Постанова 4872 № 916/3981/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А (додаткова) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3981/25 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богацької Н.С. суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Індустріальне обладнання» про ухвалення додаткового рішення (вх. № 2349/26 від 09.06.2026) за результатом розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2026, ухвалене суддею Нікітенком С.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 17.02.2026 у справі № 916/3981/25 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Індустріальне обладнання» до Головного управління ДПС в Одеській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про: стягнення 66 000 грн, ВСТАНОВИВ У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Індустріальне обладнання» (далі ТОВ «НВП «Індустріальне обладнання») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення з Державного бюджету України 66000 грн збитків у вигляді витрат на правову допомогу адвоката, що понесені позивачем у позасудовому врегулюванні спору в адміністративному порядку шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкових накладних. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.02.2026 у справі № 916/3981/25 позов ТОВ «НВП «Індустріальне обладнання» задоволено повністю. Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС в Одеській області 27.02.2026 подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2026 у справі № 916/3981/25 - без змін. 09.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ «НВП «Індустріальне обладнання» (вх. № 2349/26), в якій останнє просить стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на свою користь 15000 грн витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. 10.06.2026 від Головного управління ДПС в Одеській області надійшли заперечення на заяву ТОВ «НВП «Індустріальне обладнання» про ухвалення додаткового рішення (вх. № 2349/26 від 09.06.2026) у справі № 916/3981/25. В обґрунтування вказаних заперечень відповідач посилається на те, що ця справа не потребувала затрат значного часу, не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, а тому розмір гонорару адвоката, з урахуванням категорії справи та витраченого часу, є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 вирішено здійснювати розгляд заяви ТОВ «НВП «Індустріальне обладнання» про ухвалення додаткового рішення (вх. № 2349/26 від 09.06.2026) у справі № 916/3981/25 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено часникам справи про їх право в строк до 19.06.2026 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншому учаснику справи. Будь-яких заяв чи клопотань від учасників справи не надходило. Розглянувши заяву ТОВ «НВП «Індустріальне обладнання» про ухвалення додаткового рішення (вх. № 2349/26 від 09.06.2026) у даній справі, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Пунктом 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, 20.04.2023 між ТОВ «НВП «Індустріальне обладнання» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Леоніда Тамазликар» (Адвокатське бюро) укладено Договір № 20/04-2023/Ін (а.с.24-28 т.1) (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого Адвокатське бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу, пов`язану зокрема з представництвом та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади з будь-яких питань. Згідно з п. 4.1. Договору загальна вартість правової допомоги дорівнює загальній вартості наданої правової допомоги, відображеної в Актах про приймання-передавання наданої правової допомоги. 31.03.2026 між сторонами укладено додаткову угоду до Договору, якою доповнили його п. 4.2.1. наступного змісту: « 4.2.1. Вартість правової допомоги щодо захисту прав та інтересів Клієнта в Південно-західному апеляційному господарському суді під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2026 у справі № 916/3981/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Індустріальне обладнання» про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Індустріальне обладнання» 66000 грн збитків, відкритого відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Одеській області (вивчення та аналіз апеляційної скарги ГУ ДПС у Одеській області, узгодження правової позиції з Клієнтом, підготовка та подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу) визначена сторонами Договору у фіксованій сумі, незалежно від кількості підготовлених документів та витраченого часу, та складає 15000 грн». В матеріалах цієї справи міститься складений та підписаний сторонами без жодних зауважень Акт № 08/04-26 приймання-передачі наданої правової допомоги за Договором на суму 15000 грн. 09.04.2026 ТОВ «НВП «Індустріальне обладнання» сплатило Адвокатському бюро «Леоніда Тамазликар» 15000 грн, про що свідчить відповідна платіжна інструкція № 1012. Колегією суддів враховується, що ТОВ «НВП «Індустріальне обладнання» у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 844/26/Д4 від 09.04.2026), який по суті є першою заявою по суті спору в суді апеляційної інстанції, надано (зазначено) суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи (15000 грн). Із відповідною заявою представник ТОВ «НВП «Індустріальне обладнання» звернувся до суду 09.06.2026, тобто у межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України. До вказаної заяви, окрім вищевказаних документів, додані докази її направлення іншим учасникам справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що ТОВ «НВП «Індустріальне обладнання» дотримано порядок повідомлення про понесення судових витрат, а також надано суду належні та допустимі докази на підтвердження їх понесення. Щодо розміру витрат. Колегією суддів враховується, що у даному випадку адвокатський гонорар визначений сторонами у фіксованому розмірі. Так, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19). Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Згідно ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. В силу статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України). Зважаючи на наведені положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, загальне правило розподілу судових витрат визначене ст. 129 ГПК України, яка є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами). Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо. Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу. Колегія суддів вважає, що у даному випадку витрати на правову допомогу, пов`язану з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 15000 грн, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, відповідають критерію розумності, вони є співмірними із виконаною Адвокатом роботою, а їх відшкодування не матиме надмірний характер. При цьому суд також враховує і те, що відповідачем у розумінні статей 76-79 ГПК України не доведено неспівмірності та/або нерозумності, та/або нереальності витрат на професійну правничу допомогу позивача, а також те, що такі послуги не були надані. Разом з тим, як вже зазначалось, обов`язок такого доведення покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання/заперечує проти задоволення таких витрат у відповідній сумі. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви у повному обсязі. З урахуванням того, що за ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат судовий збір не сплачується, то розподіл судових (судового збору) у такому випадку не здійснюється. Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-283 ГПК України, суд ПОСТАНОВИВ Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Індустріальне обладнання» про ухвалення додаткового рішення (вх. № 2349/26 від 09.06.2026) задовольнити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166; адреса: 65044, Одеська обл., м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Індустріальне обладнання» (код ЄДРПОУ 35566441; адреса: 65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Грушевського, буд. 39Е) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України. Головуючий суддя Н.С. Богацька Судді Г.І. Діброва Н.М. Принцевська