Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/35359/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/35359/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційні скарги 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Серьогіна О.В.) в адміністративній справі №160/35359/25 за позовом ОСОБА_1 до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 11.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі відповідач-2), в якій просив суд: - визнати протиправними дії 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; - стягнути з 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 183048,72 грн.; - визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; - стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 183048,72 грн.; - визнати протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 08.12.2016 року по 01.01.2023 року, виплаченої 26.09.2025 року; - зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 08.12.2016 року по 01.01.2023 року, виплаченої 26.09.2025 року; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01.12.2015 року по 07.12.2016 року, виплаченої 25.11.2025 року; - зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01.12.2015 року по 07.12.2016 року, виплаченої 25.11.2025 року. В обґрунтування своїх вимог позивачем вказано, що ОСОБА_1 до 31.10.2024 року проходив службу в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, зокрема у Дніпродзержинському міському управлінні Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області та 1 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року у справі № 160/33425/24, 26.09.2025 року 1 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області виплачено 176165,67 грн. і 40878,07 грн. та 25.11.2025 року Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області суму 24723,16 грн. на картковий рахунок індексації грошового забезпечення, загальний розмір - 241766,90 грн. Вважає, що у зв`язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення відповідачами затримано розрахунок при звільненні, тому на думку позивача, він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні з 01.11.2024 року по дні фактичного розрахунку 26.09.2025 року та 25.11.2025 року та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків виплати індексації грошового забезпечення. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнуто з 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (вул. Героїв-рятувальників, буд. 11, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51931, код ЄДРПОУ 38283752) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 217066,92 грн. Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (вул. Короленка, буд. 4, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49600, код ЄДРПОУ 38598371) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 24705,27 грн. Визнано протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 08.12.2016 року по 01.01.2023 року, виплаченої 26.09.2025 року. Зобов`язано 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (вул. Героїв-рятувальників, буд. 11, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51931, код ЄДРПОУ 38283752) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 08.12.2016 року по 01.01.2023 року, виплаченої 26.09.2025 року. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01.12.2015 року по 07.12.2016 року, виплаченої 25.11.2025 року. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (вул. Короленка, буд. 4, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49600, код ЄДРПОУ 38598371) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01.12.2015 року по 07.12.2016 року, виплаченої 25.11.2025 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Розподіл судових витрат у справі не здійснювався. Відповідачами на вказане рішення суду подані апеляційні скарги. Відповідач-1 в апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга відповідача-1 обґрунтована тим, що правовідносини щодо проходження служби цивільного захисту та грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу врегульовані Кодексом цивільного захисту України, постановою Кабінету Міністрів України №704 та Інструкцією МВС №623, а тому норми Кодексу законів про працю України до таких правовідносин не застосовуються. Зазначає, що індексація грошового забезпечення не входить до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, а тому її подальше нарахування на виконання судового рішення не породжує обов`язку здійснювати перерахунок такої допомоги. Крім того, вказує, що при звільненні з позивачем проведено повний розрахунок відповідно до вимог спеціального законодавства, а тому відсутні підстави для застосування статті 117 КЗпП України та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Також апелянт стверджує про відсутність вини відповідача у несвоєчасній виплаті коштів, оскільки відповідні виплати були здійснені після виконання судового рішення, а в разі застосування статті 117 КЗпП України просить зменшити розмір відшкодування з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо принципів розумності, справедливості та пропорційності. Відповідач-2 в апеляційній скарзі також зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду в оскарженій частині та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга відповідача-2 ґрунтується на тому, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсація втрати частини доходів не підлягають стягненню у разі виконання судового рішення, оскільки такі виплати виникають не внаслідок порушення роботодавцем строків остаточного розрахунку, а виключно на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначає, що стаття 117 КЗпП України та Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не поширюються на правовідносини, пов`язані з виконанням судових рішень. Крім того, вказує, що після набрання рішенням суду законної сили відповідач своєчасно звернувся до головного розпорядника бюджетних коштів щодо виділення додаткового фінансування, а виплату позивачу здійснив одразу після отримання бюджетних асигнувань, у зв`язку з чим відсутня його вина у затримці виконання судового рішення. Також апелянт, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 117 КЗпП України, просить у разі залишення позову без змін зменшити розмір стягнутого середнього заробітку як неспівмірний із сумою фактичної заборгованості та обставинами справи. Позивач правом подання відзивів на апеляційні скарги відповідачів не скристався. В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить до наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що позивач до 31.10.2024 проходив службу в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, зокрема у Дніпродзержинському міському управлінні Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області та 1 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області. При цьому, позивачу виплачувалась не у повному розмірі індексація грошового забезпечення, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року у справі № 160/33425/24 адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 07.12.2016 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року; - зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38598371) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 07.12.2016 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року; - визнано протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року; - зобов`язано 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38283752) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року; - визнано протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38283752) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.01.2023 року із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року; - зобов`язано 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38283752) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.01.2023 року із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, з урахуванням виплачених сум; - у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року у справі № 160/33425/24, 26.09.2025 року 1 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області виплачено 176165,67 грн. і 40878,07 грн. та 25.11.2025 року Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області суму 24723,16 грн. на картковий рахунок індексації грошового забезпечення, загальний розмір - 241766,90 грн. Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем проведено 26.09.2025 року та 25.11.2025 року. При цьому відповідач не нарахував та не виплатив середній заробіток за час несвоєчасної виплати частини грошового забезпечення. Позивач, вважаючи, що відповідно до положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків виплати індексації грошового забезпечення, звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково дійшов висновку про їх обґрунтованість. Позивачем означене рішення суду першої інстанції не оскаржується. Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно зі статтею 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу. За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму. Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України (в редакції, що була чинною до 19.07.2022) встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України (в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. З аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Для захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця можливо застосувати відповідальність. Однак, вказаною нормою, починаючи з 19.07.2022 (дата набрання чинності Закону № 2352-IX) передбачено обмеження, згідно з яким максимальний період за який можлива виплата середнього заробітку складає 6 місяців. Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником. Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору. Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення, однак не більше ніж за 6 місяців такого прострочення. Колегія суддів враховує, що Верховний суд України у постанові від 15.09.2015 по справі №21-1765а15, усуваючи розбіжності у застосуванні касаційними судами вищезазначених норм матеріального права, виклав таку правову позицію: не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум, яка є обов`язковою для суду апеляційної інстанції при вирішенні цього спору. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач проходив службу цивільного захисту до 31.10.2024. Водночас остаточний розрахунок із позивачем у день звільнення проведений не був. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі №160/33425/24 1 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області 26.09.2025 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення у сумі 176165,67 грн та 40878,07 грн, а 25.11.2025 Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області додатково виплачено 24723,16 грн. Загальна сума виплат склала 241766,90 грн. Отже, остаточний розрахунок із позивачем було завершено лише 25.11.2025. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідно до розрахунково-платіжної відомості №68 за листопад 2024 року при звільненні позивачу було виплачено грошове забезпечення у загальному розмірі 386865,94 грн. Ці обставини сторонами не заперечуються. Таким чином, заборгованість відповідачів на день звільнення існувала лише щодо індексації грошового забезпечення та становила 217043,74 грн (176165,67 грн + 40878,07 грн), яка була виплачена 26.09.2025, а також 24723,16 грн, виплачена 25.11.2025. Отже, загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат становив 628632,84 грн, з яких 386865,94 грн були виплачені своєчасно, а 241766,90 грн - із порушенням строків, установлених законодавством. При цьому сума 217043,74 грн становить 34,53 %, а сума 24723,16 грн - 3,93 % від загального розміру належних при звільненні виплат (628632,84 грн). Саме в такому співвідношенні підлягає визначенню розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням принципу пропорційності. Відтак, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на стягнення 34,53 % та 3,93 % середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що становить 241772,19 грн (628632,84 грн Ч 34,53 % + 628632,84 грн Ч 3,93 % = 217066,92 грн + 24705,27 грн = 241772,19 грн). З огляду на те, що заборгованість у сумі 217043,74 грн була погашена 26.09.2025 1 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, а заборгованість у сумі 24723,16 грн - 25.11.2025 Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з 1 державного пожежно-рятувального загону на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 217066,92 грн, а з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області - 24705,27 грн. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача-1 про те, що правовідносини щодо проходження служби цивільного захисту та грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу повністю врегульовані Кодексом цивільного захисту України, постановою Кабінету Міністрів України № 704 та Інструкцією МВС № 623, а тому норми Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню, оскільки спеціальним законодавством не врегульовано питання відповідальності за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку при звільненні. За таких обставин до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 116, 117 КЗпП України, що відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду. Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідачів про відсутність їх вини у несвоєчасному проведенні остаточного розрахунку з позивачем, оскільки належні йому суми були виплачені лише після ухвалення та виконання рішення суду у справі №160/33425/24, позаяк сам по собі факт подальшого виконання судового рішення не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України тане спростовує факту порушення встановленого законом обов`язку провести з працівником повний розрахунок у день звільнення. Щодо доводів відповідачів про необхідність зменшення розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, колегія суддів зазначає, що такі доводи є безпідставними, оскільки судом першої інстанції при визначенні позивачу розміру відшкодування вже було враховано принципи розумності, справедливості та пропорційності, а також правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо можливості зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Застосувавши принцип пропорційності залежно від співвідношення своєчасно та несвоєчасно виплачених сум, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розміри середнього заробітку, які підлягають стягненню, а тому підстав для їх подальшого зменшення колегія суддів не вбачає. Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідачів, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням установлених строків виплати сум індексації грошового забезпечення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050- III (далі -Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159). Згідно ст.ст. 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно зі ст. 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (сума індексації грошових доходів громадян). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону №2050-111). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у жому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону №2050-ІІІ). Аналогічного змісту норми містяться у Порядку №159, відповідно до якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема на суму індексації грошових доходів громадян. Пунктом 2 Порядку №159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії. У силу пункту 5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до пункту 8 Порядку №159 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону № 2050-III та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Тобто компенсації підлягають лише нараховані, але не виплачені грошові доходи, які не мають разового характеру. Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №336/4675/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №162/787/16-а, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18, від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а та від 09.08.2022 у справі №460/4765/20. Як вже зазначалось вище остаточна виплата заборгованості позивачу індексації грошового забезпечення відбулась лише 25.11.2025, а тому останній має право на виплату йому компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2016 по 01.01.2023, виплаченої 26.09.2025, а також зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 07.12.2016, виплаченої 25.11.2025. Колегія суддів суду апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідачів, що при звільненні з позивачем проведено повний розрахунок відповідно до вимог спеціального законодавства, а тому відсутні підстави для застосування положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», оскільки такі доводи не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, а тому, враховуючи норми ч. 5 ст. 242 КАС України, апеляційні скарги відповідачів не підлягають задоволенню, а оскаржене судове рішення скасуванню. Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційні скарги 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/35359/25 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 01 липня 2026 року. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак