Ухвала КЦС ВС № 308/4481/24
від 03.07.2026 · ЦивільнаУ х в а л а 3 липня 2026 року м. Київ Справа № 308/4481/24 Провадження № 61-8513ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), інтереси якої представляє адвокат Биркович Олександр Іванович (далі - адвокат), на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 8 серпня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 травня 2026 року у справі за позовом скаржниці до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, і в с т а н о в и в:
1. У березні 2024 року скаржниця звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача відшкодування 566 794,05 грн майнової шкоди та 100 000,00 грн моральної шкоди. 2. 8 серпня 2025 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: стягнув із відповідача на користь скаржниці відшкодування 250 000,00 грн майнової шкоди та 50 000,00 грн моральної шкоди. 3. 26 травня 2026 року Закарпатський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції. 4. 25 червня 2026 року адвокат в інтересах скаржниці сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 20354/0/220-26 від 25 червня 2026 року), у якій просив скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову.
5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає. 5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). 5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). 5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. 5.4. Предметом позову є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Ціна позову становить 666 794,05 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (832 000,00 грн = 250 х 3 328,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»). 5.5. Скаржниця подала касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. У касаційній скарзі не зазначила випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можливо переглянути у касаційному суді. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України). 6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. 6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). 6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53). 6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує правомірну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65). 6.5. Скаржниця отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази на користь її позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною. 6.6. Скаржниця оскаржила в касаційному порядку судові рішення, які за загальним правилом оскаржити до Верховного Суду не можна. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність права скаржниці на доступ до суду. Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд п о с т а н о в и в :
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 8 серпня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала цю скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддіД. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко