Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 367/2665/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 367/2665/25 Головуючий у 1 інстанції - Третяк Я.М. Суддя - доповідач - Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за участю секретаря Фищук Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: - скасувати постанову ГБВ № 944634 від 18.02.2025, яка винесена поліцейським СРПП ВП № 1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області сержантом поліції Кутя В.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.; - провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП - закрити. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18.12.2025 позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Національної поліції в Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення як таке, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2025 поліцейським СРПП сержантом поліції Кутя В.В. винесено постанову ГБВ № 944634 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді 850 грн. Зі змісту постанови, вбачається, що 18.02.2025 ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , здійснила завідомо неправдивий виклик працівників поліції по лінії « 102» та повідомила про інформацію, якої не відбувалося. Вважаючи незаконною постанову ГБВ № 944634 від 18.02.2025 по справі про адміністративне правопорушення, позивач звернулась до суду першої інстанції з даним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не було надано до суду доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення є законною та обґрунтованою, прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до статті 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За приписами пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. При цьому, сама лише наявність факту звернення особи до спеціальної служби не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, оскільки обов`язковою ознакою об`єктивної сторони такого правопорушення є неправдивість повідомлення, а суб`єктивної сторони - прямий умисел, що полягає в усвідомленні особою неправдивості повідомленої інформації та бажанні безпідставного виїзду спеціальної служби. Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП уповноваженим органом має бути доведено не лише факт виклику поліції, а й те, що особа достеменно знала про відсутність підстав для такого виклику та діяла умисно. Відповідно до статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У таких випадках уповноваженою посадовою особою на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення. Згідно з пунктом 5 статті 213 КУпАП та статтею 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 183 КУпАП, розглядаються органами Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція, зокрема, здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, вживає заходів для забезпечення публічної безпеки та охорони прав і свобод людини. Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Отже, притягненню особи до адміністративної відповідальності обов`язково має передувати належне встановлення суб`єктом владних повноважень факту вчинення такою особою адміністративного правопорушення, а також усіх його обов`язкових елементів. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін. Частиною першою статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші істотні обставини. Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача. Зазначені норми покладають на суб`єкта владних повноважень обов`язок довести правомірність прийнятого рішення та надати належні й допустимі докази на підтвердження обставин, покладених в його основу. Як установлено судом першої інстанції, позивач заперечувала факт вчинення адміністративного правопорушення та послідовно зазначала, що звернення до поліції було зумовлене реальною конфліктною ситуацією, пов`язаною з агресивною поведінкою її матері, яка, зі слів позивача та допитаних у суді свідків, погрожувала сокирою та створювала небезпеку для оточуючих. Допитані судом першої інстанції свідки - сестра та донька позивача підтвердили наявність конфлікту, агресивної поведінки матері позивача та обставини, що стали підставою для звернення до поліції. Як вірно зазначив суд першої інстанції, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач виконав покладений на нього обов`язок доказування. Так, на підтвердження правомірності притягнення позивачки до адміністративної відповідальності відповідачем не надано жодного належного доказу, який би підтверджував факт умисного завідомо неправдивого виклику поліції. При цьому, оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема пояснення свідків, записи технічних приладів, аудіозапис повідомлення на лінію « 102», відеофіксацію або інші матеріали, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про наявність у діях позивачки складу правопорушення. Щодо доводів апелянта про те, що працівниками поліції було проведено повну та всебічну перевірку обставин виклику, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки такі твердження мають декларативний характер та не підтверджені жодними доказами, наявними у матеріалах справи. Не беруться колегією суддів до уваги і доводи апелянта про те, що невизнання позивачем своєї вини слід розцінювати як спосіб уникнення адміністративної відповідальності, оскільки такі доводи фактично зводяться до перекладення обов`язку доказування із суб`єкта владних повноважень на особу, яка оскаржує рішення про притягнення до відповідальності, що суперечить частині другій статті 77 КАС України. Сам по собі факт того, що позивач не погоджується з постановою та заперечує свою вину, не може свідчити про доведеність складу адміністративного правопорушення. Колегія суддів також враховує, що звернення особи до поліції у зв`язку з обставинами, які вона суб`єктивно сприймає як небезпечні для життя, здоров`я чи безпеки, саме по собі не може кваліфікуватися як завідомо неправдивий виклик за відсутності належних доказів прямого умислу на введення правоохоронного органу в оману. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, відповідачем не доведена та не підтверджується належними і допустимими доказами. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі є правильними й обґрунтованими. В той же час, доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують, зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та не містять належних аргументів щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010). Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18.12.2025 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В.