Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/44802/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/44802/23 Головуючий у 1 інстанції Леонтович А.М. Суддя-доповідач Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за участю секретаря Фищук Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сквирський комбінат хлібопродуктів» до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Київській області від 06.06.2023 № 9639/0709. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.03.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Київській області від 06.06.2023 № 9639/0709. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі № 320/44802/23 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області було задоволено частково; рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 320/44802/23 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. Скасовуючи рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки обмежились формальним посиланням на воєнний стан та сертифікати торгово-промислової палати, не встановивши належним чином наявність та доведеність причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами і неможливістю виконання нерезидентами зобов`язань з оплати за зовнішньоекономічними контрактами, не дослідили зміст і належність наданих іноземних довідок та їх доказове значення, не надали оцінки доводам податкового органу щодо відсутності доказів об`єктивної неможливості проведення розрахунків, а також не врахували, що форс-мажор не має автоматичного характеру і сам по собі не звільняє від відповідальності без доведення впливу на конкретне зобов`язання, при цьому сертифікат ТПП є лише одним із доказів і підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, у зв`язку з чим суди не виконали обов`язку щодо повного та всебічного з`ясування всіх фактичних обставин справи, що унеможливило ухвалення законних і обґрунтованих рішень, а тому справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Київській області від 06.06.2023 № 9639/0709. Не погоджуючись з вказаним рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 Головне управління Державної податкової служби України у Київській області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалене із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що у період з 11 квітня 2023 року по 15 квітня 2023 року посадові особи ГУ ДПС у Київській області провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 02 червня 2016 року № 160602 з компанією нерезидентом AL ATEF COMPANY FOR TRADING (Єгипет) в сумі 17 930,00 дол. США (що еквівалентно 497 328,00 грн), від 06 вересня 2017 року № 170906 з компанією нерезидентом MassFoodInternationalCompany (Єгипет), від 04 грудня 2019 року № 03/7776-003 з компанією нерезидентом ООО «БобрЛегион» та від 31 жовтня 2021 року № 211031 з компанією нерезидентом AhmedMohamedElShamy&hispartners CO-4A Nutrition (Єтипет) за період 01 жовтня 2021 року по 17 квітня 2023 року. За наслідками проведення такої перевірки складений акт від 24 квітня 2023 року № 7904/10-36-07-09/0095454 (далі - акт перевірки), за висновками якого Товариство порушило вимоги ч. 2 ст. 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», п. 21 розд. II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, а саме недотрималося граничних термінів проведення розрахунків за контрактами від 02 червня 2016 року № 160602 з компанією нерезидентом AL ATEF COMPANY FOR TRADING (Єгипет) та від 31 жовтня 2021 року № 211031 з компанією нерезидентом AhmedMohamedElShamy&hispartners CO-4A Nutrition (Єтипет). Висновки акта перевірки зводяться до наступного: - ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» (як продавець) уклало з нерезидентом компанією «AL ATEF COMPANY FOR TRADING» (Єгипет)(як покупцем) контракт від 02 червня 2016 року № 160602 (далі контракт № 160602), предметом якого є купівля-продаж продуктів харчування. За умовами цього контракту поставка товару відбувається згідно з умовами Інкотермс-2010. Оплата за товар здійснюється на умовах - 100% від оплати товару, за фактом завантаження контейнера і надання покупцю супровідних документів. Валютою контракту - долар США, загальна сума контракту визначається згідно із специфікаціями. На виконання умов зазначеного контракту товариство згідно з митною декларацією від 14 січня 2022 року № UА100250/2022/745151 відвантажило товар нерезиденту-контрагенту на загальну суму 17 930,00 дол. США (що еквівалентно 497 328,00 грн.). Граничний термін оплати товару становив до 13 січня 2023 року. Проте, оплата за контрактом № 160602 у зазначеній сумі коштів як така не надійшла. Натомість, ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» надало до перевірки сертифікат про форс-мажорні обставини, виданий Київською обласною торгово-промисловою палатою від 07 квітня 2023 року № 3200-23-1699 (вих. № 237/0323); - ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» (як продавець) уклало з нерезидентом компанією «AhmedMohamedElShamy&hispartners CO-4 Nutrition» (Єгипет) (як покупцем) контракт від 31 жовтня 2021 року № 211031 (далі контракт № 211031), предметом якого є купівля-продаж продуктів харчування. За умовами цього контракту поставка та оплата товару відбувається згідно з умовами Інкотермс-2010. Валютою контракту - долар США, загальна сума контракту визначається згідно із специфікаціями. На виконання умов цього експортного контракту № 211031 ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» за перевіряємий період згідно з наданими до перевірки вантажними митними деклараціями відвантажило товар нерезиденту - компанії «AhmedMohamedElShamy&hispartners CO-4 Nutrition» (Єгипет) в загальному розмірі 219 960 дол. США (що еквівалентно 5 979 848,94 грн.). Граничні терміни отримання коштів зазначено в додатку 3 до акта перевірки. Оплата за контрактом № 211031 надійшла на загальну суму 109 980,00 дол. США (що еквівалентно 3 673 828,78 грн), в тому числі з порушенням граничних термінів у сумі 62 400 дол. США (що еквівалентно 2 281 880,64 грн.). Разом з тим, не надійшла від нерезидента валютні кошти в сумі 109 980,00 дол. США (що еквівалентно 3 673 828,78 грн.). Товариство надало на дослідження перевіряючих сертифікат про форс-мажорні обставини, виданий Київською обласною торгово-промисловою палатою від 07 квітня 2023 року № 3200-23-1685 (вих. № 233/0323). Проаналізувавши зміст зазначених сертифікатів, перевіряючий дійшов до висновку, що позивач не надав документів, які б засвідчувати те, що нерезиденти AL ATEF COMPANY FOR TRADING та AhmedMohamedElShamy&hispartners CO-4 Nutrition не мали змоги до настання граничних строків провести розрахунки за експортними контрактами для уникнення порушення умов договору. В той же час, товариство не пред`явило до перевірки висновок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, на подовження термінів розрахунків за контрактами № 160602 і № 211031 та/або документи, які свідчать про прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидентів заборгованостей, що виникли внаслідок недотримання останніми строків, передбачених зазначеними вище контрактами. Отже, у цих випадках мають місце порушення граничних строків валютних розрахунків на суми 109 980,00 дол. США (що еквівалентно 3 673 828,78 грн.) та 62 400 дол. США (що еквівалентно 2 281 880,64 грн.) за контрактом від 31.10.2021 № 211031. Не погоджуючись із такими висновками акта перевірки, позивач подав у порядку ст. 86 Податкового кодексу України заперечення проти таких висновків акта перевірки. Проте, ГУ ДПС у Київській області залишило ці заперечення платника без задоволення, а висновки акта перевірки без змін, про що повідомило товариство листом від 01 червня 2023 року № 12289/12/10-36-07-09. 06 червня 2023 року ГУ ДПС у Київській області на підставі акта перевірки та керуючись п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» прийняло оскаржуване податкове повідомлення рішення (форми «С») за № 9639/0709, яким нарахувало ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» до сплати пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 1 748 673,15 грн. Позивач оскаржив таке рішення контролюючого органу в адміністративному (досудовому) порядку до Державної податкової служби України шляхом подання скарги від 14 червня 2023 року вих. №

218. Однак, рішенням ДПС України від 01 серпня 2023 року № 20990/6/99-00-06-01-02-06 скаргу платника податку залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін. Вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.06.2023 № 9639/0709, протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не допущено порушення вимог частини другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», оскільки несвоєчасне надходження валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами було зумовлене настанням форс-мажорних обставин, пов`язаних із військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 та сертифікатами Київської обласної торгово-промислової палати, у зв`язку з чим відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» перебіг строків розрахунків та нарахування пені підлягали зупиненню на період дії таких обставин. Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що позивач вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання вимог валютного законодавства, а тому в його діях відсутня вина у вчиненні правопорушення, а також дійшов висновку про поширення на спірні правовідносини дії пункту 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України щодо зупинення перебігу строків, визначених податковим та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, унаслідок чого визнав протиправним та скасував спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування пені. Апелянт зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог частини другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у зв`язку з недотриманням граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами від 02.06.2016 № 160602 та від 31.10.2021 № 211031. На думку відповідача, наданий позивачем сертифікат Київської обласної торгово-промислової палати не підтверджує наявності форс-мажорних обставин у розумінні частини шостої статті 13 Закону № 2473-VIII, оскільки не встановлює причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю проведення нерезидентом розрахунків за поставлений товар. Відповідач також вказує, що позивач не надав належних документів, передбачених частинами четвертою, шостою та сьомою статті 13 Закону № 2473-VIII, які б підтверджували продовження чи зупинення строків розрахунків або нарахування пені, у зв`язку з чим вважає висновки суду першої інстанції помилковими та такими, що не ґрунтуються на належній оцінці встановлених під час перевірки обставин. Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті. Підпунктами 20.1.4, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів проводити перевірки та застосовувати до платників податків фінансові санкції за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на такі органи. Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій, а також відповідальність за порушення валютного законодавства визначаються Законом України «Про валюту і валютні операції». Відповідно до частини першої статті 13 зазначеного Закону Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, визначені договорами, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. При цьому, строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується. Відповідно до пункту 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019, граничний строк розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становив 365 календарних днів. У зв`язку із запровадженням воєнного стану Національним банком України було прийнято постанову №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», якою встановлено спеціальні правила функціонування валютного ринку та банківської системи. Надалі до зазначеної постанови вносилися зміни, зокрема щодо скорочення граничних строків валютних розрахунків до 90, 120 та 180 календарних днів залежно від відповідного періоду дії обмежень. Отже, законодавець пов`язує обов`язок резидента щодо дотримання строків валютних розрахунків із нормативно встановленими строками, порушення яких тягне застосування передбачених законом заходів відповідальності. Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків тягне за собою нарахування пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів. Разом із тим, частиною шостою статті 13 зазначеного Закону передбачено спеціальний випадок зупинення перебігу строку розрахунків та нарахування пені. Так, у разі якщо виконання договору зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків та нарахування пені зупиняються на весь період дії таких обставин і поновлюються з дня, наступного за днем закінчення їх дії. Підтвердженням виникнення та закінчення форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору або третьої країни відповідно до умов такого договору. Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини та видають відповідні сертифікати. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави колегії суддів для висновку, що законодавець пов`язує можливість зупинення перебігу строків валютних розрахунків та нарахування пені не із самим лише формальним існуванням форс-мажорних обставин, а саме з доведеним впливом таких обставин на об`єктивну можливість виконання конкретного зобов`язання стороною зовнішньоекономічного договору. Іншими словами, для звільнення від відповідальності недостатньо лише послатися на факт воєнного стану, пандемії або інших кризових явищ. Необхідним є встановлення того, що саме такі обставини об`єктивно, реально та безпосередньо унеможливили належне виконання конкретного договірного обов`язку. Саме через призму наведеного правового регулювання колегія суддів оцінює спірні правовідносини. Як убачається з постанови Верховного Суду від 02.07.2025, підставою для скасування попередніх судових рішень стало неповне встановлення судами фактичних обставин справи та неналежне дослідження доказів, поданих сторонами на підтвердження або спростування існування форс-мажорних обставин. Зокрема, Верховний Суд звернув увагу на необхідність перевірки того, чи не носять надані позивачем довідки Торгово-промислової палати м. Гізи загальний інформаційний характер та чи підтверджують вони саме об`єктивну неможливість виконання конкретних договірних зобов`язань контрагентами-нерезидентами. Окремо касаційний суд наголосив, що сама по собі військова агресія на території України не є автоматичною та безумовною підставою для висновку про неможливість виконання зобов`язання. З огляду на наведене, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд оскаржуваного рішення з урахуванням правових висновків Верховного Суду, оскільки висновки і мотиви, з яких скасовано попередні судові рішення, є обов`язковими під час нового розгляду справи. Колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово наголошував на відсутності преюдиційного характеру форс-мажорних обставин. Тобто, сама наявність форс-мажору не означає автоматичного звільнення від відповідальності. Сторона, яка посилається на обставини непереборної сили, повинна довести не лише факт їх існування, а й те, що такі обставини були форс-мажорними саме для конкретного зобов`язання та безпосередньо вплинули на можливість його виконання. Сертифікат торгово-промислової палати, хоча і є належним доказом на підтвердження існування форс-мажорних обставин, сам по собі не має наперед встановленої доказової сили та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами. Саме суд, а не торгово-промислова палата, повинен встановити, чи були відповідні обставини надзвичайними, невідворотними та такими, що об`єктивно унеможливили належне виконання зобов`язання. Отже, з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду, предметом дослідження у цій справі є не абстрактний факт існування воєнного стану, пандемії Covid-19 чи загального погіршення макроекономічної ситуації, а встановлення того, чи спричинили наведені обставини об`єктивну, абсолютну та незалежну від волі контрагентів-нерезидентів неможливість здійснення валютних платежів саме за спірними зовнішньоекономічними контрактами. Оцінюючи матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач належним чином та у повному обсязі виконав свої зобов`язання за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними з компаніями AL ATEF COMPANY FOR TRADING та AhmedMohamedElShamy&hispartners CO-4 Nutrition. Факт поставки товару контролюючим органом не заперечується. Таким чином, спірним у межах даного провадження є не факт належного виконання позивачем своїх договірних обов`язків, а виключно питання правової оцінки причин невиконання платіжних зобов`язань контрагентами-нерезидентами. З викладеного колегія суддів доходить висновку, що позивач не порушував власних договірних зобов`язань, а порушення строків валютних розрахунків виникло внаслідок невиконання обов`язку щодо оплати саме нерезидентами-покупцями. В силу положень частини шостої статті 13 Закону України №2473-VIII обов`язок підтвердження неможливості виконання зобов`язання у зв`язку з форс-мажорними обставинами покладається саме на сторону зовнішньоекономічного договору, яка не змогла виконати відповідне зобов`язання. У спірних правовідносинах такими суб`єктами є саме контрагенти-нерезиденти, на яких покладався обов`язок здійснення валютної оплати за поставлений товар. Матеріалами справи підтверджується, що контрагенти-нерезиденти офіційно повідомили позивача про неможливість виконання платіжних зобов`язань. У зазначених повідомленнях прямо вказано, що причинами такої неможливості стали пандемія Covid-19, наслідки російсько-української війни, істотне скорочення валютних надходжень у доларах США до економіки Єгипту та фактична неможливість придбання іноземної валюти для здійснення зовнішніх платежів. Також, матеріалами справи підтверджується, що контрагенти зверталися до уповноваженої організації країни свого місцезнаходження Торгово-промислової палати м. Гізи (Єгипет) для засвідчення форс-мажорних обставин. Колегія суддів звертає увагу, що надані довідки Торгово-промислової палати м. Гізи не містять лише загальних декларативних посилань на складну економічну ситуацію, а вказують на конкретні обставини, які, за висновком відповідного органу, безпосередньо перешкоджали виконанню нерезидентами їх платіжних зобов`язань. Крім того, в матеріалах справи наявні листи контрагентів, адресовані банківським установам Єгипту, з проханням здійснити купівлю іноземної валюти для подальшого перерахування коштів позивачу. Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про вжиття нерезидентами реальних заходів для виконання зобов`язань, що виключає висновок про їх недобросовісну поведінку або навмисне ухилення від виконання договірних обов`язків. Додатково колегія суддів враховує, що ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» звернулося до Київської обласної торгово-промислової палати з метою засвідчення форс-мажорних обставин за спірними контрактами. Сертифікатами Київської обласної торгово-промислової палати №3200-23-1685 та №3200-23-1699 засвідчено виникнення форс-мажорних обставин з 24.02.2022 саме щодо контрактів №211031 та №160602. Сам по собі факт видачі таких сертифікатів не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності, однак у сукупності з іншими доказами він має істотне значення для встановлення дійсних обставин справи. Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили та неможливістю виконання нерезидентами платіжних зобов`язань простежується через такий послідовний причинний ланцюг. Надзвичайні та невідворотні обставини, а саме пандемія Covid-19 та збройна агресія російської федерації проти України, спричинили суттєве скорочення туристичних потоків до Єгипту, що, своєю чергою, призвело до істотного зменшення валютних надходжень у доларах США до економіки цієї держави. Зменшення валютної ліквідності зумовило запровадження банківською системою Єгипту фактичних обмежень щодо продажу іноземної валюти суб`єктам господарювання. Відмова банківської системи Єгипту у продажу валюти носила публічно-правовий характер, перебувала поза межами контролю контрагентів-нерезидентів та не могла бути усунута жодними розумними чи добросовісними діями з їх боку. Саме об`єктивна неможливість придбання іноземної валюти унеможливила здійснення платежів за спірними зовнішньоекономічними контрактами. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що безпосередньою причиною порушення строків валютних розрахунків стала не недобросовісна поведінка сторін договору, не економічна недоцільність виконання контрактів і не небажання нерезидентів виконувати взяті на себе зобов`язання, а саме об`єктивна неможливість проведення валютних платежів унаслідок дії обставин непереборної сили. Таким чином, між встановленими форс-мажорними обставинами та невиконанням платіжних зобов`язань існує прямий, реальний та належним чином доведений причинно-наслідковий зв`язок. Колегія суддів окремо звертає увагу на доводи апелянта щодо неналежності довідок Торгово-промислової палати м. Гізи як доказів. Зазначені доводи не знаходять свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Як правильно встановив суд першої інстанції, довідки Торгово-промислової палати м. Гізи пройшли процедуру консульської легалізації, а також були належним чином перекладені українською мовою та нотаріально засвідчені. Отже, підстав вважати зазначені документи недопустимими доказами колегія суддів не вбачає. Також, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що надані сертифікати та довідки мають виключно загальний інформаційний характер. На відміну від абстрактних інформаційних повідомлень, зазначені документи прямо стосуються конкретних правовідносин між позивачем та його контрагентами-нерезидентами, містять посилання на конкретні контракти, конкретні зобов`язання та конкретні обставини, які унеможливили своєчасне здійснення платежів. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані докази не мають формального чи абстрактного характеру, а підтверджують реальне існування обставин непереборної сили у межах саме спірних зовнішньоекономічних правовідносин. Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої питання зупинення нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності врегульоване спеціальними положеннями Закону України «Про валюту і валютні операції». У зв`язку із цим суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 112 Податкового кодексу України та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, оскільки відповідні питання регулюються спеціальним законом. За наведених обставин у їх сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у спірних правовідносинах усіх передбачених законом ознак форс-мажорних обставин. Дія форс-мажору об`єктивно унеможливила виконання зобов`язань саме контрагентами-нерезидентами, а відтак відповідно до частини шостої статті 13 Закону України №2473-VIII перебіг строків валютних розрахунків та нарахування пені підлягали зупиненню на весь період дії таких обставин. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 06.06.2023 №9639/0709 та наявність підстав для його скасування. Наведені в апеляційній скарзі доводи апелянта здебільшого зводяться до повторення його правової позиції, висловленої під час розгляду справи судом першої інстанції, у зв`язку з чим колегія суддів зауважує таке. Щодо доводів апелянта про те, що надані позивачем сертифікати Київської обласної торгово-промислової палати не підтверджують причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю проведення нерезидентами розрахунків за поставлений товар, колегія суддів зазначає, що такі доводи спростовуються встановленими у справі обставинами та дослідженими доказами у їх сукупності. Як встановлено судом, причинно-наслідковий зв`язок підтверджується не лише сертифікатами регіональної ТПП, а й довідками Торгово-промислової палати м. Гізи, листами контрагентів-нерезидентів, документами щодо звернення до банківських установ Єгипту з метою придбання іноземної валюти, що у сукупності підтверджує об`єктивну неможливість своєчасного здійснення валютних платежів. Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що довідки Торгово-промислової палати м. Гізи мають виключно загальний інформаційний характер та не стосуються спірних правовідносин, оскільки зміст зазначених документів свідчить про їх безпосередній зв`язок із конкретними зовнішньоекономічними контрактами, укладеними позивачем із контрагентами-нерезидентами. У зазначених довідках наведено конкретні обставини, що перешкоджали виконанню платіжних зобов`язань, а тому колегія суддів не вбачає підстав для висновку про їх абстрактний чи декларативний характер. Не беруться колегією суддів до уваги й доводи апелянта про ненадання позивачем документів, передбачених частинами четвертою, шостою та сьомою статті 13 Закону України №2473-VIII, оскільки у спірних правовідносинах юридично значущим є саме встановлення факту існування форс-мажорних обставин та їх впливу на можливість виконання конкретного зобов`язання. Матеріали справи містять достатній обсяг належних та допустимих доказів, які підтверджують як сам факт настання обставин непереборної сили, так і їх безпосередній вплив на своєчасність проведення валютних розрахунків. Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що сам факт запровадження воєнного стану не унеможливлював проведення валютних розрахунків, оскільки такі доводи базуються на загальному припущенні та не враховують специфіки спірних правовідносин. У цій справі юридичне значення має не сам факт існування воєнного стану, а встановлений судом вплив пов`язаних із ним макроекономічних наслідків на валютний ринок Єгипту, що безпосередньо спричинило неможливість придбання контрагентами-нерезидентами іноземної валюти. Отже, доводи апелянта про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції вже надав належну правову оцінку. Незгода апелянта із висновками суду першої інстанції сама по собі не свідчить про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення та не може бути достатньою підставою для його скасування. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги, оскільки вони зводяться переважно до повторення правової позиції контролюючого органу, яка вже була предметом дослідження суду першої інстанції, не містять посилань на нові істотні обставини чи належні докази, здатні спростувати встановлені судом факти, а відтак не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлений 01.07.2026.