Постанова Закарпатський апеляційний суд № 302/1495/25

Справа № 302/1495/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 25 червня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді Джуги С.Д., суддів Мацунича М.В., Кожух О.А. з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Керита Мар`яна Василівна, на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 лютого 2026 року у складі судді Готри В. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Закарпатської області про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх дітей,- в с т а н о в и в : У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Закарпатської області про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх дітей. Позов мотивовано тим, що 25 листопада 2005 року між сторонами був зареєстрований шлюб за актовим записом №

95. У цьому шлюбі в сторін народилося четверо дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 травня 2024 року у справі №302/335/24 було розірвано шлюб між сторонами. 29 травня 2025 року Міжгірським районним судом Закарпатської області у справі № 302/695/25 розглянуто його заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей і, як наслідок, судом було вирішено стягувати з ОСОБА_2 (відповідачки) на його користь аліменти на утримання неповнолітніх доньок: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частки від усіх видів заробітку (доходу) боржниці щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання заяви про видачу судового наказу до суду і до досягнення дітьми повноліття. На день подання цього позову одній із дітей сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уже виповнилося 18 років. Зазначав, що ще задовго до розірвання шлюбу між сторонами почали виникати непорозуміння, які супроводжувалися тривалими сварками. Як виявилося, у них були зовсім протилежні погляди на сімейне життя і його цінності. Відповідачка самоусунулася від утримання і виховання своїх дітей. Всі обов`язки в цьому плані лягли повністю на нього. Крім того, відповідачка неодноразово затримувалася представниками поліції як така, що підозрювалася в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 КК України, а за одне з таких правопорушень її було навіть притягнуто до кримінальної відповідальності (справа № 302/601/23). Стверджував про наявність винної поведінки відповідачки по відношенню до їх дітей, що виразилося у нехтуванні нею обов`язками як матері, так як ОСОБА_2 не спілкується з дітьми, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не цікавиться їх навчанням та позашкільними вподобаннями. Натомість він самостійно займається вихованням та матеріальним забезпеченням дітей. При цьому двоє дітей, які вже є повнолітніми, навчаються та їх навчання й утримання повністю здійснюється лише ним. Зауважував і те, що відповідачка хоч і зареєстрована за однією адресою із ним, але вона не цікавиться життям дітей, навіть їх кімнати закриті на ключ зважаючи на клептоматичні нахили ОСОБА_2 та у зв`язку з цим моральна обстановка у будинку є досить напруженою. Отже, вказаною бездіяльністю, тобто умисним невиконанням батьківських обов`язків, відповідачка порушує права дітей на належне батьківське виховання. 11 серпня 2025 року він звернувся до органу опіки та піклування Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області з заявою про позбавлення батьківських прав відповідачки відносно їх двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Однак, на засідання комісії по розгляду даної заяви з`явився лише він із дітьми, а відповідачка не з`явилася, хоч і була повідомлена про час та місце засідання. 26 вересня 2025 року приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Король Н.І. було посвідчено заяву відповідачки про те, що вона повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно вільного волевиявлення, котре відповідає її внутрішній волі, не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо її неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 13 жовтня 2025 року виконавчим комітетом Міжгірської селищної ради Закарпатської області було затверджено висновок органу опіки та піклування Міжгірської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_2 . Згідно з даним висновком орган та піклування Міжгірської селищної ради вважає за доцільне при вирішенні питання судом позбавити батьківських прав відповідачку відносно її неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За наведених обставин позивач просив суд позбавити батьківських прав відповідачку ОСОБА_2 по відношенню до її неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Керита Мар`яна Василівна, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував обставини, які наведені в обґрунтуванні позову, не надав належної їм правової оцінки та безпідставно відмовив у позові. Зокрема, вказує на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідачка ОСОБА_2 у судові засідання не з`являлася, хоча повідомлялася належним чином про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала. Вважає, що вказане свідчить про те, що відповідачку не цікавило питання про позбавлення її батьківських прав, в іншому випадку вона б зреагувала на численні повідомлення суду про виклик її на розгляд справи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні представник апелянта (позивача) адвокат Керита М.В. підтримала подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилася. Про дату, час, місце розгляду належним чином повідомлені. Від органу опіки та піклування виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Закарпатської області надійшла про розгляд справи у його відсутності. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у відсутності нез`явившихся осіб. