Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/14528/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/14528/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Л.О. Суддя-доповідач - Сушко О.О. 03 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницького області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач є батьком ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01.12.1990. Донька позивача визнана дитиною-інвалідом до настання шестирічного віку з діагнозом «неврит слухових нервів, приглухуватість ІІ- ІІІ ст.», що підтверджується довідкою № 9 від 15.08.2023, виданою КП «Іванівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Іванівської сільської ради. 11.08.2023 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах як батьку, який виховав дитину з інвалідністю до досягнення нею шестирічного віку. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 023830003973 від 18.08.23, прийнятим за принципом екстериторіальності, у призначенні дострокової пенсії позивачу відмовлено, у зв`язку з тим, що при поданні заяви про призначення дострокової пенсії за віком заявник повідомив, що його дружина, ОСОБА_3 , отримувала пенсію за вислугу років. Оскільки мати особи з інвалідністю з дитинства використала право на призначення пенсії (не залежно від виду), для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку батькові підстави відсутні. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частин 1 статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Згідно з ст. 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті

55. Таким чином, отримання пенсії за вислугу років нерозривно пов`язане із здійснюваною особою трудовою діяльністю у спеціалізованих закладах, що дає їй право на призначення пенсії з більш раннього віку. Як слідує з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , дружині позивача ОСОБА_3 та матері їхньої спільної доньки ОСОБА_2 у 2006 році була призначена пенсія за вислугу років як працівнику закладів охорони здоров`я, з якої в подальшому ОСОБА_3 перейшла на пенсію віком. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), за змістом абзацу четвертого підпункту 6 пункту 2.1 розділу II якого до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: -жінкам, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку, - документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність; - у разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, додається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду тощо) (при призначенні пенсії згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону). Встановлено, що у заяві про призначення позивачу дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV дружина позивача підтверджує, що за дитиною-інвалідом здійснював догляд ОСОБА_1 . Право на пенсію як мати дитини з інвалідністю вона не використовувала, оскільки отримувала пенсію за вислугу років, з якої в подальшому перейшла на пенсію за віком. Таким чином, належними доказами підтверджується, що своє право на отримання пенсії з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, як мати дитини з інвалідністю, так і позивач, як її батько, не використали. З огляду на викладене, слід дійти висновку, що є неприпустимим ставити у залежність право позивача на призначення дострокової пенсії за віком від реалізації права на пенсію за вислугу років його дружиною. Аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 12 листопада 2013 року у справі №21-373а13. У зазначеній справі колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, проаналізувавши аналогічні за змістом обставини, зазначила: «...Умови призначення пенсій батькові дитини-інваліда визначено в абзаці п`ятому пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV. З часу прийняття Закону №1058-IV ці умови змінювалися. Так, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV (у редакції від 1 січня 2004 року) пунктом 5 Прикінцевих положень було передбачено, що у разі відсутності матері, якщо виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком, але не раніше ніж за п`ять років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 20 років страхового стажу. З 01 січня 2006 року Законом України від 03 листопада 2005 року №3058-IV «Про внесення зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності, до абзацу п`ятого пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV було внесено зміни, згідно з якими за вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком, але не раніше ніж за п`ять років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 20 років страхового стажу. Отже, з 01 січня 2006 року матері надається право вибору особи, яка буде одержувати дострокову пенсію за віком: вона сама або батько дітей. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач є батьком ОСОБА_12 (народився НОМЕР_1 ), інваліда І групи з дитинства. Відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії ОСОБА_12 перебував на обліку як інвалід дитинства з 1996 року. Дружина позивача ОСОБА_11 по досягненні 44 років у вересні 2005 року оформила пенсію на пільгових умовах за списком №1. Своє право на отримання пенсії з підстав, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, вона не використала, надавши згоду на призначення пенсії з цих підстав своєму чоловікові - батькові дитини-інваліда, який здійснював виховання останньої. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, абзацом п`ятим пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено спеціальне суб`єктивне право батька (за вибором матері), як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком, і допустимість реалізації цього права не може ставитися в залежність від реалізації матір`ю свого права на призначення дострокової пенсії за віком, передбаченого іншими нормами законодавства, якщо вона скористалася своїм правом і відмовилася від пенсії, передбаченою абзацом четвертим пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV». Більше того ні Закон №1058-IV, ні Порядок №22-1 не визначають таку підставу для відмови у призначенні пенсії, як використання права на призначення пенсії дружиною (матір`ю особи з інвалідністю з дитинства). Таким чином, оскільки дружина позивача (мати їх спільної дитини з інвалідністю) як особа з інвалідністю скористалася правом на свій соціальний захист шляхом отримання пенсії за вислугою років, а в подальшому пенсії за віком, це не може бути перешкодою для призначення дострокової пенсії за віком в порядку пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" батькові дитини. Таким чином, рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №023830003973 від 18.08.2023 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком як батьку, який виховав дитину з інвалідністю до досягнення нею шестирічного віку, відповідно до підпункту 3 п. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є протиправним та порушує права позивача, оскільки позивач має право на соціальний захист, проте внаслідок відмови відповідача, позивач був позбавлений права на призначення та отримання пенсії. При цьому, пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Як встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, рішенням якого відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, відтак дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Дніпропетровській області. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року в справі № 500/1216/23. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.