Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/1674/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7441/26 Справа № 210/1674/26 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В.Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року м. Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М., суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О. секретар судового засідання Лідовська А.А. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватне підприємство «СТІЛ СЕРВІС» розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Приватного підприємства «СТІЛ СЕРВІС» на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 14 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Сільченком В.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 14 квітня 2026 року,- ВСТАНОВИВ В лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «СТІЛ СЕРВІС» (надалі ПП «СТІЛ СЕРВІС») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`ю при виконанні трудових обов`язків. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 12.06.2020, працював вогнетривником 6 розряду ремонту і обслуговування печей на підприємстві відповідача до 25.10.2024 року, коли звільнився за власним бажанням. Працював у шкідливих важких умовах та захворів на професійні захворювання радикулопатію попереково-крижову на фоні полісегментарної дископатії, ретроспондилолістезу, антеспондилолістезу з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів. Від цих захворювань позивачу доводиться постійно лікуватись, він переносить як фізичні болі так і моральні страждання, переживання, та інші негативні наслідки, які викликані дуже поганим станом його здоров`я. 12.08.2025 рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 231/25/2979/В, номер рішення 231/25/2979/P) позивачу було встановлено 50% втрати профпрацездатності та третя група інвалідності. Просив суд: стягнути з відповідача в порядку відшкодування моральної шкоди 580 000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та без утримання інших обов`язкових платежів. Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 14 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «СТІЛ СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 76 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`ю при виконанні трудових обов`язків, без утримання податку з доходів фізичних осіб та без утримання інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн. Решту позовних вимог залишено без задоволення. Обидві сторони оскаржили судове рішення. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Зазначає, що ним оцінено свої моральні страждання, виходячи з критеріїв розумності і справедливості, тоді як суд першої інстанції безпідставно занизив розмір моральної шкоди. При цьому, просить суд апеляційної інстанції врахувати ступінь втрати ним професійної працездатності та причини виникнення професійного захворювання. Крім того ОСОБА_1 додав заяву про розгляд справи за його відсутності. Відзиву на апеляційну скаргу позивача не подано. Натомість, представник відповідача подав свою апеляційну скаргу, в якій просив скасувати дане рішення та ухвалити нове про відмову у позові в повному обсязі. На обґрунтування доводів своєї скарги зазначив, що позивач працював також на іншому промисловому підприємстві у шкідливих умовах праці- ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з якого також стягнув відшкодування моральної шкоди. Позивач свідомо обрав роботу у важких умовах, усвідомлював можливість ушкодження здоров`я та наслідки. Приватне підприємство «СТІЛ СЕРВІС» не вчиняло жодних протиправних дій відносно позивача, які б знаходились у причинному зв`язку з настанням професійних захворювань та заподіяннм позвиачу моральної шкоди. Відзиву на апеляційну скаргу відповідача не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідіача Єфремову Т.О., яка просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, апеляційну скаргу відповідача просила задовольнити з викладених у ній підстав, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача - залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , у період з 12.06.2020 року працював вогнетривником (бригадиром) на гарячих роботах по ремонту і обслуговуванню металургійних на підприємстві відповідача що вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.17-20). Відповідно до Акту розслідування причин виникнення захворювання (отруєння від 13.06.2025 року, хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи вогнетривником (бригадиром) цеху ремонту та обслуговування металургійних печей цеху вогнетривких робіт ПП «СТІЛ СЕРВІС» під впливом фізичних навантажень, показники яких, перевищували допустимі. Хронічне професійне захворювання виникло по причині важкості праці, а саме: динамічне навантаження при регіональному навантаженні (з переважною участю м`язів рук та плечового поясу) становило 45,6 Вт за зміну при нормативному значенні до 45Вт; статичне навантаження при утриманні вантажу двома руками становило 116143-192000 кг/с при нормі 70000 кг/с; періодичне перебування в незручній робочій позі 25-60% часу зміни при нормативному значенні 25%: нахили корпусу складали 170-400 разів за зміну при нормативному значенні 51-100, згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України від 08.04.2014 № 248 (а.с.7-9). 14.05.2025 року Відокремленим підрозділом «Науково практичний медичний центр професійного здоров`я Національного університету охорони здоров`я України імені П.Л. Шупика» позивачу було встановлено такі професійні захворювання: Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 на фоні полісегментарної дископатії, ретроспондилолістезу L4 антеспондилолістезу L5, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів R D-I ст., Ѕ-ІІ ст. (ПФ другого ступеня). Стан після операції (15.03.2024): ламінектомія 15, форамінотомія, фасетектомія L5-S1, корекція спондилолістезу. Транспедикулярна стабілізація L4-L5-S1 системою NX-Medical. Захворювання професійне 14.05.2025 (а.с.25-26). 12.08.2025 року рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 231/25/2979/В, номер рішення 231/25/2979/P) ОСОБА_1 було встановлено 50% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності, захворювання професійне (а.с.10). Згідно виписок із медичної картки хворого основним діагнозом ОСОБА_1 є: Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 на фоні полісегментарної дископатії, ретроспондилолістезу L4 антеспондилолістезу L5, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів R D-I ст., Ѕ-ІІ ст. (ПФ другого ступеня). Стан після операції (15.03.2024): ламінектомія 15, форамінотомія, фасетектомія L5-S1, корекція спондилолістезу. Транспедикулярна стабілізація L4-L5-S1 системою NX-Medical. Захворювання професійне 14.05.2025 (а.с.11-15). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві відповідача професійними захворюваннями. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення захворювання (отруєння) від 13 червня 2025 року, причинами виникнення професійного захворювання є: робота з фізичним навантаженням, рівні якого перевищували допустимі. Отже, роботодавець ПП «СТІЛ СЕРВІС» під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини в тому числі і ПП «СТІЛ СЕРВІС», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Суд першої інстанції, при ухваленні рішення, встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійного захворювання, яке потягло за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок відповідача ПП «СТІЛ СЕРВІС». Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 76000 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, відсоток втрати ним професійної працездатності та встановлення групи інвалідності. Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача. Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 50% та визнаний людиною з інвалідністю ІІІ групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв`язку з втратою професійної працездатності він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану, відновлення його стану здоров`я у повному обсязі неможливе. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації. Так, колегією суддів встановлено, що позивач зазнав фізичну біль, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я. Лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПП «СТІЛ СЕРВІС» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 13 червня 2025 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, був повідомлений про умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання. Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями, встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя. При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці протягом 4 років 4 місяців ПП «СТІЛ СЕРВІС», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 50%, з визнанням людиною з інвалідністю ІІІ групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, а також враховуючи факт роботи позивача і на іншому промисловому підприємстві також у шкідливих умовах праці, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 76 000,00 грн. до 140 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу позивача. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПП «СТІЛ СЕРВІС» на користь держави та збільшує цей розмірі з 1331,20 грн. до 1400,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. Крім того, з огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача ПП «СТІЛ СЕРВІС» на користь держави підлягає стягненню судовий збір 2100,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (1400,00 грн. х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «СТІЛ СЕРВІС» - залишити без завдоволення. Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 14 квітня 2026 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного підприємства «СТІЛ СЕРВІС» на користь позивача ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 76000 гривень 00 копійок до 140 000 (ста сорока тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 14 квітня 2026 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Приватного підприємства «СТІЛ СЕРВІС» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 1 331,20 гривень до 1400 гривень 00 копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Приватного підприємства «СТІЛ СЕРВІС» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 2100,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 03 липня 2026 року. Головуючий: Судді: