Постанова ККС ВС № 293/971/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Київ справа № 293/971/24 провадження № 51-1044км26 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), прокурора ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024060400001344 за обвинуваченням ОСОБА_8 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК). Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами обставини За вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 09 червня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. Вирішено долю речових доказів. Районний суд установив, що ОСОБА_8 02.05.2024 близько 18:00 у домоволодінні за місцем проживання в с. Нові Сали Черняхівського району Житомирської області, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час словесного конфлікту зі своїм братом ОСОБА_9 , який лежав у веранді будинку на ліжку, взяв із господарського приміщення пластикову пляшку з бензином, розлив його на тіло останнього і підпалив сірниками, від чого той загорівся. На крики ОСОБА_9 до будинку прибігла його мати, яка загасила вогонь, після чого було викликано карету швидкої медичної допомоги та доставлено потерпілого до лікарні. Унаслідок підпалу потерпілий отримав опіки полум`ям ІІБ-ІІІ ступеня (до 45 % загальної площі тіла) з розвитком опікового шоку та гострого опікового сепсису тощо, від яких помер у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2. При перегляді вироку за апеляційними скаргами сторін захисту та обвинувачення Житомирський апеляційний суд ухвалою від 18 грудня 2025 року перекваліфікував дії ОСОБА_8 з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК і призначив йому за цей злочин покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. У решті судове рішення залишив без змін. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У поданій касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального кодексу, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд змінюючи кваліфікацію дій ОСОБА_8 з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК не обґрунтував свого рішення та залишив поза увагою показання свідка ОСОБА_10 , який в суді пояснив, що після його приїзду на місце події за викликом мати потерпілого пояснила, що між синами виник конфлікт і сталася біда. Вважає, що без належної оцінки апеляційного суду залишилося те, що причиною таких дій ОСОБА_8 став конфлікт з потерпілим через відмову останнього дати йому спиртні напої. Усвідомлюючи властивості бензину як легкозаймистої рідини, яка швидко займається, поширюється і спричиняє інтенсивне горіння, засуджений облив бензином верхню частину тіла потерпілого та підпалив. На переконання прокурора, висновок апеляційного суду в ухвалі про відсутність у ОСОБА_8 умислу на вбивство потерпілого є передчасними, зробленим без всебічної та належної оцінки доказів у їх сукупності, що є підставою для скасування цього судового рішення. З урахуванням цих обставин прокурор стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 374 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Позиція учасників судового провадження в суді касаційної інстанції Прокурор у судовому засіданні підтримала вимоги касаційної скарги. Захисник заперечила проти задоволення касаційної скарги і просила залишити ухвалу апеляційного суду без зміни. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке. За правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Суд першої інстанції, дослідивши зібрані докази у справі, допитавши засудженого та свідків, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні умисного вбивства потерпілого. Сторона захисту та сторона обвинувачення оскаржили вирок місцевого суду в апеляційному порядку. Прокурор вважав, що призначене місцевим судом ОСОБА_8 покарання є надто м`яким і несправедливим та просив апеляційний суд ухвалити новий вирок, яким призначити останньому більш суворе покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. Захисник в апеляційній скарзі просив скасувати вирок місцевого суду та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК через недоведеність вчинення злочину засудженим. Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Цих вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався. При перегляді вироку апеляційний суд у судовому засіданні 09.12.2025 частково задовольнив клопотання сторони захисту та допитав свідка ОСОБА_11 (т. 3, а. к. п. 241-243). Надалі в судовому засіданні 18.12.2025 апеляційний суд дослідив письмові докази, а саме: протокол огляду місця події від 02.05.2024, протокол затримання ОСОБА_8 від 03.05.2024, протокол слідчого експерименту з участю засудженого від 04.05.2024 та висновок судової медичної експертизи від 07.06.2024 № 428 відносно потерпілого ОСОБА_9 (т. 4, а. к. п. 3-4). Повторно дослідивши ці докази апеляційний суд дійшов висновку, що сукупність встановлених під час судового розгляду та зазначених місцевим судом у вироку обставин справи, а також знаряддя та спосіб вчинення злочину, характер і локалізація тілесних ушкоджень заподіяних потерпілому, поведінка потерпілого та засудженого перед подією, та поведінка останнього після неї, не вказують про наявність у ОСОБА_8 прямого (конкретизованого) умислу на заподіяння смерті потерпілому, оскільки вчиняючи свої дії ОСОБА_8 передбачав, що внаслідок цього буде заподіяно шкоду здоров`ю потерпілого, однак ступінь тяжкості заподіяння цієї шкоди у своїй свідомості достатньою мірою не визначив. Для відмежування умисного вбивства (ст. 115 КК) від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), беруться до уваги докази щодо змісту та спрямованості умислу винного. Згідно з усталеною судовою практикою, у тому числі і роз`яснень у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», для розмежування цих складів злочинів основним критерієм є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При умисному вбивстві, на відміну від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, її настання охоплюється умислом винного. Згідно з положеннями ст. 24 КК наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки та бажала або свідомо припускала їх настання. Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова - наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення. Під час проведення слідчого експерименту 04.05.2024 ОСОБА_8 пояснив, що наміру вбивати брата не мав і хотів його лише настрашити, хлюпнув на нього трохи бензину та чиркнув сірник, після чого брат раптово спалахнув. Він перелякався, а коли прибігла мати з городу вони удвох витягли його на двір та намагалися загасити вогонь (т. 1, а. к. п. 139-142). Допитана в суді апеляційної інстанції 09.12.2025 свідок ОСОБА_11 показала, що в день події була на городі і побачила, що йде дим з веранди та почула крики «рятуйте». Коли прибігла, потерпілий був у веранді на дивані і горів. Разом із ОСОБА_8 вони винесли його у двір і почали рятувати водою та мокрими ганчірками (т. 3, а. к. п. 241-243). Згідно з висновком судової психіатричної експертизи від 04.06.2024 № 26-2024, як на момент вчинення кримінального правопорушення так і на час проведення експертизи ОСОБА_8 виявляв клінічні ознаки легкої розумової відсталості в ступені легкої дебільності, ускладненої зловживанням алкогольними напоями, і не потребує застосування примусових заходів медичного характеру. З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що при перегляді вироку апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність у ОСОБА_8 умислу на вбивство потерпілого, а тому він повинен нести кримінальну відповідальність за фактично вчинені ним дії та їх наслідки, та обґрунтовано перекваліфікував його дії з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК. Відповідно до положень ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами. За правилами ст. 65 КК суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання вчинення нових злочинів. Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, та всупереч доводів касаційної скарги прокурора, при перекваліфікації дій ОСОБА_8 та призначенні йому покарання за вчинений злочин, апеляційний суд урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК є тяжким, його суспільну небезпеку та наслідки, конкретні обставини та спосіб вчинення злочинних дій, дані про його особу, який раніше не судимий, неодружений, за місцем проживання характеризується посередньо, не перебуває на обліку у нарколога, перебуває на обліку у лікаря психіатра з 17.05.2001. Також апеляційний суд у своєму рішенні вказав на відсутність у справі обставин, які пом`якшують покарання та наявність обставин, що його обтяжують, а саме - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, з урахуванням чого призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті за вчинене ним діяння. У рішенні апеляційного суду проаналізовано всі доводи апеляційних скарг сторін та надано на них обґрунтовані відповіді з наведенням відповідних мотивів на їх спростування. Ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК. Наведені прокурором у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків, викладених апеляційним судом у своєму рішенні, і не ставлять під сумнів законність цього рішення. Під час перевірки цього рішення судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких може бути його зміна чи скасування, а тому передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 433, 434, 436, 442 КПК, Верховний Суд ухвалив: Залишити без задоволення касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , а ухвалу Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_8 без зміни. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ___________________ ___________________ _________________ ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3