Постанова 4855 № 320/44031/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/44031/24 Головуючий у 1-й інстанції: Марич Є.В. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Терези Ю.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач/ ОСОБА_1 ) через уповноваженого представника - адвоката Венгаренко Т.А. звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області/відповідач/ апелянт) про: - визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Київській області щодо неврахування факту наявності відповідної групи інвалідності ОСОБА_1 при перерахунку пенсії; - зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії 80 % від сум грошового забезпечення, визначеного у розрахунку пенсії по інвалідності з надбавками та доплатами без застосування обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01 березня 2023 року (дата набуття статусу особи з інвалідністю) з урахуванням підвищень, доплат та індексації, передбачених законом для осіб з другою групою інвалідності. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року, обмеживши при розрахунку її максимальний розмір десятьма прожитковими мінімумами. Зобов`язано ГУ ПФУ у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 26 червня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, яким зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з надбавками, доплатами та індексаціями з 01 березня 2023 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених раніше сум. Обґрунтовуючи необхідність задоволення вимог заяви, ОСОБА_1 послався на те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок і виплату його пенсії за вислугу років з 01 березня 2023 року без обмеження її максимальним розміром, однак судом не було вирішено окрему позовну вимогу щодо зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області здійснити перерахунок та виплату саме пенсії по інвалідності з урахуванням надбавок, доплат та індексацій з цієї ж дати. Заявник наголошує, що йому призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ у розмірі 80 % від сум грошового забезпечення, а тому при її належному перерахунку мають враховуватися передбачені законом підвищення, доплати, індексація та надбавка за інвалідність, без застосування обмеження десятьма прожитковими мінімумами. На переконання заявника, таке обмеження суперечить положенням Конституції України, правовим позиціям Конституційного Суду України, зокрема рішенням від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022, а також практиці Верховного Суду, відповідно до якої у спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням висновків Конституційного Суду України, а не положення законодавства, які передбачають обмеження максимального розміру пенсії. Також заявник зазначає, що соціальні гарантії військовослужбовців та прирівняних до них осіб мають безумовний характер і не можуть бути звужені з мотивів економічної доцільності чи бюджетних обмежень. У зв`язку з цим, посилаючись на пункт 1 частини першої статті 252 КАС України, ОСОБА_1 вважає наявними підстави для ухвалення додаткового судового рішення, оскільки щодо однієї із заявлених позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, рішення судом не ухвалено. Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Зобов`язано ГУ ПФУ у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням надбавок, доплат та індексації, передбачених чинним законодавством для осіб з ІІ групою інвалідності, з 01 березня 2023 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених раніше сум. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково, однак судом не вирішено заявлену позовну вимогу в частині перерахунку та виплати пенсії по інвалідності саме з урахуванням підвищень, доплат та індексації, передбачених законом для осіб з ІІ групою інвалідності. Врахувавши положення статті 252 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення, оскільки щодо однієї з позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, рішення ухвалено не було. Також суд виходив з того, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема надбавки, доплати, підвищення, винагороди, які мають постійний характер, премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення. Проаналізувавши положення Закону № 2011-XII, постанови Кабінету Міністрів України № 704, Закону № 1774-VIII, а також правові висновки Верховного Суду, суд першої інстанції зазначив, що розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовим/спеціальним званням має бути прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, а не стала величина станом на 01 січня 2018 року. З огляду на це, з 01 березня 2023 року, у межах заявлених позовних вимог, обмеження пенсії позивача в частині неврахування надбавок, доплат та індексації, передбачених законом для осіб з ІІ групою інвалідності, є протиправним. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення та відмовити у задоволенні заяви. В обґрунтування скарги зазначено, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи. Апелянт наголошує, що у своїй діяльності щодо призначення та перерахунку пенсій орган Пенсійного фонду керується виключно чинними нормативно-правовими актами, зокрема Законом № 2262-ХІІ, постановами Кабінету Міністрів України № 704, № 103, № 45 та іншими актами, а відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій здійснюється на умовах, у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Також апелянт посилається на те, що законодавством передбачено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, а положення Закону № 3668-VI щодо такого обмеження підлягають застосуванню як до призначених, так і до перерахованих пенсій. При цьому ГУ ПФУ зазначає, що виняток, передбачений пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, стосується лише пенсіонерів, яким пенсію призначено до набрання чинності цим Законом, тоді як пенсію позивачу призначено 26 липня 2020 року, тобто після набрання чинності Законом № 3668-VI. Апелянт також посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої норма про обмеження максимального розміру пенсії застосовується не лише при призначенні, а й при перерахунку пенсії, а також на практику ЄСПЛ та Конституційного Суду України щодо допустимості зміни механізму реалізації соціально-економічних прав з урахуванням фінансових можливостей держави, якщо при цьому не ставиться під сумнів сама сутність права на соціальний захист. Станом на дату подання апеляційної скарги, за даними електронної пенсійної справи, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності з відповідними доплатами, а обмеження максимального розміру пенсії до нього не застосовується, у зв`язку з чим заявлена вимога не підлягала задоволенню. Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд. Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Надаючи правову оцінку правовідносинам щодо підстав ухвалення додаткового рішення у справі, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин першої та другої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Частиною другою статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. За змістом наведеної норми додаткове судове рішення є процесуальним засобом усунення неповноти судового рішення, а не способом його перегляду, зміни мотивів чи резолютивної частини, а також не засобом повторного вирішення позовних вимог, щодо яких суд уже висловився. Додаткове рішення може бути ухвалене лише у разі, якщо певна позовна вимога, з приводу якої досліджувалися докази, залишилася невирішеною, тобто суд взагалі не надав їй правової оцінки та не визначив результат її розгляду. З матеріалів справи слідує, що у первісному позові ОСОБА_1 заявляв, зокрема, вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування факту наявності відповідної групи інвалідності при перерахунку пенсії та про зобов`язання здійснити перерахунок і виплату пенсії у розмірі 80 % від сум грошового забезпечення, визначеного у розрахунку пенсії по інвалідності, з надбавками, доплатами та індексацією, без обмеження її максимальним розміром з 01 березня 2023 року. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо зменшення розміру пенсії позивача шляхом обмеження її максимальним розміром та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії за вислугу років без такого обмеження, водночас у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Отже, суд першої інстанції під час ухвалення рішення від 26 травня 2025 року вирішив заявлені позовні вимоги в повному обсязі, визначивши, в якій частині позов підлягає задоволенню, а в якій - відмові. Саме формулювання резолютивної частини про відмову в задоволенні решти позовних вимог свідчить, що вимоги, які не були задоволені судом, не залишилися невирішеними, а отримали процесуальне завершення у вигляді відмови. Колегія суддів звертає увагу, що заява про ухвалення додаткового судового рішення не може підміняти собою апеляційне оскарження рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Якщо позивач вважав, що суд першої інстанції помилково не задовольнив вимоги щодо перерахунку та виплати саме пенсії по інвалідності з урахуванням надбавок, доплат та індексації, він мав право оскаржити рішення від 26 травня 2025 року в цій частині у встановленому процесуальним законом порядку. Натомість подання заяви про ухвалення додаткового рішення за таких обставин фактично спрямоване не на усунення неповноти судового рішення, а на зміну його змісту та перегляд висновків суду щодо частини позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено. За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що позовна вимога щодо перерахунку та виплати пенсії по інвалідності з урахуванням надбавок, доплат та індексації залишилася невирішеною, є помилковим. Навпаки, така вимога охоплювалася предметом позову, була предметом судового розгляду, а за результатами розгляду справи суд першої інстанції задовольнив позов лише частково, відмовивши в іншій частині заявлених вимог. Крім того, ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції фактично змінив обсяг задоволених позовних вимог та додатково поклав на відповідача обов`язок, який не був визначений у резолютивній частині основного рішення. Такий підхід виходить за межі правової природи додаткового судового рішення, оскільки стаття 252 КАС України не надає суду повноважень після ухвалення рішення по суті спору змінювати обраний спосіб захисту, розширювати зміст зобов`язальної частини рішення або повторно вирішувати вимоги, у задоволенні яких раніше було відмовлено. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що передбачені пунктом 1 частини першої статті 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового судового рішення у цій справі були відсутні, оскільки рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 були вирішені в повному обсязі. Відтак додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року ухвалене з неправильним застосуванням норм процесуального права, що є підставою для його скасування із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити. Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення відмовити. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. Судді: Кобаль М.І. Тереза Ю.О.