Постанова Тернопільський апеляційний суд № 601/3389/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/3389/25Головуючий у 1-й інстанції Клим Т.П. Провадження № 22-ц/817/649/26 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 червня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №601/3389/25 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 березня 2026 року, ухвалене суддею Клим Т.П., дати складення повного тексту не зазначено, в цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, В С Т А Н О В И В: Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2026 року провадження у справі за позовом ТОВ «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_2 , ТОВ «ПрофАгроТрейд» про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі - закрито за відмовою позивача від позову. 12 лютого 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Іванько О.С. надійшла до суду заява про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування заявлених вимог представник відповідача вказував на те, що 09 лютого 2026 року Кременецьким районним судом Тернопільської області провадження у вказаній справі закрито за відмовою позивача від позову, однак, судом не було вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу, відтак просила стягнути із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» у користь ОСОБА_2 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 березня 2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Іванько Олени Сергіївни про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» у користь ОСОБА_2 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні зазначеної заяви. Крім того, у своїй апеляційній скарзі апелянт просив витребувати наступні докази:

1. У АБ «Укргазбанк»: - банківську виписку по рахунку НОМЕР_1 Адвокатського бюро «Олени Іванько «Фактум» за 11 грудня 2025 року; - інформацію стосовно платежу та особи платника по платіжній операції: опис операції: оплата за здійснення представництва в суді першої інстанції (Кременецький районний суд Тернопільської обл. справа №601/3389/25) згідно рах. №10-12/16 від 10 грудня 2025 року, без ПДВ, дата та час операції: 11-12-2025/10:54:31, дата валютування: 11-12-2025; - інформацію стосовно платежу та особи платника по платіжній операції: опис операції: Сплата за ...рах 10-12/15 від 10 грудня 2025 року IПН 2661306435 ОСОБА_2 здійснення представництва та захист інтересів у суді першої інстанції Кременецький районний суд Тернопільської обл справа №601/3389/25, ОСОБА_2 , дата та час операції:11-12-2025/12:02:57, дата валютування: 11-12- 2025;

2. У ТОВ «ПрофАгроТрейд» оригінал квитанції, згідно якої 11 грудня 2025 року о 10:54:31 було здійснено переказ грошових коштів в розмірі 10000 грн з призначенням платежу «оплата за здійснення представництва в суді першої інстанції (Кременецький районний суд Тернопільської обл. справа №601/3389/25) згідно рах.№10-12/16 від 10.12.2025 р., Без ПДВ» на банківський рахунок НОМЕР_1 ;

