Ухвала КЦС ВС № 308/1849/23

УХВАЛА 30 червня 2026 року м. Київ справа № 308/1849/23 провадження № 61-8373ск26 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 28 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вулан» про стягнення безвідсоткової фінансової допомоги, ВСТАНОВИВ: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в якому просив стягнути з ТОВ «Вулан» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 1 181 870,00 грн, які надмірно перераховані поза межами умов договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги. Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області рішення від 21 вересня 2023 року позовну заяву задовольнив повністю. Стягнув з ТОВ «Вулан» на користь ОСОБА_1 1 181 870, 00 грн. Стягнув з ТОВ «Вулан» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 11 818,71 грн. ТОВ «Вулан» подало апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 вересня 2023 року. ТОВ «Вулан» подало клопотання про зупинення провадження в справі. Вказане клопотання мотивовано тим, що в Ужгородському міськрайонному судді Закарпатської області перебуває справа № 308/1195/26 за позовом ТОВ «Вулан» до ОСОБА_1 про визнання недійсними договору про надання повторної безвідсоткової фінансової допомоги від 02 червня 2020 року №

3. У межах цивільної справи № 308/1195/26 можуть бути встановлені чи спростовані підстави стягнення коштів, які є предметом позову у справі, що переглядається апеляційним судом. Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 28 травня 2026 року поновив ТОВ «Вулан» строк для подання клопотання. Клопотання ТОВ «Вулан» про зупинення провадження у справі задовольнив. Зупинив апеляційне провадження у цій справі до набуття законної сили рішення суду по справі № 308/1195/26 за позовом ТОВ «Вулан» до ОСОБА_1 про визнання недійсними договору про надання повторної безвідсоткової фінансової допомоги від 02 червня 2020 року № 3, яка перебуває у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскільки, відповідач не визнає як належні і допустимі докази боргові розписки, на підставі яких позивач обґрунтовує вимоги про стягнення коштів у цій справі, та звернувся з позовом до суду першої інстанції про визнання недійсним договору про надання повторної безвідсоткової фінансової допомоги від 02 червня 2020 року № 3, а тому існують підстави для зупинення провадження у цій справі до вирішення цивільної справи № 308/1195/26. 22 червня 2026 року ОСОБА_2., який діє від імені ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» подала касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2026 року у вказаній справі. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій. До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма). При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов`язкове дотримання процесуальної форми, в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур. При цьому цивільна процесуальна форма завжди обов`язково має нормативний і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає «алгоритм» поведінки кожного суб`єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18). Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. При застосуванні правил ЦПК України про зупинення провадження у справі необхідно мати на увазі, що у випадках, передбачених статтею 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, а при наявності підстав, визначених статтею 252 ЦПК України, питання про зупинення провадження у справі вирішується судом в залежності від конкретних обставин справи. Перелік підстав для зупинення провадження у справі, наведений в статтях 251, 252 ЦПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З метою вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: яким чином пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21). Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про зупинення апеляційного провадження, оскільки, відповідач не визнає як належні і допустимі докази боргові розписки, на підставі яких позивач обґрунтовує вимоги про стягнення коштів у цій справі, та звернувся з позовом до суду першої інстанції про визнання недійсним договору про надання повторної безвідсоткової фінансової допомоги від 02 червня 2020 року № 3, а тому існують підстави для зупинення провадження у цій справі до вирішення цивільної справи № 308/1195/26. Отже, доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 28 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вулан» про стягнення безвідсоткової фінансової допомоги - відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров