Постанова 4817 № 606/2/26

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 606/2/26Головуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В. Провадження № 22-ц/817/789/26 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючої - Храпак Н.М. Суддів - Гірський Б. О., Костів О. З., за участі секретаря - Панькевич Т.І. та представника позивача Демарчук Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеконференції, цивільну справу №606/2/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Братівник Ігор Васильович, на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 06 квітня 2026 року, ухваленого суддею Малярчук В.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: у січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за споживчий кредит № 4317057 від 20.07.2021 у розмірі 102412,03 грн. з яких: 13944 грн. заборгованість за тілом кредиту, 85618,03 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 2850 грн заборгованість за комісією, судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 25000 грн. Позовні вимоги ТОВ «Дебт Форс» обґрунтовані тим, що 20.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит № 4317057 в електронній формі, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» зобов`язався надати відповідачці кредитні кошти шляхом переказу на картковий рахунок у розмірі 15000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом: 5700 грн., які нараховуються за ставкою 2, 00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день. 29.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 29-11-102 за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 4317057 від 20.07.2021, укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 15.02.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Кампсіс Фінанс» згідно договору № 15-02/23 про відступлення (купівлю продаж) прав вимоги право грошової вимоги до боржника за кредитним договором № 4317057 від 20.07.2021 року. 12.05.2023 між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс» укладений договір № 12-05/23 про відступлення прав вимоги за договором кредиту № 4317057 від 20.07.2021. Таким чином, ТОВ «ДЕБТ ФОРС» наділено правом грошової вимоги до відповідачки. Станом на день подачі позову заборгованість за договором відповідачкою не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідачки наявна прострочена заборгованість у розмірі 102412,03 грн. з яких: 13944 грн. заборгованість за тілом кредиту, 85618,03 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 2850 грн заборгованість за комісією. Вказану суму боргу позивач просить стягнути із відповідачки. Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 06 квітня 2026 року позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» заборгованість за договором про споживчий кредит №4317057 від 20.07.2021 у розмірі 38905 грн. 63 коп. з яких: 13944 грн. заборгованість за тілом кредиту; 24961,63 грн. заборгованість за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» судовий збір у розмірі 920,02 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Братівник Ігор Васильович, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням судом норм матеріального права, просить рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області у справі №606/2/26 від 06.04.2026, в частині стягнення відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами в розмірі 21571,63 грн, скасувати та прийняте в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Дебт Форс відмовити, в решті рішення залишити без змін. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до п. 1.2 Договору про споживчий кредит №4317057 від 20 липня 2021 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 15 000,00 грн. строком на 19 днів до 08.08.2021(строк кредитування). Відповідно до п. 1.3 Договору кредит надається строком на 19 днів з 20.07.2021 (строк кредитуванн). Згідно з п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом 5 700,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Пунктом 2.2.2 Договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 Договору. Відповідно до Анкети-заяви на кредит №4317057 від 20.07.2021р. сторонами погоджено, що сума кредиту 15000,00 грн, строк 19 днів, ставка процентів 2% за кожен день користування. Аналогічні умови відображені в Паспорті споживчого кредиту №4317057, що є додатком №2 до Договору про споживчий кредит №4317057 від 20.07.2021. Відтак, сторонами погоджено строк кредитування та загальну вартість кредиту в розмірі 23 550,00 грн., що включає також 2 850,00 грн. безпідставної комісії, яка була відхилена судом. Виходячи із відомості сформованої ТОВ «МІЛОАН» про щоденні нарахування та погашення видача кредиту згідно Договору відбулась 20 липня 2021 року на суму15 000.00 грн. Отже, строк кредитування на таку суму коштів становив 19 днів та проценти нараховувались відповідно до пп. 1.5.2 Договору за ставкою 2,00% за кожен день строку користування кредитом, розмір 5 700,00 грн. Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 в загальному внесла коштів на погашення тіла кредиту та відсотків 3 366,00 грн. Виходячи з наведеного вбачається, що часткове задоволення позовних вимог про стягнення відсотків 21 571,63 грн не узгоджується із наданим чинним законодавством правом кредитору нараховувати відсотки лише в межах строку кредитування, Представник ТОВ «Дебт Форс» Марія Костюченко подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначила, що у п. 2.3. договору містяться умови, на яких здійснюється пролонгація кредитного договору на пільгових або стандартних (базових) умовах, зокрема пунктом 2.3.1.1. Договору визначено порядок пролонгації на пільгових умовах, а саме:«Позичальник має право, неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці нижче, з якої вбачається, що максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту становить 3.00% при продовженні строку на 3 дні; 5.00% при продовженні строку на 5 днів; 10.00% при продовженні строку на 15 днів. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 Договору.». Водночас, пунктом 2.3.1.2. кредитного договору визначено порядок пролонгації на стандартних (базових) умовах, а саме: «Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 див. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6. Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.». Тобто, сплата комісії за пролонгацію строку кредитування та сплата процентів за цей день прямо передбачені умовами кредитного договору, з якими ознайомилась і погодилась відповідач. Можливість стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування передбачено пунктом 2.2.3 кредитного договору, який укладено між сторонами. Тому суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування. Крім того, згідно з п. 4.2. кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості, на підставі умов цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Таким чином, сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. Окрім того, правові висновки щодо застосування відповідної норми права вже викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 і від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17. Відповідно до пункту 91 постанови від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України». Тобто, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Підсумовуючи викладене, із врахуванням п. 4.2. Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховані відсотки після спливу строку кредитування повинні бути стягнуті на рахунок позивача. У судовому засіданні представник позивача Демарчук Н.О. апеляційну скаргу не визнала, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Братівник І.В. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету. Разом з тим, на адресу суду надіслав заяву, в якій просить розгляд справи проводити без участі відповідача та її представника, вказавши, що апеляційну скаргу підтримують в повному обсязі, просять її задовольнити. Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача Демарчук Н.О., проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що заявником фактично оскаржується рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 06.04.2026 в частині стягнення заборгованості за відсотками, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що 20.07.2021 ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий 20.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит № 4317057 в електронні формі, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» зобов`язався надати відповідачці кредитні кошти шляхом переказу на картковий рахунок у розмірі 15000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом: 5700 грн., які нараховуються за ставкою 2, 00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту) (п. 2.3.1.2 Договору). Згідно довідки про ідентифікацію, відповідач ОСОБА_1 ідентифікований з ТОВ«Мілоан» ідентифікатор F16738. Згідно з п. 1.1. Договору, Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. Договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору, а Позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 15000. Згідно з п. 1.3. Договору кредит надається строком на 19 днів з 20.07.2021 (строк кредитування). Відповідно до п. 1.4. Договору, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 08.08.2021. Пунктом 1.5.2. Договору визначено, що проценти за користування кредитом: 5700,00 грн, що нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно з п. 1.6. Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.1. Договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Пунктом 4.2. Договору передбачено, що у разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, Кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 Договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця. Відповідно до п. 6.1. Договору, цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Згідно з п. 6.2. Договору, розміщені в особистому кабінеті Позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру Позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у Правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими Позичальником Товариству. Приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору (п. 6.3 Договору). Згідно з п. 6.4. Договору, укладення Товариством договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Відповідно до п. 6.5. Договору, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Анкета-заява на кредит № 4317057 від 20.07.2021 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачкою ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан». У