Постанова 4851 № 520/7415/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2026 р. Справа № 520/7415/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, по справі № 520/7415/26 за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 20.05.2023 по 04.03.2024 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; - зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 20.05.2023 року по 31.12.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2024 року по 04.03.2024 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №

44. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху доставлена представнику позивача до електронного кабінету у системі "Електронний суд" 06.04.2026 о 20:40, що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету ЄСІТС. 07.04.2026 до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява, в якій представник позивача виклав доводи щодо пропуску позивачем строку звернення до суду. Просить поновити строк звернення до суду та відкрити провадження у справі. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року скасувати з направленням справи до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що у даних спірних правовідносинах, поняття «письмове повідомлення про нараховані та сплачені позивачу суми при звільненні» у розумінні аспекту початку обрахунку строків звернення до суду за ч.2 ст.233 КЗпП в редакції, яка діє з 19.07.2022 може бути лише сукупність грошового атестату та відомостей, в яких відповідач повідомив позивачу про застосований механізм при обрахунку його грошового забезпечення. І якщо грошовий атестат датується нормативно моментом звільнення особи, то про застосований відповідачем неналежний механізм при обрахунку грошового забезпечення позивача, останній дізнався лише з листа відповідача від 25.03.2026, де відповідач посвідчив, що механізм первинної редакції п.4 ПКМУ 704, ним застосовано не було, а до суду позивач звернувся 01.04.2026, тобто в межах трьохмісячного строку. Крім того, позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідним письмовим повідомленням, з яким ч.2 ст.233 КЗпП слід пов`язувати факт обрахунку строків звернення, є саме лист від 20.08.2024, що наявний за встановленими обставинами у справі № 520/27079/24. Крім того, суд не врахував, що підставність правовідносин обох справ є відмінною, та обумовлена застосуванням відповідачем різних постанов Уряду з цього приводу. Так, у справі, № 520/27079/24 позов обумовлено тим, що незастосування первинної редакції п.4 ПКМУ 704 відповідач пов`язував з фактом існування ПКМУ № 103 від 21.02.2018, а у справі № 520/7415/26 з фактом існування ПКМУ № 481 від 12.05.2023 . Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Повернувши позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позов поданий поза межами строку звернення до суду та в заяві про поновлення строку, поданій на виконання ухвали суду від 17.04.2026, не зазначено поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. У відповідності до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Відповідно до положення частини другої статті 233 КЗпП України: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». Отже, приписи частини першої статті 233 КЗпП України пов`язують відлік тримісячного строку звернення до суду з днем, коли особа (працівник, службовець) дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Верховним Судом при розгляді справи №460/21394/23 (постанова від 21 березня 2025 року) констатовано, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, до прикладу у вказаній справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Відтак, колегія суддів вважає, що у контексті обставин справи, що розглядається, ключовим питанням є не лише визначення предмету спору, але й дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена). Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Так, у відповідності до п. 1 Розділу ХХХІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту затвердженої Наказом МВС України 20.07.2018 № 623 (далі Інструкція № 623), при переміщеннях по службі, переведеннях, а також при звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий підрозділ (бухгалтерія) зобов`язаний забезпечити їх усіма належними видами грошового забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті (додаток 4). Грошовий атестат особам рядового і начальницького складу видається, зокрема, при звільненні в запас або відставку із призначенням пенсії. Згідно з п. п. 2, 3 Інструкції № 623, грошовий атестат видається під розписку в журналі, де реєструються грошові атестати. Крім того, у журналі зазначаються: номер і дата видачі грошового атестата; прізвище, ім`я, по батькові власника атестата, займана ним посада, спеціальне звання; куди вибув власник атестата; до якого часу виплачено грошове забезпечення, з якого окладу і які саме виплачені надбавки. Грошові атестати розбірливо заповнюють і підписують керівник органу управління (підрозділу) та керівник фінансового підрозділу, після чого скріплюють печаткою. Відповідно до п. 4 Інструкції № 623, грошові атестати без печатки чи підпису, з підчистками або заздалегідь не обумовленими виправленнями, а також неправильно заповнені вважаються недійсними. Виправлення, зроблені в грошовому атестаті, мають бути завірені в установленому порядку. У грошовому атестаті має бути підпис його власника, що підтверджує правильність записів за проведеними розрахунками. Отже, про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення особи, яка вибуває до нового місця служби, або яка звільняється зі служби, дізнається у день звільнення шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті. Водночас, варто наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України. Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 200/8730/24, та підлягають врахуванню на підставі ст.242 КАС України. Так, предметом спору у даній справі є бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу нарахування грошового забезпечення у період з 20.05.2023 по 04.03.2024 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. З матеріалів справи встановлено, що позивач виключений з кадрів ДСНС України та усіх видів грошового забезпечення з 04.03.2024, що вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з наказу (по особовому складу) від 04.03.2024 №107 о/с. Таким чином, позивач був звільнений зі служби 04.03.2024 року. Тобто спірними у даній справі є правовідносини, які виникли щодо невиплаченого грошового забезпечення позивача, який припинив виконувати обов`язки служби. Так, як вірно встановлено судом першої інстанції в програмі "Діловодство спеціалізованого суду" наявна інформація, що позивач 27.09.2024 вже звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо перерахунку його грошового забезпечення за період з 12.03.2020 по 20.05.2023 (судова справа № 520/27079/24). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 14.01.2026 у справі №520/27079/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні 04.03.2024р., яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 12.03.2020 року по 19.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 12.03.2020 року по 31.12.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Наведеним рішенням встановлено, що представник позивача 14.08.2025р. звернувся до відповідача із адвокатським запитом стосовно здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача з 01.01.2020 по дату його звільнення. Проте, відповідач листом від 20.08.2024р. № 65050-7990/65190 повідомив представника позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку розміру грошового забезпечення позивача. Матеріали справи № 520/27079/24 містять грошовий атестат № 7 виданий Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області 20.03.2024 року та засвідчений особистим підписом ОСОБА_2 . Тобто, колегія суддів приходить до висновку, що 20 березня 2024 року позивач був повідомлений про суми, які підлягають виплаті йому при звільненні, а відтак початок відліку строку на звернення до суду у цьому випадку розпочався з дня вручення йому грошового атестату, а саме 20.03.2024 року. В подальшому позивач також позивач скористався правом щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період. Так, за матеріалами справи № 520/27079/24 наявний лист Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 20.08.2024, наданий на запит представника позивача після звільнення позивача щодо порядку обрахунку його грошового забезпечення за період проходження служби по день звільнення, згідно якого позивачу було роз`яснено відповідачем, що впродовж 2022-2023 років фактична зміна (підвищення) посадових окладів, окладів за спеціальне звання осіб рядового і начальницького складу не відбулася. У зв`язку з чим, відповідач зазначив про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення. Крім того, матеріали справи № 520/27079/24 містять архівні відомості щодо грошового забезпечення позивача, зокрема, з квітня 2023 року по березень 2024 року, з приводу яких і виник спір у даній справі № 520/7415/26. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, наведені обставини свідчать про обізнаність позивача щодо обрахованого відповідачем грошового забезпечення в період проходження служби ще у 2024 році, зокрема, і після отримання позивачем відповіді 20.08.2024 року. Стосовно доводів апеляційної скарги, що про застосований відповідачем неналежний механізм при обрахунку грошового забезпечення позивача, останній дізнався лише з листа відповідача від 25.03.2026, де відповідач посвідчив, що механізм первинної редакції п.4 ПКМУ 704, ним застосовано не було, то колегія суддів зазначає наступне. Направлення позивачем до відповідача заяви та отримання листа не змінює моменту, з яким законодавство пов`язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду. Окрім того, колегія суддів, не заперечує того, що після звільнення зі служби (отримання грошового атестату) позивач також вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період. Разом з тим, таке звернення до відповідача має бути здійснено без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду. За обставинами цієї справи, позивача 04.03.2024 року виключено зі служби та 20.03.2024 видано грошовий атестат, що підтверджено підписом позивача про його отримання, тому дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 20.03.2024 року, є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду. При цьому визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності. Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 200/8730/24. Стосовно доводів апеляційної скарги про посилання судом першої інстанції на матеріали справи № 520/27079/24 як докази у справі № 520/7415/26, то колегія суддів зазначає на таке. За частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 72 КАС України ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами. Згідно з частинам першою-другою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. З урахуванням викладеного, докази наявні в програмі "Діловодство спеціалізованого суду" у справі № 520/27079/24 є належним в розумінні КАС та містять інформацію щодо предмета доказування у даній справі. Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду 14.01.2026 у справі №520/27079/24 встановлено, що представник позивача 14.08.2025р. звернувся до відповідача із адвокатським запитом стосовно здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача з 01.01.2020 по дату його звільнення. Проте, відповідач листом від 20.08.2024р. № 65050-7990/65190 повідомив представника позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку розміру грошового забезпечення позивача. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України). Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що оскільки позов подано до суду 31.03.2026, тому позивач пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами, доказів наявності поважних обставин пропуску строку суду не надав, підстави для його поновлення відсутні. Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Так, ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 по справі № 520/7415/26 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова