Постанова Рівненський апеляційний суд № 562/523/26

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 липня 2026 року м. Рівне Справа № 562/523/26 Провадження № 22-ц/4815/1371/26 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: Боймиструк С.В., судді: Хилевич С.В., Шимків С.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 31 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, в с т а н о в и в: В провадженні Здолбунівського районного суду Рівненської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів. Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 31 березня 2026 року розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів зупинено у зв`язку з перебуванням ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджується з постановленою ухвалою, вважає її необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню через неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що згідно з ЦПК України, зупинення провадження можливе лише тоді, коли сторона об`єктивно не має можливості брати участь у справі. Відповідач не надав доказів того, що він не може подати письмові пояснення, скористатися допомогою адвоката або брати участь у засіданні через відеоконференцію. Факт того, що він зміг подати клопотання про зупинення справи, підтверджує наявність у нього технічної та правової можливості комунікувати із судом. Вказує, що предметом спору є збільшення розміру аліментів, які є засобом існування неповнолітньої дитини. Оскільки стягнення аліментів обмежене в часі (до повноліття), зупинення справи фактично позбавляє дитину права на належне утримання саме тоді, коли вона цього потребує. Військова служба батька не звільняє його від обов`язку утримувати дитину. У скарзі міститься посилання на правову позицію Верховного Суду від 13.03.2025 року (справа №557/1226/23), згідно з якою сама лише довідка про перебування у складі ЗСУ не є автоматичною підставою для зупинення провадження. Апелянт стверджує, що зупинення справи порушує принципи верховенства права, пропорційності та розумності строків розгляду. Крім того, це суперечить статті 3 Конвенції про права дитини (пріоритет найкращих інтересів дитини) та стандартам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України). У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно з частинами 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, стягуваних з ОСОБА_2 згідно рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 вересня 2015 року, на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/6 частини до 1/4 частини доходу (заробітку) відповідача щомісячно для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 25 лютого 2026 року та до досягнення дитиною повноліття. 27 березня 2026 року на електронну адресу суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі у зв`язку з його перебуванням у складі Збройних Сил України. Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 МОБ № 1488/459 від 15 березня 2016 року, відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 24 жовтня 2023 року прийнятий у Збройні Сили України за контрактом. Посвідченням серії НОМЕР_3 від 23 серпня 2024 підтверджується, що ОСОБА_2 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій. Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 466/5393/22 залишив без змін ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі. Мотивував так: суд зобов`язаний зупинити провадження у справі згідно з підставами, передбаченими у частині першій статті 251 ЦПК України; предметом спору є вимога про зміну розміру та способу стягнення аліментів, тобто суд не вирішує питання про стягнення аліментів вперше, а тому відповідне утримання, яке визначив суд, і на яке мають право діти та той із подружжя, з ким вони проживають, відповідач надає. Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 січня 2026 року у справі № 513/475/24, предметом спору в якій була зміна способу стягнення аліментів, визнав правомірним зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, погодившись із законністю ухвали Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року. При цьому вказав, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України). Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства. Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані. У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та у пункті 5 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання "суд зобов`язаний" не дозволяє суду діяти на власний розсуд. Аналогічне правове обґрунтування доцільності зупинення провадження викладене Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 розділі ІV Щодо зупинення провадження та права особи на участь у розгляді своєї справи. Крім того ВП ВС дійшла висновку, що під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого: 1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що "переведені на воєнний стан"; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі. 3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні. Зважаючи на викладене колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права та наявності підстав для скасування оспорюваної ухвали. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 375, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 31 березня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Судді: Боймиструк С.В. Хилевич С.В. Шимків С.С.