Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/49684/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/49684/24 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Собківа Я.М., суддів: Безименної Н.В., Чаку Є.В., за участю секретаря: Смолко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова ферма «Вікінг» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова ферма «Вікінг» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Норкова ферма «Вікінг» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.06.2024 №313460715 форми "Р" Головного управління ДПС у Київській області, яким ТОВ "Норкова ферма "Вікінг" нараховано суму грошового зобов`язання до сплати у вигляді податку на прибуток приватних підприємств в сумі 854 699,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 25% в сумі 213 674, 75 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.06.2024 №313470715 форми "П" Головного управління ДПС у Київській області, яким встановлено завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по Декларації від 28.02.2018 на суму 3 945 823 грн, по декларації від 03.03.2022 на суму 8 285 185 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні, суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Київській області проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2023. За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Норкова ферма "Вікінг" від 15.05.2024 № 30554/10-36-07-15/36969979. На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняті податкове повідомлення-рішення від 24.06.2024 № 313460715 форми "Р" та податкове повідомлення-рішення від 24.06.2024 № 313470715 форми "П". Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з п. 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. дохід за договорами страхування, визначений згідно з підпунктом 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України; дохід суб`єктів, які здійснюють випуск та проведення лотерей, підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.8 статті 141 цього Кодексу; дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу. Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників. Таким чином єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства. З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце між позивачем та його контрагентами разом з позовом надано суду, у тому числі копії таких документів: договорів та додатків до них, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, оборотно-сальдових відомостей, карток рахунків, актів наданих послуг. Колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів, є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення. Таким чином, основною (первинною) ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи. При цьому, оцінюючи обґрунтованість заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Аналогічний підхід висловлено Верховним Судом в постановах від 12 березня 2019 року (справа №826/14489/16), від 26 березня 2019 року (справа №826/5263/14), від 30 серпня 2019 року (справа №2а-12436/11/2670), від 07 серпня 2018 року (справа №822/1825/14). Проте, позивачем не надано доказів транспортування товару (в частині контрагентів відсутні жодні докази транспортування товару; в іншій частині надано товарно-транспортні накладні, проте надані документи не дають змогу ідентифікувати місце завантаження/відвантаження товару). Суд апеляційної інстанції зазначає, що хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики. Відсутність такого документа або суттєві недоліки в його оформленні може ставити під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність, наприклад, об`єктивна неможливість здійснення господарських операцій контрагентом, враховуючи податкову інформацію щодо характеру його діяльності; не встановлення джерела походження товару за результатами аналізу ланцюга постачання за даними Єдиного реєстру податкових накладних (так званий "обрив" ланцюга постачання); не відповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання; наявність кримінальних проваджень щодо контрагента; відсутність документів бухгалтерського обліку, складення яких передбачено правовими нормами або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту, та/або суттєві недоліки в їх оформленні, тощо. Більше того, відповідно до наданих позивачем видаткових накладних вбачається, що в частині з них неможливо ідентифікувати осіб, які взяли участь в господарській операції. Враховуючи, що у наданих позивачем видаткових накладних не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, такий недолік має системний характер, що у сукупності з іншими обставинами у справі об`єктивно ставить під сумнів правдивість інформації у видаткових накладних щодо зафіксованої в них господарської операції. З огляду на відсутність можливості ідентифікації особи-підписанта первинного документа зі сторони постачальника, суд критично оцінює надані позивачем докази у вигляді видаткових накладних, як підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне щодо взаємовідносин позивача з його контрагентами. Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 . Позивачем надано договір купівлі-продажу № 14/02 від 14 лютого 2017 року та Договір купівлі продажу № 31/10 від 31 жовтня 2019 року . Відповідно до вимог вказаних договорів, кількість і якість товару встановлюється відповідно до товарно-транспортних накладних (пункт 2.2). Ціна і оплата товару (розділ 3) встановлюється відповідно до товарно-транспортних накладних (пункт 3.2). Між тим, позивачем не надано суду відповідні товарно-транспортні накладні. Відповідно до пункту 4.1 договорів, товар повинен бути повністю поставлений покупцю згідно заявки. Між тим, позивачем відповідні заявки не надано. На підтвердження операцій, позивачем надано накладну № б/н від 02.06.2017, № б/н від 01.12.2017, № б/н від 26.06.2017, № б/н від 09.12.2017, № б/н від 14.01.2018, проте з даних накладних неможливо ідентифікувати особу, яка взяла участь в господарській операції, оскільки в графі "отримав" відсутнє зазначення посади особи, яка взяла участь у відповідній операції. Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 . Позивачем надано договір поставки № ТА/2-2017 від 31 жовтня 2017 року відповідно до умов якого поставка здійснюється на підставі замовлень, що подаються Покупцем, у письмовій формі шляхом повідомлення факсом, проте відповідні замовлення не були надані. Відповідно до пункту 2.2 Договору, передбачено наявність рахунку-фактури, проте даний документ не був наданий до суду. На підтвердження операцій позивачем надано ТТН № 8/2017 від 31 жовтня 2017 року, № 11/2017 від 22 грудня 2017 року, № 01/2018 від 04 січня 2018 року, проте в графі "пункт навантаження" зазначено лише м. Бердянськ, Запорізької області, що унеможливлює ідентифікацію місця навантаження товару. Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_3 . Позивачем надано договір поставки № 1 від 08 травня 2017 року. Відповідно умов договору пункт 2.3 Постачальник зобов`язується одночасно з продукцією передати Покупцеві його приналежності та документи (ветеринарне свідоцтво та якісне посвідчення), що стосується продукції та підлягає переданню разом із продукціє за Договором, проте дані документи не були надані суду. Позивачем не надано жодного доказу, який підтверджує транспортування товару з м. Дніпродзержинськ до Київської області, таким чином, встановити фактичний рух товару не вбачається можливим. Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_4 . Позивачем долучено договір поставки № 1105/21 від 11 травня 2021 року. Відповідно умов договору пункт 2.3 Постачальник зобов`язується одночасно продукцією передати Покупцеві його приналежності та документи (ветеринарне свідоцтво та якісне посвідчення), що стосується продукції та підлягає переданню разом із продукцією за Договором, проте дані документи не були надані суду. На підтвердження транспортування позивачем надано ТТН № 1305 від 13 травня 2021 року, № 2105 від 21 травня 2021 року, № 2805 від 28 травня 2021 року, №3105 від 31 травня 2021 року, № 0906 від 09 червня 2021 року, проте в графі "пункт навантаження" зазначено лише "м. Вінниця", "м. Купенськ", "с.Щасливе", що унеможливлює ідентифікацію місця навантаження товару. Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_5 . Позивачем надано договір поставки № 0503 від 05 березня 2021 року. Відповідно умов договору пункт 2.3 Постачальник зобов`язується одночасно з продукцією передати Покупцеві його приналежності та документи (ветеринарне свідоцтво та якісне посвідчення), що стосується продукції та підлягає переданню разом із продукціє за Договором, проте дані документи не були надані суду. На підтвердження транспортування позивачем надано ТТН № 904 від 09 березня 2021 року, № 903 від 09 березня 2021, 1003 від 10 березня 2021 року, № 0204 від 02 квітня 2021 року, № 0704 від 07 квітня 2021 року, № 2204 від 22 квітня 2021 року, № 2304 від 23 квітня 2021 року, № 0505 від 05 травня 2021 року, проте в графі "пункт навантаження" зазначено лише "с. Щасливе, Київська область", "м. Купенськ, Харківська обл.", "м. Бердянськ", що унеможливлює ідентифікацію місця навантаження товару. Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_6 . Позивачем надано договір поставки № 0503 від 21 травня 2021 року. Відповідно умов договору пункт 2.3 Постачальник зобов`язується одночасно з продукцією передати Покупцеві його приналежності та документи (ветеринарне свідоцтво та якісне посвідчення), що стосується продукції та підлягає переданню разом із .продукціє за Договором, проте дані документи не були надані суду. Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_7 . Позивачем надано суду договір поставки № 1/20 від 01.02.2020 року, де відповідно до пункту 2.1 продавець зобов`язаний передати документи, що підтверджують якість Товару та відповідність його вимогам законодавства України (ветеринарне свідоцтво, сертифікат відповідності), проте дані документи не були надані до суду. На підтвердження транспортування позивачем надано ТТН № 2 від 26 лютого 2020 року, № 2 від 04 березня 2020 року, проте в графі "пункт навантаження" зазначено лише " АДРЕСА_1 ", що унеможливлює ідентифікацію місця навантаження товару. Позивачем також надано видаткові накладні № 11 від 05.05.2017, № 32 від 23.05.2017, проте як вбачається з матеріалів справи, договір був укладений лише 01.02.2020, жодного договору за 2017 рік з даним ФОПом надано не було. Також, докази транспортування відповідно до даних видаткових накладних у матеріалах справи відсутні. Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_8 . Позивачем надано договір поставки № 4 від 01.01.2020, відповідно до пункту 2.1 якого продавець зобов`язаний передати документи, що підтверджують якість Товару та відповідність його вимогам законодавства України (ветеринарне свідоцтво, сертифікат відповідності), проте дані документи не були надані до суду. При цьому, про обов`язковість наявності сертифікату якості зазначені у пункті 8.2. Договору. На підтвердження господарських операцій позивачем надано видаткові накладні № 1 від 01.07.2017, № 16 від 16.08.2017, № 15 від 15.07.2017, № 1 від 01.09.2017, № 16 від 16.04.2017, № 4 від 04.03.2020, проте з даних накладних неможливо ідентифікувати особу, яка її виписала, оскільки відсутнє П.І.Б., посада того, хто відпустив товар. Договорів поставки за 2017 рік з ФОП ОСОБА_8 позивачем не надано, доказів транспортування товару за 2017 рік також не надано. На підтвердження транспортування (2020 рік) позивачем надано ТТН № 4 від 04 березня 2020 року,№ 1 від 15 січня 2021 року, № 2 від 20 січня 2020 року, № 3 від 27 січня 2021 року, проте в графі "пункт навантаження" зазначено лише " АДРЕСА_2 ", що унеможливлює ідентифікацію місця навантаження товару. Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_9 . Позивачем надано договір поставки № 3 від 01.01.2020, відповідно до пункту 2.1 якого продавець зобов`язаний передати документи, що підтверджують якість Товару та відповідність його вимогам законодавства України (ветеринарне свідоцтво, сертифікат відповідності), проте дані документи не були надані до суду. При цьому, про обов`язковість наявності сертифікату якості зазначено в пункті 8.2. Договору. На підтвердження господарських операцій позивачем надано накладну № 2 від 14.01.2020, № 3 від 20.01.2020, № 6 від 08.03.2020, № 7 від 17.03.2020, проте з даних накладних неможливо ідентифікувати особу, яка її виписала, оскільки відсутнє П.І.Б., посада того, хто відпустив товар. На підтвердження транспортування позивачем надано ТТН № 7 від 14 березня 2020 року, № 3 від 20 січня 2020 року, №6 від 08 березня 2020 року, № 2 від 14 січня 2020 року, проте у графі "пункт навантаження" зазначено лише " АДРЕСА_2 ", що унеможливлює ідентифікацію місця навантаження товару. Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_10 . Позивачем надано договір поставки № 2911 від 29 листопада 2021 року, де відповідно до пункту 4.3 "продавець зобов`язується передати продукцію, якість якої відповідає вимогам державних стандартів (ветеринарним, санітарним та ін.) і підтверджується відповідними документами, проте жодні докази, які підтверджують якість продукції, надані суду не були. Також, відповідно до пункту 3.4 договору, зазначено про наявність рахунків-фактур, проте дані документи також не були надані суду. На підтвердження транспортування позивачем надано ТТН № 0112 від 01 грудня 2021 року, № 1012 від 10 грудня 2021 року, № 2112 від 21 грудня 2021 року, проте в графі "пункт навантаження" зазначено лише "м.Дніпро", що унеможливлює ідентифікацію місця навантаження товару. Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_11 . Позивачем не надано договору поставки та жодних доказів транспортування товарно-матеріальних цінностей. Також не надано доказів, які підтверджують якість продукції. Щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_11 . Позивачем надано договір поставки № 1 від 17 листопада 2017 року, де відповідно до пункту 1.3, 2.1, 2.2 визначено обов`язковість наявності "заявки" не товар, проте такі заявки не були надані до суду. Відповідно до пункту 4.3. визначено обов`язковість наявності сертифікату відповідності продукції (відповідно до нього здійснюється прийом продукції), проте даного документу не було надано. На підтвердження господарських операцій позивачем надано накладну № 24 від 24 листопада 2017 року, № 27 від 27 листопада 2017 року, № 4 від 4.12.2017, № 5 від 05.12.2017, № 17 від 12.12.2017, проте з даних накладних неможливо ідентифікувати особу, яка її виписала, оскільки відсутнє П.І.Б., посада того, хто відпустив товар. Крім того, позивачем не надано доказів транспортування товару. Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_12 . Позивачем надано договір поставки № 1 від 07 квітня 2016 року, де відповідно до пункту 4.3 "продавець зобов`язується передати продукцію, якість якої відповідає вимогам державних стандартів (ветеринарним, санітарним та ін.) і підтверджується відповідними документами, проте докази, які підтверджують якість продукції, суду надані не були. Також, відповідно до пункту 3.4 договору, зазначено обов`язкову наявність рахунків-фактур, проте дані документи не були надані. Крім того, позивачем не надано доказів транспортування товару. Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_13 . Позивачем надано договори поставки № 010118 від 01 січня 2018 року, № 030119 від 03 січня 2019 року, відповідно до пунктів 1.3, 2.1, 2.2 яких визначено обов`язковість наявності заявок на товар, проте такі заявки не були надані суду. Відповідно до пункту 4.3. визначено обов`язковість наявності сертифікату відповідності продукції (відповідно до нього здійснюється прийом продукції), проте даного документу не було надано. На підтвердження транспортування позивачем надано ТТН № 16 від 16 жовтня 2017 року, № 22 від 22 жовтня 2018 року, № 26 від 26 листопада 2018 року, № 27 від 26 листопада 2018 року, проте в графі "пункт навантаження" зазначено лише "м. Київ", що унеможливлює ідентифікацію місця навантаження товару. Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_14 . Позивачем надано договір поставки № 1 від 14 березня 2016 року, де відповідно до пункту 1.3, 2.1, 2.2 визначено обов`язковість наявності заявки на товар, проте відповідні заявки не були надані до суду. Відповідно до пункту 4.3. визначено обов`язковість наявності сертифікату відповідності продукції (відповідно до нього здійснюється прийом продукції), проте даного документу не було надано. На підтвердження транспортування позивачем надано ТТН № 12 від 03 лютого 2017 року, № 17 від 17 грудня 2017 року, №2 від 02 січня 2018 року, № 1 від 15 січня 2021 року, № 6 від 15 січня 2021 року, проте в графі "пункт навантаження" зазначено лише "м. Київ", "м. Мелітополь Запорізька область", "Херсонська область, м. Геніченкськ", що унеможливлює ідентифікацію місця навантаження товару. Щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_15 . Позивачем надано договори поставки № 240518 від 24 травня 2018 року, № 0301919 від 03 січня 2019 року, де відповідно до пунктів 1.3, 2.1, 2.2 яких визначено обов`язковість наявності заявки на товар, проте такі заявки не були надані до суду. Відповідно до пункту 4.3. визначено обов`язковість наявності сертифікату відповідності продукції (відповідно до нього здійснюється прийом продукції), проте даного документу не було надано. На підтвердження транспортування позивачем надано ТТН № 29 від 29 жовтня 2018 року, № 12 від 12 листопада 2018 року, № 17 від 17 листопада 2018 року, № 29 від 26 січня 2018 року, № 26/5 від 26 листопада 2018 року, № 28 від 26 листопада 2018 року, проте в графі "пункті навантаження" зазначено лише "м, Київ", що унеможливлює ідентифікацію місця навантаження товару. Позивачем також надано ТТН № 29 від 26 січня 2018 року, проте перший договір був укладений лише у травні 2018 року. Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_16 . На підтвердження транспортування позивачем надано ТТН № 2 від 19 січня 2021 року, № 3 від 21 січня 2021 року, № 5 від 23 січня 2021 року, проте в графі "пункт навантаження" зазначено лише "Запорізька область м. Мелітополь", що унеможливлює ідентифікацію місця навантаження товару. Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_17 . Позивачем надано договір поставки №1 від 31.07.2019, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_17 зобов`язуєтеся поставляти продукцію рибні відходи, а ТОВ "НОРКОВА ФЕРМА "ВІКІНГ" зобов`язується оплатити товар. На підтвердження господарських операцій позивачем надано наступні видаткові накладні: № 31 від 20.06.2019, № 30 від 01.07.2019, № 33 від 11.07.2019, № 34 від 19.07.2019, № 34 від 25.07.2019, № 35 від 01.08.2019, № 36 від 09.08.2019, № 37 від 16.08.2019, № 39 від 30.08.2019, № 40 від 05.09.2019, № 42 від 13.09.2019, № 43 від 20.09.2019, № 44 від 27.09.2019, 45 від 01.10.2019, № 46 від 10.10.2019, № 47 від 21.10.2019, № 48 від 25.10.2019, № 49 від 01.11.2019, № 50 від 08.11.2019, № 51 від 18.11.2019, № 52 від 25.11.2019, № 53 від 29.11.2019, № 54 від 06.12.2019 , № 55 від 13.12.2019, № 56 від 21.12.2019, № 57 від 28.12.2019, № 2 від 28.01.2020, № 3 від 07.02.2020, № 4 від 14.02.2020, № 5 від 26.02.2020, № 6 від 28.02.2020, № 7 від 06.03.2020, № 8 від 13.03.2020, № 9 від 20.03.2020, № 10 від 27.03.2020, № 11 від 17.04.2020, № Б/Н від 20.04.2020, № 13 від 24.04.202Q, № 14 від 04.05.2020, № 15 від 13.05.2020, № 16 від 15.05.2020, № 17 від 22.05.2020, № 18 від 30.05.2020, № 19 від 05.06.2020, № 20 від 12.06.2020, № 21 від 29.06.2020, № 22 від 26.06.2020, № 23 від 02.07.2020, № 25 від 10.07.2020, № 26 від 17.07.2020, № 27 від 27.07.2020, № 28 від 31.07.2020, № 29 від 07.08.2020, № 30 від 14.08.2020, № 31 від 20.08.2020, № 32 від 28.08.2020, № 33 від 04.09.2020, № 34 від 14.09.2020, № 35 від 21.09.2020, № 36 від 25.09.2020, № 37 від 02.10.2020, № 38 від 12.10.2020, № 39 від 19.10.2020, № 40 від 26.10.2020, № 41 від 02.11.2020, № 42 від 13.11.2020, № 43 від 30.11.2020, № 44 від 07.12.2020, № 45 від 15.12.2020, № 46 від 21.12.2020, № 47 від 31.12.2020, № 2 від 14.01.2021, № 3 від 21.01.2021, № 4 від 08.02.2021, № 5 від 12.02.2021, №6 від 19.02.2021, № 7 від 26.02,2021, № 12 від 04.03.2021, № 8 від 05.03.2021, № 9 від 11.03.2021, № 10 від 19.03.2021 № 11 від 26.03.2021, № 13 від 09.04.2021, № 14 від 16.04.2021, № 15 від 23.04.2021, № 16 від 3 0.04.2021, № 17 від 06.05.2021, № 18 від 15.05.2021, № 19 від 21.05.2021, № 20 від 28.05.2021, № 21 від 04.06.2021, № 22 від 14.06.2021, № 23 від 18.06.2021, № 24 від 25.06.2021, № 25 від 02.07.2021, № 25 від 09.07.2021, № 26 від 16.07.2021, № 27 від 22.07.2021, № 28 від 30.07.2021, № 29 від 05.08.2021, № 30 від 13.08,2021, № 31 від 20.08.2021, № 32 від 27.08.2021, № 33 від 03.09.2021, № 34 від 10.09.2021, № 35 від 17.09.2021, № 36 від 24.09.2021, № 37 від 04.10.2021, № 38 від 11.10.2021, № 39 від 18.10.2021, № 40 від 25.10.2021, № 41 від 29.10.2021, № 41 від 05.11.2021, № 43 від 12.11.2021, № 44 від 19.11.2021, № 45 від 29.11.2021, № 46 від (03.12.2021, № 47 від 10.12.2021, № 48 від 17.12.2021, № 49 від 24.12.2021, № 50 від 30.12.2021, проте з даних накладних неможливо ідентифікувати особу, яка її виписала, оскільки відсутнє П.І.Б., посада того, хто відпустив товар. Крім того, позивачем не надано жодних доказів транспортування товару та доказів, які підтверджують якість продукції. Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_18 . Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд не має можливості встановити походження товару та спосіб його достави за вказаними вище господарськими операціями позивача з його контрагентами. Оскільки даний товар для забезпечення потреб в господарській діяльності позивача потребує спеціальних засобів для його транспортування, що в жодних товарно-транспортних накладних також не зазначено. Отже реальний характер господарських операцій при виконанні вказаних вище господарських зобов`язань не підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України. Сукупність наведених обставин не дає суду змогу встановити реальний характер господарських зобов`язань, що, за словами позивача, мали місце між ним та його контрагентами, обставин їх дійсного виконання. Враховуючи зазначене вбачається, що обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства що стосується його взаємовідносин з вказаними контрагентами. А тому, відповідно, обґрунтованими є і викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Як наслідок, правомірними та такими, що не підлягають скасуванню, є оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова ферма «Вікінг» - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Собків Я.М. Суддя Безименна Н.В. Суддя Чаку Є.В. Повний текст постанови виготовлено - 02 липня 2026 року.