Ухвала КЦС ВС № 487/1503/25

У х в а л а 29 червня 2026 року м. Київ Справа № 487/1503/25 Провадження № 61-5975ск26 Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. ознайомився із касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Вовк Сергій Петрович (далі - адвокат), на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 16 вересня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до скаржника про стягнення безпідставно набутих коштів і в с т а н о в и в :

1. У березні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути зі скаржника 1 110 000,00 грн боргу, 500,00 грн комісії за перерахування коштів, 746 169,88 грн інфляційних втрат, 138 188,79 грн як три проценти річних і 555 000,00 грн відшкодування моральної шкоди. 2. 16 вересня 2025 року Заводський районний суд міста Миколаєва ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: стягнув із відповідача 1 110 000,00 грн боргу, 745 833,92 грн інфляційних втрат, 138 188,79 грн як три проценти річних, 100 000,00 грн відшкодування моральної шкоди; відмовив у задоволенні інших вимог; стягнув із відповідача 15 137,05 грн судового збору. 3. 30 березня 2026 року Миколаївський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою скасував це рішення в частині відмови стягнути комісію за перерахування коштів, ухвалив у цій частині нове - про задоволення такої вимоги; змінив рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди, стягнувши з відповідача на користь скаржника 5 000,00 грн відшкодування моральної шкоди; скасував рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат і ухвалив в цій частині нове - про стягнення зі скаржника на користь держави 3 267,21 грн, а з відповідача на користь держави - 11 872,79 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції; залишив рішення суду першої інстанції без змін в іншій частині; стягнув зі скаржника на користь держави 5 470,04 грн, а на користь відповідача - 1 024,22 грн судового збору за розгляд справи в апеляційному суді. 4. 4 травня 2026 року адвокат в інтересах скаржника подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). 5. 18 травня 2026 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив без руху касаційну скаргу та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали. Скаржник мав надати копії доданих до касаційної скарги матеріалів для позивача. 6. 26 травня 2026 року адвокат надіслав заяву, згідно з якою усунув ті недоліки касаційної скарги, які суд визначив в ухвалі.

7. Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно повернути скаржникові. 7.1. За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). 7.2. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті (пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК України). 7.3. За змістом пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. 7.4. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац другий пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України). 7.5. За змістом наведених приписів, особа, яка подає касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом та/або на постанову апеляційного суду, має у касаційній скарзі достатньо чітко вказати одну чи більше підстав касаційного оскарження (із зазначених вище чотирьох), а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави). 7.6. Касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку (пункт 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України). 7.7. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України). 7.8. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). 7.9. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункт 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). 7.10. У касаційній скарзі скаржник стверджував, що суди не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 761/19448/15-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 522/1916/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 761/26645/16-ц, від 4 вересня 2019 року у справі № 761/4620/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/37693/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 127/15760/16-ц, від 5 червня 2019 року у справі № 686/15262/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 761/4952/15-ц.Однак за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень постанов Верховного Суду у цих справах із зазначеними у касаційній скарзі датами ухвалення немає. 7.11. Крім того, скаржник навів ще одну постанову Верховного Суду, висновки з якої щодо застосування норм права нібито не застосували суди у справі № 487/1503/25. Мова йде про постанову Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Хоча ця постанова - єдина, яка справді існує з усіх тих, які навів скаржник, але висновки, викладені у тій постанові, незастосовні до спірних правовідносин у справі № 487/1503/25. Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17 розглянула спір, що виник із кредитних правовідносин, тоді як у справі № 487/1503/25 спір виник щодо безпідставного набуття скаржником коштів унаслідок можливого шахрайства. 7.12. Формальне посилання у тексті касаційної скарги на неврахування судами висновків Верховного Суду із зазначенням насамперед його неіснуючих постанов, а також тих, які ухвалені щодо неподібних правовідносин, не є належним виконанням вимоги процесуального закону, визначеної у пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України, щодо зазначення у касаційній скарзі підстав, на яких така скарга подається. 7.13. За змістом частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами будь-які дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. 7.14. Виконання вимог закону про людське око, тобто зі створенням видимості у тексті касаційної скарги наявності обраної підстави касаційного оскарження, із наведенням вигаданих реквізитів постанов Верховного Суду, вигадуванням висновків, які нібито викладені у тих «постановах», є зловживанням правом на касаційне оскарження. 7.15. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України). 7.16. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України). 7.17. Зазначені вище дії скаржника та адвоката є зловживанням процесуальними правами. Тому Верховний Суд повертає касаційну скаргу. Це не перешкоджає можливості повторно звернутися з касаційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення. 7.18. Верховний Суд також нагадує скаржнику й адвокату, що за змістом пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами вперше. А відповідно до частини другої цієї статті у випадку повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. А за змістом частини третьої статті 148 ЦПК України у випадку зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника. Керуючись статтями 2, 12, 44, 260, 261, 389, 392 ЦПК України, п о с т а н о в и в : повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 16 вересня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя Д. А. Гудима