Постанова 4855 № 694/3022/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 694/3022/25 суддя першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 у справі № 694/3022/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - апелянт, позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач-2, ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в якій просив суд: - визнати протиправними дії та зобов`язати відповідача-1 виключити повідомлення «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК» відносно позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг»; - зобов`язати відповідача-1 виключити повідомлення про наявність штрафу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг». Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивач не довів своєчасного виконання покладених на нього Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) обов`язків щодо уточнення військово-облікових даних протягом 60 днів з дня оголошення мобілізації, прибуття для проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) до дати нарахування штрафу (26.08.2025), а також проходження до 05.06.2025 повторного медичного огляду на виконання перехідних положень Закону України № 3621-IX від 21.03.2024. Суд першої інстанції дійшов висновку, що уточнення позивачем облікових даних 08.09.2025 та проходження ВЛК 29.08.2025 відбулися вже після вжиття відповідачами організаційних заходів у зв`язку зі справою про адміністративне правопорушення, а тому не спростовують факту вчиненого порушення й не покладають на відповідача-1 обов`язку виключити спірні відомості з Реєстру. Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував Закон № 3621-IX від 21.03.2024 без урахування прямого законодавчого виключення для осіб з інвалідністю, а саме: приписів розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення», згідно з якими обов`язок до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю. На переконання ОСОБА_1 , оскільки він є особою з інвалідністю 3 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 22.04.2025, тобто його інвалідність встановлена до дати нарахування штрафу (26.08.2025), у нього не виникав обов`язок пройти повторний медичний огляд. Крім того апелянт звертає увагу на те, що станом на дату нарахування штрафу позивач мав чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) до 21.02.2026, що підтверджується даними «Резерв+», а відповідно до пункту 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560, військовозобов`язані, строк дії відстрочки яких не закінчився, не підлягають направленню на медичний огляд, у зв`язку з чим не можуть притягуватися до відповідальності за його непроходження. Також ОСОБА_1 зауважує на тому, що суд першої інстанції не дослідив законність постанови відповідача-1 у справі про адміністративне правопорушення № 2/537 від 26.08.2025, якою фактично накладено оскаржуваний штраф, хоча законність відомостей про штраф у Реєстрі безпосередньо залежить від законності цієї постанови. На два адвокатських запити представника позивача про надання копії постанови відповідач не відповів, а суд першої інстанції не вжив заходів для витребування цього документа, не оцінив ні факт ненадання відповіді, ні законність самої постанови про штраф. Відповідно до Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться відомості саме про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил обліку, тобто лише на підставі постанови, що набрала законної сили та ухвалена з дотриманням встановленої КУпАП процедури. За відсутності доказів законності постанови № 2/537 від 26.08.2025 та дотримання передбаченої КУпАП процедури суд не мав підстав визнавати правомірними відповідні записи в Реєстрі. Окрім зазначеного позивач наголосив на тому, що суд першої інстанції не перевірив, чи був він належним чином повідомлений про дату й час розгляду справи про адміністративне правопорушення та чи мав можливість реалізувати права, передбачені частиною першою статті 268 КУпАП (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою). Адже, відсутність доказів належного повідомлення особи є самостійною підставою для визнання постанови про адміністративне правопорушення незаконною. На думку апелянта, навіть за умови правомірності внесення повідомлення «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК» станом на 26.08.2025, після проходження позивачем ВЛК 29.08.2025 і визнання його непридатним до військової служби, це повідомлення втратило будь-яке фактичне та правове підґрунтя, а відповідач як орган ведення Реєстру зобов`язаний виключати застарілі, недостовірні та неактуальні відомості після зміни фактичних обставин відповідно до статті 3 Закону № 1951-VIII. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Черкаського окружного адміністративного суду. Не погоджуючись з апеляційною скаргою, у відзиві ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначило, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим за правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для її задоволення. Ухвалою апеляційного суду від 16.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-ХІІ). Згідно з частиною десятою статті 1 згаданого Закону громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, військовозобов`язаних або резервістів, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг, електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду; проходити медичний огляд згідно з рішеннями відповідної комісії; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Механізм організації та ведення військового обліку встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 (далі - Порядок № 1487), а функціонування самого Реєстру - Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» № 1951-VIII від 16.03.2017 (далі - Закон № 1951-VIII). Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують та ведуть військовий облік, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством, та виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Оскільки відповідач-1 є органом військового управління, саме на нього покладено обов`язок щодо внесення, актуалізації та, за наявності підстав, виключення відомостей з Реєстру відносно позивача. Разом з тим стаття 3 Закону № 1951-VIII визначає основними засадами ведення Реєстру, поряд з іншими, обов`язковість та своєчасність внесення передбачених цим Законом відомостей, а також повноту та актуалізацію відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Отже, внесені до Реєстру відомості не є незмінними: обов`язок органу ведення Реєстру полягає саме в підтриманні їх відповідності дійсному правовому статусу особи, а не в механічному збереженні одного разу внесеного запису. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024 (далі - Закон № 3621-IX), який набрав чинності 04.05.2024, з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено визначення «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Відповідно до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX громадяни України віком від 25 до 60 років, які до набрання чинності цим Законом були визнані обмежено придатними до військової служби, зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Водночас законодавець прямо передбачив, що зазначений обов`язок не поширюється на осіб, визнаних у встановленому порядку особами з інвалідністю. Тобто, зміст наведеної норми є чітким і не допускає множинного тлумачення: особи з інвалідністю не належать до кола суб`єктів, на яких покладено обов`язок проходження повторного медичного огляду. Таким чином, законодавець прямо та безумовно виключив таких осіб із сфери дії відповідного законодавчого припису. Крім того, пунктом 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, передбачено, що військовозобов`язані, строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації яких не закінчився, не підлягають направленню на медичний огляд (військово-лікарську комісію) в рамках заходів призову. Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.05.2025 у справі № 280/28880/24, відповідно до яких законодавець розмежовує поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку»: особи, зняті з військового обліку, продовжують перебувати у статусі військовозобов`язаних та можуть бути повторно взяті на облік, тоді як особи, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають цей статус. З наведеного висновку вбачається, що правовий статус особи у Реєстрі має точно відповідати підставі, з якої особа знята чи виключена з обліку, а орган ведення Реєстру зобов`язаний забезпечити таку відповідність, зокрема шляхом своєчасного внесення змін до відомостей, які перестали відповідати дійсності. Також колегія суддів враховує імперативну норму частини другої статті 77 КАС України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Це означає, що не позивач мав доводити відсутність порушень з його боку, а відповідач-1 зобов`язаний довести належними та допустимими доказами наявність законних підстав для внесення й подальшого збереження в Реєстрі кожного зі спірних записів. Колегія суддів приймає до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), відповідно до якої державні органи, які не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Наведений підхід є усталеним і в національній практиці у спорах з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки щодо актуалізації відомостей у Реєстрі «Оберіг». Перевіряючи повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів апеляційної скарги, а також керуючись принципом офіційного з`ясування обставин справи, колегія суддів встановила що станом на 22.09.2025 (дату формування витягу «Резерв+», дослідженого судом першої інстанції) позивач перебуває на військовому обліку відповідача-1, хоча постановою ВЛК від 29.08.2025 визнаний непридатним до військової служби згідно з наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.10.2024, має інвалідність 3-ї групи, що діє до 07.04.2026 на підставі пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 22.04.2025, уточнив свої облікові дані 08.09.2025 та має відстрочку від призову до 21.02.2026 за бронюванням. Відомості про будь-які актуальні порушення у цьому витягу відсутні. Штраф позивачу нараховано 26.08.2025 на підставі постанови № 2/537, винесеної відповідачем-1 у справі про адміністративне правопорушення. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність обов`язку у позивача проходити до 05.06.2025 повторний медичний огляд, позаяк він мав 3-тю групу інвалідності, у зв`язку з чим підпадав під пряме законодавче виключення, передбачене розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX. Враховуючи висновки про відсутність у ОСОБА_1 обов`язку пройти до 05.06.2025 повторний медичний огляд, посилання суду першої інстанції на невиконання позивачем цього обов`язку як на підставу для відмови в позові, колегія суддів вважає неправильним застосуванням норм матеріального права. Колегія суддів погоджується також і з доводами апелянта про відсутність обов`язку проходити повторний медичний огляд у зв`язку з наявністю відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) до 21.02.2026. Непроходження позивачем ВЛК до 26.08.2025 за таких обставин не могло розглядатися як протиправна бездіяльність, що зумовлює внесення повідомлення про порушення правил військового обліку. Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що предметом позову, серед іншого, є зобов`язання відповідача-1 виключити з Реєстру повідомлення про наявність штрафу, а правомірність цього повідомлення є похідною від правомірності самої постанови № 2/537 від 26.08.2025 у справі про адміністративне правопорушення, якою цей штраф накладено. Відповідно до статті 3 Закону № 1951-VIII та наведеної вище практики до Реєстру вносяться відомості саме про факт притягнення особи до адміністративної відповідальності, а не про сам факт відкриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Частина друга статті 77 КАС України покладає на відповідача-1, який заперечує проти позову, обов`язок довести правомірність внесення та збереження оспорюваного запису, зокрема надати суду копію постанови № 2/537 від 26.08.2025, докази набрання нею законної сили, докази дотримання процедури, встановленої статтею 268 КУпАП (зокрема належного повідомлення позивача про дату й час розгляду справи та роз`яснення йому права знайомитися з матеріалами, надавати пояснення, подавати докази). Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, на два адвокатських запити представника позивача про надання копії постанови № 2/537 від 26.08.2025 відповідач відповіді не надав. Не надали копію згаданої постанови відповідачі і під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, а клопотання позивача про витребування цього доказу судом першої інстанції залишено без задоволення. За відсутності постанови № 2/537 від 26.08.2025 у матеріалах справи колегія суддів позбавлена можливості перевірити її законність, а відповідач-1, відповідно, не виконав покладеного на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язку довести правомірність оскаржуваного запису про штраф. Колегія суддів наголошує, що навіть якщо б внесене повідомлення «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК» станом на 26.08.2025 було правомірним, після проходження позивачем ВЛК 29.08.2025 та визнання його непридатним до військової служби, це повідомлення втратило фактичне й правове підґрунтя, позаяк сам факт проведення медичного огляду спростовує зміст запису про його непроходження. Збереження в Реєстрі відомостей, що прямо спростовуються іншим офіційним документом того самого органу військового управління, суперечить визначеним статтею 3 Закону № 1951-VIII засадам повноти та актуалізації відомостей Реєстру. Колегія суддів критично оцінює висновок суду першої інстанції про те, що саме позивач мав довести своєчасне виконання ним обов`язків з уточнення облікових даних та проходження ВЛК, а недоведеність цього факту є підставою для відмови в позові. Такий підхід суперечить імперативному правилу частини другої статті 77 КАС України про покладення обов`язку доказування правомірності дій на суб`єкта владних повноважень, залишає поза увагою пряме законодавче виключення для осіб з інвалідністю та наявність у позивача чинної відстрочки, а також фактично перекладає на позивача негативні наслідки недоліків роботи відповідача-1 із самостійного доведення правомірності оскаржуваної постанови про штраф і актуалізації даних Реєстру. Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 317 КАС України). Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи (не досліджено законність постанови № 2/537 від 26.08.2025 та дотримання процедури її винесення), неправильно застосовано норми матеріального права (перехідні положення Закону № 3621-IX, пункт 63 Порядку № 560, статтю 3 Закону № 1951-VIII) та порушено норми процесуального права (частину другу статті 77 КАС України), що призвело до неправильного вирішення спору та є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 у справі № 694/3022/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 у справі № 694/3022/25 - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) щодо внесення відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» повідомлення «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК» та повідомлення про наявність штрафу. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) виключити відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» повідомлення «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК» та повідомлення про наявність штрафу. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадках, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач С.В. Воловик Судді Є.Д. Кравченко О.О. Осіпова