Постанова 4851 № 520/11343/26

Головуючий І інстанції: Мороко А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2026 р. Справа № 520/11343/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Мінаєвої К.В. , Фоміної Л.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/11343/26 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України , в якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача у питанні зобов`язання примусового виконання судового рішення боржників у справі 520/33658/23; - зобов`язати скасувати відповідачем постанов про закриття виконавчого провадження ВП 75933728, ВП 76017650, ВП 76017849, ВП 76022484 та зобов`язання відповідача продовження вчинення процесуальних заходів щодо зобов`язань боржників у справі 520/33658/23 виконати судове рішення від 29.02.2024 у повному обсязі у примусовому порядку згідно ЗУ Про виконавче провадження; - зобов`язати відповідача вирішити питання щодо відсторонення державного виконавця Антосік І ВПВР УЗПВР у Луганській та Харківській областях Харківського МУМЮ України від вчинення процесуальних заходів за виконавчими провадженнями за судовим рішенням у справі №520/33658/23 від 29.02.2024. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з даним позовом із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску та доказів поважності таких причин та уточненої позовної заяву із належним обґрунтуванням позовних вимог та доказами на їх підтвердження. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу. Заяву позивача про поновлення строку звернення до суду - залишено без задоволення. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 26.05.2026 року, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що громадянин ОСОБА_1 має статус особи із інвалідності 1 групи із ураженням опорно-рухової здатності та повною втратою працездатності та потребою в постійному догляді згідно довідки МСЕК, що є також однієї із причин, що унеможливлює чітке дотримання процесуальних строків для надання заяв до суду. Медичні документи, що стосуються предмету захворювання та методів і заходів отримання лікування є лікарською таємницею розголошення інформації щодо якої без згоди з особою - в даному випадку із громадянином ОСОБА_1 є вчинення кримінального правопорушення відповідальність за який зумовлена КК України. Просить звернути увагу, що ОСОБА_1 надала позовну заяву у справі 520/11343/26 від 05.05.2026 після винесення судового рішення у справі 520/3946/26 від 27.04.2026 і відлік процесуального строку для надання заяв до суду необхідно визначити саме із дати 27.04.2026 і в даному випадку процесуальний строк не порушується саме громадянином ОСОБА_1 , бо громадянин ОСОБА_1 не здійснював подальше оскарження у суді касаційної інстанції судового рішення у справі 520/3946/26 та надала позовну заяву у справі 520/11343/26 із тими ж вимогами до того ж відповідача, що було предметом розгляду справи 520/3946/26 і у позовній заяві у справі 520/11343/26. Крім того, зауважує, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки рішення від 26.05.2026 не містить особистого підпису судді, фактично ухвалу суду підписано особистим електронним цифровим підписом судді лише 27.05.2026, документ не містить власноручного підпису судді та відбитку печатки суду, які б доказували наявність оригіналу судового рішення від 26.05.2026 у паперовому вигляді. Зазначає, що суд першої інстанції з порушенням КАС України відмовив громадянину ОСОБА_1 у задоволенні вимог заяви про забезпечення позову. Відповідач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі положень ст. 312 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Таким чином, кожна особа має право звернутись до суду з метою захисту своїх порушених прав, свобод та інтересів, шляхом подання адміністративного позову, сформованого з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу. Недотримання вказаної вимоги має наслідком залишення судом адміністративного позову без руху. У свою чергу, не усунення недоліків адміністративного позову, визначених ухвалою про залишення адміністративного позову без руху, має наслідком прийняття судом ухвали про повернення адміністративного позову. Повертаючи адміністративний позов ОСОБА_1 , суд виходив з того, що позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду для оскарження спірних постанов. Щодо доводів позивача про пропуск строку звернення до суду у зв`язку з невиліковною хворобою, суд зазначив, що відповідних доказів, що свідчили б про наявність об`єктивних перешкод для звернення до суду, позивачем до матеріалів справи не надано. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Статтею 287 КАС України встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Зазначені адміністративні справи віднесені Кодексом адміністративного судочинства до окремої категорії термінових адміністративних справ. За ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Судом установлено, що позивачем оскаржуються постанови про закінчення виконавчого провадження, прийняті в межах виконавчих проваджень № 75933728, №76017650, №76017849, № 76022484 та дії державного виконавця щодо прийняття таких постанов. Так, в межах викладених позовних вимог позивач, зокрема, просить суд скасувати постанови про закінчення виконавчих проваджень: ВП 75933728, ВП 76017650, ВП 76017849, ВП 76022484, які були винесені в 2024 та 2025 роках. Водночас, з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду лише 05.05.2026. Як правильно встановив суд першої інстанції, що отримавши лист № 23217 від 26.11.2025, на який позивач посилається як на підставу для оскарження спірних постанов та дій державного виконавця у цій справі, позивач уже оскаржувала дії відповідача з посиланням на вказаний лист, подавши відповідний позов до Харківського окружного адміністративного суду 01.12.2025, про що свідчать матеріали справи № 520/31368/25. Отже, про вчинення відповідачем оскаржуваних дій та прийняття оскаржуваних постанов позивач повинна була дізнатися та дізналась станом на 01.12.2025. Зазначені обставини встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі № 520/31368/25. Водночас, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 вказує про свою невиліковну хворобу, та що з цих підстав вона була позбавлена можливості вчасно звернутись до суду. При цьому, матеріали справи не містять доказів перебування на стаціонарному лікуванні, чи наявність діагнозу чи хвороби, яка в цей проміжок часу могла б завадити вчасно звернутися до суду з позовом у визначені законом строки. Щодо посилань позивачки на те, що вона є особою з інвалідністю, що в свою чергу уповільнює можливість звернення до суду, колегія суддів зазначає, що позивачка не позбавлена можливості направлення позовної заяви в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, чим вона фактично й скористалась звернувшись до суду з цим позовом. Щодо посилань позивачки на те, що відлік процесуального строку для надання позовної заяви до суду необхідно визначити саме із дати 27.04.2026, оскільки ОСОБА_1 не здійснювала подальше оскарження у суді касаційної інстанції судового рішення у справі 520/3946/26 від 27.04.2026 та надала позовна заяву у справі 520/11343/26 із тими ж вимогами до того ж відповідача, що було предметом розгляду справи 520/3946/26 і у позовній заяві у справі 520/11343/26, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки ухвалення 27.04.2026 Другим апеляційним адміністративним судом постанови жодним чином не впливає та не спростовує обізнаність позивачки станом на 01.12.2025 із оскаржуваними постановами про закінчення виконавчих проваджень: ВП 75933728, ВП 76017650, ВП 76017849, ВП 76022484. Щодо посилання позивача на воєнний стан, як одну з причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження позивачки про те, що строк звернення до адміністративного суду нею пропущено з поважних причин є необґрунтованими. Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які належні і беззаперечні докази на підтвердження поважності пропуску позивачкою встановленого законом строку для звернення до суду із даними позовними вимогами та неможливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод. Апелянт зазначає, що оскаржуване судове рішення не має юридичної сили, оскільки рішення від 26.05.2026 не містить особистого підпису судді, фактично ухвалу суду підписано особистим електронним цифровим підписом судді лише 27.05.2026, документ не містить власноручного підпису судді та відбитку печатки суду, які б доказували наявність оригіналу судового рішення від 26.05.2026 у паперовому вигляді. Колегія суддів вказує, що відповідно до частини другої статті 2, першої та третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим, надіслана судом 27.05.2026, тобто в межах визначеного законодавством строку внесення судового рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість доводів скаржника в цій частині. Зі змісту підпункту 5 розділу І Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18 із подальшими змінами слідує, що електронний примірник судового рішення - створений в АСДС електронний документ, підписаний кваліфікованим електронним підписом судді, що ухвалив таке судове рішення, в разі колегіального розгляду - кваліфікованими електронними підписами всіх суддів, що входять до складу колегії, або іншої особи, визначеної згідно з пунктом 2 розділу III цього Порядку. Такий документ має бути ідентичним за документарною інформацією та реквізитами оригіналу судового рішення в паперовій формі. Отже, підписання електронного примірника ухвали кваліфікованим електронним підписом судді за наявності власноручного підпису судді на оригіналі судового рішення в паперовій формі (що міститься в матеріалах адміністративної справи №520/11343/26) не свідчить про недотримання судом вимог процесуального законодавства щодо порядку ухвалення судових рішень. Засвідчення відбитком гербової печатки суду електронного примірника судового рішення чинним законодавством не передбачено. Таким чином, доводи апелянта стосовно того, що оскаржувана ухвала не має юридичної сили та підлягає обов`язковому скасуванню на підставі статей 317, 320 КАС України, є необґрунтованими з наведених вище підстав. Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції з порушенням КАС України відмовив громадянину ОСОБА_1 у задоволенні вимог заяви про забезпечення позову, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки зазначення у тексті позовної заяви про вирішення питання судом про забезпечення позову шляхом витребування доказів - у вигляді копій матеріалів справи 520/33658/23 у Харківського окружного адміністративного суду та копій матеріалів справ за виконавчими провадженнями, що стали предметом позову у справі 520/3946/26 у відповідача у справі - та долучення їх до матеріалів даної справи і врахування при вирішенні питань спірних правовідносин за результатами розгляду позовної заяви у справі 520/3946/26, правильно розцінено судом першої інстанції як клопотання про витребування доказів, яке повинно бути вирішено судом після прийняття рішення про відкриття провадження у справі. Колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при постановленні ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі № 520/11343/26 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 по справі № 520/11343/26 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді К.В. Мінаєва Л.О. Фоміна