Постанова 4856 № 240/2391/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/2391/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В. Суддя-доповідач - Сушко О.О. 03 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року позов задоволено частково. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач, військовослужбовець Збройних Сил України, 22.08.2023 під час виконання бойового завдання отримав тяжке поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджено висновками ВЛК. Після поранення проходив стаціонарне лікування та перебував у відпустках для лікування за станом здоров`я. Вважаючи протиправною невиплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн, передбаченої постановою КМУ № 168, за періоди стаціонарного лікування та відпусток після тяжкого поранення, позивач звернувся до суду з цим позовом. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991№ 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Згідно з п.1 ст.9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Пунктами 2-4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260). Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено Указами Президента України. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168. Пунктом 1 постанови КМУ № 168 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода до 30 000 грн, а тим, хто безпосередньо бере участь у бойових діях або забезпечує заходи з національної безпеки і оборони, - до 100 000 грн пропорційно часу такої участі. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Абзацом 3 п. 1-2 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: - у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260). Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Так, відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем. Відповідно до пункту 12 Розділу XXXIV Порядку №260 керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки. Аналізуючи обставини справи та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії. При цьому, постановою №168 встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Також, слід зауважити, що постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості періодів перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода. Отже спірним питання в межах розгляду даної справи є наявні у позивача права на нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, а саме: з 08.02.2024 по 17.02.2024, з 17.02.2024 по 17.03.2024, з 25.04.2024 по 02.05.2024, з 02.05.2024 по 02.06.2024. Як встановлено позивач, відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 06.09.2023 №693/5830, одержав вогнепальне осколкове проникаюче поранення черевної і грудної порожнини, гемопневмоторакс, вогнепальні осколкові поранення нижніх кінцівок. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 , на території України, в результаті обстрілу із мінометів противника, перебуваючи у засобах індивідуального захисту (бронежилет, кевларова каска). В стані алкогольного та наркотичного сп`яніння не перебував. Матеріалами справи підтверджено, що після отримання тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, позивач проходив стаціонарне лікування та перебував у відпустках для лікування за висновками ВЛК. Відповідач не заперечує факт його лікування у зазначені періоди та повідомив, що наказом від 20.02.2025 позивачу призначено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн за час стаціонарного лікування, виплата якої буде здійснена після надходження бюджетних асигнувань. Як встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №26 від 20.02.2025 про виплату додаткової винагороди за січень 2025 року, солдату ОСОБА_1 призначено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн, за період з 08.02.2024 по 17.02.2024 та з 25.04.2024 по 02.05.2024. Водночас, доказів виплати позивачу додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, на момент винесення рішення у даній справі відповідачем суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження не можливості виплати такої винагороди. Таким чином, твердження відповідача про відсутність фінансування, як на підставу невиплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, без надання підтверджуючих доказів є безпідставним, оскільки позивача не може бути позбавлено права на отримання відповідної виплати. Отже, відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо невиплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, збільшеної до 100000 гривень, за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров"я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме - за період з 08.02.2024 по 17.02.2024 та з 25.04.2024 по 02.05.2024. Підсумовуючи наведене слід зазначити, що з урахуванням встановлених у справі обставин, відповідачем протиправно не виплачено додаткову винагороду за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого з 08.02.2024 по 17.02.2024 та з 25.04.2024 по 02.05.2024, а тому суд дійшов висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168, збільшену до 100000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров"я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме - за період з 08.02.2024 по 17.02.2024 та з 25.04.2024 по 02.05.2024. Щодо іншої частини позовних вимог, а саме не виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини під час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 17.02.2024 по 17.03.2024 та з 02.05.2024 по 02.06.2024,слід зазначити наступне. Відповідач наголошує, що довідка ВЛК №1129 від 17.02.2024 та довідка ВЛК від 02.05.2024 №3169 не містить відомостей про те, що травма (захворювання) позивача пов`язана із захистом Батьківщини, а також не містить відомостей щодо визначення ступеня травмування ("легке", "середнє", "тяжке"), що унеможливлює за вищезазначені періоди здійснити позивачу виплату додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, враховуючи вимоги пункту 13 Розділу ХХХІV Порядку №260. Крім цього, зазначає, що до рапорту на виплату додаткової грошової винагороди позивач не додав довідки ВЛК №1129 від 17.02.2024 та №3169 від 02.05.2024. Слід зазначити, що відповідно до п. 1.1 глави 1 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України «Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби», затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Згідно із п. 1.1 глави 1 розділу II Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Пунктом 6.17 глави 6 розділу II Положення №402 передбачено, що медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби військовослужбовців, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво, захворювання) під час захисту держави, у ММО, у країнах, де ведуться бойові дії, здійснюється ВЛК тільки після закінчення лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі. Відповідно до п. 2.1 глави 2 розділу I Положення №402, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Згідно із п. 3.7 глави 3 розділу II Положення №402, на звільнених із військової служби за станом здоров`я у ВЛК обов`язково подається Свідоцтво про хворобу (додаток 11) або його копія. Відповідно до пп. «в» п. 22.1 глави 22 розділу II Положення №402, діагноз та постанови ВЛК записуються, зокрема, на офіцерів запасу, визнаних ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, а також на військовозобов`язаних, резервістів, які знаходяться на зборах та визнані непридатними до подальшого проходження зборів, складається Свідоцтво про хворобу; Згідно п. 21.1 глави 21 розділу II Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Відповідно до п. 21.2 глави 21 розділу II Положення №402, причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК. Пунктом 1.2 глави 1 розділу II Положення №402 визначено, що постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10). Пунктом 21.5 глави 21 розділу II Положення №402 встановлено, що Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема: а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України або в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України; д) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби»; є) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності. За наслідком аналізу наведених нормативно-правових приписів суд дійшов висновку, що військовослужбовцям, які мають право на виплату збільшеної (до 100000 грн) додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, підпадають військовослужбовці, щодо яких наявний висновок, сформульований у пп. «А» п. 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 («Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»). Слід наголосити, що відповідно до довідки ВЛК Військової частини НОМЕР_3 від 17.02.2024 №1129 позивачу проведено медичний огляд, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Вялогранулююча рана. Стан після операції: герніотомії, алопластики передньої черевної стінки методом sub-lay (08.02.2024), з приводу вправимої післяопераційної вентральної грижі великих розмірів. Серома післяопераційного рубця. Захворювання, ТАК, пов`язане із проходженням військової служби. На підставі статті 56 графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ - потребує відпустки для лікування зв`язку з хворобою на 30 календарних днів. Також, відповідно до довідки ВЛК Військової частини НОМЕР_3 від 02.05.2024 №3169, ОСОБА_1 проведено медичний огляд. Діагноз: Стан після операції (26.04.2024) герніопластики післяопераційної вентральної грижі ППС, незміцнілі шкірні рубці. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статті 55 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування зв`язку з хворобою на 30 календарних днів . Водночас, згідно з витягом з протоколу №2907 засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії від 28.10.2024, встановлено причинний зв`язок захворювання позивача, зокрема тих, що підтверджуються довідками №1129 від 17.02.2024 й №3169 від 02.05.2024, та зазначено, що "Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини". Крім цього, вказано, що постанова про причинний зв`язок поранення згідно з довідкою від 17.02.2024 №1129 та довідкою від 02.05.2024 №3169, виданими ВЛК Військової частини НОМЕР_3 , відміняється. Отже, з урахуванням наведеного вище, згідно з протоколом №2907 засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії від 28.10.2024 встановлено причинний зв`язок захворювання позивача, зокрема тих, що підтверджуються довідками №1129 від 17.02.2024 й №3169 від 02.05.2024, та зазначено, що "Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини". В свою чергу, виплата здійснюється лише у випадку "Поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини", що передбачено Постановою №168. З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено обставини перебування позивача у спірний період, зокрема