Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/31701/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/31701/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 01 січня 2018 року 50% суми підвищення пенсії, з 01 січня 2019 року 75% суми підвищення пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) з 01 січня 2018 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії. Виконавчі листи по адміністративній справі № 640/31701/20 були видані 21.03.2025. 23.05.2025 позивачем подано заяву в порядку ст. 382 КАС України, просив встановити судовий контроль за виконанням судового рішення. Вказав, що на даний час, рішення суду не виконане. Пояснив, що у даному випадку існує фактична відмова відповідача від виконання рішення суду, відверте ігнорування рішення суду та його тривале невиконання всупереч вимогам статті 129-1 Конституції України щодо обов`язковості судових рішень, що, крім іншого, підриває авторитет судової влади, у тому числі в частині обов`язковості виконання судових рішень, що вже неодноразово ставало предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву про встановлення судового контролю задовольнити та зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду, відповідно до положень ст. 382 КАС України. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у письмовому провадженні. Відповідно до положень ст. 309 КАС України, суд ухвалив продовжити строк розгляду апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження", внаслідок невиконання рішення в добровільному порядку. Крім того, доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для його виконання, матеріали справи також не містять. Заява не містить жодного обґрунтування щодо обов`язковості здійснення судового контролю за виконанням судового рішення з метою забезпечення його повного, правильного і своєчасного виконання, позивач не навів та не надав суду докази можливого ухилення відповідачем від виконання судового рішення та створення перешкод щодо його виконання. За висновком суду, оскільки позивачем не наведено аргументів щодо необхідності вжиття таких процесуальних заходів у вигляді встановлення судового контролю, відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції необґрунтованими та помилковими, оскільки норми ст. 382 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення, при цьому, здійснення виконавчого провадження не пов`язується з встановленням судового контролю, як обов`язкова умова для застосування інстутуту судового контролю. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Слід зазначити, що КАС України визначає систему процесуальних засобів, які адміністративні суди вправі застосовувати для забезпечення своєчасного, точного, неухильного та повного виконання судового рішення. Важливою конституційною гарантією забезпечення обов`язковості судового рішення, є судовий контроль за його виконанням. З цією метою, КАС України, визначає систему процесуальних засобів, які адміністративні суди вправі застосовувати для забезпечення своєчасного, точного, неухильного та повного виконання судового рішення. Узагальнюючи загальні аспекти/критерії захисту права на розгляд справи та виконання судового рішення, слід виходити з того, що: 1) засіб є ефективним, якщо його можна використати для прискорення ухвалення рішення судом, що розглядає справу; 2) найбільш ефективними є засоби, спрямовані на попередження, а не на компенсацію за затримку розгляду справи чи виконання судового рішення; 3) поєднання пришвидшувального та компенсаторного засобів захисту є найкращим варіантом тощо. Стосовно сутності судового контролю, колегія суддів звертає увагу на тому, що ст. ст. 382-383 КАС України, визначено такі види судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування, є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із невиконанням судового рішення в цій справі. Приписами ч. ч. 1-2 ст. 382 КАС України, визначено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Колегія суддів зазначає, що, з метою забезпечення виконання судового рішення, ст. 382 КАС України, передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень, є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи. Як вбачається зі змісту поданої позивачем заяви, в ній останній повідомляв про те, що рішенням суду було зобов`язано здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) з 01 січня 2018 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії. Водночас, на переконання заявника, рішення суду так і не виконано. На підтвердження доводів заяви, заявником додано лист-відповідь ГУ ПФУ в м. Києві від 31.03.2025 № 2600-0202-8/56314, в якій повідомлено про те, що рішення суду від 21.10.2024 в справі № 640/31701/20 станом на день надання відповіді не виконано. Інформація щодо сум заборгованості пенсії, перерахованої на виконання рішення суду, відсутня. Рішення суду опрацьовується в межах резолютивної частини. (а.с. 70) Колегія суддів зазначає про те, що позивачем обрано альтернативний спосіб захисту порушеного права, визначений ст. 382 КАС України, що не заборонено процесуальним законодавством та є правом позивача, при цьому, виходячи з фактичних обставин справи, у суду відсутні перешкоди для розгляду заяви позивача саме у порядку встановлення судового контролю та перевірки доводів заявника щодо неврахування відповідачем резолютивної частини рішення суду. Адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю, шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Колегія суддів наголошує на тому, що, дійсно, встановлення судового контролю, є правом а не обов`язком суду, однак, задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку ст. 382 КАС України. Здійснення/нездійснення виконавчого провадження, не є процесуальною перешкодою для встановлення судового контролю. На переконання колегії суддів, без надання оцінки даним обставинам, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування норм ст. 382 КАС України, є передчасним та помилковим. З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції, що викладені у оскаржуваній ухвалі, колегія суддів вважає передчасними та не достатньо обґрунтованими, адже, таким чином нівелюється сама суть та завдання судового контролю, при цьому, що, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, заявник наводив доводи та аргументи, що вказують на невиконання відповідачем рішення суду, що набрало законної сили. На переконання колегії суддів, належної оцінки вищевказаним обставинам при винесенні оскаржуваної ухвали про відмову задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення судом першої інстанції надано не було. За змістом частини 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, саме суд, який ухвалив судове рішення, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт. За таких обставин, колегія суддів вважає, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю. Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. Оскаржувана ухвала підлягає скасуванню. Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328 - 331, 382,382№, 382І КАС України, суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року - скасувати. Справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді Я.М. Василенко В.В. Кузьменко