Постанова 4875 № 922/765/26

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 року м. Харків Справа № 922/765/26 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С. за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В. за участю представника Акціонерного товариства "Укргазвидобування" розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вх. №1202 Х/1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газзбут Трейд" (вх. №1206 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2026 (повний текст складено 22.05.2026) у справі № 922/765/26 за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; код ЄДРПОУ: 30019775) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газзбут Трейд" (адреса: 36003, м. Полтава, вул. Коряка Дмитра, буд. 3; код ЄДРПОУ: 40186148) про стягнення 892 147,45 грн, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газзбут Трейд" (далі - відповідач) 892 147,45 грн, з яких: 778 382,99 грн - пені; 113 764,46 грн - штрафу. Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору №УБГ 24-627 від 20.11.2024 щодо поставки на користь позивача товару у визначеній сторонами термін, за що умовами договору передбачено відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій. Також, в процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 7279 від 13.03.2026), в якому просить суд зменшити розмір штрафу у розмірі 7 % на суму з 143 010,00 грн. до 42602 грн та 0,1 пені з 778 382,99 грн до 155 676,60 грн (зменшення на 80%) задовільнити позовні вимоги про стягнення 155 676,60 грн пені в розмірі 0,1 % та 42602 грн штрафу в розмірі 7 %; в іншій частині позовних вимог, якими застосовано штраф у розмірі 7 % на суму 100 408,00 грн та пеню розмірі 0,1 % на загальну суму 622 706,39 грн відмовити в повному обсязі. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.05.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газзбут Трейд" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування": - 340092,27 грн. - пені; - 113764,46 грн. - штрафу; - 5446,28 грн витрат по сплаті судового збору; В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Ухвалою про виправлення помилки або описки від 22.05.2026 виправлено описку в абз. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2026 по справі № 922/765/26 щодо суми витрат по сплаті судового збору, яка підлягає стягненню. Замість помилково вказаної суми витрат по сплаті судового збору яка підлягає стягненню - 5446,28 грн, вважати вірною суму витрат по сплаті судового збору яка підлягає стягненню - 10705,77 грн. Рішення суду мотивоване тим, що ТОВ «Газзбут Трейд» порушило взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки товару за договором поставки № УБГ 24-627 від 20.11.2024, оскільки у встановлений сторонами строк до 18.02.2025 товар поставлений не був. Суд встановив, що станом як на момент звернення позивача до суду, так і на момент ухвалення рішення, відповідач свого обов`язку з поставки товару не виконав, а тому допустив прострочення виконання зобов`язання. При цьому будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність вини відповідача або про наявність обставин, що звільняють його від відповідальності, до матеріалів справи подано не було. Дослідивши умови договору, суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню та штраф відповідно до пункту 7.8 договору. Перевіривши наданий розрахунок, суд визнав його таким, що відповідає умовам договору та є арифметично правильним. Судом також були відхилені заперечення відповідача щодо неправомірної відмови позивача погодити зміну виробника товару та внесення змін до договору. Місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач не довів наявності передбачених законодавством підстав для зміни істотних умов договору про закупівлю, а тому відмова позивача у погодженні запропонованих змін не може розцінюватися як обставина, що звільняє відповідача від виконання основного зобов`язання з поставки товару. Крім того, суд відхилив доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, врахувавши, що відповідач листом від 16.02.2026 фактично визнав наявність заборгованості, звернувшись із проханням про зменшення суми неустойки та розстрочення її сплати, а також частково сплатив штрафні санкції у сумі 29 245,54 грн. Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд виходив із того, що загальна вартість договору становила 2 043 000,00 грн, тоді як заявлена до стягнення неустойка у розмірі 892 147,45 грн фактично становить 43,66 % від вартості договору. Крім того, суд взяв до уваги, що відповідач добровільно сплатив 29 245,54 грн неустойки. З огляду на викладене суд частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір пені з 778 382,99 грн до 340 092,27 грн, тобто до суми, яка відповідає розміру пені за шість місяців прострочення виконання зобов`язання. Водночас підстав для зменшення штрафу у розмірі 113 764,46 грн суд не встановив, у зв`язку з чим залишив його без змін. Таким чином, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є обґрунтованими, факт порушення договору та право позивача на стягнення штрафних санкцій доведені, однак заявлений розмір пені є надмірним, у зв`язку з чим підлягає зменшенню на підставі статті 551 ЦК України, тоді як штраф підлягає стягненню у повному обсязі. Акціонерне товариство "Укргазвидобування" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2026 у справі № 922/765/26 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 438 290,72 грн пені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газзбут Трейд" на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» 438 290,72 грн пені. В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що: - суд першої інстанції визнав, що ч.6 ст. 232 ГК України не підлягає застосуванню, оскільки пунктом 7.8 договору сторони погодили нарахування пені до моменту належного виконання зобов`язання. Водночас саме до розміру шестимісячного нарахування пені суд і зменшив суму стягнення. На думку скаржника, таким чином суд фактично обійшов умови договору та застосував шестимісячне обмеження, хоча сам визнав його незастосовним до спірних правовідносин; - суд неправильно застосував статтю 551 ЦК України та статтю 233 ГК України, оскільки не встановив жодного виняткового випадку, який міг би виправдовувати зменшення неустойки. Висновок місцевого суду про надмірність пені ґрунтується виключно на арифметичному співвідношенні між сумою пені та вартістю договору. На переконання скаржника, суд не врахував ступінь виконання зобов`язання, причини невиконання договору, недобросовісну поведінку відповідача та тривалість прострочення. Крім того, законодавець не покладає на позивача, яким заявлено до стягнення неустойку, обов`язку доведення спричинення збитків. Застосування господарської санкції до відповідача не може бути поставлене у залежність від наявності чи відсутності збитків у сторони, що потерпіла від такого правопорушення, адже право застосування до боржника штрафних санкцій залежить від самого факту вчинення боржником правопорушення у сфері господарювання. Скаржник також вважає помилковим висновок суду про те, що стягнення пені у заявленому розмірі може стати джерелом невиправданого прибутку для позивача. На думку АТ «Укргазвидобування», неустойка має компенсаційний характер і покликана компенсувати негативні наслідки тривалого невиконання договору. Позивач понад рік не отримував товар, необхідний для здійснення своєї господарської діяльності, а тому стягнення пені не може розцінюватися як одержання додаткового прибутку; - відповідач є суб`єктом підприємницької діяльності та добровільно взяв на себе ризики, пов`язані з виконанням договору. Укладаючи договір та беручи участь у закупівлі, відповідач усвідомлював можливі наслідки його порушення, у тому числі обов`язок сплатити передбачені договором штрафні санкції. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газзбут Трейд" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2026 по справі № 922/765/26 в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 340 092,27 грн та штрафу в розмірі 113 764,46 грн. Задовільнити апеляційну скаргу на суму 184 415,67 грн пені та 71 162,46 грн штрафу. В іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що: - ТОВ «Газзбут Трейд» неодноразово зверталося до АТ «Укргазвидобування» із пропозиціями внести зміни до договору виключно в частині заміни виробника та покращення характеристик металу без зміни найменування товару, його функціонального призначення чи збільшення ціни договору. Відповідач наголошує, що ніколи не пропонував змінити предмет закупівлі, оскільки номенклатура товару залишалася незмінною. Змінювався лише виробник та характеристики металу, що, за твердженням скаржника, забезпечувало вищу міцність, кращу термічну стабільність, підвищену зносостійкість та довший строк експлуатації продукції. Тому висновок суду та позивача про намір відповідача змінити предмет закупівлі є безпідставним та не підтверджений жодними доказами. Законодавство допускає внесення змін до договору про закупівлю у випадку покращення якості предмета закупівлі за умови відсутності збільшення ціни. Крім того, відповідач пропонував навіть зменшити ціну товару. На його думку, виробник не є істотною умовою договору, тому його заміна не могла вважатися зміною предмета закупівлі. Позивач безпідставно відмовився погодити такі зміни та фактично відмовився від отримання більш якісного товару. Скаржник вказує, що після отримання відмови у внесенні змін до договору він запропонував розірвати договір за взаємною згодою сторін, однак і в цьому випадку отримав відмову від позивача. На переконання відповідача, така поведінка АТ «Укргазвидобування» свідчить про небажання врегулювати спірні правовідносини та знайти прийнятне рішення; - щодо штрафних санкцій відповідач зазначає, що їх розмір є явно неспівмірним наслідкам порушення. За його розрахунками, сума заявлених позовних вимог становить майже половину вартості всього договору. Крім того, позивач уже отримав 102 150,00 грн за банківською гарантією, що частково компенсувало наслідки порушення. Тому, на думку скаржника, навіть сума санкцій, стягнута судом першої інстанції після зменшення пені, залишається надмірною та створює для відповідача непомірний фінансовий тягар. Відповідач готовий сплатити суму 198 276,60 грн та просить зменшити штраф у розмірі 7 % з 113 764,46 грн до 42 602 грн та 0,1 % пені з 340 092,27 грн до 155 676,60 грн. І саме такий розмір штрафу та пені на суму 198 276,60 грн складатиме 80% від загальної суми позовних вимог та буде співмірним на думку відповідача; - позивач не надав жодного доказу завдання йому збитків унаслідок непоставки товару, не довів розміру таких збитків та не підтвердив їх співмірність із заявленими до стягнення штрафними санкціями. За твердженням скаржника, відсутність доказів негативних майнових наслідків свідчить про надмірність нарахованої неустойки; - позивач, достовірно знаючи ще з серпня 2025 року про неможливість поставки товару та відмовившись від усіх запропонованих варіантів врегулювання ситуації, свідомо не звертався до суду тривалий час, що призвело до подальшого збільшення розміру пені. На думку відповідача, така поведінка свідчить про зацікавленість позивача саме у збільшенні розміру штрафних санкцій, а не у фактичному отриманні товару; - справа була розглянута судом першої інстанції з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки місцезнаходження відповідача знаходиться у Полтавській області, а спір стосується стягнення грошових коштів, а не виконання зобов`язання щодо поставки товару в конкретному місці. Тому, на думку скаржника, справа підлягала розгляду Господарським судом Полтавської області; - відповідач був позбавлений права на справедливий судовий розгляд, оскільки суд першої інстанції не задовольнив клопотання про відкладення підготовчого засідання, подане представником відповідача у зв`язку з перебуванням у відпустці, та розглянув справу без його участі, чим, на переконання скаржника, обмежив можливість повноцінно реалізувати процесуальні права сторони захисту. 04.06.2026 від Акціонерного товариства "Укргазвидобування" надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Газзбут Трейд", в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газзбут Трейд» та залишити це рішення без змін у частині, що оскаржується скаржником. Обґрунтовує свій відзив тим, що: - порушення з боку відповідача полягає не у незначному простроченні, а у повному невиконанні договірного зобов`язання. Товар не поставлений ані на момент подання позову, ані на момент ухвалення рішення, ані на момент подання відзиву. Прострочення триває понад 14 місяців, що свідчить про істотний характер порушення та виключає можливість подальшого зменшення відповідальності; - відповідач добровільно взяв участь у тендерній закупівлі, погодився з технічними характеристиками товару, строками його поставки та умовами відповідальності за невиконання договору. Тому всі ризики, пов`язані з виконанням договору, є звичайними підприємницькими ризиками самого відповідача. Відсутність у постачальника можливості отримати товар від свого контрагента або забезпечити його виготовлення не звільняє його від відповідальності перед покупцем; - право на стягнення неустойки виникає незалежно від доведення збитків. Закон не покладає на кредитора обов`язку доводити розмір завданої шкоди при заявленні вимог про стягнення пені та штрафу. Навпаки, шкода кредитору презюмується самим фактом порушення зобов`язання та компенсується шляхом стягнення неустойки; - отримання коштів за банківською гарантією є реалізацією передбаченого договором способу забезпечення виконання зобов`язань і не може розглядатися як підстава для зменшення штрафних санкцій. Так само добровільна сплата відповідачем 29 245,54 грн та його лист із проханням про розстрочення сплати санкцій не свідчать про винятковість ситуації, а навпаки підтверджують визнання ним факту порушення та наявності боргу; - тривалість прострочення зумовлена виключно тим, що відповідач так і не виконав свого зобов`язання з поставки товару. Нарахування пені до моменту належного виконання передбачене пунктом 7.8 договору, а реалізація права на судовий захист у межах строку позовної давності не може розцінюватися як недобросовісна поведінка кредитора; - зменшення неустойки фактично нівелюватиме її призначення як заходу цивільно-правової відповідальності та створюватиме можливість уникнення відповідальності за порушення договірних зобов`язань. На думку АТ «Укргазвидобування», задоволення вимог відповідача про додаткове зменшення санкцій ще на 80 % за умов повного невиконання договору протягом понад року фактично означатиме необґрунтоване звільнення боржника від відповідальності; - АТ «Укргазвидобування» має стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Непоставлений товар є необхідним для проведення робіт із видобутку вуглеводнів та виконання планів ремонту свердловин. Відсутність цього товару негативно впливає на обсяги видобутку природного газу та газового конденсату, що, своєю чергою, позначається на забезпеченні енергетичної безпеки держави в умовах воєнного стану. Саме тому інтереси позивача також повинні враховуватися при вирішенні питання про можливість зменшення штрафних санкцій; - справа правомірно розглядалась Господарським судом Харківської області, оскільки договором поставки визначено місце виконання зобов`язання - м. Красноград Харківської області. Відтак позивач мав право звернутися до суду за місцем виконання договору відповідно до ч.5 ст. 29 ГПК України. Крім того, питання підсудності вже було вирішене судом першої інстанції окремою ухвалою; - представник ТОВ «Газзбут Трейд» брав участь у судовому засіданні, на якому справа розглядалася по суті. Відповідач подав відзив, заперечення, заяву про застосування позовної давності, клопотання про зменшення неустойки та інші процесуальні документи, усі з яких були розглянуті судом. Перебування одного з представників у відпустці не є безумовною підставою для відкладення підготовчого засідання, особливо з огляду на те, що юридична особа могла забезпечити участь іншого представника. Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду. У судове засідання від 22.06.2026 з`явився представник Акціонерного товариства "Укргазвидобування". Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Газзбут Трейд" у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце засідання повідомлене належним чином. Крім того, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.06.2026, зокрема, задоволено заяву представника ТОВ «ГАЗЗБУТ ТРЕЙД» Чалої Олени Дмитрівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №922/765/26. Роз`яснено, що для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції представник зобов`язаний зайти до системі відеоконференцзв`язку та авторизуватися в ній за 10 хвилин до початку судового засідання; активувати технічні засоби (мікрофон, навушники, камеру) та перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи; очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні. Для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції надіслати на електронну адресу суду документи, що посвідчують особу та її повноваження, скріплені електронним цифровим підписом, а в разі відсутності такого підпису - скановані копії документів і пред`явити їх оригінали під час судового засідання. Попереджено учасників справи, що згідно з частиною п`ятою статті 197 Господарського процесуального кодексу України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції. Отже, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 представнику ТОВ «Газзбут Трейд» було надано можливість реалізувати процесуальне право на участь у судовому засіданні шляхом проведення відеоконференції поза межами приміщення суду. При цьому судом було роз`яснено порядок підключення до системи відеоконференцзв`язку, необхідність своєчасної авторизації в системі та перевірки справності власних технічних засобів, а також повідомлено про інші процесуальні дії, необхідні для належної участі у судовому засіданні. Водночас вказаною ухвалою учасника справи було окремо попереджено, що відповідно до ч.5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, у тому числі ризики відсутності з`єднання, переривання зв`язку, несправності обладнання чи інших технічних перешкод, покладаються на учасника справи, який подав відповідну заяву про проведення відеоконференції. Незважаючи на створення судом належних умов для дистанційної участі у розгляді справи, представник ТОВ «Газзбут Трейд» у призначений час до системи відеоконференцзв`язку не приєднався. Матеріали справи також не містять відомостей про втрату судом технічної можливості забезпечити проведення відеоконференції. За таких обставин колегія суддів виходить із того, що неявка представника відповідача обумовлена обставинами, ризик настання яких відповідно до процесуального закону покладається саме на учасника справи, який ініціював проведення відеоконференції. Відтак відсутність представника ТОВ «Газзбут Трейд» не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті та не є підставою для відкладення судового розгляду. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про можливість продовження розгляду справи за відсутності представника ТОВ «Газзбут Трейд». Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи. Між ТОВ «Газзбут Трейд», як постачальником, та АТ «Укргазвидобування» в особі Фiлiї «Бypoвого yпpaвлiння Укрбургаз», як покупцем, за результатами проведення тендерної закупівлі UAH UA-2024-10-09-010033-a С_24Т- 627_43610000-2 частини бурильних машин (запасні частини до керновідбірних пристроїв) укладено договір поставки № УБГ 24- 627 від 20.11.2024 на загальну суму 2 043 000,00 грн. Відповідно до п. 1.1 договору, Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Частини бурильних машин (Запасні частини до керновідбірних пристроїв) (далі - Товар), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар. Під поставкою Сторони розуміють передачу Товару Постачальником для прийняття Покупцем. Згідно з п. 1.2 договору, найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується у специфікації (далі - Специфікація), яка є Додатком №1 до Договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки Товару визначається Графіком поставки Товару, який є Додатком №3 до Договору та є його невід`ємною частиною. Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що постачальник повинен поставити покупцю Товар, передбачений цим Договором, (невідповідність Товару умовам Договору для цілей застосування розділу VII. Відповідальність Сторін прирівнюється до неналежної якості Товару), якість якого відповідає сертифікатам якості/ відповідності та/або паспорту/-ам виробника, Держстандартом, (при необхідності), технічним або іншим вимогам/умовам, які пред`являються до Товару даного виду та підтверджується відповідними документами. Постачальник гарантує якість і надійність Товару, що постачається, протягом гарантійного строку. Гарантійний строк Товару не може бути меншим від гарантійного строку заводу-виробника. Гарантійний строк на Товар встановлюється в Специфікації до цього Договору (п. 2.2 договору). Відповідно до п. 3.2 договору загальна ціна Договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного в Специфікації до цього Договору та становить до 2 043 000,00 грн (два мільйони сорок три тисячі гривень, 00 копійок) з ПДВ (включно). Пунктом 5.1 договору, сторони погодили, що Строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та Графіку поставки до цього Договору. Здійснення поставки Товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені Договором. Згідно з п. 5.3.1 договору, за 10 календарних днів до дати здійснення поставки Постачальник надсилає на e-mail Покупця лист з інформацією щодо планової/-х дати/-т, поставки Товару за Договором (із зазначенням кількості Товару, планових дат поставки, вантажоотримувача). У разі постачання Товару партіями, зазначений інформаційний лист повинен містити вищезазначену інформацію щодо кожної партії надсилається Постачальником на кожну партію Товару, (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом в Україні). Відповідно до п. 5.17 договору, за 10 календарних днів до планової дати поставки Товару Постачальник зобов`язаний направити на e-mail Покупця скановану копію технічного опису на Товар на фірмовому бланку Постачальника та скріплений підписом та печаткою (за наявності) Постачальника, а також копію сертифікату якості/технічного паспорту на Товар (якщо такий сертифікат якості /технічний паспорт на Товар передабчені п. 5.4. даного Договору). Такий технічний опис має містити технічні характеристики Товару, фото, опис принципу роботи та сфери застосування, матеріалу виготовлення, країну виробництва та найменування компанії-виробника. Технічний опис надається на українській або російській мові (застосовується, якщо Постачальник не є резидентом України). Згідно з п. 5.18 договору, Товар, що не відповідає комплекту/комплектності та/або кількості, або/та якості може прийматися Покупцем або вантажоотримувачем на відповідальне зберігання за рахунок Постачальника, до його заміни та/або доукомплектації. Постачальник зобов`язаний розпорядитися Товаром, прийнятим на відповідальне зберігання протягом 10 днів. Якщо Постачальник у цей строк не розпорядиться Товаром, Покупець має право реалізувати Товар для відшкодування понесених своїх збитків. Відповідно до п. 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором. Пунктом 7.1 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором. Відповідно до п. 7.8 договору, у разі прострочення Постачальником виконання зобов`язань з поставки Товару, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов`язання. Згідно з п. 7.11 договору, при нарахуванні будь-яких штрафних санкцій та/або збитків, передбачених даним Договором Покупець має право направити Постачальнику письмову вимогу про нарахування штрафних санкцій (із розрахунком нарахування штрафних санкцій) та збитків (із наданням документально підтверджуючих документів або копій таких документів про нанесені збитки). У такому випадку Постачальник зобов`язаний перерахувати Покупцю суму нарахованих штрафних санкцій та/або збитків протягом 7 робочих днів з дати направлення відповідної письмової вимоги. Датою направлення вимоги про сплату штрафних санкцій та/або збитків є дата відправлення, зазначена в документах (фіскальний чек, накладна, опис вкладення в цінний лист) підприємства зв`язку, через яке надсилалась така вимога. Згідно з п. 7.14 договору якщо поставка Товару є об`єктом оподаткування ПДВ при нарахуванні штрафних санкцій розрахунок штрафних санкцій здійснюється з урахуванням того, що сума, від якої розраховуються штрафні санкції, включає ПДВ. Пунктом. 10.1 договору, сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності), за умови надання Постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього Договору і діє до 31.08.2025 (включно). Відповідно до п. 11.1 договору зміни та доповнення в цей Договір можуть бути внесені лише за взаємною згодою Сторін, шляхом укладання додаткової угоди до цього Договору. Специфікацією № 1 від 20.11.2024 сторонами узгоджено найменування товару що підлягав поставці в рамках договору, стандарт, УКТ ЗЕД, ціну з урахуванням ПДВ. Відповідно до п. 1 Специфікації № 1 від 20.11.2024 встановлено, що загальна вартість Товару, що поставляється у цій Специфікації, складає 2043000,00 грн з ПДВ. Пунктом 3 Специфікації №1 від 20.11.2024 Сторони погодили, що строк поставки Товару: відповідно до Графіка поставки Товару. Відповідно до Графіка поставки Товару, що є Додатком №3 до договору №УБГ 24-627 від 20.11.2024, строк поставки: Протягом 90 календарних днів з дати підписання Договору з можливістю дострокової поставки МТР. Таким чином, граничним строком поставки, передбаченим умовами договору №УБГ 24-627 від 20.11.2024 є - 18.02.2025. Однак, товар відповідачем на користь позивача поставлений не був. Відповідач звернувся до позивача з листом № 03/03 від 03.03.2025 з проханням про внесення змін до договору про закупівлю. Даним листом повідомлено, що відповідач звернувся до виробника товару - DEZHOU JINGMEI PETROLEUM MACHINERY CO., LTD, який вказаний в тендерній документації на що отримано відповідь про те, що для того, щоб виготовити запасні частини до керновідбірного пристрою QX172-101.6-60FT-250P (виробництво RG PETRO MACHINERY (GROUP) CO., LTD 2018-2019 р.р.) з тими параметрами, які вказані в листі не має можливості з огляду на їх невідповідність саме технічним умовам. Як зазначає відповідач, в даному випадку DEZHOU JINGMEI PETROLEUM MACHINERY CO., LTD зобов`язалося виготовити деталі згідно наявних креслень, але не надало гарантії, щодо їх відповідності саме сумісності з керновідбірним пристроєм QX172-101.6-60FT250P (виробництво RG PETRO MACHINERY (GROUP) CO., LTD 2018-2019 р.р.). Також відповідач вказує, що DEZHOU JINGMEI PETROLEUM MACHINERY CO, повідомило підприємство відповідача про те, що у разі виготовлення запасних частин буде використано метал, який не відповідає характеристикам, які наведені в таблиці, що є додатком до даного листа. Отримавши таку відповідь, відповідач звернувся до ПП «Техноресурс» та надав технічні параметри для виготовлення необхідної продукції. ПП «Техноресурс» надано відповідь в якій виробником підтверджено можливість виготовлення продукції безпосередньо з тими технічними характеристиками, які вимагалися АТ «Укргазвидобування» в тендерній закупівлі, навіть з покращеними якостями. Листом №305.4-305-2-2890 від 27.03.2025 позивачем надано відповідачу відповідь на лист № 03/03 якою відмовлено в укладанні Додаткової угоди в зв`язку з недостатнім обґрунтуванням покращення предмета закупівлі. Листом №15/08 від 15.08.2025 відповідач запропонував позивачу укласти Додаткову угоду до Договору №УБГ 24-627 від 20.11.2024 про розірвання Договору. Листом №305.4-305-2-8318 від 20.08.2025 позивач повідомив відповідача, що він не приймає його пропозицію про розірвання Договору та наполягає на неухильному виконанні умов даного договору в повному обсязі. В подальшому, позивач на підставі п. 7.8 договору нарахував відповідачу штрафні санкції за порушення договірних зобов`язань, та 03.02.2026 направив відповідачу вимогу №305.4-305-2-1017 від 29.01.2026 про сплату пені у розмірі 778382,99 грн та штрафу у розмірі 113764,46 грн за непоставлений Товар. Листом №16/02 від 16.02.2026 відповідач надав відповідь на вимогу позивача, якою запропонував зменшити суму штрафу в розмірі з 835587,01 грн до 417793,51 грн, також розстрочити сплату штрафу на 12 місяців. Листом №305.4-305-2-2125 від 26.02.2026 позивач повідомив відповідача що він не приймає його пропозицію та наполягає на оплаті штрафних санкцій по вимозі в повному обсязі. Відповідачем відповідно до платіжної інструкції № PD01 від 02.03.2026 частково сплачено нараховану у вимозі №16/02 від 16.02.2026 неустойку у сумі 29245,54 грн. Обставини щодо стягнення 778382,99 грн пені (нарахованої за період прострочення з 18.02.2025 по 06.03.2026 та з урахуванням сплаченої суми 29245,54 грн) та 113764,46 грн штрафу стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі. Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, що стало підставою для звернення обох сторін до апеляційного суду зі скаргами. Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, апеляційний суд виходить з наступного. Предметом розгляду у даній справі є вимоги АТ «Укргазвидобування» до ТОВ «Газзбут Трейд» про стягнення штрафних санкцій, нарахованих у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № УБГ 24-627 від 20.11.2024, а саме пені та штрафу. Предметом апеляційного перегляду є законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача. Зокрема, за апеляційною скаргою АТ «Укргазвидобування» апеляційний суд має перевірити, чи існували виняткові обставини для зменшення пені та чи було належним чином обґрунтовано її зменшення з 778 382,99 грн до 340 092,27 грн. За апеляційною скаргою ТОВ «Газзбут Трейд» апеляційний суд має перевірити доводи про необхідність подальшого зменшення розміру штрафних санкцій. Тобто, скаржниками не оспорюються встановлені судом першої інстанції обставини щодо укладення між сторонами договору поставки № УБГ 24-627 від 20.11.2024, факту непоставки відповідачем товару у передбачений договором строк, наявності прострочення виконання зобов`язання, а також правильності здійсненого позивачем розрахунку пені та штрафу відповідно до умов договору. Таким чином, ключовим питанням апеляційного перегляду у даній справі є перевірка правильності висновків суду першої інстанції про зменшення розміру пені, а також достатності мотивів, покладених в основу визначення судом конкретного розміру санкцій, що підлягають стягненню. Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції зменшив розмір нарахованої пені, виходячи з того, що заявлена до стягнення сума неустойки є надмірною порівняно з вартістю договору та наслідками допущеного порушення. Місцевий господарський суд врахував, що вартість договору становить 2 043 000,00 грн, тоді як загальний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій складає 892 147,45 грн, що становить 43,66 % від вартості договору. Також суд узяв до уваги, що позивач уже отримав 102 150,00 грн за банківською гарантією, а відповідач добровільно сплатив частину неустойки у розмірі 29 245,54 грн. У зв`язку з наведеним, суд зменшив розмір пені з 778 382,99 грн до 340 092,27 грн та залишив штраф у розмірі 113 764,46 грн без змін. Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду з огляду на таке. Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пунктом 7.1 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором. Відповідно до п. 7.8 договору, у разі прострочення Постачальником виконання зобов`язань з поставки Товару, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов`язання. Згідно з п. 7.11 договору при нарахуванні будь-яких штрафних санкцій та/або збитків, передбачених даним Договором Покупець має право направити Постачальнику письмову вимогу про нарахування штрафних санкцій (із розрахунком нарахування штрафних санкцій) та збитків (із наданням документально підтверджуючих документів або копій таких документів про нанесені збитки). У такому випадку Постачальник зобов`язаний перерахувати Покупцю суму нарахованих штрафних санкцій та/або збитків протягом 7 робочих днів з дати направлення відповідної письмової вимоги. Датою направлення вимоги про сплату штрафних санкцій та/або збитків є дата відправлення, зазначена в документах (фіскальний чек, накладна, опис вкладення в цінний лист) підприємства зв`язку, через яке надсилалась така вимога. Отже, сторони у договорі погодили не лише розмір відповідальності за порушення строків поставки товару, а й порядок нарахування штрафних санкцій, передбачивши, що пеня нараховується до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов`язання. Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань за договором № УБГ 24-627 від 20.11.2024 позивач нарахував до стягнення з відповідача 778 382,99 грн пені за період прострочення з 19.02.2025 по 06.03.2026. Також в зв`язку з простроченням виконання зобов`язань понад тридцять днів за договором № УБГ 24-627 від 20.11.2024 позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 113 764,46 грн. Судами перевірено розрахунок складений позивачем і встановлено, що він є арифметично правильним. Разом з тим, під час розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованої пені до 340 092,27 грн. Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені. При цьому, суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 (п. 137) зазначила, що «для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч. 1 ст. 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Водночас закріплений законодавцем у ст.3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (ст. 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18). Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №911/378/17(911/2223/20). При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду також належить брати до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов`язання (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/11733/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18). Також суду необхідно зважати на співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19). Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 звертав увагу, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст.551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер. Категорії «значно» та «надмірно», які використовуються у ст.551 ЦК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20). Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора ст.616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. У питаннях визначення підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями ч.3 ст.551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст.ст.86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22). Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22)». У постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №916/2266/22 зазначено, що «як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова

позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21 тощо). Суд зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки. Отже, чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду». Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, діяв у межах наданих йому законом дискреційних повноважень, передбачених ч.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. Зазначені норми наділяють суд правом у кожному конкретному випадку оцінювати співмірність заявленої до стягнення неустойки наслідкам порушення зобов`язання та визначати справедливий розмір відповідальності з урахуванням усіх встановлених обставин справи. Зокрема, місцевий господарський суд врахував загальну вартість товару за договором у розмірі 2 043 000,00 грн, той факт, що позивач уже отримав 102 150,00 грн за банківською гарантією, яка забезпечувала належне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, а також добровільну сплату відповідачем частини неустойки у сумі 29 245,54 грн. Крім того, суд врахував співвідношення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій до вартості договору, оскільки загальна сума пені та штрафу становила 892 147,45 грн, що складає 43,66% вартості предмета договору. Колегія суддів також бере до уваги, що суд першої інстанції при вирішенні питання про зменшення пені виходив не лише з формального співвідношення розміру санкцій до вартості договору, а й з правової природи неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри цивільно-правової відповідальності, яка покликана компенсувати негативні наслідки порушення зобов`язання та стимулювати боржника до належної поведінки, але не повинна перетворюватися на джерело невиправданого збагачення кредитора або набувати ознак каральної санкції. Отже, визначаючи остаточний розмір пені, що підлягає стягненню, суд першої інстанції фактично застосував як положення ч.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, так і сформовані Верховним Судом правові підходи щодо необхідності дотримання розумного балансу між інтересами кредитора та боржника, співмірності відповідальності наслідкам порушення та недопущення покладення на боржника надмірного майнового тягаря. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для втручання у реалізацію судом першої інстанції наданих йому законом дискреційних повноважень, оскільки визначений ним розмір пені відповідає обставинам даної справи, забезпечує баланс інтересів сторін та не свідчить про неправильне застосування норм матеріального права. Щодо стягнення штрафу у розмірі 113 764,46 грн колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки факт порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки та прострочення виконання такого зобов`язання понад тридцять днів встановлений матеріалами справи та сторонами не спростовується. Розрахунок штрафу здійснений позивачем відповідно до пункту 7.8 договору, перевірений судами та визнаний арифметично правильним. Відтак висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 113 764,46 грн є законним, обґрунтованим та відповідає встановленим обставинам справи. Разом з тим, на переконання Акціонерного товариства "Укргазвидобування", суд першої інстанції визнав, що ч.6 ст. 232 ГК України не підлягає застосуванню, оскільки пунктом 7.8 договору сторони погодили нарахування пені до моменту належного виконання зобов`язання. Водночас саме до розміру шестимісячного нарахування пені суд і зменшив суму стягнення. На думку скаржника, таким чином суд фактично обійшов умови договору та застосував шестимісячне обмеження, хоча сам визнав його незастосовним до спірних правовідносин. Дійсно, в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що умовами пункту 7.8 договору сторони погодили інший порядок нарахування пені, а саме до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов`язання, у зв`язку з чим відсутні підстави для припинення її нарахування через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Разом з тим, як убачається зі змісту рішення, суд першої інстанції вказав, що в даному випадку не застосовуються положення ч.6 ст.232 ГК України та не визнавав правомірним нарахування пені за період понад шість місяців. Навпаки, місцевий господарський суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що пеня у сумі 778 382,99 грн нарахована відповідно до умов договору та є арифметично правильною. Подальше ж визначення судом розміру пені, що підлягає стягненню, було здійснено не внаслідок застосування обмеження, передбаченого ч.6 ст. 232 ГК України, а в межах реалізації наданих суду дискреційних повноважень, передбачених ч.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. Із мотивувальної частини рішення вбачається, що суд першої інстанції виходив із необхідності забезпечення справедливого балансу між інтересами сторін, врахував співвідношення розміру штрафних санкцій до вартості договору, отримання позивачем коштів за банківською гарантією, часткову добровільну сплату неустойки відповідачем та інші обставини справи, які, на його переконання, мають істотне значення для вирішення питання про розмір відповідальності. Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги АТ «Укргазвидобування» фактично зводяться до незгоди із реалізацією судом першої інстанції наданого йому законом права на зменшення неустойки, однак не спростовують правомірності застосування судом положень ч.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України у даній справі. Також Акціонерне товариство "Укргазвидобування" зазначає, що суд неправильно застосував статтю 551 ЦК України та статтю 233 ГК України, оскільки не встановив жодного виняткового випадку, який міг би виправдовувати зменшення неустойки. Висновок місцевого суду про надмірність пені ґрунтується виключно на арифметичному співвідношенні між сумою пені та вартістю договору. На переконання скаржника, суд не врахував ступінь виконання зобов`язання, причини невиконання договору, недобросовісну поведінку відповідача та тривалість прострочення. Крім того, законодавець не покладає на позивача, яким заявлено до стягнення неустойку, обов`язку доведення спричинення збитків. Застосування господарської санкції до відповідача не може бути поставлене у залежність від наявності чи відсутності збитків у сторони, що потерпіла від такого правопорушення, адже право застосування до боржника штрафних санкцій залежить від самого факту вчинення боржником правопорушення у сфері господарювання. Скаржник також вважає помилковим висновок суду про те, що стягнення пені у заявленому розмірі може стати джерелом невиправданого прибутку для позивача. На думку АТ «Укргазвидобування», неустойка має компенсаційний характер і покликана компенсувати негативні наслідки тривалого невиконання договору. Позивач понад рік не отримував товар, необхідний для здійснення своєї господарської діяльності, а тому стягнення пені не може розцінюватися як одержання додаткового прибутку. Колегія суддів відхиляє наведені доводи Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та зазначає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового зменшення пені. Так, із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд не обмежився виключно арифметичним співвідношенням між розміром заявленої до стягнення неустойки та вартістю договору, а здійснив комплексну оцінку всіх обставин справи, які мають істотне значення для вирішення питання про можливість застосування положень ч.3 ст. 551 ЦК України та ст.233 ГК України. Зокрема, місцевим судом було враховано загальну вартість товару за договором, розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, факт отримання позивачем коштів за банківською гарантією, добровільну сплату відповідачем частини неустойки, а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін та недопущення перетворення неустойки із способу забезпечення виконання зобов`язання і міри відповідальності на надмірний майновий тягар для боржника. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що сама по собі відсутність доказів завдання збитків не виключає можливості стягнення неустойки та не позбавляє кредитора права на застосування передбачених договором штрафних санкцій. Разом з тим зазначена обставина не виключає права суду оцінювати співмірність заявленої до стягнення неустойки наслідкам допущеного порушення та за наявності відповідних підстав зменшувати її розмір у межах наданих законом дискреційних повноважень. При цьому колегія суддів враховує, що інститут зменшення неустойки спрямований не на звільнення боржника від відповідальності, а на забезпечення справедливого балансу між інтересами сторін та недопущення ситуації, за якої цивільно-правова відповідальність набуває ознак каральної санкції. Саме тому законодавець наділив суд правом у кожному конкретному випадку оцінювати сукупність обставин справи та визначати розмір неустойки, який відповідатиме принципам справедливості, добросовісності та розумності. З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином реалізував надані йому законом дискреційні повноваження щодо вирішення питання про зменшення пені, врахував усі істотні для справи обставини та навів належні мотиви прийнятого рішення. Незгода АТ «Укргазвидобування» з оцінкою цих обставин сама по собі не свідчить про неправильне застосування судом положень ч.3 ст. 551 ЦК України та ст.233 ГК України і не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Акціонерне товариство "Укргазвидобування" зазначає, що відповідач є суб`єктом підприємницької діяльності та добровільно взяв на себе ризики, пов`язані з виконанням договору. Укладаючи договір та беручи участь у закупівлі, відповідач усвідомлював можливі наслідки його порушення, у тому числі обов`язок сплатити передбачені договором штрафні санкції. Колегія суддів зазначає, що дійсно, укладаючи договір та беручи участь у процедурі закупівлі, відповідач прийняв на себе ризики, пов`язані з належним виконанням договірних зобов`язань, а також погодився з умовами відповідальності за їх порушення. Разом із тим сам по собі статус суб`єкта господарювання та обізнаність сторони щодо можливих наслідків невиконання договору не виключають можливості застосування судом положень ч.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. Законодавець наділив суд правом зменшувати розмір неустойки навіть у правовідносинах між суб`єктами господарювання, якщо за результатами оцінки конкретних обставин справи суд дійде висновку про необхідність забезпечення справедливого балансу між інтересами сторін та дотримання принципів розумності, добросовісності і пропорційності відповідальності. Отже, наведені скаржником обставини не виключають можливості зменшення неустойки, проте підлягають врахуванню судом у сукупності з іншими обставинами справи під час вирішення питання щодо наявності підстав для реалізації відповідних дискреційних повноважень. ТОВ «Газзбут Трейд» у своїй скарзі вказує, що воно неодноразово зверталося до АТ «Укргазвидобування» із пропозиціями внести зміни до договору виключно в частині заміни виробника та покращення характеристик металу без зміни найменування товару, його функціонального призначення чи збільшення ціни договору. Відповідач наголошує, що ніколи не пропонував змінити предмет закупівлі, оскільки номенклатура товару залишалася незмінною. Змінювався лише виробник та характеристики металу, що, за твердженням скаржника, забезпечувало вищу міцність, кращу термічну стабільність, підвищену зносостійкість та довший строк експлуатації продукції. Тому висновок суду та позивача про намір відповідача змінити предмет закупівлі є безпідставним та не підтверджений жодними доказами. Законодавство допускає внесення змін до договору про закупівлю у випадку покращення якості предмета закупівлі за умови відсутності збільшення ціни. Крім того, відповідач пропонував навіть зменшити ціну товару. На його думку, виробник не є істотною умовою договору, тому його заміна не могла вважатися зміною предмета закупівлі. Позивач безпідставно відмовився погодити такі зміни та фактично відмовився від отримання більш якісного товару. Скаржник вказує, що після отримання відмови у внесенні змін до договору він запропонував розірвати договір за взаємною згодою сторін, однак і в цьому випадку отримав відмову від позивача. На переконання відповідача, така поведінка АТ «Укргазвидобування» свідчить про небажання врегулювати спірні правовідносини та знайти прийнятне рішення. Як убачається з матеріалів справи, після укладення договору відповідач звертався до позивача з пропозиціями щодо заміни виробника продукції та внесення змін до технічних характеристик товару. При цьому відповідач наполягає, що запропоновані зміни не стосувалися предмета закупівлі, а були спрямовані виключно на покращення якісних характеристик товару без збільшення вартості договору. Разом з тим сам по собі факт звернення сторони з пропозицією про внесення змін до договору не породжує обов`язку іншої сторони погодитися на такі зміни. Відповідно до статей 651, 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається за взаємною згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. Крім того, спірний договір укладено за результатами процедури публічної закупівлі, а тому можливість зміни його істотних умов обмежена спеціальними вимогами законодавства. Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/ внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/ або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті. Отже, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Також відповідно до п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель затверджених Постановою КМУ № 1178 від 12.10.2022 з урахуванням змін, внесених Постановою № 1067, визначає, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до п. 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 п. 13 Особливостей, крім договору про закупівлю, зазначеного в абзацах 2, 3 ч. 1 ст. 41 Закону № 922), пунктах 80, 86, 88, 89, 91 Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Зокрема, доказом, що підтверджує покращення якості закупівельного товару може бути лист/офіційний висновок або довідка, до якої додається порівняльна таблиця. У ній має бути чітко та наочно відображено, що технічні характеристики запропонованого «покращеного» товару є кращими за характеристики товару, передбаченого первісною пропозицією. Також має бути документ, виданий незалежною третьою стороною, що підтверджує покращені якісні характеристики такого предмета закупівлі, наприклад документ від виробника або документ, виданий компетентним органом, що засвідчить покращення якості предмета закупівлі. Лише після отримання зазначених документів замовнику слід ухвалювати рішення щодо того, чи не відбувається зміна предмета закупівлі та чи може запропонована заміна вважатися саме покращенням, а не новим предметом закупівлі. Однак, як зазначає позивач, в поданому листі № 03/03 від 03.03.2025 відповідач фактично пропонував внести зміни до договору в частині предмета закупівлі, а будь-яких покращень товару взагалі не навів. Як зазначає позивач, із наданої порівняльної таблиці вбачається, що товар виробництва DEZHOU JINGMEI PETROLEUM MACHINERY CO., LTD містить більш деталізовані технічні характеристики та відомості щодо матеріалів виготовлення окремих елементів продукції, тоді як щодо товару ПП «Техноресурс» значна частина таких характеристик взагалі не конкретизована або зазначена у більш загальному вигляді. Таким чином, доводи відповідача про нібито недобросовісність дій позивача та небажання отримати товар за договором свого підтвердження матеріалами справи не знайшли. Крім того, беручи участь у процедурі закупівлі, відповідач був обізнаний як із предметом закупівлі, так і з технічними вимогами до товару, строками його поставки та умовами договору. Укладаючи договір, відповідач добровільно прийняв на себе відповідні зобов`язання та усвідомлював наслідки їх невиконання, у тому числі у вигляді застосування передбачених договором штрафних санкцій. За таких обставин відсутність згоди позивача на внесення запропонованих відповідачем змін до договору не може розцінюватися як недобросовісна поведінка чи зловживання правом. Так само відмова позивача від розірвання договору за взаємною згодою сторін є реалізацією належного йому права, а не порушенням прав відповідача. Більше того, якщо відповідач вважав, що позивач безпідставно ухиляється від погодження змін до договору або порушує його права, останній не був позбавлений можливості звернутися до суду з відповідними вимогами про захист свого права. Втім доказів звернення ТОВ «Газзбут Трейд» до суду з такими вимогами матеріали справи не містять. Щодо штрафних санкцій відповідач зазначає, що їх розмір є явно неспівмірним наслідкам порушення. За його розрахунками, сума заявлених позовних вимог становить майже половину вартості всього договору. Крім того, позивач уже отримав 102 150,00 грн за банківською гарантією, що частково компенсувало наслідки порушення. Тому, на думку скаржника, навіть сума санкцій, стягнута судом першої інстанції після зменшення пені, залишається надмірною та створює для відповідача непомірний фінансовий тягар. Відповідач готовий сплатити суму 198 276,60 грн та просить зменшити штраф у розмірі 7 % з 113 764,46 грн до 42 602 грн та 0,1 % пені з 340 092,27 грн до 155 676,60 грн. І саме такий розмір штрафу та пені на суму 198 276,60 грн складатиме 80% від загальної суми позовних вимог та буде співмірним на думку відповідача. Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд врахував загальну вартість товару за договором у розмірі 2 043 000,00 грн, отримання позивачем 102 150,00 грн за банківською гарантією, добровільну сплату відповідачем 29 245,54 грн неустойки, а також співвідношення загального розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій до вартості договору. Саме з урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового зменшення пені. Водночас колегія суддів не вбачає підстав для подальшого зменшення розміру відповідальності відповідача до запропонованої ним суми 198 276,60 грн. Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідачем допущено тривале порушення договірних зобов`язань, а товар не був поставлений не лише у погоджений сторонами строк, але й станом на момент розгляду спору судом. Отже, порушення відповідачем умов договору має триваючий характер, а наслідки такого порушення не були усунуті. При цьому запропонований відповідачем розмір штрафу та пені не ґрунтується на будь-яких об`єктивних критеріях, передбачених законом, а фактично відображає власне бачення скаржника щодо справедливого розміру відповідальності. Сам по собі факт того, що відповідач вважає прийнятною до сплати суму 198 276,60 грн, не є тією винятковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість додаткового зменшення неустойки. Крім того, колегія суддів враховує, що місцевий господарський суд уже реалізував надані йому ст.551 ЦК України та ст. 233 ГК України дискреційні повноваження та здійснив зменшення пені з урахуванням усіх істотних обставин справи. Відповідачем не наведено переконливих доводів та не надано належних доказів, які б свідчили про необхідність подальшого зменшення розміру відповідальності або про те, що визначений судом розмір санкцій є явно неспівмірним наслідкам допущеного порушення. За таких обставин колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір штрафних санкцій відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, забезпечує баланс інтересів сторін та не дає підстав для його подальшого коригування в апеляційному порядку. ТОВ «Газзбут Трейд» вказує, що позивач не надав жодного доказу завдання йому збитків унаслідок непоставки товару, не довів розміру таких збитків та не підтвердив їх співмірність із заявленими до стягнення штрафними санкціями. За твердженням скаржника, відсутність доказів негативних майнових наслідків свідчить про надмірність нарахованої неустойки. Відповідно до ст. 549, 550 ЦК України неустойка є самостійним способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою цивільно-правової відповідальності, яка підлягає стягненню у разі порушення зобов`язання незалежно від того, чи завдано кредитору збитків та чи доведено їх розмір. При цьому закон не ставить можливість стягнення передбаченої договором неустойки у залежність від обов`язкового доведення кредитором факту понесення збитків або їх розміру. Право кредитора на застосування до боржника штрафних санкцій виникає внаслідок самого факту порушення зобов`язання та ґрунтується на умовах договору і положеннях закону. Дійсно, відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України співвідношення між розміром неустойки та можливими збитками може враховуватися судом під час вирішення питання про зменшення неустойки. Водночас відсутність доказів завдання збитків сама по собі не є безумовною підставою для зменшення неустойки та не свідчить автоматично про її надмірність. Колегія суддів враховує, що у даному випадку відповідачем допущено тривале та повне невиконання основного зобов`язання за договором поставки. Товар не був поставлений ані у погоджений сторонами строк, ані станом на момент вирішення спору судом. Отже, нарахування штрафних санкцій обумовлене саме триваючим порушенням відповідачем своїх договірних зобов`язань, а не фактом доведення або недоведення позивачем конкретного розміру збитків. Крім того, наведені відповідачем доводи вже були враховані судом першої інстанції під час вирішення питання про зменшення пені в порядку ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. Водночас колегія суддів не вбачає підстав для висновку про те, що відсутність доказів збитків у даному випадку зумовлює необхідність подальшого зменшення розміру відповідальності відповідача. Таким чином, посилання скаржника на недоведеність позивачем збитків не спростовує правомірності стягнення штрафних санкцій та не свідчить про наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення в цій частині. На переконання ТОВ «Газзбут Трейд», позивач, достовірно знаючи ще з серпня 2025 року про неможливість поставки товару та відмовившись від усіх запропонованих варіантів врегулювання ситуації, свідомо не звертався до суду тривалий час, що призвело до подальшого збільшення розміру пені. На думку відповідача, така поведінка свідчить про зацікавленість позивача саме у збільшенні розміру штрафних санкцій, а не у фактичному отриманні товару. Насамперед колегія суддів зазначає, що звернення до суду за захистом порушеного права є правом особи, а не її обов`язком. Сам по собі факт незвернення кредитора до суду одразу після виникнення підстав для пред`явлення відповідних вимог не може свідчити про його недобросовісність або зловживання правом. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач своїми діями чи бездіяльністю перешкоджав відповідачу належним чином виконати взяті на себе договірні зобов`язання або будь-яким іншим чином сприяв збільшенню періоду прострочення. Навпаки, судами встановлено, що товар не був поставлений відповідачем ані у погоджений договором строк, ані станом на момент вирішення спору судом. Колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 7.8 договору сторони погодили нарахування пені за кожен день прострочення до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов`язання. Отже, відповідач, укладаючи договір, усвідомлював наслідки невиконання своїх обов`язків та погодився із відповідним порядком нарахування штрафних санкцій. При цьому збільшення розміру пені відбулося не внаслідок поведінки позивача, а є прямим наслідком триваючого невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань. Саме відповідач мав реальну можливість припинити подальше нарахування пені шляхом належного виконання договору, однак цього не зробив. Твердження відповідача про те, що позивач був зацікавлений виключно у збільшенні розміру штрафних санкцій, є припущенням, яке не підтверджене жодними належними та допустимими доказами. Натомість сам характер спірних правовідносин свідчить про те, що метою укладення договору було отримання позивачем відповідного товару для здійснення своєї господарської діяльності, а не отримання доходу від застосування штрафних санкцій. За таких обставин колегія суддів вважає, що наведені доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав для подальшого зменшення розміру відповідальності відповідача. ТОВ «Газзбут Трейд» стверджує, що справа була розглянута судом першої інстанції з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки місцезнаходження відповідача знаходиться у Полтавській області, а спір стосується стягнення грошових коштів, а не виконання зобов`язання щодо поставки товару в конкретному місці. Тому, на думку скаржника, справа підлягала розгляду Господарським судом Полтавської області. Колегія суддів відхиляє доводи ТОВ «Газзбут Трейд» щодо порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності. Відповідно до ч.5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, у яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можливо лише в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи з правової природи договору поставки та з урахуванням ст. 532 Цивільного кодексу України, місцем виконання такого договору є місце, у якому має бути передано товар покупцеві. Спір у справі № 922/765/26 виник із договору поставки № УБГ 24-627 від 20.11.2024. Пунктом 10.1 Специфікації та Графіком поставки сторони чітко визначили місце поставки Товару: 63303, Харківська область, м. Красноград, БУ «Укрбургаз». Отже, Договір має визначене у самому Договорі місце виконання - на території Харківської області, що зумовлює підсудність справи Господарському суду Харківської області. Викладене відповідає сталій правозастосовній практиці Верховного Суду щодо альтернативної підсудності за вибором позивача у спорах, що виникають із договорів поставки з визначеним сторонами місцем виконання (постанови Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 912/354/20, від 26.09.2023 у справі № 916/470/22, від 27.02.2024 у справі № 916/2239/22). Крім того, питання територіальної підсудності справи № 922/765/26 вже було предметом розгляду суду першої інстанції та вирішено ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2026, якою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю. Передбачене ст. 279 Господарського процесуального кодексу України скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю застосовується виключно у разі прийняття рішення судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Оскільки судом першої інстанції таких правил не порушено, а справу розглянуто належним судом, правові підстави для застосування ст. 279 ГПК України та скасування рішення відсутні. ТОВ «Газзбут Трейд» зазначає, що він був позбавлений права на справедливий судовий розгляд, оскільки суд першої інстанції не задовольнив клопотання про відкладення підготовчого засідання, подане представником відповідача у зв`язку з перебуванням у відпустці, та розглянув справу без його участі, чим, на переконання скаржника, обмежив можливість повноцінно реалізувати процесуальні права сторони захисту. Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, у судовому засіданні 11.05.2026, в якому справу розглянуто по суті та ухвалено оскаржуване рішення, прибули та взяли участь представники обох сторін, у тому числі представник відповідача. Отже, право ТОВ «Газзбут Трейд» на участь у судовому розгляді справи було забезпечене та реалізоване у повному обсязі. Право відповідача на участь у судовому розгляді справи та принцип змагальності сторін, гарантовані ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, були реалізовані. Протягом розгляду справи відповідач реалізував усі надані йому процесуальні права: Крім того, протягом усього розгляду справи відповідач активно користувався наданими йому процесуальними правами, зокрема подав відзив на позовну заяву, заперечення, заяву про застосування позовної давності, клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю, а також клопотання про зменшення розміру неустойки. Усі наведені доводи, заперечення та процесуальні заяви були прийняті судом першої інстанції, досліджені та отримали належну правову оцінку у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження в інших випадках, коли питання, визначені ч.2 ст. 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні. Тобто відкладення підготовчого засідання є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у межах строку підготовчого провадження. При цьому сама по собі обставина перебування одного з представників юридичної особи у відпустці не створює для суду безумовного обов`язку відкладати розгляд справи, оскільки юридична особа не позбавлена можливості забезпечити свою участь у справі через іншого представника або керівника. Завдання підготовчого провадження, визначені ст. 177 ГПК України, станом на 15.04.2026 були виконані, а перехід до розгляду справи по суті не позбавив відповідача жодного процесуального права. Більше того, відповідно до ч.2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування судового рішення лише за умови, якщо таке порушення призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Проте у даному випадку відповідач не навів жодних обставин, які б свідчили про те, що відмова у відкладенні підготовчого засідання призвела до позбавлення його можливості подати докази, заявити клопотання чи надати пояснення по суті спору. Так само матеріали справи не містять відомостей про те, що зазначена процесуальна дія будь-яким чином вплинула на повноту встановлення судом обставин справи або правильність ухваленого рішення. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що право відповідача на справедливий судовий розгляд, принципи рівності сторін та змагальності процесу судом першої інстанції порушені не були, а наведені доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Щодо строку позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"). Згідно законодавства відрізняють загальний строк позовної давності, який становить 3 роки (ст. 257 ЦКУ) та спеціальні строки (ст. 258 ЦКУ), які можуть бути або скорочені, або більш тривалі, ніж загальний строк позовної давності. Так, наприклад, скорочена позовна давність в 1 рік застосовується, зокрема, до вимог (ч. 2 ст. 258 ЦКУ): про стягнення неустойки (штрафу, пені); Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною 1 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. В Україні строки позовної давності були продовжені (зупинені): - з 02.04.2020 по 30.06.2023 на підставі п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, згідно з якою було передбачено, що Під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк дії такого карантину; - з 17.03.2022 по 29.01.2024 на підставі п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в редакції, яка діяла до 29.01.2024, та якою було передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк його дії. Цей розділ ЦК було доповнено п. 19 на підставі Закону України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»; - з 30.01.2024 по 03.09.2025 на підставі п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції, що діяла з 30.01.2024 на підставі Закону від 08.11.2023 № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», та яка передбачала що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений ЦКУ, зупиняється на строк дії такого стану. Відновлення строків позовної давності передбачено Законом від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі Закон №4434), який передбачає виключення з ЦК України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану. Отже, поновлення строку позовної давності в Україні відбулося з 04.09.2025 згідно із Законом № 4434-IX. Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі 10.03.2026. Із вказаного вбачається, що позовна давність за вимогами про стягнення пені за порушення виконання зобов`язання з строку поставки товару за договором № УБГ 24-627 від 20.11.2024 у період з 19.02.2025 по 06.03.2026 не може вважатися такою, що сплинула станом на дату звернення позивача до суду з позовом у даній справі. Тому застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо цих вимог, за поданою відповідачем заявою, є неможливим. До того ж, згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. В даному ж випадку, листом №16/02 від 16.02.2026 відповідач запропонував позивачу зменшити суму неустойки та розстрочити її, чим фактично визнав факт наявності заборгованості. Крім того, 02.03.2026 відповідачем було частково сплачено нараховану у вимозі неустойку у сумі 29 245,54 грн, Такими діями, відповідач ще раз визнав наявність у нього боргу зі сплати неустойки по договору, що також свідчить про переривання перебігу строку позовної давності. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позовних вимог. Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до відповідача передбаченої договором відповідальності у вигляді пені та штрафу. При цьому колегія суддів враховує, що, вирішуючи питання про розмір пені, який підлягає стягненню, місцевий господарський суд виходив не лише з тривалості прострочення виконання зобов`язання, а й із необхідності дотримання справедливого балансу між інтересами сторін, врахував характер допущеного порушення, розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, співвідношення такого розміру із вартістю договору, факт отримання позивачем коштів за банківською гарантією, часткову добровільну сплату неустойки відповідачем та інші обставини справи. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення пені на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, оскільки визначений судом розмір відповідальності забезпечує баланс інтересів сторін, відповідає засадам розумності, добросовісності та справедливості, водночас не звільняючи відповідача від відповідальності за допущене порушення зобов`язання. Сам по собі факт того, що визначений судом розмір пені відповідає сумі, яка могла бути нарахована за шестимісячний період прострочення, не свідчить про застосування судом положень ч.6 ст. 232 ГК України як самостійної підстави для обмеження відповідальності боржника, а є результатом реалізації судом наданого законом права на зменшення розміру неустойки з урахуванням конкретних обставин справи. Водночас доводи АТ «Укргазвидобування» щодо відсутності підстав для зменшення пені та доводи ТОВ «Газзбут Трейд» щодо необхідності її подальшого зменшення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються встановленими судом обставинами і наявними у справі доказами. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим апеляційні скарги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Газзбут Трейд» підлягають залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області - без змін. Враховуючи відмову у задоволенні апеляційних скарг, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на апелянтів. Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газзбут Трейд" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2026 у справі № 922/765/26 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 02.07.2026. Головуючий суддя В.В. Россолов Суддя О.І. Склярук Суддя В.С. Хачатрян