єктів містобудівної діяльності, що не відповідає меті інституту забезпечення позову та положенням ч. 2 ст. 151 КАС України. Отже, колегія суддів вважає, що у справі, яка розглядається, заявником не доведено, а судом першої інстанції належно не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою ТОВ "ІВЕТА". Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Частинами першою та другою статті 317 КАС України передбачено, що апеляційний суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ІВЕТА" про забезпечення позову. З огляду на предмет апеляційного оскарження та результати апеляційного розгляду, питання про розподіл судових витрат не вирішується. Керуючись ст.ст. 139, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України задовольнити. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року скасувати. В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕТА" про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції (з урахуванням висновків, наведених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 367/252/24). Cуддя-доповідач П. І. Сало судді Т. М. Димарчук Р. М. Москаль Повне судове рішення складено 02.07.26