з 17.02.2024 по 17.03.2024 та з 02.05.2024 по 02.06.2024, у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Щодо твердження відповідача про те, що довідки ВЛК №1129 від 17.02.2024 та №3169 від 02.05.2024 не містять відомостей про ступінь травмування ("легке", "середнє", "тяжке"), що унеможливлює здійснити виплату додаткової грошової винагороди (у розмірі 100000 грн), суд зазначає наступне. Згідно з п.6.12. Положення №402, на підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв`язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів. Водночас, встановленою законодавством формою довідки ВЛК не передбачено зазначення у ній відомостей про потребу військовослужбовця в лікуванні та про ступінь тяжкості отриманої травми. Підпунктом в п.20.3 Положення №402 встановлено виключний перелік повноважень ВЛК при винесенні постанови в частині визначення, чого потребує військовослужбовець за результатами медичного огляду. Натомість, даним підпунктом не передбачено винесення ВЛК постанови про потребу у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Зокрема, ВЛК наділена повноваженням визначати потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я на визначену нею кількість календарних днів. В той же час, потреба у лікуванні під час відпустки встановлюється лікувальним закладом, в якому проходило стаціонарне лікування. Так, всі надані позивачем виписки із медичної карти стаціонарного хворого містять розділ щодо лікувальних рекомендації, в якому перераховано конкретні види лікування, необхідні для застосування після закінчення стаціонарного лікування, а тому суд дійшов висновку, що всі надані за станом здоров`я відпустки фактично були відпустками для лікування, оскільки рекомендації щодо лікування передбачалися після кожної виписки з медичних закладів, які передували таким відпусткам. Відповідно до п.11 ст.10-1 Закону №2011-XII, військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Таким чином, Закон, що є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили відносно як Постанови №168, так і Положення №402, містить формулювання відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії, в той час як ВЛК формально позбавлена права виносити постанови про потребу військовослужбовця саме у такій відпустці. Оскільки Закон №2011-ХІІ, Постанова №168 та Положення №402 містять різні юридичні формулювання одного й того самого терміну - відпустки за станом здоров`я для лікування поза умовами стаціонару, а всі заперечення відповідача зводяться виключно до формалізованого підходу у визначенні зазначених понять, то слід застосовувати Закон, що є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили. Також, згідно п.9 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні). Тобто, у вищенаведеному випадку законодавство ототожнює поняття відпустка для лікування у зв`язку з хворобою та відпустка за станом здоров`я. Також слід вказати, що Постанова №168 за своєю правовою природою не є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правові відносини у сфері охорони здоров`я, оскільки предметом правового регулювання даної постанови є фінансове забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій осіб. Як наслідок, вжите у Постанові №168 формулювання відпустка для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії має бути трактовано установою (військовою частиною), що приймає рішення про таку відпустку лише з урахуванням спеціального законодавства у сфері охорони здоров`я, яке, в свою чергу такого виду відпустки не передбачає. Отже, єдиний вид відпустки, рішення про потребу в якій може прийняти ВЛК - відпустка за станом здоров`я, передбачена Положенням №402, є тотожним за своїм юридичним змістом відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, передбаченій Постановою №168. Відповідно, перебування особи у відпустці за станом здоров`я за постановою ВЛК, якщо такій відпустці передувало лікування у стаціонарному закладі у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, проходженням військової служби із визначенням лікувальним закладом подальших лікувальних рекомендації на час перебування у відпустці, є підставою для включення такої особи до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, на підставі абз.4 п.1 Постанови №168. Разом з тим, згідно з виписками з медичних карток хворого та епікризом, що вказані вище, позивач у зв`язку з отриманим захворюванням, яке пов`язане із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я за висновком ВЛК. При цьому, час перебування у відпустці за станом здоров`я у зв`язку із такою травмою підтверджується належними доказами (виписками із медичної карти стаціонарного хворого, довідками ВЛК), а тому суд дійшов висновку, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень за час перебування у відпустці за станом здоров`я, а саме з 17.02.2024 по 17.03.2024 та з 02.05.2024 по 02.06.2024, а її ненарахування є протиправною бездіяльністю відповідача - Військової частини НОМЕР_1 . Саме тому, слід дійти висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" збільшену до 100000 грн, із розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування у відпустці за станом здоров`я, у зв`язку з отриманою травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, за період з 17.02.2024 по 17.03.2024 та з 02.05.2024 по 02.06.2024. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.