паспорті споживчого кредиту, що є Додатком № 2 до договору № 4317057 від 20.07.2021 зазначена інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти. У Графіку платежів за договором про споживчий кредит 4317057 від 20.07.2021, що є Додатком № 1 до договору про споживчий кредит, та у Паспорті споживчого кредиту №4317057, що є Додатком № 2 до Договору про споживчий кредит, зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, а саме сума кредитних коштів 15000 грн; дата видачі кредиту 20.07.2021 по 08.08.2021. Згідно квитанції від 20.07.2021 була проведена фінансова операція за такими реквізитами: картка 414951ХХ-ХХХХ-6100, одержувач ОСОБА_1 договір № 4317057, сума операції (гривень) 15000. За відомостями про щоденні нарахування та погашення, сформованими ТОВ «Мілоан» по кредитному договору № 4317057, вбачаються дата надання кредиту в сумі 15000 грн, 06.08.2021 сплата тіла кредиту в сумі 450 грн., 06.08.2021 сплата процентів по кредиту в сумі 795 грн., 06.08.2021 сплата комісії за пролонгацію в сумі 450 грн., 03.09.2021 сплата процентів по кредиту в сумі 965 грн, 03.09.2021 сплата тіла кредиту в сумі 606 грн., 03.09.2021 сплата комісії за пролонгацію в сумі 100 грн. щоденні нарахування та погашення по ньому тощо. Відповідно до розрахунку заборгованості, що підписаний генеральним директором ТОВ«Вердикт Капітал», станом на дату покупки 29.11.2021, ОСОБА_1 мала заборгованість у розмірі 41755,63 грн, що складається з: 13944 грн заборгованість по основній сумі кредиту; 24961,63 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 2850 грн заборгованість з комісії, а станом на дату розрахунку 15.02.2023, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 102412,03 грн, що складається з: 13944 грн заборгованість по основній сумі кредиту; 24961,63 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 2850 грн заборгованість з комісії; 60656,40,00 грн нараховані відсотки згідно кредитного договору. Відповідно до розрахунку заборгованості, що підписаний генеральним директором ТОВ «Дебт форс», за період з 12.05.2023 по 23.12.2025, Мартиновська М.С. мала заборгованість у розмірі 102,412,03 грн, що складається з: 13944 грн заборгованість по основній сумі кредиту; 85618,03 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 2850 грн заборгованість з комісії. Відповідно до розрахунку заборгованості, що підписаний генеральним директором ТОВ «Кампсіс лігал», станом на 12.05.2023, Мартиновська М.С. мала заборгованість у розмірі 102,412,03 грн, що складається з: 13944 грн заборгованість по основній сумі кредиту; 85618,03 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 2850 грн заборгованість з комісії. 29.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 29-11-102 за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 4317057 від 20.07.2021, укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 15.02.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Кампсіс Фінанс» згідно договору № 15-02/23 про відступлення (купівлю продаж) прав вимоги право грошової вимоги до боржника за кредитним договором № 4317057 від 20.07.2021 року. 12.05.2023 між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс» укладений договір № 12-05/23 про відступлення прав вимоги за договором кредиту № 4317057 від 20.07.2021. Таким чином, ТОВ «ДЕБТ ФОРС» наділено правом грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 4317057 від 20.07.2021. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, чим порушив права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з нього в користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит №4317057 від 20.07.2021 у розмірі 38905 грн 63 коп з яких: 13944 грн заборгованість за тілом кредиту; 24961,63 грн заборгованість за відсотками. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повному обсязі погодитися не може, з огляду на таке. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України). Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за особливостями укладення кредитного договору в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором F16738, 20.07.2021 уклала договір про споживчий кредит №4317057 з ТОВ «Мілоан» . Як було встановлено судом першої інстанції та не оскаржується в апеляційній скарзі, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем за договором про надання кредиту виконало та надало їй кредит в сумі 15 000 грн, що підтверджується квитанцією від 20.07.2021, з якої встановлено, що 20 липня 2021 року на картковий рахунок відповідача, який належить ОСОБА_1 було здійснено зарахування коштів у сумі 15 000,00 грн. Таким чином, встановивши факт укладення між ТОВ «Мілоан» та відповідачем кредитного договору, а також факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строк визначений сторонами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Дебт Форс», як набувача права вимоги до цього боржника на підставі договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимог № 12-05/23 від 12.05.2023 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13944 грн. Щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 24961,63 грн, колегія суддів в повному обсязі не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, виходячи з такого. Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. У справі, яка переглядається судом встановлено, що відповідно до положень п.1.3 та п.1.4 договору про споживчий кредит №4317057 від 20 липня 2021 року (а.с.76-80): строк кредитування становить 19 днів; термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 08.08.2021. Проценти за користуванням кредитом у цей період становили 5700 грн, які нараховуються за ставкою 2% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2. договору). Крім того, в матеріалах справи наявний Графік платежів (а.с.56), який є Додатком № 1 договору про про споживчий кредит №4317057 від 20 липня 2021 року, зі змісту якого вбачається, що грошові кошти надано ОСОБА_1 на період з 20.07.2021 по 08.08.2021, сума кредиту 15 000,00 грн, проценти за користування кредитом - 5700 грн, комісія за надання кредиту 2850 грн, загальна вартість кредиту 23 550,00 грн. Такі ж положення щодо істотних умов договору містяться в Паспорті споживчого кредиту ( Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), який підписано відповідачем (а.с.40). Умовами пунктів 2, 3 Паспорту споживчого кредиту передбачено, що сума кредиту 15 000 грн, строк кредитування - 19 днів. Процентна ставка 2,00 % за кожен день корристування кредитом в межах строку кредитування вказаного в п.1.3 договору. Стандартна (базова) ставка 5,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у випадку продовження строку кредитування вказаного в п.1.3 договору на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 договору. Також, у анкеті-заяві на кредит №4317057 від 20 липня 2021 року чітко визначено, що сума погоджена сума кредиту становить 15000,00 грн, строк кредиту 19 днів, ставка процентів 2 % за кожен день користування (а.с.35). Акцепт оферти було підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що засвідчує спрямування волевиявлення сторони договору (позичальника) на встановлення саме таких істотних умов кредитного договору. З урахуванням встановленого, апеляційний суд вважає, що між сторонами було досягнуто згоди щодо строку кредитування терміном 19 днів до 08.08.2021 та процентну ставку за користування кредитом 2,00% за кожен день користування кредитом, однак ТОВ «Дебт Форс» просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами за ставками 2,00% та 5,00%, як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку по 12.05.2023. Так, пунктом 2.3.1.2 договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах. Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний пункт не передбачає вчинення відповідачем активних дій для пролонгації договору, а відповідач визначив, що сам факт прострочення виконання зобов`язання є такими діями та відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору). Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що поведінка не може бути одночасно як неправомірною, так і правомірною, відтак невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні. Таким чином, пункт 2.3.1.2 договору не свідчить про продовження строку кредитування та можливість нарахування відсотків. Добросовісний кредитор укладаючи договори зі споживачем розраховує на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов`язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту. У зв`язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою. При цьому, матеріали справи не містять та позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про волевиявлення позичальника (апелянта) на продовження строку дії договору після 08 серпня 2021 року на нових, значно гірших умовах. Сам лише факт прострочення повернення кредиту не може вважатися згодою на продовження строку користування ним. Слід зазначити, що оскільки позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а не штрафних санкцій чи 3% річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України), нарахування процентів за період після 08.08.2021 є безпідставним. Суд першої інстанції помилково ототожнив факт неповернення коштів із волевиявленням сторін на продовження строку кредитування, застосувавши умови щодо надвисокої процентної ставки, яка за своєю правовою природою у позадоговірний період є заходом відповідальності, вимога про застосування якого не заявлялася. Водночас позивач нарахував відсотки після спливу цього строку, посилаючись на умови договору щодо автоматичного продовження строку кредитування. Однак, колегія суддів виходить з того, що невиконання позичальником зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту саме по собі не може розглядатися як відкладальна обставина у розумінні частини першої статті 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до зміни погоджених сторонами істотних умов договору строку кредитування та розміру процентної ставки. Отже, колегія суддів вважає, що договором про споживчий кредит №4317057 від 20 липня 2021 року визначений строк його дії, зокрема 19 днів, тому протягом лише даного строку ТОВ «Мілоан» мало право нараховувати відповідачу відсотки, які, з урахуванням невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у встановлений ним строк та положень п.1.5.2 цього договору, становлять 2,00% за період з 20.07.2021 по 08.08.2021. Таким чином, виходячи із суми позики у розмірі 15000,00 грн, узгодженої сторонами процентної ставки у розмірі 