3. У ОСОБА_2 оригінал квитанції, згідно якої 11 грудня 2025 року о 12:02:57 було здійснено переказ грошових коштів в розмірі 10000 грн, з призначенням платежу «Сплата за ...рах 10-12/15 від 10.12.2025 IПН 2661306435 ОСОБА_2 здійснення представництва та захист інтересів у суді першої інстанції Кременецький районний суд Тернопільської обл справа №601/3389/25, ОСОБА_2 » на банківський рахунок НОМЕР_1 . Обґрунтовуючи мотиви щодо необхідності витребування вказаних доказів, апелянт посилався на те, що подані до суду представником відповідачів адвокатом Іванько О.С. докази на підтвердження здійснення оплати за договорами про надання відповідачам професійної правничої допомоги містять ознаки підробки. Зокрема зазначає, що згідно даних, зазначених у долученій нею Виписці по рахунку, було здійснено дев`ять платежів по різних операціях із зарахування коштів за рахунками 10-12/11, 10-12/5, 10-12/13, 10-12/1, 10-12/17,10-12/19, 10-12/7, 10-12/9, від різних фізичних осіб та за різними договорами фактично у один і той же час та дату - 11-12-2025, в межах з 12:00:44 по 12:02:58, що є фізично неможливим. Крім того, апелянт зазначає, що для обґрунтування витрат на правничу допомогу, представник відповідачів в рамках справи №601/3271/25, шляхом підробки даних в платіжній інструкції змінила суму з 1000 грн на 10000 грн та замінила платника ОСОБА_3 на ОСОБА_4 . Вказує, що за одним кодом платіжної інструкції - 1.487653131.1 адвокатом Іванько О.С. було прикладено дві різні платіжні інструкції, що вважає безпосереднім свідченням підробки та фальсифікації банківських платіжних документів. Аналогічна ситуація, як зазначає апелянт, склалася і у справі №601/2819/25, де представник відповідача ОСОБА_3 замінила суму та своє прізвище на ОСОБА_5 та додала «0» до суми 1000 грн, перетворивши платіжну інструкцію з 1000 грн на документ, на підставі якого, начебто, було здійснено грошовий переказ на 10000 грн. Також зазначає, що у справі №601/3294/25 ОСОБА_3 так само змінила дані в платіжній інструкції, а саме було змінено дані платника та суму, причому розмір суми було збільшено у 10 разів. Фактично ж було сплачено від іншого імені 1000 грн на рахунок АБ Олена Іванько Фактум. На підтвердження наведених вище обставин апелянт долучив до апеляційної скарги копії зазначених квитанцій, посилаючись на те, що лише у березні місяці 2026 року позивачу стало відомо про їх існування, а тому вони не могли бути подані до суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів адвокат Іванько О.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін. Вказує на те, що вирішальним при розподілі витрат на правничу допомогу є встановлення їх реальності, необхідності та розумності, а не оцінка тих чи інших зв`язків між адвокатом та клієнтом. У даному випадку у матеріалах справи містяться належні та допустимі докази, які підтверджують факт надання правової допомоги відповідачу, обсяг наданих послуг та їх оплату, що свідчить про реальне понесення відповідних витрат відповідачем, при цьому позивач не заперечує реальність надання правової допомоги відповідачу. Також вважає, що клопотання про витребування доказів не підлягає до задоволення, оскільки докази оплати не мають жодного правового значення для стягнення витрат на правничу допомогу. Вказує, що суд належним чином дослідив усі необхідні у справі докази, які підтверджують факт надання правничої допомоги відповідачам. Також зазначає, що вона у даних правовідносинах виступає виключно як представник Відповідачів та не має жодного особистого майнового інтересу щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Натомість діє виключно в інтересах клієнтів на підставі укладених договорів про надання правової допомоги, а тому вимоги представника Позивача про вирішення питання щодо притягнення адвоката ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та повідомлення правоохоронних органів про ознаки кримінального правопорушення вважає тиском на адвоката. Вказує, що протягом лютого-березня 2026 року Позивач по справі, ТОВ «Західна агровиробнича компанія», та його представники вчиняють дії, які полягають у погрозах, тиску, поданні безпідставних скарг щодо неї, що створює перешкоди для належного здійснення нею адвокатської діяльності, виконання професійних обов`язків, а також такі дії підривають її ділову репутацію та престиж серед клієнтів і колег. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. У провадженні Кременецького районного суду Тернопільської області перебувала цивільна справа за позовом ТОВ «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_2 , ТОВ «ПрофАгроТрейд» про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. 09 лютого 2026 року Кременецьким районним судом Тернопільської області провадження у вказаній справі закрито за відмовою позивача від позову. Представником відповідача у відзиві на позовну заяву заявлено про намір подати суду додаткові докази на підтвердження витрат, які відповідач ОСОБА_2 поніс на правничу допомогу. 13 лютого 2026 року представник відповідача, на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу надіслала докази, що підтверджують понесення судових витрат, а саме: - копію договору про надання правової допомоги №104/25 від 17 листопада 2025 року; - детальний опис робіт (наданих послуг) від 10 грудня 2025 року; - додаток №1 до Договору про надання правової допомоги від 17 листопада 2025 року; - акт надання послуг №10-12/15 від 10 грудня 2025 року; - рахунок на оплату №10-15/13 від 10 грудня 2025 року. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення заяви, суд першої інстанції, з урахуванням складності справи, обсягом виконаних адвокатом відповідача робіт, часом, витраченим ним на виконання таких робіт, тривалістю розгляду справи, з урахуванням принципу розумності та справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із позивача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» у користь ОСОБА_2 5000 гривень витрат на професійну правничу допомогу. З таким висновком колегія суддів погоджується. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України). Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України). Як вбачається із поданих документів в підтвердження понесених судових витрат, 17 листопада 2025 року між адвокатським бюро «Олени Іванько «Фактум» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання правової допомоги №104/25, відповідно до умов якого адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами. Згідно Акту надання послуг №10-12/15 від 10 грудня 2025 року, складеного та підписаного сторонами, адвокат виконав наступні роботи: - ознайомлення та вивчення документів; - підготовка справи до розгляду; - формування доказів; - підготовка відзиву на позовну заяву. Вартість вищевказаних робіт складає 10000 грн. Відповідно до рахунку на оплату №10-12/15 від 10 грудня 2025 року ОСОБА_2 сплатив 10000 грн АБ «Олени Іванько «Фактум». Таким чином витрати відповідачів на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підтверджені належними та допустимими доказами. При визначенні суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц. За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21. Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі №686/5757/23. У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України). Дослідивши заяву представника відповідача про розподіл судових витрат, додані до неї документи, враховуючи характер правовідносин у цій справі та складність даної справи, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, вирішуючи чи є розмір витрат на правничу допомогу обґрунтованим і пропорційним до предмета спору в цій справі, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. Доводи апеляційної скарги про наявність ознак підробки платіжних документів колегія суддів відхиляє, оскільки у даному випадку обставина фактичної оплати правничої допомоги не має вирішального значення для вирішення питання про розподіл судових витрат. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вищезгаданих правових висновків Верховного Суду, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи вони вже фактично сплачені стороною, чи лише підлягають сплаті, за умови підтвердження обсягу наданих послуг та виконаних робіт. Водночас у разі наявності у скаржника обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих документів чи ознак їх підроблення, останній не позбавлений права звернутися до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення у встановленому законом порядку. Також колегія суддів не вбачає підстав для витребування додаткових доказів, зокрема банківських виписок, оригіналів платіжних документів, оскільки зазначені обставини не мають правового значення для правильного вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній справі. Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали у даній справі щодо адвоката Іванько О.С. Більше того, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін. Такий висновок викладено в постанові Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 750/3192/14. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення та скасування судових рішень. Що стосується клопотання представника апелянта про долучення доказів, то воно до задоволення не підлягає, оскільки долучені до апеляційної скарги квитанції на підтвердження оплати за надання правової допомоги містять зовсім інші номера справ, інших учасників справ та дату їх валютування, тобто не стосуються даної справи та не є предметом її розгляду. У відповідності до статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення. Додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 березня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 29 червня 2026 року. Головуючий Судді