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних мотивів. Згідно зі ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частина 3 ст. 12 ЦПК України покладає на кожну сторону обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено. З таким висновком погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який був зареєстрований 24.11.2005 відділом реєстрації актів цивільного стану Міжгірського районного управління юстиції у Закарпатській області за актовим записом № 95, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.6). Від даного шлюбі в сторін народилося четверо дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчать свідоцтва про їх народження, відповідно, серії НОМЕР_2 від 29.03.2006 (а.с.10), серії НОМЕР_3 від 03.10.2007 (а.с.11), серії НОМЕР_4 від 09.06.2009 (а.с.12) та серії НОМЕР_5 від 09.07.2014 (а.с.13). Заочним рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 травня 2024 року у справі № 302/335/24, яке набрало 21.06.2024 законної сили, розірвано шлюб між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.14,15). Судовим наказом Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2025 року у справі № 302/695/25 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частки від усіх видів заробітку (доходу) боржниці, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 28.05.2025 (а.с.16). Постановою головного державного виконавця Міжгірського ВДВС у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.06.2025 відкрито виконавче провадження на виконання судового наказу Міжгірського районного суду Закарпатської області у справі № 302/695/25 про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей (а.с.24). Із довідки НУ «Одеська юридична академія» від 06.03.2025 за № 2/5293 вбачається, що донька сторін ОСОБА_10 є студенткою 1-ого курсу Київського університету інтелектуальної власності та права НУ «Одеська юридична академія», денної форми навчання за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність», з терміном навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр по 30.06.2027 (а.с.18). Відповідно до довідки КЗ «Міжгірський медичний фаховий коледж» Закарпатської обласної ради за № 21 від 05.03.2025, донька сторін ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є студенткою КЗ «Міжгірського медичного фахового коледжу» Закарпатської обласної ради І-ого курсу, групи «Ф», денної форми навчання за контрактом, запланована дата закінчення навчання 30.06.2027 (а.с.19). Згідно вироку Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 квітня 2023 року у справі № 302/601/23 відповідачка ОСОБА_2 засуджувалася за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років та зі застосуванням ст. 75 КК України була звільнена від відбування покарання з випробуванням із установленням їй іспитового строку у 2 роки з покладенням на нею обов`язків, передбачених ст. 76 КК України (а.с.20-22). Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07 травня 2025 року у справі № 302/601/23 відповідачку ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання, призначеного зазначеним вироком суду від 17.04.2023 року (а.с.23). Згідно нотаріально посвідченої заяви від 26.09.2025 слідує, що відповідачка ОСОБА_2 не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав щодо її неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітньої доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.25). Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками Відповідно до роз`яснень викладених в п.15 Постанови Пленуму ВСУ від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі по тексту Постанова Пленуму), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Згідно п.16 вказаної Постанови Пленуму, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Відповідно до ч.ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Закарпатської області, затвердженого рішенням селищної ради від 13.10.2025 за № 323, слідує, що даний орган опіки та піклування вважає за доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.26,27). Суд першої інстанції вірно зазначив, що висновок органу опіки та піклування не є достатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дітей на повноцінну сім`ю та увагу від обох батьків. Адже, неактивність або певна бездіяльність відповідачки як матері сама по собі не може вважатися достатньою підставою для того, щоб дійти висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав. Особисті конфліктні відносини між батьками чи наявність у житті матері/батька особи, яку вони вважають «кращим батьком/матір`ю» для дитини не можуть шкодити правам дитини на гармонійний розвиток та належне виховання і забезпечення її найкращих інтересів з боку біологічних батьків. До відповідача заходи реагування не вживалися і вона не попереджалася органами опіки та піклування про необхідність зміни своєї поведінки щодо виховання дітей. Матеріали справи також не містять доказів того, що відповідач притягулаався до відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, або жорстоке поводження з дітьми, чи негативно впливає на дітей. В судовому засіданні суду першої інстанції неповнолітні діти сторін ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пояснили, що з мамою ОСОБА_2 періодично бачаться та спілкуються, яка також вітає їх на дні народження. Відтак, судом першої інстанції вірно зазначено, що в даній справі не встановлено будь-якої реальної загрози від відповідачки як матері благополуччю їх доньок. При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Верховний Суд неодноразово наголошував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/158, 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21). У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»). Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Аналогічні положення зазначено і в ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав, суд першої інстанції вірно врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Керита Мар`яна Василівна, залишити без задоволення. Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 03 липня 2026 року. Головуючий: Судді: