Постанова 4873 № 910/13402/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА (додаткова) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" липня 2026 р. Справа№ 910/13402/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сибіги О.М. суддів: Гончарова С.А. Тищенко О.В. без повідомлення (виклику) сторін, розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО про ухвалення додаткового рішення в межах розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Універсальна на рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 повний текст рішення складено 30.12.2025 у справі № 910/13402/25 (суддя Пукас А.Ю.) за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Універсальна до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО про стягнення 146 098,45 грн, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та судових рішень у справі, в межах якої вирішується питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Універсальна (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО (далі відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 146 098,45 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі № 910/13402/25 у задоволенні позову відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що наявними в матеріалах справи доказами не доведено підстав для покладення на відповідача обов`язку з виплати страхового відшкодування у розмірі 146 098,45 грн. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 у даній справі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Універсальна на рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі № 910/13402/25 залишено без задоволення, а вказане судове рішення залишено без змін. Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення у суді апеляційної інстанції 22.05.2026, через систему Електронний суд, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Універсальна на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО 18 750,00 грн судових витрат. Заяву обґрунтовано тим, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 750,00 грн за послуги складання процесуальних документів у справі та представництво інтересів клієнта у Північному апеляційному господарському суді. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у суді апеляційної інстанції Протоколом передачі судової справи (заяви) раніше визначеному складу суду від 22.05.2026 заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія ВУСО" про ухвалення додаткового рішення в межах справи № 910/13402/25 передано на розгляд раніше визначеній колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 заяву Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО про ухвалення додаткового рішення в межах справи № 910/13402/25 призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 15.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Універсальна надійшли заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, в яких відповідач зазначає, що: 1) витрати на правову допомогу в частині складання заяви про стягнення судових витрат не може бути покладена на позивача; 2) вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами, оскільки до матеріалів справи не додано жодної платіжної інструкції, платіжного доручення, квитанції, банківської виписки чи іншого фінансового документа, який би підтверджував фактичну сплату відповідачем гонорару своєму представнику у заявленому розмірі; 3) заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності. Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО про ухвалення додаткового рішення, перевіривши матеріали справи, колегією суддів встановлено наступне. Фактичні обставини, що встановлені судом за результатами розгляду заяви Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20.01.2020 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія ВУСО, як клієнт, та адвокатом Сокол Діаною Вікторівною, як адвокатом, було укладено договір про надання правової допомоги № 1-20 КЮО (надалі договір), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги в судових справах, зокрема, за позовами до клієнта (пункт 1 договору). Послуги адвоката за договором надаються шляхом надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, сприяння їх відновленню у разі порушення, здійснення представництва та захисту в судах (пункт 2 договору). У пункті 3 договору передбачено, що для виконання договору клієнт надає адвокату повноваження, зокрема, представляти клієнта в судах будь-якої юрисдикції, з усіма правами наданими відповідачу, представнику без будь-яких обмежень. Відповідно до пункту 4 договору клієнт зобов`язується сплатити гонорар адвокату у розміри та в строк, згідно з договором. Гонорар адвоката за договором визначається у додаткових угодах до договору (пункт 8 договору). Згідно з пунктом 9 договору він діє з моменту його підписання сторонами і припиняється його належним виконанням. Відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 02.01.2026 до договору (надалі додаткова угода) розмір гонорару за договором у судовій справі № 910/13402/25 визначається згідно з розрахунком робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом для надання правової допомоги, який складається та підписується сторонами. В розрахунку робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом для надання правової допомоги вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги, її загальна вартість з розрахунку вартості однієї нормогодини в суді апеляційної інстанції 7 500,00 грн та фіксованої вартості за участь в одному судовому засіданні (незалежно від форми його проведення: відеоконференція або участь безпосередньо в приміщенні суду) в суді апеляційної інстанції 3 000,00 грн. Згідно з пунктами 2, 2.1 додаткової угоди оплата за договором здійснюється протягом 30 банківських днів (включно) з дня набрання судовим рішенням законної сили. Оплата здійснюється клієнтом в гривнях, без ПДВ шляхом безготівкового та/або готівкового розрахунку. 20.05.2026 сторони підписали розрахунок робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги, відповідно до якого в рамках розгляду справи № 910/13402/25 в суді апеляційної інстанції, на підставі договору, адвокатом надано правову допомогу, що полягала у наступному: 1) ознайомлення та правовий аналіз апеляційної скарги. Кількість витрачених годин становить 30 хв, вартістю 3 750,00 грн; 2) написання відзиву на апеляційну скаргу. Кількість витрачених годин становить 2 години, вартістю 15 000,00 грн. Загальна вартість наданої правової допомоги становить 18 750,00 грн. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача до суду апеляційної інстанції також надано копію ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 2157365 від 19.03.2026, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 8569/10 від 27.12.2019. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті додаткової постанови Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно зі статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Верховний Суд у додаткових постановах від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 06.12.2023 у справі № 905/493/22, від 01.11.2023 у справі № 911/1340/22 зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Колегія суддів зазначає, що постанову апеляційного суду у справі № 910/13402/25 було ухвалено 19.05.2026, заяву про ухвалення додаткового рішення подано 22.05.2026, а тому докази, які підтверджують розмір судових витрат, понесених у зв`язку з наданням правової допомоги в суді апеляційної інстанції були подані у строк, визначений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). На підтвердження понесення витрат на правову допомогу в сумі 18 750,00 грн представником відповідача подано копії: договору, додаткової угоди, розрахунку робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги. За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір. Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься у пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За приписами статті 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Згідно зі статтею 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність). З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоча і визначається частиною 1 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність як форма винагороди адвоката, але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору. Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений у самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність. Колегія суддів також зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору, укладеного 20.01.2020 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія ВУСО та адвокатом Сокол Діаною Вікторівною, клієнт доручає, а адвокат зобов`язується здійснити представництво та надати інші види правової допомоги в судових справах, у тому числі, за позовами до клієнта, для чого клієнт надає адвокату повноваження представляти клієнта в судах будь-якої юрисдикції з усіма правами наданими відповідачу без будь-яких обмежень. Також за умовами договору клієнт зобов`язується сплатити гонорар адвокату, який визначається у додаткових угодах до договору. У додатковій угоді сторони погодили, що розмір гонорару за договором у судовій справі № 910/13402/25 визначається згідно з розрахунком робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом для надання правової допомоги, який складається та підписується сторонами. В розрахунку робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом для надання правової допомоги вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги, її загальна вартість з розрахунку вартості однієї нормогодини в суді апеляційної інстанції 7 500,00 грн та фіксованої вартості за участь в одному судовому засіданні (незалежно від форми його проведення: відеоконференція або участь безпосередньо в приміщенні суду) в суді апеляційної інстанції 3 000,00 грн. 20.05.2026 сторони підписали розрахунок робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги, в якому погодили, що в рамках розгляду справи № 910/13402/25 в суді апеляційної інстанції, на підставі договору, адвокатом надано правову допомогу, що полягала у наступному: 1) ознайомлення та правовий аналіз апеляційної скарги. Кількість витрачених годин становить 30 хв, вартістю 3 750,00 грн; 2) написання відзиву на апеляційну скаргу. Кількість витрачених годин становить 2 години, вартістю 15 000,00 грн. Загальна вартість наданої правової допомоги становить 18 750,00 грн. Відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються як довіреністю, так і ордером. Представництво інтересів Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО у даній справі здійснювалося адвокатом Сокол Діаною Вікторівною на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 2157365 від 19.03.2026. В свою чергу, відповідачем подано заперечення щодо витрат позивача на правничу допомогу, в яких зазначено, що витрати є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами, і що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності. За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини. При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268), від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 913/50/22, від 09.04.2024 у справі № 910/11443/22, від 14.03.2024 у справі № 904/141/20. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21). До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформульовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частини 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22. Дослідивши подані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правову допомогу, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, що заявлений розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи. Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі складові надання професійної правової допомоги, визначені адвокатом, як «ознайомлення та правовий аналіз апеляційної скарги» охоплюються послугою з написання відзиву на апеляційну скаргу, отже, не підлягають виокремленню. Принагідно слід зазначити, що надмірна деталізація виконаної адвокатом роботи задля досягнення певної процесуальної дії в межах виконання договору про надання правничої допомоги не є підставою для формування завищеної вартості таких послуг при її стягненні зі сторони, на користь якої рішення не винесено. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що адвокат Сокол Діана Вікторівна надавала відповідачу правничу допомогу у суді першої інстанції у даній справі, а тому була обізнана з усіма деталями справи, з правовими питаннями та судовою практикою у подібних спорах. Таким чином, суд апеляційної інстанції, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та заперечення позивача, дійшов висновку не присуджувати Приватному акціонерному товариству Страхова компанія ВУСО всю суму витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, що заявлена до стягнення. При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні аргументи позивача, викладені у запереченнях на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення про те, що витрати на правову допомогу в частині складання заяви про стягнення судових витрат не може бути покладена на позивача, оскільки до розрахунку робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги адвокатом та відповідачем не включалась така послуга (складання заяви про стягнення судових витрат). Також суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача про те, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами, оскільки до матеріалів справи не додано жодної платіжної інструкції, платіжного доручення, квитанції, банківської виписки чи іншого фінансового документа, який би підтверджував фактичну сплату відповідачем гонорару своєму представнику у заявленому розмірі, з огляду на те, що у додатковій угоді сторони погодили, що оплата за договором здійснюється протягом 30 банківських днів (включно) з дня набрання судовим рішенням законної сили, і на момент звернення відповідача із заявою про ухвалення додаткового рішення строк оплати за договором не настав. Крім того, відповідно до усталеної позиції Верховного Суду, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20, від 19.01.2022 у справі № 910/789/21). Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання відповідачу правничої допомоги у даній справі в суді апеляційної інстанції, надавши оцінку доказам та доводам відповідача щодо розподілу відповідних витрат, та заперечення позивача, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн за розгляд апеляційної скарги у справі № 910/13402/25 у суді апеляційної інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду заяви Суд апеляційної інстанції зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13402/25 та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн. З урахуванням того, що за прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат судовий збір не сплачується, то розподіл судового збору у такому випадку не здійснюється. Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13402/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Універсальна (01033, Україна, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 9; ідентифікаційний код 20113829) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО (03150, Україна, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31; ідентифікаційний код 31650052) 12 000 (дванадцять тисяч гривень) 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті заяви відмовити.

4. Матеріали справи № 910/13402/25 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати наказ на виконання даної додаткової постанови. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.М. Сибіга Судді С.А. Гончаров О.В. Тищенко