2,00% за день та строку кредитування (строку договору) тривалістю 19 днів, заборгованість відповідача за процентами за договором про споживчий кредит №4317057 від 20 липня 2021 року за період з 20.07.2021 по 08.08.2021 становить 5700 грн, виходячи з розрахунку: 15000 грн *2,00% = 300 грн сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами, 300грн * 19 (строк дії договору) = 5700 грн. Отже, стягненню підлягає тіло кредиту у розмірі 15000 грн та проценти, нараховані в межах погодженого строку (19 днів) за ставкою 2,00%, що становить 5700 грн. Разом з тим, відомостями про нарахування, складеними ТОВ «Мілоан», встановлено, що ОСОБА_1 на виконання своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит №4317057 від 20 липня 2021 року сплатила заборгованість за тілом кредиту на суму 1056 грн та процентів за кредитом в сумі 1760 грн, комісії за пролонгацію в сумі 550 грн. Тому, розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача за кредитним договором №4317057 від 20 липня 2021 року становить 17884 грн, виходячи з розрахунку (15000 грн - 1056 грн = 13 944грн (тіло кредиту) + 5700 грн 1760 грн=3940 грн відсотки). На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за договором про споживчий кредит №4317057 від 20 липня 2021 року в розмірі 24 961,63грн З приводу сплати відповідачем комісії за пролонгацію, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. У справі, яка переглядається, установлено, що умовами пункту 2.3.1.1 договору про споживчий кредит №4317057 від 20 липня 2021 року передбачена пролонгація на пільгових умовах, а саме позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування: на 3 дні, максимальний розмір комісії 3 відсотки від поточного залишку кредиту; на 7 днів, максимальний розмір комісії 5 відсотків від поточного залишку кредиту; на 15 днів, максимальний розмір комісії 10 відсотків від поточного залишку кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору. Отже, аналіз пункту 2.3.1.1 указаного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з управлінням та обслуговуванням кредиту та за які кредитодавцем встановлена комісія. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що положення пункту 2.3.1.1 договору про споживчий кредит в частині щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за пролонгацію строку кредитування є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Також колегія суддів зауважує, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Оскільки пункт пункту 2.3.1.1 договору про споживчий кредит в частині, яким установлений обов`язок позичальника сплачувати комісію за пролонгацію строку кредитування є нікчемним, колегія суддів на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Зокрема, сума боргу підлягає зменшенню на сплачену відповідачем суму комісії за пролонгацію строку кредитування у розмірі 550 грн. За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів доходить висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит №4317057 від 20 липня 2021 року у розмірі 17334,00 грн (17884 грн - 550 грн). Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України). Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України). Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Братівник Ігор Васильович, рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області 06 квітня 2026 року змінити, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» заборгованості за договором про споживчий кредит №4317057 від 20.07.2021 у розмірі з 38905,63 грн до 17 334 грн. Щодо розподілу судових витрат. В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду змінено, заявлені позовні вимоги задоволені частково на 16,93%, наявні підстави для зміни розподілу судових витрат, який зробив суд першої інстанції, а саме його необхідно провести пропорційно задоволених позовних вимог, а також здійснити розподіл судових витрат, які поніс відповідач в апеляційній інстанції. Так, позивачу слід компенсувати 16,93 % сплаченого при поданні позовної заяви судового збору 410,11 грн (2422,4 грн х 16,93 %). Також, відповідачка сплатила 3633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги, за наслідками розгляду якої сума стягнутої з нього заборгованості зменшена на 83,07 %, тому позивач має компенсувати ОСОБА_1 3018,43 судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України). З урахуванням положень частин 10 статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідачки необхідно стягнути 2608,32 грн (3018,43 грн 410,11 грн) судового збору. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Братівник Ігор Васильович, задовольнити частково. Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області 06 квітня 2026 року змінити, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» заборгованості за договором про споживчий кредит №4317057 від 20.07.2021 у розмірі з 38 905 ( тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ять) гривень 63 копійки до 17 334 (сімнадцять тисяч триста тридцять чотири) гривень 00 копійок. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 2608,32 грн судових витрат зі сплати судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст судового рішення виготовлено 02 липня 2026 року. Головуюча Н.М. Храпак Судді: Б.О. Гірський О.З. Костів